Порівняння World Vision T625A LAN vs Galaxy Innovations Uni 2 Plus Plus

– Медіаплеєр. Смарт-приставки з попередньо встановленою операційною системою для прокачування «розумної» складової дисплея,що підключається, будь то старий кінескопний телевізор або комп'ютерний монітор з відповідним набором інтерфейсів. Медіаплеєр переводить будь-який звичайний ТВ в розряд «розумного» і розширює діапазон можливостей, закладених у багатьох моделях сучасних смарт-телевізорів. Переважна більшість приставок для ТВ працює під управлінням «операційки» Android і її модифікацій. Як наслідок, під пристрої такого роду випущений величезний перелік сумісних додатків, які забезпечують доступ до мережевих сховищ фільмів і серіалів, відповідають за перегляд потокових мовлень, роботу браузера, клієнтів соцмереж тощо. Медіаплеєри з потужною електронною «начинкою» підтримують будь-який тип контенту і тягнуть досить ресурсомісткі ігри. Випускаються смарт-приставки в форм-факторах від мала до велика: деякі з них не відрізняються від звичайної USB-флешки, інші ж можуть бути виконані в корпусі немаленького розміру з «ріжками» Wi-Fi антен, що стирчать.

– ТВ-тюнер. Окремий пристрій для прийому телетрансляцій цифрової сітки мовлення і передачі їх на екран телевізора або будь-якого іншого відповідного дисплея через відео- і аудіовиходи. Зовнішній ресивер буде корисний для старих моделей телевізорів, не обладнаних вбудованим тюнером, і в тому разі, якщо ТВ не підтримує бажаного формату телемовлення. Трансляція передач у «цифрі» – головна..., але аж ніяк не єдина задача більшості ТВ-ресиверів. Чимала їх частка вміє писати ефір на USB-флешку, відтворювати з неї аудіо- та відеофайли, читати поширені файлові формати з карт пам'яті. Прогресивні екземпляри ТВ-тюнерів можуть підключатися до Інтернету і використовуватися для споживання медіаконтенту в режимі онлайн.

– Тюнер для ПК. Пристрої, що призначаються для перегляду телепередач на комп'ютері. Серед них можна виділити два основних різновиди: зовнішні тюнери для ПК, що підключаються через USB, і внутрішні, що встановлюються в слот PCI-E як плата розширення. Для першого варіанту, як правило, характерний мінімум оснащення, однак використовувати такі пристрої можна практично з будь-яким комп'ютером, від потужної десктопної робочої станції до ультракомпактного ноутбука. Внутрішні тюнери можуть бути озброєні декількома входами і виходами, в той же час підходять вони лише для настільних ПК, корпус яких допускає розбирання і встановлення додаткових плат. Відзначимо, що в обох варіантах набір власних функцій тюнера для ПК, як правило, вельми скромний. Але назвати це недоліком не можна: багато додаткових можливостей (наприклад, IPTV або запис відео) простіше реалізувати безпосередньо через комп'ютер.

– Тюнер для мобільного телефону. Рідкісна категорія пристроїв для забезпечення трансляції телепередач цифрової сітки мовлення на екрані мобільних гаджетів. ТВ-тюнери такого роду підключаються до смартфону або планшету через порт microUSB або USB-C. Найчастіше вони приймають сигнали ефірних трансляцій стандарту DVB-T2. Для виведення зображення з тюнера знадобиться встановити на телефон відповідний мобільний додаток. Широкого поширення тюнери для смартфона не отримали.

– Пристрій відеозахвату. Каста спеціалізованого обладнання для захвату аудіо- і відеопотоку через відповідні інтерфейси підключення і його передачі на комп'ютер для запису або організації стрімів. Пристрій відеозахвату стане в нагоді при розгортанні прямих ефірів на Twitch або запису летсплеев на YouTube. Подібна техніка рідко оснащується власними накопичувачами і слотами під них — зазвичай вона призначена для відеозапису з використанням ресурсів комп'ютера.

– CAM-модуль. CAM – абревіатура від англійського словосполучення «Conditional-access module», тобто «модуль умовного доступу». Подібні модулі застосовуються в мережах кабельних і супутникових операторів цифрового телебачення як елемент системи кодованого мовлення: в CAM-модуль встановлюється смарт-карта, що видається абоненту кабельним або супутниковим провайдером надання послуг, а сам модуль разом з картою підключається до ТВ-тюнера, найчастіше за стандартом PCMCIA. Абонент отримує можливість дивитися певні канали, залежно від конкретних налаштувань карти. Пристрої даного типу не є самостійними тюнерами — вони являють собою лише додаткові аксесуари, необхідні для роботи в деяких телевізійних мережах. При покупці потрібно враховувати, що в сучасних CAM-модулях застосовується кілька різних систем кодування і далеко не всі такі аксесуари допускають перепрограмування. Вибирати модуль найкраще під конкретну смарт-карту.

Стандарти цифрового телемовлення, підтримувані пристроєм.

Нагадаємо, цифрове мовлення має ряд переваг перед аналоговим: воно дозволяє передавати зображення у високій роздільній здатності і багатоканальний звук, а також забезпечує безліч додаткових можливостей, недоступних для «аналога». Крім того, рівень сигналу в «цифрі» майже не впливає на якість прийому: картинка і звук або є в повноцінній якості, або (при критичному слабшанні сигналу) пропадають взагалі. Найбільш актуальними на сьогодні стандартами цифрового мовлення є ефірні DVB-T і DVB-T2, кабельний DVB-C і супутникові DVB-S і DVB-S2, ось їх основні особливості:

- DVB-T (ефірне). Європейський стандарт ефірного телемовлення. Зустрічається порівняно рідко в зв'язку з поширенням більш просунутого стандарту DVB-T2. Так що спеціально купувати DVB-T тюнер має сенс в тому випадку, якщо ви точно впевнені в наявності такого мовлення у Вашому регіоні. Також відзначимо, що в рамках DVB-T використовуються 2 ефірних стандарту — MPEG-2 і MPEG-4; Сумісність тюнера і стандарту також варто уточнити окремо, інакше є ризик залишитися без TV навіть в зоні цифрового мовлення. Втім, багато сучасних моделей вміють працювати з обома варіантами.

- DVB-T2 (ефірне). Європейський стандарт ефірного мовлення, що прийшов на зміну DVB-T....забезпечує більш високу пропускну здатність і більш стійкий до перешкод; з оригінальним DVB-T не сумісний, проте це не є серйозним недоліком: в більшості країн Європи і пострадянського простору цифрове ефірне мовлення ведеться саме за стандартом DVB-T2.

- DVB-C (кабельне). Європейський стандарт цифрового мовлення в кабельних мережах. Незважаючи на появу більш просунутого стандарту DVB-C2, все ще широко застосовується кабельними провайдерами: пропускна здатність DVB-C дозволяє передавати відео в роздільній здатності до Full HD і багатоканальний звук, а обладнання цього стандарту обходиться порівняно недорого.

- DVB-S, DVB-S2 (супутникове). Стандарти цифрового мовлення через супутники зв'язку; спочатку розроблені європейськими фахівцями, проте застосовуються по всьому світу. DVB-S2 фактично є розвитком і вдосконаленням DVB-S, тюнери DVB-S2 можуть працювати і з сигналом в оригінальному форматі DVB-S. У світлі цього в сучасних ТВ-тюнерах можуть передбачатися як два окремих супутникових приймача, так і один модуль, що підтримує відразу обидва цих стандарту; перед покупкою цей нюанс варто уточнити окремо (особливо якщо в характеристиках тип супутникового тюнера позначений як «DVB-S/S2»).

— Власна система. Операційна система пристрою представлена фірмовою програмною оболонкою виробника. Як правило, подібні ОС мають привабливе і зрозуміле меню. Фірмова операційна система розробляється безпосередньо виробником під апаратні ресурси конкретно взятої моделі або цілої лінійки, але має суттєві обмеження.

— Android (AOSP). Операційна система цього типу є модифікацією популярної ОС Android, яка головним чином примітна відкритим кодом. Це універсальна операційна система, яка надає користувачеві набагато більше свободи дій для створення змін і налаштувань всередині самої системи. Разом з тим, встановлення і стабільність роботи тих чи інших додатків на цій платформі не гарантуються, а загальне управління системою не було спеціально «заточене» під великі екрани, що може викликати деякі незручності. Насамперед такі рішення викличуть інтерес у користувачів, які розбираються в особливостях ОС Android, люблять все кастомізувати під себе і контролювати, і мають на це час.

— Android TV. Пристрої цього типу можуть похвалитися повноцінною програмної прошивкою Android TV, спеціально адаптованою для роботи на великих екранах. Згідно з назвою, вона являє собою різновид ОС Android, спеціально «заточений» під подібне обладнання. Крім загальних особливостей всіх «Андроїдів» (таких, як можливість встановлення додаткових додатків, включаючи навіть ігри)..., вона має ряд спеціальних можливостей: оптимізований інтерфейс, інтеграція зі смартфонами (включаючи можливість їх використання в якості пульта ДУ), голосовий пошук та ін. Завдяки цьому телевізори з цією особливістю значно перевершують по функціоналу моделі з «звичайним» Smart TV. Зрозуміло, для роботи багатофункціональної ОС передбачаються виділений процесор, графічна підсистема і пам'ять, а наявність подібних апаратних ресурсів позначається на загальній вартості.

— Google TV. Ребрендинг платформи Android TV для телевізорів і смартприставок, а точніше – нова оболонка поверх операційної системи під знаком «зеленого дроїда», яка впроваджується з 2021 року. З нововведень в ній реалізований перероблений дизайн інтерфейсу користувача, застосована вдосконалена база знань, яка більш ефективно розподіляє контент за жанрами і збирає пошукові відомості з усього переліку встановлених додатків і підписок. Голосовий помічник надалі краще розуміє запити глядацької аудиторії і видає розгорнутий перелік знайденого. Окремою вкладкою в інтерфейсі винесені прямі трансляції актуальних подій, будь то спортивні заходи або запуск ракети на Марс. З іншого в системі доопрацюванням піддалися аспекти, які передбачають використання ТВ як командного пункту управління єдиною екосистемою «розумного» дому.

— Wi-Fi - технологія, що застосовується для бездротового підключення до комп'ютерних мереж і для прямого з'єднання між пристроями. У медіаплеєрах, тюнерах і пристроях відеозахвату може використовуватися як для доступу до Інтернету або «локалці» через бездротовий роутер, так і для зв'язку зі смартфоном, планшетом тощо. також на цій технології засновані функції AirPlay, Chromecast і Miracast. Конкретний же набір можливостей Wi-Fi варто уточнити окремо; тут же відзначимо, що в даному пункті може уточнюватися ще й конкретна підтримувана версія такого зв'язку. Ось основні актуальні варіанти:

• Wi-Fi 5 (802.11ac). Один з найновіших (на 2020 рік) стандартів. Використовує діапазон 5 ГГц (менш завантажений, ніж використовуваний в більш ранніх версіях 2,4 ГГц), що сприяє надійності і зниженню затримок; а швидкість може досягати 6,77 Гбіт/с при декількох антенах і 1,69 Гбіт/с на одну антену.
• Wi-Fi 4 (802.11n). Попередник вищеописаного Wi-Fi 5, перший стандарт, в якому був впроваджений діапазон 5 ГГц — тут він використовується поряд з традиційним 2,4 ГГц і не підтримується деякими пристроями з Wi-Fi 4. Швидкість передачі даних - до 600 Мбіт/с.

Відзначимо, що, крім прямо заявленого стандарту Wi-Fi, в медіацентрах, цифрових ресіверах і пристроях видеозахвату зазвичай передбачається підтримка і більш ранніх версій – для максимальної сумісності з різними пристроями.

Бездротова технологія, що дає змогу напряму транслювати відео-і аудіосигнал з одного пристрою на інший безпосередньо по Wi-Fi з'єднанню. При цьому, на відміну від AirPlay, для передачі не потрібна наявність роутера і побудова локальної мережі — досить, щоб приймач і передавач були сумісні з Miracast. Один з найбільш популярних способів застосування даної технології – виведення «картинки» з екрану смартфона/планшета на телевізор, і навпаки. Медіацентр або ТВ-ресивер з Miracast стане в нагоді в тому разі, якщо сам телевізор не підтримує цю функцію.

Вбудований браузер, що дає змогу переглядати Інтернет-сторінки на екрані телевізора, до якого підключений пристрій. Деякі специфічні функції при цьому можуть бути недоступні, проте вони, як правило, некритичні при подібному способі інтернет-серфінгу; до того ж можливості вбудованих браузерів постійно розширюються.

HDMI є найбільш поширеним сучасним інтерфейсом для роботи з HD-контентом і багатоканальним звуком. Відео- і аудіосигнал при такому підключенні передаються по одному кабелю, а пропускної здатності в останніх версіях (HDMI 2.0 і HDMI 2.1) вистачає для роботи з роздільною здатністю UltraHD і навіть вище. Практично будь-який сучасний екран (телевізор, монітор тощо) з підтримкою HD має як мінімум один вхід HDMI, тому і більшість медіаплеєрів і ТВ-ресиверів мають виходи цього типу. Однак зустрічаються і моделі без HDMI – це переважно застарілі або найбільш недорогі рішення, що використовують тільки аналогові відеоінтерфейси. Також бувають моделі на кілька HDMI і в більшості варіантів один з таких портів призначений для вхідного сигналу, при цьому порти HDMI розрізняються за версіями.

— v 1.4. Версія, представлена ще в 2009 році, проте не втрачає популярності і донині. Підтримує відео 4K (4096х2160) з частотою кадрів 24 к/с і Full HD — з частотою 120 к/с; останнє, крім іншого, дає змогу передавати по такому інтерфейсу ще й 3D-відео. Крім оригінальної v 1.4, існують також поліпшені версії v 1.4a і v 1.4b, де можливості по роботі з 3D були ще більше розширені.

— v 2.0. Версія, випущена в 2013 році. Крім іншого, представила можливість роботи з 4K-відео на швидкості до 60 к/с, сумісність з надшироким форматом 21:9, а також підтримку до 32 каналів і 4 потокі...в аудіо одночасно. Підтримка HDR в даній версії першопочатково не передбачалася, проте вона була введена в оновленні v 2.0a і ще більше розширена в v 2.0b; медіаплеєри з даної категорії можуть підтримувати як оригінальну версію 2.0, так і одну з поліпшених.

— v 2.1. Версія зразка 2017 року, також відома як HDMI Ultra High Speed. Дійсно забезпечує досить солідну пропускну здатність, що дає змогу працювати навіть з 10K-відео на швидкості в 120 к/с; крім того, ряд поліпшень торкнувся підтримки HDR. Відзначимо, що повноцінне використання HDMI v 2.1 можливе тільки зі спеціальним кабелем, проте функції більш ранніх версій залишаються доступними і при використанні звичайних дротів.

Вхід для підключення зовнішньої антени прийому ефіру телемовлення. За замовчуванням має бути присутнім у всіх ТВ-тюнерах.

Тактова частота процесора, встановленого в медіацентрі.

З технічної сторони чим вище цей показник — тим швидший процесор, і тим більша, відповідно, загальну швидкодію системи. Водночас продуктивність чипу залежить, крім власне частоти, від цілого ряду факторів — архітектури, кількості ядер, спеціальних особливостей конструкції і т. ін.; а на фактичну швидкість роботи всієї системи впливають показники інших компонентів, крім процесора. Крім того, виробники зазвичай підбирають процесори з таким розрахунком, щоб їх обчислювальної потужності гарантовано вистачило на всі функції, заявлені для медіацентру. Тому в даному випадку частота процесора є скоріше довідковим параметром (і почасти рекламним показником, що демонструє прогресивні характеристики пристрою), ніж практично значущим при виборі.