Порівняння ASUSTOR Lockerstor 4 Gen2 ОЗП 4 ГБ vs ASUSTOR AS5304T ОЗП 4 ГБ

Даний пункт характеризує максимальні можливості пристрою з підключення накопичувачів. Таким чином можна зрозуміти, скільки максимально пам'яті можна додати в NAS-сервер.

Кількість роз'ємів M. 2, передбачених у конструкції NAS-сервера.

Роз'єм M. 2 застосовується для підключення різних внутрішніх периферійних пристроїв, переважно мініатюрного форм-фактора. Варто мати на увазі, що через цей роз'єм можуть реалізовуватись два електричних (логічних) інтерфейсу — SATA 3.0 і PCI-Express, причому кожне окреме гніздо M. 2 на платі може підтримувати як обидва цих інтерфейсу відразу, так і тільки один з них. Ці нюанси варто уточнити перед покупкою, оскільки них безпосередньо залежать можливості по застосуванню M. 2. Так, за підтримки SATA 3.0 подібний роз'єм призначений виключно для накопичувачів, причому швидкість роботи SATA помітно нижче, ніж у PCI-E; так що цей варіант M. 2 використовують переважно недорогі SSD-модулі. Зі свого боку, PCI-E обходиться дещо дорожче, проте він більш швидкий і більш універсальний. Підтримка цього інтерфейсу дозволяє підключати до NAS-сервера як висококласні твердотільні накопичувачі, так і різні плати розширення (наприклад, звукові карти або внутрішні бездротові адаптери).

Підтримка NAS-сервер технології RAID. Термін є абревіатурою від «redundant array of independent disks», тобто «надлишковий масив незалежних дисків». Відповідно, цю функцію можуть мати тільки моделі з кількістю слотів під накопичувачі більше одного (див. «Слотів для накопичувачів»).

Існує кілька варіантів об'єднання дисків в надлишковий масив, вони відрізняються по цілому ряду характеристик: одні роблять акцент на підвищення швидкості роботи, інші — відмовостійкості. Проте всі RAID мають дві ключові відмінності від систем з дисками, які є не об'єднаними в масиви. Перша полягає в тому, що RAID-масив сприймається системою як один цілісний накопичувач. Друга — «надмірність»: загальний об'єм дисків, що входять в масив, повинен бути більшим, ніж об'єм даних, які планується на них зберігати. Пов'язано це з тим, що в роботі масиву використовується службова інформація, зберігати яку потрібно на тих самих дисках (втім, винятком є RAID 0, див. нижче).

Найбільш поширені версії RAID на сьогоднішній день:

— RAID 0. Масив з двох і більше дисків, інформація на яких записується шляхом чергування: спочатку йде поділ даних на блоки однакової довжини, а потім кожен з цих блоків записується на «свій» диск по черзі. Наприклад, якщо RAID 0 масив складається з 3 дисків, а файл розділений на 7 частин, то на першому диску виявляться частини 1, 4 і 7, на другому — 2 і 5, на третьому — 3 і 6. Особливість цієї версії в то...му, що вона фактично не є RAID, оскільки позбавлена «надмірності» — об'єм масиву відповідає сумі об'ємів дисків. Головною ж перевагою RAID 0 є значне підвищення продуктивності; воно тим вище, чим більше дисків входить в масив. З іншого боку, надійність таких систем нижча, ніж у окремих накопичувачів: у разі виходу з ладу будь-якого з дисків недоступним стає весь масив, і чим більше дисків використовується — тим вища ймовірність подібного. Мінімальна кількість дисків для RAID 0 — два.

— RAID 1. В масивах цього типу використовується запис інформації за принципом віддзеркалювання: два диска, інформація на яких повністю ідентична. Це забезпечує досить солідну відмовостійкість системи: дані, що містяться в масиві, будуть доступні в повному обсязі, без додаткових хитрувань і серйозних падінь у продуктивності навіть при повній відмові одного з дисків. Крім того, таким чином досягається виграш в швидкості читання, а «гаряча заміна» (див. вище) зазвичай не викликає проблем. Недоліком є дорожнеча в побудові: доводиться платити за два жорстких диска, отримуючи об'єм одного. Втім, в деяких випадках це може бути цілком прийнятною ціною за підвищення надійності.

— RAID 5. В таких масивах, на відміну від RAID 0 і 1 (див. вище) на дисках зберігається не лише основна інформація, але і службова — у вигляді даних для корекції помилок (т. зв. контрольних сум). При цьому обидва типи інформації розподіляються по всіх дисках рівномірно. Наприклад, в RAID 5, що складається з 4 дисків, записана перша «порція» даних буде розділена порівну між дисками 1,2 і 3, а контрольна сума буде записана на диск 4; друга порція — між дисками 1,2 і 4, з записом контрольної суми на диск 3 і т. ін. Це забезпечує хорошу відмовостійкість: масив забезпечує доступ до даних при повному виході з ладу будь-якого з накопичувачів. Крім того, для RAID 5 характерний досить невисокий рівень надлишковості: робочий об'єм масиву дорівнює об'єму найменшого диска, помноженій на (n-1), де n — загальна кількість дисків. Головними недоліками RAID 5 є відносно невисока продуктивність, яка ще більше падає у разі відмови; це пов'язано з великою кількістю додаткових операцій, пов'язаних з використанням контрольних сум. Крім того, при відмові одного з дисків надійність масиву, який залишився знижується до рівня RAID 0 (див. вище), а решта накопичувачів відчуває значні навантаження, що ще більше підвищує ризик додаткової поломки; при виході з ладу двох дисків відновити дані можна тільки спеціальними методами. Мінімальна необхідна кількість накопичувачів для RAID 5 — три.

— RAID 10. Комбінація з масивів типу RAID 0 і RAID 1 (див. вище): диски об'єднані попарно в дзеркальні масиви RAID 1, а вся система діє за принципом RAID 0, з послідовним записом інформації на кожну пару дисків. Така схема дозволяє зберегти високу продуктивність, характерну для класичного RAID 0, ліквідувавши при цьому головний його недолік — ненадійність. Незалежно від кількості дисків, масив RAID 10 абсолютно нечутливий до виходу з ладу одного накопичувача і може спокійно перенести втрату половини дисків, якщо всі вони знаходяться в різних дзеркальних парах. Водночас одночасна поломка однієї пари веде до незворотної втрати інформації. Ще один недолік — характерна для RAID 1 висока надмірність: корисний об'єм масиву становить половину від суми обсягів всіх дисків. Для побудови RAID 10 потрібно не менше 4 накопичувачів, і в будь-якому разі їхнє число повинне бути парним.

— JBOD. Абревіатура від «Just a bunch of disks» — «просто купа дисків». Це назва хоча і грубо, але досить точно описує особливості масивів цього типу: JBOD не передбачає «надмірності», не використовує додаткових технологій на зразок контрольних сум (див. RAID 5), а об'єм масиву дорівнює сумарному обсягу всіх дисків які входять у нього. Диски при цьому з'єднані свого роду послідовно. Це означає, що при запису кожного наступного файлу спершу заповнюється вільний простір який залишився на попередньому в черзі диску, а якщо місця не вистачає — частина даних пишеться на наступний. Скажімо, при записі двох файлів по 70 ГБ на порожній JBOD-масив з 100-ГБ дисків перший файл цілком поміститься на перший диск, а другий займе 30 ГБ на першому та 40 ГБ на другому. Аналогічно і у випадку, якщо об'єм файлу перевищує об'єм цілого диска — в нашому прикладі файл на 120 ГБ займе повністю перший диск і 20 ГБ на другому. Перевагами JBOD є хороша продуктивність при невеликому навантаженні на процесор і можливість об'єднання дисків з різними об'ємами і швидкостями. Крім того, вони дещо більш відмовостійкі, ніж аналогічні багато в чому RAID 0 (див. вище): відмова одного диска далеко не обов'язково призводить до незворотної втрати даних всього масиву. Водночас надійність JBOD все одно трохи нижча, ніж у поодиноких дисків, а тому їх можна розглядати лише як інструмент підвищення продуктивності.

Зазначимо, що різноманітність стандартів RAID, які застосовуються в сучасних NAS-серверах, не обмежуються перерахованими вище. Додаткові варіанти можуть включати, зокрема, такі:

— RAID 3 і RAID 4 — аналогічні вищеописаним RAID 5, проте в цих форматах контрольні суми записуються на один виділений диск, а не розподіляються по всіх дисках рівномірно. Це підвищує швидкодію (для RAID 3 — тільки в окремих випадках), однак знижує надійність контрольного диска. З низки причин поширені досить слабо.

— RAID 6 — ще один аналог RAID 5, відрізняється тим, що використовує не один, а два набори контрольних сум, також рівномірно розподілені по всіх дисків. Це значно підвищує надійність, однак знижує продуктивність і підвищує рівень надмірності — із загального обсягу «випадають» обсяги не одного, а двох дисків.

— RAID 0+1. Може бути 2 варіанти. Найпоширеніший — це масив з двох RAID 0 (з чергуванням), об'єднаних в RAID 1 (віддзеркалювання). У деяких виробників RAID 0+1 застосовується як позначення прогресивної технології, що дозволяє «віддзеркалювати» інформацію на непарній кількості дисків: наприклад, у тридисковому масиві перший фрагмент даних буде віддзеркалений на дисках 1 і 2, другий — на 2 і 3, третій — на 3 і 1 і т. д.

— RAID 50 і RAID 60. Масиви типу RAID 5 і RAID 6 відповідно, складені з груп дисків, об'єднаних в RAID 0. Забезпечують високу надійність і продуктивність, однак дорогі і складні в обслуговуванні.

Також зустрічаються інші варіанти «комбінованих» RAID — наприклад, в RAID 51 два масиви RAID 5 складені в «дзеркальну» пару.

Максимальна швидкість роботи, підтримувана LAN-портом (портами) NAS-сервера. Про самі порти LAN див. вище; у сучасному мережевому обладнанні більше висока швидкість передбачає і сумісність з більше низькими показниками

Загалом чим вище швидкість LAN — тим ширше смуга пропускання, тим швидше пристрій буде справлятися з передачею даних і тим простіше йому буде працювати відразу з декількома мережевими запитами. Що стосується конкретних стандартів, то найбільшою популярністю в наш час користуються 1 Гбіт/с: він дає цілком пристойну швидкість і водночас обходиться недорого. Більш прогресивний стандарт 10 Гбіт/с зустрічається рідше — переважно в професійному обладнанні, розрахованому на високі навантаження. Середньою і рідкісною ланкою є моделі зі швидкістю 2.5 Гбіт/с. А ось LAN 100 Мбіт/с вважається остаточно застарілою версією.

Кількість портів USB 3.2 gen1, передбачене в конструкції NAS-сервера.

Роз'єми USB застосовуються в комп'ютерній техніці для підключення різної зовнішньої периферії. У разі NAS-серверів найчастіше йдеться про зовнішніх накопичувачах — флешках, жорстких дисках і т. ін. Таким чином можна переписати інформацію з внутрішнього накопичувача на зовнішній (наприклад, з метою резервного копіювання) або навпаки, і навіть розширити загальний робочий об'єм сервера. Крім того, в моделях з виходом VGA (див. нижче) до USB також може підключатися клавіатура, а в моделях з функцією принт-сервера (див. «Програмні можливості») — відповідно, принтер. Для додаткової зручності роз'єм USB може бути винесений на передню панель (див. нижче).

Конкретно ж USB 3.2 gen1 (раніше відомий як USB 3.0 і USB 3.1 gen1) є прямим спадкоємцем USB 2.0 і найпоширенішим стандартом USB на сьогодні. Ця версія забезпечує швидкість передачі даних до 4,8 Гбіт/с, а також досить високу потужність живлення. При цьому такі роз'єми зворотно сумісні з периферією, що використовує USB 2.0.

— Web-сервер. Можливість застосування пристрою в ролі Web-сервера. Саме на серверах цього типу побудований Інтернет у його нинішньому вигляді: комп'ютер користувача через браузер посилає запит на сервер і отримує відповідь у вигляді сторінки, картинки, відео/аудіопотоку тощо. Відповідно, наявність у NAS даної функції дає змогу переглядати вміст веб-сторінок, використовуючи звичайний браузер — грубо кажучи, «ходити по серверу, як по Інтернету». При цьому пристрій можна використовувати не тільки як локальний ресурс, але і як веб-хост — наприклад, розмістити на ньому офіційний Інтернет-сайт компанії.

— FTP-сервер. FTP — абревіатура від File Transfer Protocol, тобто «протокол передачі файлів». Дана функція дає змогу використовувати NAS-сервер як загальне сховище даних, користувачі можуть «заливати» на зберігання власні файли та завантажувати їх звідти. Інструменти FTP надають широкі можливості з налаштування доступу до вмісту сервера — приміром, можна виставити обмеження на запис інформації для окремих користувачів або в окремі папки, закрити частину вмісту паролями тощо. Завдяки цьому даний протокол значно зручніше для роботи з окремими файлами, ніж HTTP, який використовується у веб-серверах (див. вище). Тому, якщо Ви плануєте створити загальне сховище в мережі, бажано мати NAS з функцією FTP-сервера.

— Принт-сервер. Функція принт-сервера полегшує с...пільне використання принтера користувачами комп'ютерної мережі. Принтер підключається до NAS, зазвичай через інтерфейс USB (див. вище), а NAS служить проміжною ланкою: приймає завдання на друк, які надходять від користувачів, і відправляє їх на принтер. Додаткові функції принт-сервера можуть включати оптимізацію черговості, локальне зберігання завдань (документ буде надрукований, навіть якщо вимкнути комп'ютер, з якого було відправлено завдання), видалення «прострочених» завдань і навіть облік кількості сторінок і залишку витратних матеріалів. Використовувати NAS з функцією принт-сервера часто буває зручніше, ніж підключати принтер через один із звичайних комп'ютерів мережі.

— Мультимедіа (DLNA, iTunes, uPnP). Підтримка NAS-сервером різних функцій, пов'язаних з обміном мультимедійним контентом. Приміром, DLNA (Digital Living Network Alliance) — це стандарт, однією з функцій якого є спільний доступ різних мережевих пристроїв до відео, аудіо та фото, що зберігаються в локальній мережі; при цьому підтримується і потокова трансляція. Плеєр iTunes має мультимедійні мережеві функції, аналогічні DLNA, проте створений спеціально для електроніки Apple і застосовується переважно в ній. uPnP (Universal Plug and Play) — технологія, що полегшує автоматичне налаштування локальних мереж, зокрема для обміну контентом. Сервер з функціями мультимедіа варто шукати насамперед в тому разі, якщо для Вашої локальної мережі важлива можливість роботи з потоковим відео/аудіо.

— Транскодування. Функція, що дає змогу конвертувати аудіо- та відеоматеріали з одного формату в іншій безпосередньо в процесі відтворення. Іншими словами, файл на NAS-сервері зберігається в одному форматі, а на зовнішній пристрій може надходити в іншому, конвертацію забезпечить сам сервер. Варто враховувати, що набір підтримуваних форматів і загальні можливості транскодування можуть бути різними (зокрема, максимальна роздільна здатність відео неминуче виходить обмеженою); ці нюанси варто в кожному разі уточнювати окремо. Однак дана функція в будь-якому разі помітно розширює можливості відтворення мультимедійного контенту і знижує ймовірність проблем з сумісністю.

— BitTorrent клієнт. Наявність у пристрої власного торрент-клієнта або іншого протоколу обміну даними (HTTP, FTP тощо). Ця функція дозволяє працювати з файлообмінними мережами, які будуються за принципом «кожен сам собі сервер»: інформація, що скачується, знаходиться не на окремому комп'ютері в мережі, а на комп'ютерах таких же користувачів. При цьому той самий файл може бути відкритий для скачування в декількох місцях і торрент-клієнт одночасно качає різні його частини з різних джерел - це значно підвищує швидкість. Використання торрент-клієнта у пристрої зручно двома моментами. По-перше, воно дозволяє розвантажити основні комп'ютери користувачів - важливе достоїнство з урахуванням того, що торрент-клієнт може споживати чимало ресурсів, особливо при величезній кількості одночасних завантажень/роздач. По-друге, мережеве обладнання, як правило, залишається постійно включеним, що дозволяє продовжувати завантаження і роздачі навіть при відключенні користувацьких ПК і ноутбуків. Варто, проте, враховувати — незважаючи на наявність у пристроях подібної функціональності, відкрите розміщення контенту у торрент-мережах може порушувати авторські права. Тому використовуйте торрент-клієнти, дотримуючись законодавчих норм.

— Поштовий сервер. Можливість роботи NAS в режимі сервера для оброблення електронної пошти. На такому сервері можна створювати поштові скриньки формату [користувач]@[имя_компании].com, він працює як сховище для вхідних листів і як служба відсилання — для вихідних. Додаткові можливості можуть включати автоматичну переадресацію, захист від спаму, налаштовувані фільтри тощо. Наявність даної функції незамінна, якщо Вам потрібна корпоративна система електронної пошти: власне внутрішнє сховище надійніше з точки зору безпеки, ніж зовнішні поштові сервіси, та й можливість створення унікальних email-адрес також може стати в нагоді.

— Сервер баз даних. Як випливає з назви, ця функція стане в нагоді для створення баз даних — систематизованих масивів інформації, розрахованих на доступ і оброблення з комп'ютера. Зазвичай вона реалізується за рахунок підтримки мови SQL. Її особливість полягає в тому, що користувачу мережі не потрібно знати конкретне місцезнаходження інформації в базі — достатньо оформити запит, які саме дані потрібно отримати, а їх пошук здійснює сам сервер. Це дуже зручно під час роботи з великими об'ємами інформації, при цьому від комп'ютерів користувачів не потрібно високої потужності — основне навантаження лягає на сервер.

— Сервер відеоспостереження. Набір програмних інструментів, що дають змогу використовувати NAS в якості сховища для відеозаписів з камер спостереження. Особливості зберігання відео можуть бути різними. Приміром, у деяких серверах для цього може виділятися певна частина робочого об'єму накопичувачів, і при переповненні її найбільш старі записи автоматично видаляються, звільняючи місце; в інших видалення здійснюється не за об'ємом, а за датою — наприклад, матеріали зберігаються місяць, потім видаляються. І об'єм, і термін зберігання, зазвичай, може виставити сам користувач. А деякі моделі з виходом VGA (див. вище) можуть застосовуватися ще й в якості систем «живого» спостереження — зображення з камер при цьому виводиться на монітор у режимі реального часу, що може стати в нагоді, наприклад, для організації охорони. Конкретні особливості функціонування NAS в режимі відеосервера можуть відрізнятися від моделі до моделі, цей момент краще за все уточнювати за офіційними даними виробника.

— Резервне копіювання. Функція резервного копіювання призначена для створення запасної копії даних (так званого бекапа) на випадок втрати або пошкодження інформації на основному носії. Бекап може здійснюватися на вбудований або зовнішній накопичувач і навіть на інший пристрій мережі. Для полегшення цього завдання багато розробників створюють різні спеціалізовані програмні інструменти; у цьому разі мається на увазі, що NAS-сервер підтримує який-небудь з подібних інструментів. Також програмні можливості можуть доповнюватися апаратними — наприклад, окремою кнопкою швидкого копіювання.

— Файлова система ZFS. Просунута файлова система, що використовує транзакційну модель копіювання під час запису інформації. Активні дані при цьому ніколи не перезаписуються - ZFS поміщає новий блок в інше місце на диску і оновлює метадані, що дозволяє записати посилання на новий блок інформації та зберегти більш старі версії даних. Ключовими особливостями ZFS є миттєві знімки (незмінні копії файлової системи, які робляться «на льоту»), просунуті алгоритми стиснення, вбудована функція дедуплікації. Також ZFS - це одна з найбільш передових файлових систем у плані безпеки.

— DDNS. Скорочення від Dynamic DNS — «динамічний DNS». Ця функція дає змогу призначати постійне доменне ім'я пристрою з динамічною IP-адресою. Доменне ім'я — це назва пристрою в локальній мережі або адреса сайту в Інтернеті (наприклад, m.ua або e-katalog.ru). IP-адреса — це службова інформація у вигляді цифрового коду; саме завдяки їй мережеве обладнання може знайти потрібний пристрій і видати з нього необхідні дані. Власне, первинними мережевими «координатами» є саме IP; однак запам'ятовувати адреси у вигляді послідовності цифр досить важко, тому з'явилися доменні імена — вони набагато зручніше для людини. І в Інтернеті, і в локальних мережах за зв'язок між доменним іменем та ІР-адресою відповідають так звані DNS-сервери: для кожного домену в базі даних сервера прописаний свій IP. Однак з технічних причин часто виникають ситуації, коли NAS-серверу доводиться використовувати динамічний (змінний) IP; відповідно, щоб інформація була постійно доступна по одному і тому ж доменному імені, необхідно оновлювати дані на DNS-сервері з кожною зміною IP. Саме таке оновлення і забезпечує функція DDNS.

— Інтеграція з доменами. Програмний інструмент, що полегшує вбудовування NAS в існуючий домен (область комп'ютерної мережі). Кожен домен має так званий контролер — це сервер, на якому зберігається інформація про користувачів, насамперед логіни, паролі та права доступу. При підключенні NAS з функцією інтеграції всі ці налаштування можна автоматично імпортувати — таким чином, стосовно вмісту NAS всі користувачі будуть мати ті ж права доступу, що і до всього вмісту домену. Це позбавляє адміністратора від необхідності створювати і налаштовувати окремі облікові записи (що може бути дуже клопітно у великих мережах).

— AirPlay. Підтримка NAS-сервером технології AirPlay. Це фірмова розробка Apple, першопочатково створена для бездротової трансляції аудіо- і відеоконтенту з «яблучної» техніки на телевізори, аудіосистеми та інші відтворюючі пристрої; однак у наш час роль передавача може виконувати також електроніка інших виробників. Про це і йде мова в даному разі: підтримка AirPlay дає можливість транслювати з NAS-сервера на зовнішні пристрої відео та/або аудіоконтент, що зберігається на сервері. Для цього NAS і приймач сигналу, сумісний з AirPlay, повинні знаходитися в одній мережі, причому приймач сигналу повинен бути підключений по Wi-Fi. Управління такою трансляцією зазвичай здійснюється або через браузер на комп'ютері, або через фірмовий додаток на мобільному пристрої, який відіграє роль пульта ДУ. Зазначимо також, що, крім оригінального AirPlay, може також передбачатися сумісність з AirPlay 2 — це поліпшена версія даної технології, яка, зокрема, представила можливість роботи у форматі мультирум (одночасна трансляція різних аудіодоріжок на різні пристрої в межах мережі).

— Chromecast. Підтримка NAS-сервером технології Chromecast. Ця технологія, розроблена компанією Google, багато в чому аналогічна описаній вище AirPlay: вона призначається насамперед для трансляції аудіо і відео на відтворюючі пристрої бездротовим способом. Відповідно, і застосування Chromecast практично таке ж: NAS-сервер з цією функцією може транслювати вміст, що зберігається на ньому, на телевізор, проєктор, аудіосистему або інший сумісний відтворюючий пристрій, підключений по Wi-Fi до тієї ж локальної мережі. Управління також найчастіше здійснюється через веб-інтерфейс або за допомогою мобільного додатку.

– Віртуалізація. Підтримка NAS-сервером функцій віртуалізації. У загальному сенсі віртуалізацію можна описати так: на програмному рівні виділяється частина ресурсів сервера, і ця частина сприймається іншими програмами та пристроями як повністю окрема робоча область, або навіть як окремий фізичний пристрій. Віртуалізація дає можливість, наприклад, створити на сервері віртуальний маршрутизатор, організувати виділене середовище для запуску тієї чи іншої програми (віртуалізація додатків), або навіть «підняти» повноцінну віртуальну машину (імітацію комп'ютера, на якій можна запустити операційну систему на кшталт Linux). Конкретні можливості віртуалізації варто уточнювати окремо, вони нерідко залежать від набору програмного забезпечення, встановленого на сервер.

Операційна система (ОС), встановлена на NAS-сервер в штатній комплектації. ОС є програмною основою для функціонування будь-якого комп'ютера, використовувати машину без неї неможливо. Відповідно, купуючи сервер з передвстановленою ОС, Ви отримуєте практично готове до використання пристрій — додаткові дії, по суті, зводяться до дрібної налаштування системи та встановлення (за необхідності) додаткового ПО.

Під різні операційні системи випускаються різні спеціалізовані додатки, що полегшують використання функцій NAS-сервера; деякі з них (див. «Програмні функції») можуть також бути встановленими. Відповідно, знаючи назву ОС, можна до певної міри визначити інструментарій, доступний для роботи з пристроєм.

Відзначимо, що деякі операційні системи є платними, і їх вартість включається в ціну NAS.

Модель і характеристики процесора, встановленого в NAS-сервер. Від цих характеристик, в першу чергу тактової частоти, багато в чому залежить швидкодія пристрою. Однак на практиці цей параметр часто носить скоріше довідкове значення: для нескладних повсякденних задач (скажімо, FTP і принт-сервера, див. «Програмні функції») не потрібно високих обчислювальних потужностей. А ось для роботи з великими базами даних може стати в нагоді процесор «пошвидше». Серед процесорів переважають дві компанії — Intel з процесорами Core i3, Core i5, Core i7, Xeon і AMD, в якій можна виділити серію Ryzen.

Тактова частота процесора, встановленого в NAS-сервер.

Тактовою частотою називають частоту вбудованого генератора коливань, по якій синхронізуються всі операції, які виконуються процесором. Чим вище ця частота, тим більше операцій за секунду може виконувати CPU і тим простіше забезпечити в ньому високу обчислювальну потужність. Однак варто враховувати, що фактичне швидкодія процесора залежить від безлічі інших особливостей — кількості ядер (див. вище), мікроархітектури, обсягів вбудованої кеш-пам'яті і т. ін. Так що безпосередньо порівнювати по тактовій частоті можна тільки чипи зі схожими характеристиками, призначенням (настільні/мобільні) і ціновою категорією.