Світ без дзеркала: 5 системних камер зі змінною оптикою

Бездзеркалка для новачків у світі фотографії від іменитого японського бренду Canon виконана в простому стилі і оснащена мінімальним набором клавіш на своєму корпусі для зміни параметрів зйомки. Натомість початківцям фотолюбителям пропонується скористатися 3-дюймовим сенсорним екраном, за допомогою якого можна візуватися, ставити точку фокусування або керувати налаштуваннями камери.

Дисплей кріпиться на поворотному шарнірі, завдяки чому він легко відкидається положення «селфі». При цьому автоматично вмикається автопортретний режим і активуються програмні «покращувачі» шкіри обличчя. Наводитися на різкість передбачається виключно за допомогою екрана, оскільки ні вбудованим видошукачем, ні можливістю підключення зовнішнього камера не має — на її компактному борту не знайшлося місця і для гарячого башмака.

У серце бездзеркалки встановлена така ж матриця, як і на кропнутих дзеркальних фотоапаратах Canon (формату APS-C). Тому вона очікувано видає якісну картинку і добре справляється з передачею деталей на знімках під час зйомки на високих значеннях ISO (3200-6400 одиниць). А підсвітити кадр в разі нестачі світла допоможе вбудована відкидна спалах.

Система автофокусування фотоапарата налічує 49 точок, які покривають близько 70 % площі кадру. Окремої похвали заслуговує безперервна робота автофокусу при відеозйомці. Стати професійним оператором в парі з Canon EOS M10 навряд чи вийде — цьому не сприяє ні тривалість автономної роботи камери на одному заряді акумулятора, ні відсутність порти для підключення навушників і мікрофону. А ось з зйомкою ранку в дитячому саду або аматорської відеозаписом для сімейного архіву бездзеркалка впорається «на ура».

Передача відзнятого матеріалу на смартфон може бути здійснена по бездротових мереж за допомогою модулів Wi-Fi і NFC. Початківцям фотографам також доступний цілий ряд попередньо встановлених сюжетних програм зйомки. Обмежуючим чинником у придбанні бездзеркалки виступає лише нерозвинутий парк оптики під систему Canon EF-M. В іншому камера є досить непоганим варіантом для невимогливих фотолюбителів, ступивших на довгу і звивисту стежку в світ фотографії.

Молодша модель в топової лінійки бездзеркалок OM-D від японської компанії Olympus одночасно є найбільш компактним представником серії. Тим не менш на його корпусі вдалося розмістити достатню кількість клавіш для швидкого доступу до більшості параметрів зйомки.

Практично всі важливі елементи керування зібрані під праву руку: на верхній грані розташувалися три диска прокрутки, а біля екрана — навігаційна клавіша, обрамлена ще чотирма кнопками. Крім використання аналогових органів управління, користувачеві доступно зміна налаштувань шляхом сенсорного введення. Для цих цілей відведено 3-дюймовий екран з роздільною здатністю 720х480 пікселів. Екран вміє підніматися на 90° і опускатися на 45°, забезпечуючи більш зручне візування з нестандартних ракурсів зйомки.

Камера позиціонується як злегка урізана версія флагманської Olympus OM-D E-M5 II body . За аналогією зі старшим побратимом у бездзеркальці використовується система 5-осьовий матричної стабілізації зображення, яка дозволяє забезпечити виграш до 4 ступенів експозиції під час зйомки з рук в умовах поганої освітленості. У тандемі з комплектним об'єктивом Olympus 14-42mm f/3.5-5.6 EZ ED M.Zuiko Digital , оснащеним электрозумом, чіткий знімок на максимальній фокусній відстані можна спробувати отримати на витягах аж до 1/4 с.

Система автофокусування фотоапарата працює в одноразовому, постійному, одноразовому з ручною підстроюванням і в відстежуючому режимах. Вибір зони фокусування може бути здійснено як автоматично, так і вручну між 35 і 81 зонами. При достатній кількості світла претензій до роботи автофокусу не виникає, а от в умовах поганої освітленості йому властиво пригальмовувати.

Камера володіє повним набором екіпіровки, яка знадобиться просунутим фотолюбителеві: ефективним матричним стабом, тачскріном, електронним видошукачем з високою деталізацією, а головне — з нею сумісний багатий парк оптики. Для зйомки відео Olympus OM-D E-M10 II підійде в меншій мірі, оскільки серед інтерфейсних портів відсутні виходи для підключення мікрофону і навушників. Та й загалом техніка Olympus більше орієнтована на фотосегмент, на відміну від продукції колеги по системі Micro 4/3 — компанії Panasonic.

При замовленні фотоапарата від компанії Panasonic з інших країн необхідно дотримуватися уважність, оскільки одна і та сама бездзеркалка носить різні індекси в різних регіонах: на вітчизняному ринку вона широко відома як GX80, в Японії камера продається як GX7 Mark II, а в США її варто шукати під індексом GX85.

З одного боку, бездзеркалка є урізаною версією флагманської Panasonic DMC-GX8 body , а з іншого — вдосконаленим варіантом попередньої камери лінійки в особі Panasonic DMC-GX7 kit 14-42 . В ній встановлена традиційна для формату Micro 4/3 матриця з роздільною здатністю 16 МП, яка втратила антимуарного фільтра. На практиці його відсутність позитивним чином позначається на різкості одержуваних зображень.

Сенсор камери закріплений на спеціальній рухомій платформі, здатної компенсувати зміщення камери в п'яти площинах (вгору-вниз, вправо-вліво і вздовж власної осі). Таким чином, можна говорити про наявність на борту бездзеркалки системи 5-осьовий матричної стабілізації зображення. У зв'язці зі стабілізованою оптикою вона дозволяє виграти до 4.5 ступенів експозиції і геть-чисто забути про необхідність користуватися штативом. Розвернутися при фото - і відеозйомці покликаний допомогти широкий парк об'єктивів під систему Micro 4/3.

Камери Panasonic славляться своїми видеовозможностями. Panasonic Lumix DMC-GX80 записує ролики в роздільній здатності аж до 4К з частотою 30 к/с. Видеографам не вистачає тільки портів для підключення мікрофону і навушників, через що камеру не можна рекомендувати для серйозного відеопродакшн. Функція 4К-фото дозволяє витягувати з відеоряду окремі 8-мегапіксельні фотознімки. А ще одна корисна функція іменується «постфокусировкой» — вибір зони різкості можна робити прямо на готовому фотознімку.

З автономністю у бездзеркалки все йде не дуже гладко — одного її заряду акумулятора вистачає менш ніж на 300 знімків. Вирішити проблему зможе допомогти запасна батарея або зовнішній акумулятор, оскільки камера підтримує зарядку через роз'єм microUSB. Але все ж зазначений недолік меркне на тлі високої якості зображення, спритною роботи автофокусу і відмінною скорострільності фотоапарата.

Японська компанія Sony представила публіці спадкоємця популярної бездзеркалки Sony A6000 kit 16-50 на початку 2016 р. Хоча його правильніше було б назвати не новою моделлю, а оновленням — камера отримала мінімальний пакет поліпшень і абсолютно не змінилася зовні.

Основні зміни торкнулися системи автофокусування, яка отримала в своє розпорядження 425 точок фазового типу та 169 контрастного. Він є кращим серед бездзеркалок як по швидкості наведення на різкість, так і по точності фокусування. Мало того, повнокадрові дзеркальні флагмани теж в більшості своїй відстають від прогресивної системи автофокусу Sony A6300. Об'єкт зйомки чіпляється камерою за рекордні 0.05 с і не береться до уваги навіть на максимальній швидкості серійної зйомки — 11 к/с.

Висока скорострільність натякає на непогані репортерські якості бездзеркалки, які впираються лише в ємність буфера пам'яті. Під час зйомки у форматі RAW буфер почне захлинатися після серії з 25-30 кадрів, а в JPEG його вистачить на 50-60 безперервних знімків. Візуватися у процесі створення знімків можна як по 3-дюймовому дисплею, так і за допомогою великого видошукач з роздільною здатністю 1024х768 пікселів і високою швидкістю оновлення (120 к/с).

Екран камери вміє нахилятися вперед і назад в межах 45°, але чому-то виробник не передбачив можливості сенсорного введення. Така з'явилася лише через півроку після анонса фотоапарата — на борту камери Sony A6500 body . До того ж старшого брата моделі оснастили системою матричної стабілізації зображення (див. статтю «Все що потрібно знати про системи стабілізації зображення»).

Оновлена матриця фотоапарата має роздільна здатність 24.2 МП і може похвалитися відмінною роботою на високих ISO (аж до 6400-12800 одиниць). Нарешті, ще одне нововведення, що знайшло застосування в Sony A6300, належить до відеозйомці у форматі 4К. Бездзеркалка пише відеоролики в роздільній здатності 3840х2160 пікселів зі швидкістю 30/24 к/с і швидкістю до 100 Мбіт/с. Оператору доступна робота з кодеком XAVC S і надається можливість використання розширюють динамічний діапазон профілів S-Log 3 з 14 ступенями експозиції. Максимальна тривалість безперервного відеозапису обмежена півгодини.

Від сегмента профі камеру відокремлюють тільки відсутність виходу для підключення навушників і несенсорний екран. А у своєму середньому класі вона є одним з безумовних лідерів, який стає пріоритетним вибором для багатьох фотоентузіастів.

В ієрархії бездзеркалок японського бренду Fujifilm камера з індексом X-T2 займає почесне друге місце, поступаючись тільки среднеформатному «монстру» Fujifilm GFX50S. Практично рівними здібностями наділена також фотокамера Fujifilm X-Pro2 kit , але вона все ж дещо відстає від X-T2 в плані оснащення.

Внутрішня «начинка» фотоапарата надійно захищена від зовнішніх впливів пило - та вологозахищений корпусом. На ньому розташувалися ряд коліс і клавіш управління, електронний видошукач з високою роздільною здатністю, гарячий черевик і поворотний екран. Останній, на жаль, є несенсорним, так що ставити точку фокусування або параметри зйомки доведеться традиційним кнопковим способом. Крім того, відсутність вбудованого спалаху натякає на необхідність потурбуватися придбанням зовнішнього спалаху.

Камера надає воістину флагманські можливості. Особливо це стосується роботи автофокусу відстежуючому режимі — 325-точкова система справляється з розпізнаванням облич у кадрі практично в будь-яких умовах, у т. ч. при серійної зйомки на максимальній швидкості (8 к/с у звичайному режимі та 11 к/с при установці батарейної рукояті). Бустер для фотоапарата значно збільшує час роботи на одному заряді, а також дозволяє подовжити безперервну запису 4К-відео зі скромних 10 хв. до півгодини. До речі, можливість запису відео у форматі UltraHD серед фотокамер Fujifilm вперше отримала реалізацію саме на борту X-T2.

Малошумний 24-мегапіксельний сенсор X-Trans CMOS III видає якісний результат з широким динамічним діапазоном в більшості знімаються сцен. Він добре справляється з роботою на високих ISO, а результат зйомки записується на одну з двох карт пам'яті формату SD. Здвоєний слот можна налаштувати як на послідовну роботу, так і на паралельну (наприклад, одна флешка відводиться під запис RAW-файлів, а друга — JPEG). До того ж обидва слоти підтримують установку високошвидкісних карт пам'яті версії UHS-II Class 3.

Fujifilm X-T2 є одним з найбільш високотехнологічних продуктів в сімействі бездзеркальних фотокамер. Тому не дивно, що вартість моделі по кишені далеко не кожному. Фотоапарат призначений для виконання серйозних завдань і не підійде новачкам, тому як відсутність автоматичних пресетів потребує наявності навичок поводження з фототехнікою і розуміння принципів встановлення необхідних параметрів для зйомки тієї чи іншої сцени.