Порівняння BASEUS Bowie EZ10 vs Lenovo GM2 Pro

Затримка звуку в бездротових навушниках – це природний процес, що обумовлюється специфікою передачі аудіоданих через Bluetooth. Вона може бути як майже непомітною, так і явно заважає комфортному геймплею або перегляду відеоконтенту. У цьому пункті наводиться заявлений час затримки звуку в мілісекундах, який прописаний у технічних характеристиках для конкретної моделі навушників.

Імпедансом називають номінальний опір навушників змінному струму — такого, як аудіосигнал.

За інших рівних умов більш високий імпеданс знижує рівень спотворень, проте потребує більш потужного підсилювача — інакше навушники просто не зможуть видати достатню гучність. У світлі цього вибір по опору залежить насамперед від того, до якого джерела сигналу планується підключати «вуха». Так, для портативного гаджета (смартфона, кишенькового плеєра) оптимальним вважається показник у 16 Ом і менше, непоганим — 17 – 32 Ом. Більш високі значення — 33 – 64 Му і 65 – 96 Ом — зажадають вже досить потужних підсилювачів, на зразок тих, що застосовуються в комп'ютерах і телевізорах. А моделі з опором 96 – 250 Ом і вище розраховані переважно на аудіотехніку Hi-End класу і професійне застосування; для таких випадків детальні рекомендації по вибору можна знайти в спеціальних джерелах.

Номінальна чутливість навушників. Технічно це гучність, на якій вони звучать при підведенні до них певного стандартного сигналу з підсилювача. Таким чином, чутливість є одним з параметрів, які визначають загальну гучність звучання навушників: чим вона вища — тим голосніше буде звук при тому ж рівні вхідного сигналу та інших рівних умов. Втім, не потрібно забувати, що рівень гучності залежить також від опору (імпедансу, див. вище); мало того, підбирати «вуха» під конкретний пристрій варто спершу за імпедансом, а вже потім — за чутливістю. При цьому один параметр можна компенсувати іншим: наприклад, модель з високим опором і високою чутливістю зможе працювати навіть на порівняно слабкому підсилювачі.

Що стосується конкретних цифр, то навушники з показниками в 100 дБ і менше розраховані переважно для використання в тихій обстановці (в деяких подібних моделях чутливість не перевищує 90 дБ). Для застосування на вулиці, у транспорті та інших аналогічних умовах бажано мати більш чутливі навушники — близько 101 – 105 дБ, а то і 110 дБ. А в деяких моделях цей показник може досягати 116 – 120 дБ і навіть більше.

Також зазначимо, що цей параметр актуальний виключно при дротовому підключенні за аналоговим стандартом — наприклад, через mini-jack 3.5 mm. При використанні цифрових інтерфе...йсів на зразок USB і бездротових каналів на зразок Bluetooth звук проходить оброблення у вбудованому перетворювачі навушників, і якщо планується переважно подібне застосування — на чутливість можна не звертати особливої уваги.

Діаметр динаміка, встановленого в навушниках; в моделях з кількома випромінювачами (див. «Кількість випромінювачів»), зазвичай, враховується розмір найбільш великого динаміка, інші розміри можуть уточнюватися в примітках.

Загалом цей параметр актуальне насамперед для накладних навушників (див. «Конструкція»).У них випромінювачі можуть мати різний розмір; чим він більший — тим більш насиченим виходить звук і тим краще динамік відтворює баси, однак великі випромінювачі відповідним чином позначаються на габаритах, вазі і ціною навушників. А ось внутрішньоканальні «вуха» і вкладиші за визначенням мають дуже невеликі динаміки, а насичений бас в них досягається за рахунок інших конструктивних особливостей.

Чутливість власного мікрофона навушників.

Чим чутливіший мікрофон - тим вище буде рівень сигналу з нього, при тій же гучності звуку, і тим краще ця модель підходить для того, щоб уловлювати тихі звуки. І, навпаки, низька чутливість дає змогу фільтрувати фонові шуми. У той же час відзначимо, що ці нюанси важливі переважно при професійній роботі зі звуком. А для нескладних завдань на кшталт голосового спілкування телефоном чи через Інтернет чутливість не має особливого значення: у навушниках такої спеціалізації вона підбирається таким чином, щоб гарантовано забезпечити працездатність мікрофона.

Наявність системи шумозаглушення у власному мікрофоні навушників.

Відповідно до назви, така система призначена для усунення сторонніх шумів – насамперед під час розмов. У її основі зазвичай лежить електронний фільтр, який пропускає звук людського голосу і відсікає фонові звуки на кшталт міського шуму, гулу вітру в ґратах мікрофона тощо. У результаті навіть у галасливій обстановці завдяки шумоподавленню мікрофона мова виходить чіткою та розбірливою; щоправда, система неминуче вносить спотворення у підсумковий звук, але вони у разі некритичні.

- ENC. Технологія шумозаглушення навколишнього середовища ENC (Environment Noise Cancellation) суттєво знижує рівень навколишнього шуму за допомогою спрямованих мікрофонів. Застосовується як в ігрових гаджетах, щоб геймери могли спокійно спілкуватися в голосовому чаті, наприклад і в TWS-моделях навушників, щоб можна було комфортно говорити по телефону в шумній обстановці.

- cVc. Шумопригнічення мікрофона cVc (Clear Voice Capture) - просунута технологія, яка зустрічається переважно у дорогих моделях навушників. Алгоритми cVc ефективно пригнічують відлуння та шуми з навколишнього середовища. Обробка звуку із застосуванням цієї технології здійснюється відразу на декількох рівнях ― алгоритм визначає референсний рівень сигнал-шум, автоматично підлаштовує мову під потрібний рівень гучності, застосовує адаптивні еквалайзери для обробки всього голосу, а також спеціалізовані...фільтри для очищення від низькочастотного бубнежу, сибілянтів та шиплячих.

Можливість оперувати функціями та налаштуваннями навушників через мобільний додаток для смартфона або планшета. Зв'язок пристрою з пристроями зазвичай здійснюється за допомогою бездротового протоколу Bluetooth. У мобільному додатку можуть бути представлені інструменти для гнучкого налаштування звуку (еквалайзер, посилення басів тощо), перемикання режимів роботи шумозаглушення та «прозорості», перепризначення кнопок та жестів, пошуку загублених навушників та інше. Також через мобільний додаток нерідко реалізовано можливість оновлення прошивки навушників.

Кодеки і додаткові технології обробки звуку, підтримувані навушниками з підключенням по Bluetooth (див. «Підключення»). Першопочатково передача звуку по Bluetooth передбачає досить сильне стиснення сигналу; це некритично при передачі мови, однак може сильно зіпсувати враження при прослуховуванні музики. Для усунення цього недоліку і використовуються різні технології, зокрема aptX, aptX HD, aptX Low Latency, aptX Adaptive, AAC, LDAC і LHDC. Зрозуміло, для використання будь-якої з технологій її повинні підтримувати не тільки «вуха», але і Bluetooth-пристрій, з яким вони використовуються. А ось основні особливості кожного з варіантів:

— aptX. Bluetooth-кодек, створений для значного підвищення якості звуку, що передається по Bluetooth. Згідно із заявами творців, дає змогу досягти якості, порівнянної з Audio CD (16-bit/44.1 kHz). Переваги aptX найбільш помітні при прослуховуванні високоякісного контенту (наприклад, форматів lossless), проте навіть на звичайному MP3 він може дати помітне покращення звучання.

— aptX HD. Розвиток і удосконалення оригінального aptX, що дає змогу досягти чистоти звуку, порівнянної з аудіо формату Hi-Res (24-bit/48kHz). Як і в оригіналі, переваги aptX HD помітні переважно на...аудіо високої якості, хоча цей кодек не буде зайвим і для MP3.

— aptX Low Latency. Специфічний різновид описаного вище aptX, розроблений в розрахунку не стільки на покращення якості звуку, скільки на зниження затримок у передачі сигналу. Такі затримки неминуче виникають під час роботи через Bluetooth; вони не критичні для прослуховування музики, однак при перегляді відео або в іграх може виникнути значна асинхронність між зображенням і звуком. Кодек aptX LL усуває це явище, зменшуючи затримку до 32 мс — така різниця непомітна для сприйняття людиною (хоча для серйозних завдань на зразок студійної роботи зі звуком вона все одно занадто велика). Підтримка aptX LL зустрічається переважно в ігрових навушниках.

— aptX Adaptive. Подальший розвиток aptX; фактично об'єднує в собі можливості aptX HD і aptX Low Latency, проте не обмежується цим. Однією з головних особливостей даного стандарту є так званий адаптивний бітрейт: кодек автоматично регулює фактичну швидкість передачі даних, виходячи з особливостей трансльованого контенту (музика, ігрове аудіо, голосовий зв'язок тощо) і завантаженості використовуваних частот. Це, зокрема, сприяє зниженню енергоспоживання і підвищенню надійності зв'язку; а спеціальні алгоритми дають змогу транслювати звук, за якістю порівнянний з aptX HD (24 біт/48 кГц), використовуючи в рази меншу кількість даних, що передаються. А мінімальна затримка передачі даних (на рівні aptX LL) робить цей кодек таким, що відмінно підходить в тому числі для ігор і фільмів.

— aptX Lossless. Наступний ступінь розвитку технології aptX, що передбачає передачу звуку CD-якості по бездротовій Bluetooth-мережі без втрат і використання компресії. Трансляція звуку з параметрами дискретизації 16 біт / 44.1 кГц здійснюється з бітрейтом порядку 1.4 Мбіт/с – це приблизно втричі швидше, ніж було в редакції aptX Adaptive (див. вище). Підтримку aptX Lossless почали впроваджувати з кінця 2021 року у рамках ініціативи Snapdragon Sound від Qualcomm.

— AAC. Bluetooth-кодек, що застосовується переважно в портативних гаджетах фірми Apple. За можливостями помітно поступається більш прогресивним стандартам на зразок aptX або LDAC: якість звуку при використанні AAC можна порівняти з середнім MP3-файлом. Втім, для прослуховування тих же MP3 цього цілком вистачає, різниця стає помітною лише на більш прогресивних форматах. А вимоги AAC до апаратної частини невисокі, і його підтримка в навушниках обходиться недорого.

— LDAC. Фірмовий Bluetooth-кодек компанії Sony. За пропускною здатністю і потенційною якістю звучання перевершує навіть aptX HD, забезпечуючи показники на рівні Hi-Res звуку 24-bit/96kHz; існує навіть думка, що це максимальна якість, яку має сенс передбачати в бездротових навушниках — подальше покращення буде просто непомітним для людського вуха. З іншого боку, підтримка цього стандарту обходиться недешево, а гаджетів з такою підтримкою поки існує досить мало — це, зокрема, смартфони Sony, а також апарати середнього і топового класу під управлінням Android 8.0 Oreo і більш пізніх версій.

— LHDC. LHDC (Low latency High-Definition audio Codec) — це кодек високої роздільної здатності з низькими затримками, розроблений спілкою Hi-Res Wireless Audio та компанією Savitech. У переважній більшості випадків його підтримка реалізована на апаратному рівні у смартфонах Huawei та Xiaomi. Також кодек відомий під назвою HWA (Hi-Res Wireless Audio). При використанні LHDC передача сигналу телефону на навушники здійснюється з бітрейтом до 900 кбіт/с, бітовою глибиною до 24 біт і частотою дискретизації до 96 кГц. При цьому забезпечується стабільне та надійне з'єднання зі зниженим рівнем затримки. Кодек оптимально підходить для висококласних бездротових навушників та оперування прогресивними форматами цифрового звуку.

Ємність акумулятора, встановленого в навушниках відповідної конструкції (див. «Живлення»).

Теоретично більш висока ємність дає змогу досягти більшої автономності, але на практиці час роботи залежить ще й від енергоспоживання навушників — а воно може бути дуже різним, залежно від характеристик і особливостей конструкції. Так що цей параметр є другорядним, і звертати увагу при виборі варто не стільки на ємність батареї, скільки на прямо заявлений час роботи (див. нижче).