Як вибрати варильну поверхню
Ми незалежно перевіряємо товари та технології, які рекомендуємо.
Типи варильної поверхні
Газові варильні поверхні є безсмертною класикою, але удосконаленою під сучасні потреби користувачів. Це найпростіший і найзручніший у використанні варіант, тому що дає змогу візуально контролювати нагрівання за розміром полум'я і не потребує спеціального посуду. Крім того, їжа на відкритому вогні готується швидше. Зазвичай такі моделі коштують недорого, що є ще одним аргументом на їхню користь. Недоліки газових плит є очевидними. По-перше, вони не є безпечними і при неправильній експлуатації можуть призвести до опіків. По-друге, у процесі роботи нагрівають не лише посуд та його вміст, а й повітря, що знижує ККД. По-третє, газові варильні поверхні складніші в очищенні через наявність решіток, конфорок, виступів та інших важкодоступних місць. Безумовно, якщо квартира, будинок чи дача не газифіковані, сенс купувати газовий пристрій немає. Хоча деякі моделі можна підключати до газових балонів.
Електричні варильні поверхні, відповідно, живляться від мережі та не потребують газифікації будинку: у мирний час електрика є практично скрізь, навіть на дачі, а от газу може не бути. З іншого боку, в умовах російської агресії та постійних відключень світла така плита може стати не помічником, а проблемою. Тим не менш, електричні моделі простіші в обслуговуванні, оскільки позбавлені решіток і містять мінімум деталей, що виступають. Також вони мають свій поділ за типом конфорок.
Індукційні. Це недешеві, але найефективніші варильні поверхні, які використовують електроенергію для створення магнітного поля в індукційній котушці. Простіше кажучи, конфорки передають тепло безпосередньо на дно посуду, а не на покриття плити. Як результат — миттєве нагрівання, швидке приготування та значна економія електроенергії. Крім того, це максимально безпечна техніка, оскільки поверхня практично не нагрівається. Та й молоко, що втекло, через це не підгорить. Але індукційні моделі дуже вимогливі до посуду: необхідні каструлі і сковороди зі спеціальним індукційним дном, інакше плита просто не працюватиме. Придатним є посуд із плоским дном, найчастіше зробленим із чавуну чи сталі. На щастя, більша частина посуду, який зараз є в магазинах, сумісна з індукційними плитами. Якщо ні, можна придбати спеціальний «перехідник». Також звертайте увагу на розмір посуду. Якщо дно менше контуру конфорки, плита сама підлаштовується під нього. Якщо ж більше – дно нагріватиметься не повністю та нерівномірно.
Hi-Light – конфорки з нагрівальним елементом у вигляді тонкої гофрованої металевої стрічки. Під час роботи нагрівається сама поверхня, яка передає тепло посуду, що збільшує ризик опіків. Незважаючи на це, конфорки забезпечують швидке нагрівання, ефективну теплопровідність і лише трохи поступаються індукції, але при цьому чудово взаємодіють з будь-якими жароміцними ємностями.
Чавунні — бюджетні варильні поверхні з виступаючими конфорками у вигляді металевих млинців, головними перевагами яких є міцність і доступна ціна. Але такі «млинці» не дуже зручні у використанні, тому що повільно нагріваються та остигають, а також схильні до деформації та нелегко очищаються.
Якщо ж ви не можете визначитися з типом нагріву та стикаєтеся з частими відключеннями як електрики, так і газопостачання, виробники придумали комбіновані варильні поверхні. Вони поєднують у собі електричні та газові конфорки та підключаються відразу до двох джерел. При цьому може бути однакова чи різна кількість газових та електричних конфорок – все залежить від потреб покупця. Але майте на увазі, що це не дуже поширений і дорогий тип пристроїв.
Комбінована варильна поверхня Teka JZC 63312 ABN BK з однією газовою та двома індукційними конфорками. |
Дизайн та розміри
Розмір варильної панелі в першу чергу залежить кількості конфорок. Для однієї людини та кухонь з обмеженою площею доступні моделі з однією, двома або трьома конфорками. Класика – це плита з чотирма конфорками, ширина якої зазвичай становить близько 60 см. Для великих сімей, в яких готують багато і часто, передбачені плити з п'ятьма, шістьма і навіть більшою кількістю конфорок. Ширина таких приладів становить 70, 90 та більше сантиметрів, тому при виборі враховуйте можливості та особливості своєї кухні. Але навіть якщо ви холостяк чи холостячка і готуєте нечасто, радимо брати плиту «з запасом», на 3 або 4 конфорки — на випадок, якщо з'явиться сім'я, прийдуть гості або прокинеться натхнення до кулінарії. Звісно, якщо розміри кухні дозволяють вбудувати поверхню більшого розміру.
Газова варильна поверхня Samsung NA64H3030BK з оформленням конфорок у вигляді ромба. |
Також при покупці звертайте увагу на дизайн плити та розташування конфорок. Компактні двоконфорочні моделі зазвичай виготовлені за типом доміно, тобто мають витягнуту форму. Розташування у вигляді ромба виглядає оригінальнішим і дає можливість розміщувати посуд нестандартних розмірів (ось тільки доступний такий формат тільки газовим моделям). Також є варильні поверхні незвичної форми (трикутники, півкола, всі конфорки в один ряд) та оформлені у стилі ретро для відповідного інтер'єру кухні.
Варильна поверхня Gorenje GW 6D42 CLI, виконана в стилі ретро. |
Класичне компонування плит передбачає наявність конфорок різних діаметра та потужності. Серед газових плит зустрічаються турбоконфорки з двома або трьома рядами полум'я, що впливає на час нагрівання та рівномірний розподіл тепла. Їх ще називають WOK-конфорками, тому що вони добре підходять для сковорідок-вок та приготування страв азіатської кухні. До речі, деякі моделі замість WOK-конфорки пропонують підставку під вок.
Типи покриття
Від того, з якого матеріалу виконана поверхня, залежить не тільки зовнішній вигляд варильної поверхні, але і її довговічність та зручність у догляді.
Емаль – найдешевший і тому найбільш поширений матеріал, який переважно використовується в газових плитах. Він непогано виглядає, може випускатися у різних кольорах і простий у очищенні. Але при цьому емаль легко подряпати і сколоти, тому забруднення краще замочувати і очищати щадними миючими засобами і нежорсткими губками.
Нержавіюча сталь теж недорогий, але більш міцний і практичний матеріал. Його складніше пошкодити, проте виглядає він менш естетично, тому що на поверхні видно всі забруднення і навіть відбитки пальців. Сталь найчастіше вибирають для газових моделей або електричних з чавунними конфорками.
Загартоване скло виглядає стильно, добре чиститься та стійке до подряпин. Але при цьому скло крихкіше, ніж емаль і нержавіюча сталь: сильний удар може повністю зіпсувати техніку. На щастя, уламками такого скла неможливо порізатися. Крім цього, через низьку термостійкість загартоване скло не застосовується в електричних пристроях – тільки в газових і комбінованих. До того ж, загартоване скло просто несумісне з Hi-Light нагрівачами.
Склокераміка, зі свого боку, сумісна з електричними нагрівачами, тому використовується практично у всіх типах варильних поверхонь. Вона стійка до високих температур, міцніша, ніж загартоване скло (але менш міцна в порівнянні з емаллю і нержавіючою сталлю) і легко очищається за рахунок гладкої поверхні. А ще склокераміка виглядає красиво, може випускатися в різних кольорах і навіть із всілякими малюнками, тому є вдалим варіантом для дизайнерської техніки. Але це досить дорогий матеріал, тому плита з покриттям зі склокераміки буде коштувати дорого. Варто відзначити, що склокераміка має підвиди, що отримали свої назви від компаній-виробників: Schott Ceran і EuroKera. Це покриття, які виробляють імениті компанії з гарною репутацією, що свідчить про їхню високу якість.
Варильна поверхня із покриттям зі склокераміки Schott Ceran. |
Корисні функції
Газові варильні поверхні, на жаль, не відрізняються великою кількістю функцій. Серед їхніх можливостей — автопідпал(автоматична система запалювання) та газ-контроль — система безпеки, яка припиняє подачу газу, коли полум'я гасне (наприклад, якщо на конфорку пролилася рідина). А ось у електричних моделей список можливих додаткових функцій набагато довший:
- суцільна зона нагріву – поверхня, яка не має поділів, виступає єдиною робочою площею і дає змогу розміщувати посуд у будь-яке зручне місце;
- FlexZone – адаптивна зона, що поєднує кілька зон нагріву під однією підкладкою. В результаті при розміщенні посуду великого розміру або нестандартної форми конфорка розпізнає предмет та активує зону нагрівання залежно від його розмірів;
- режим «моста» (Bridge) – можливість об'єднати кілька сусідніх конфорок в одну;
- овальна зона нагріву для розміщення подовженого посуду, найчастіше реалізована як контурна;
- контурна конфорка з можливістю змінювати її розмір для роботи з посудом різного розміру;
Варильна поверхня Gunter&Hauer CER 642 з контурною конфоркою та овальною зоною. |
- таймер контролю за часом. Одні таймери можуть просто подавати сигнал після заданого часу, інші відключати плиту;
- автоматичні програми на кшталт автосмаження та розтоплення – використовують встановлені налаштування для різних процесів;
- автоматика закипання – система, яка автоматично знижує потужність конфорки після закипання вмісту посуду;
- підтримка температури для збереження готової страви гарячою, якщо хтось спізнюється до столу;
- індикатор залишкового тепла – функція, що відповідає за безпеку. Покажчик сигналізує про конфорку, що не остигнула, щоб уникнути ризику отримання опіків.
На що ще звернути увагу
Важливим пунктом у переліку параметрів є управління. Звичнішими для багатьох стали звичайні поворотні перемикачі, які використовуються не один десяток років. Вони прості і зрозумілі, але складніші в обслуговуванні, тому що збирають бруд, який нелегко відмити. Тому більш практичний варіант – сенсорне управління. Це може бути слайдер, який дає можливість збільшити або зменшити потужність одним рухом пальця, або сенсорні кнопки для більш точного контролю. Є варіанти з індивідуальним управлінням для кожної конфорки та загальні панелі управління, які пропонують спочатку вибрати необхідну конфорку, а після цього налаштування. У будь-якому разі сенсорні блоки не виступають над поверхнею, а значить — не стають місцем накопичення забруднень. Переважно вони використовуються в електричних моделях, та й коштують дорожче за класичні перемикачі. Найбільш прогресивні пристрої можуть мати дисплей і навіть Wi-Fi для дистанційного управління за допомогою мобільного додатка на смартфоні або планшеті.
Якщо в сім'ї є малі діти, рекомендуємо звернути увагу на функцію захисту від дітей. Це блокування панелі управління, що не дає змоги маленьким непосидам змінити налаштування або увімкнути нагрівання.
І насамкінець поговоримо про додаткове оснащення, яке впливає на ціну пристрою, але знадобиться далеко не всім користувачам. Наприклад, це витяжка, вбудована прямо у варильну поверхню. Її користь безперечна, але такі витяжки менш продуктивні, ніж звичайні, і потребують підключення до повітропроводу. Іноді замість цього виробники додають функцію автоуправління витяжкою, коли варильна поверхня «синхронізується» з витяжкою і управляє її потужністю в залежності від своєї роботи. Також додатковим оснащенням може бути термощуп – спеціальний пристрій, що вимірює температуру продуктів для визначення ступеня готовності. Такий прилад особливо актуальний під час приготування стейків, які мають різні ступені прожарювання, та страв методом сувід. Найчастіше термощуп відправляє варильній поверхні отриману інформацію про температуру, а та, зі свого боку, регулює нагрівання. Але такі моделі не надто поширені і мають досить високий цінник.
Варильна поверхня з вбудованою витяжкою. |
Якщо підсумувати, на вибір варильної поверхні впливають не тільки особисті переваги покупця, але й багато інших факторів: розміри та особливості кухні, наявність газопостачання та електрики. Впливає навіть те, як часто і що саме ви готуєте, адже якщо плита необхідна лише для того, щоб посмажити яєчню та зварити сосиски – переплачувати за прогресивні функції немає сенсу. Тому перед покупкою радимо добре все обміркувати, оцінити свої можливості та зважити всі «за» та «проти». На нашому сайті є велика кількість фільтрів для зручнішого підбору, відгуки реальних користувачів та огляди техніки.