Плотери: характеристики, типи, види

Тип плотера вказується за технологією, що використовується для друку. В наш час найбільшого поширення набули лазерні та струменеві моделі, однак можна зустріти й інші, більш специфічні різновиди — сольвентні, сублімаційні, ультрафіолетові, текстильні, латексні і твердочорнильні плотери. Ось основні особливості кожного з цих типів:

— Струменевий. В струменевих плотерах зображення будується з найдрібніших крапель чорнила, які «випльовуються» друкуючою головкою на папір. Подібні пристрої відносно недорогі, при цьому вони забезпечують хорошу якість друку і можуть працювати зі звичайним папером, а сама по собі струменева технологія підходить для повнокольорових зображень. Одним з її ключових недоліків можна назвати слабку придатність до отримання великої кількості відбитків за короткий час: друк йде порівняно повільно, а відбитки виходять дорожчими, ніж, наприклад, лазерні. Крім того, чорнило, яке застосовується для класичного струменевого друку, чутливі до вологи, перепадів температур і, здебільшого, ультрафіолету. Тому матеріали, роздруковані на такому плотері, підходять тільки для застосування всередині приміщень; для зовнішнього встановлення потрібно або застосовувати захисні покриття, або користуватися більш стійкою технологією — наприклад, УФ а...бо сольвентною (див. нижче).

— Лазерний. Лазерний друк здійснюється за допомогою порошкоподібного тонера: промінь лазера «позначає» окремі ділянки на спеціальному світлочутливому барабані, на ці ділянки налипає тонер, який потім переноситься на папір. Подібні пристрої дуже зручні для роботи з великою кількістю матеріалів: друк здійснюється швидко, а вартість одного відбитка виходить невисокою. З іншого боку, переважна більшість подібних плотерів — монохромні, для креслень і інших подібних матеріалів. Для кольорового друку лазерна технологія підходить слабо. Та й коштують лазерні плотери недешево. Втім, відносно недавно з'явився специфічний різновид — LED-плотери. Вони схожі за принципом роботи, через що їх прийнято також відносити до лазерних; однак замість одиничного випромінювача в таких пристроях використовується система світлодіодів. Це дало змогу спростити конструкцію і знизити її вартість.

— Сольвентний. Дана технологія друку загалом схожа зі струменевою, однак вона використовує спеціальні чорнила на основі сольвенту — розчинника, який отримують з нафтопродуктів. Перевагою таких чорнил є те, що сольвент глибоко «в'їдається» в поверхню матеріалу. За рахунок цього забезпечується надійність, стійкість до несприятливих умов, а також можливість друку на великій різноманітності матеріалів — банерах, вінілових стрічках, тканинах і т. ін. При цьому, на відміну від УФ-друку, матеріали не вимагають спеціальної обробки — досить дочекатися висихання сольвенту. Завдяки всьому цьому, а також можливості створювати барвисте повнокольорове зображення, сольвентні плотери вельми популярні, зокрема, у виробництві зовнішньої реклами. Втім, у цієї технології є і недоліки — насамперед різкий запах, що ускладнює друк матеріалів для внутрішнього використання.

— Сублімаційний. Плотери, дія яких базується на явищі сублімації — випаровування твердого барвника і осідання його часток на носії (часто — під поверхнею носія). Виділяють два різновиди сублімаційного друку: прямий, коли зображення наноситься прямо на кінцевий носій, і трансферний, коли зображення роздруковується на проміжний носій і з нього переноситься на запечатувану поверхню за допомогою термопресу. В сучасних плотерах найчастіше зустрічається другий варіант — він дозволяє друкувати на великій різноманітності матеріалів, включаючи об'ємні предмети, які просто не помістилися б в плотер для прямого друку. Саме моделі з таким способом роботи маються на увазі в даному випадку під терміном «сублімаційні», а пристрої з можливістю прямого друку виділені в окрему категорію — текстильні; детальніше про них див. нижче. У будь-якому разі сублімаційна технологія забезпечує більш високу якість «картинки», ніж струменева (та її аналоги), однак чорнила чутливі до ультрафіолету, що може вимагати застосування захисних покриттів.

— Ультрафіолетовий. Різновид струменевого друку (див. вище), що використовує т. зв. УФ-твердіючі чорнила — фарба, застигає під дією УФ-випромінювання. Такі чорнила утворюють на поверхні задрукованого матеріалу плівку, що захищає нанесене зображення від несприятливих впливів (пилу, вологи); при цьому, завдяки хорошим адгезивним властивостям чорнил, для друку можуть застосовуватися різноманітні матеріали, що робить дану технологію підходящою для зовнішньої реклами. Порівняно з іншою аналогічною технологією — сольвентною — УФ-чорнила коштують дорожче, однак з низки причин відбитки виходять дещо дешевше. З інших переваг варто згадати миттєве застигання і не настільки виражений запах, завдяки чому УФ-друк придатний і для матеріалів, які встановлюються всередині приміщень.

— Текстильний. Плотери, які мають можливість друку на тканинах. Зазвичай, є різновидом сублімаційних моделей (див. вище), що підтримують можливість прямого друку. Зазначимо, що довговічне і стійке зображення при такому друку можна отримати тільки на синтетиці — з бавовняних та інших натуральних тканин чорнило поступово змивається при пранні. Крім того, даний спосіб не підходить для матеріалів, чутливих до нагріву.

— Твердочорнильний. Згідно з назвою, для друку в даному різновиді плотерів використовуються барвники, які перебувають у твердому стані. При друку потрібні порції чорнила розплавляються і наносяться на барабан, який і вдруковує їх в матеріал. Твердочорнильні пристрої сумісні з великою різноманітністю матеріалів (папір, плівка, картон), вони дають змогу отримувати яскраве, насичене кольорове зображення з відмінною роздільною здатністю, забезпечують хорошу швидкість, а вартість відбитків при тривалій експлуатації виходить досить невисокою. З недоліків даної технології можна відзначити необхідність постійно тримати плотер увімкненим — інакше при кожному включенні частина чорнила буде скидатися в контейнер для відходів.

— Латексний. Плотери, які використовують чорнило на водній основі з додаванням штучного латексу. У процесі роботи окремі точки наносяться аналогічно струменевому друку (див. вище), після чого прогріваються пічкою для випаровування води і закріплення латексу. Однією з ключових переваг плотерів подібного типу називають екологічність: вони безпечні і можуть встановлюватися в будь-якому приміщенні. Крім того, латексні плотери сумісні з великим набором матеріалів (включаючи навіть текстиль), забезпечують хорошу яскравість і перенесення кольорів, а відбитки не мають запаху і виходять стійкими до вологи.

Формат паперу, на який розрахований плоттер. У більшості моделей використовуються формати, відповідні стандарту ISO 216 і позначаються буквою А з цифрою. До таких форматів відноситься і популярний А4, але плоттери звичайно працюють з більш великою папером:

• A0+. Таке маркування означає, що плоттер здатний працювати з листами більш великого формату, ніж А0 (див. нижче). Власне формат А0+ передбачає ширину аркуша 914 мм, проте в даному випадку зазвичай передбачається підтримка і більш широких носіїв — близько 1100 мм (1050 – 1150 мм) у найбільш скромних моделях даного форматуА0+ 44") і 1500 мм і більше в найбільш великих (А0+ ≥ 60")
• A0. Папір даного формату має розмір 1189х841 мм.
• A1. Папір розміром 841х594 мм — іншими словами, половина формату А0.
• A2. Аркуш формату має розміри приблизно з газетний розворот — 420х594 мм, вдвічі менше А1. Вважається відносно невеликим, за мірками плотерів.
• A3. Найбільш мініатюрний формат, що зустрічається в сучасних плоттерах: 297х420 мм, тобто всього вдвічі більше стандартного А4 (іншими словами — з журнальний розворот). Використовується в окремих моделях настільного формату (див. «Установка») — зокрема, текстильних пристроях (див. «Тип») для друку на футболках та іншому одязі схожого розміру.

Також варто відзначити, щ...о багато моделі здатні працювати і з іншими форматами. Причому мова йде не тільки про зменшених, але і про більш великих варіантах: максимальна ширина носія (див. нижче) часто перевищує показники штатного формату паперу.

Кольоровість плоттера — діапазон кольорів, відтворений агрегатом при друку.

— Кольоровий. Пристрої, що використовують всю колірну гамму. Така печатка обходиться дорожче чорно-білою, зате вона дозволяє отримувати яскраві і максимально достовірні зображення; зрозуміло, при необхідності на такому плоттері можна відтворити і монохромне зображення. Так що саме цей варіант користується в наш час найбільшою популярністю. Технічно кольорових пристроях може застосовуватися практично будь-яка технологія друку (див. «Тип») — хіба що лазерна кольорова печатка занадто складна і дорога, а тому в плоттерах практично не зустрічається.

— Монохромний. Популярну назву таких пристроїв — «чорно-білі», оскільки монохромні плоттери друкують саме чорним кольором (точніше, у різних градаціях сірого). Очевидно, що можливості такої печатки сильно обмежені в порівнянні з кольоровою. Однак вона має і ряд переваг, зокрема дозволяє використовувати лазерну технологію, забезпечуючи таким чином дуже невисоку вартість в перерахунку на відбиток і високу швидкість. Крім того, для деяких завдань — наприклад, роздруківки креслень — кольоровість першопочатково не вимагається. Власне, плоттери з даної категорії якраз і використовуються в основному для роботи з великоформатними кресленнями.

— На підлозі. Плоттери, розраховані на установку прямо на підлогу, на спеціальних підставках; наявність підставки для такого пристрою є обов'язковим, оскільки на ній розміщується різне допоміжне обладнання — зокрема, кошик для готових матеріалів. До підлоговим належать переважно прогресивні моделі, що відрізняються великою вагою і розмірами. Цей варіант зручний тим, що плоттер не потребує для установки додаткових поверхонь на зразок столів. З іншого боку, такий агрегат може створити незручність у тісних приміщеннях, де на підлозі мало вільного місця. Також відзначимо, що деякі підлогові моделі не комплектуються підставками, їх потрібно купувати окремо.

— Настільна. Плоттери, розраховані на розміщення на столі, верстаті або іншої аналогічної підставці. Така установка хороша в обмежених умовах, оскільки не потребує місця на підлозі. З іншого боку, вона накладає деякі обмеження по вазі і габаритам, через що настільні плоттери зазвичай розраховані на порівняно невеликі формати паперу — А2, рідше А1 (див. вище).

Наявність у плоттері вбудованого сканера.

Дана функція фактично перетворює плоттер в БФП (багатофункціональний пристрій): сканер дозволяє оцифровувати друковані матеріали, а також застосовувати агрегат в ролі копіру (втім, останню можливість варто уточнювати окремо). При цьому вбудовані сканери, як і самі плоттери, зазвичай розраховані на великоформатні матеріали. Крім того, подібне оснащення може поєднуватися з різними додатковими можливостями — зокрема, деякі пристрої зі сканером здатні не тільки відправляти оцифровані матеріали на ПК, але і зберігати їх на флешку або карту пам'яті і навіть надсилати на електронну пошту, мережеве сховище або Інтернет-ресурс.

Найбільшу роздільну здатність зображення, яке плоттер здатний будувати на папері. Позначається кількістю точок на дюйм (dpi — dots per inch) по горизонталі та вертикалі, наприклад, 1440х720.

Чим вище роздільна здатність, тим більш згладженим вийде зображення на відбитку, тим менше будуть помітні на ньому окремі точки (аж до того, що їх взагалі не можна буде побачити неозброєним оком). З іншого боку, можливість друку у таких роздільних здатностях відповідним чином позначається на ціні плоттера. До того ж не варто забувати, що для високоякісного друку потрібні відповідні вихідні матеріали — якість відбитку не може виявитися вище якості вихідного зображення.

Зазначимо, що в даному випадку мова йде саме про максимальній роздільній здатності; зазвичай у налаштуваннях передбачається можливість виставити більш скромні параметри.

Швидкість друку, забезпечувана плоттером.

Подібні пристрої призначаються для великоформатних матеріалів, тому даний параметр в них прийнято позначати в м2 за годину. Варто враховувати, що в характеристиках зазвичай наводиться максимальна швидкість друку, яка досягається при зниженому роздільній здатності і загальному якості; в стандартному режимі плоттер може працювати значно повільніше. Так що при виборі за цим параметром варто брати певний запас. З іншого боку, за вказаними в характеристиками цифр цілком можна оцінювати різні моделі і порівнювати їх між собою: різниця в заявленої продуктивності, зазвичай, пропорційно відповідати і різниці в реальній швидкості роботи.

Що стосується конкретних значень, то швидкість до 20 м2/год для сучасних плотерів вважається невисокою, 21 – 50 м2/год — середньої, а в найбільш потужною і продуктивної техніки цей показник може і перевищувати 50 м2/год.

Приблизний час, що витрачається плоттером на друк одного аркуша.

Даний параметр наводиться для формату, на який розраховано пристрій (див. «Формат паперу»). А приблизними він є тому, що зазвичай наводиться для оптимальних або майже оптимальних умов друку: невисокої якості та роздільної здатності, порівняно нескладних зображень і т. п. Так що фактичний час друку аркуша може відрізнятися від заявленого в ту чи іншу сторону залежно від параметрів роботи — починаючи від згаданого якості та роздільної здатності і закінчуючи типом носія Тим не менш, за вказаними в характеристиками цифр цілком можна оцінювати різні моделі і порівнювати їх між собою: відмінність у заявленому часу, зазвичай, пропорційно відповідати і різниці в реальній швидкості роботи.

Також варто мати на увазі, що цей час зазвичай вказується по тривалості безпосередньо процесу друку — від захоплення листа подаючим механізмом до виходу готового відбитка з пристрою. Між печаткою окремих аркушів неминуче виникають перерви, так що загальний час друку виходить більшим, ніж час друку аркуша, помножене на число аркушів. Приміром, пристрій з витратами часу 36 с на аркуш в теорії мало б друкувати близько 100 листів за годину (1 год = 3600 с, 3600/36 = 100), однак на практиці такий плоттер зазвичай видає за цей час близько 70 – 75 аркушів.

Найменший обсяг краплі чорнила, який здатна видати друкуюча голівка струминного або аналогічного за технологією друку плоттера (див. «Тип»).

Цей параметр безпосередньо пов'язаний з роздільною здатністю друку (див. «Макс. роздільна здатність»): чим більше точок на дюйм — тим дрібніше повинні бути окремі точки і, відповідно, краплі. Водночас моделі з однаковим числом dpi можуть і дещо відрізнятися за цим параметром. У таких випадках варто виходити з того, що менший об'єм краплі потенційно забезпечує кращу якість друку, з більш точною передачею тонких ліній і границь між окремими областями зображення, проте подібні можливості відповідно впливають на ціну пристрою.

Можливість використання плоттера для друку на окремих аркушах паперу. У великоформатного друку широко використовуються носії в рулонах, і деякі пристрої можуть бути не розраховані на інші варіанти. Тому можливість аркушевого друку, зазвичай, окремо вказується в характеристиках. При цьому багато моделі допускають використання і більш великих аркушів, ніж передбачено підтримуваним форматом паперу (див. вище) — головне, щоб лист помістився в пристрій по ширині.

Можливість друку на папері чи іншому носії, згорнути в рулон. Враховуючи розміри матеріалів, роздруковування на плотерах, використовувати рулони буває набагато зручніше, ніж окремі аркуші. Водночас такі носії вимагають спеціального обладнання та відповідного налаштування програмної частини плоттера. Тому якщо Ви плануєте друкувати з рулонів — варто вибрати модель, де ця функція прямо заявлена.

Зазначимо, що теоретично даний розмір визначається підтримуваним форматом паперу, однак на практиці максимальна ширина носія нерідко буває більше, ніж у заявленого формату.

Наявність у пристрої вбудованої СБПЧ — системи безперервної подачі чорнила. Замість картриджів такі плотери використовують зовнішні ємності, чорнило з яких з допомогою помп подаються до друкуючих голівок. Це дозволяє знизити вартість витратних матеріалів: одна заправка СБПЧ обходиться помітно дешевше, ніж кілька змінних картриджів на ті ж обсяги друку. Та й перезаправляти такі системи доводиться рідше, ніж міняти картридж.

Найменша ширина паперу або іншого носія, з якою здатен працювати плоттер. Подібні пристрої за визначенням розраховані на великоформатну друк і слабо підходять для невеликих носіїв; тому якщо Ви плануєте часто друкувати на форматах менше штатного (див. «Формат паперу»), варто звернути увагу на цей параметр і переконатися, що обраний плоттер зможе працювати з усіма необхідними матеріалами.

Найбільша ширина паперу або іншого носія, з якою здатен працювати плоттер. Чим більше цей параметр, тим крупніше матеріали, які можна друкувати на пристрої; однак габарити, вага і вартість плоттера за рахунок цього також помітно збільшуються.

Найбільший діаметр рулону, який можна встановлювати в плоттер з функцією рулонної друку (див. вище). Цей параметр стане в нагоді насамперед для підбору носіїв: матеріал однієї і тієї ж ширини може випускатися в рулонах різного діаметра.

Кількість рулонів, яке можна одночасно встановити в плоттер з функцією друку з таких носіїв (див. вище).

Найчастіше подібні моделі робляться під один носій, однак зустрічаються і більш прогресивні агрегати — на 2 і більше рулону (в окремих випадках це число досягає 4). Сенс подібного функціоналу полягає в тому, щоб при друці можна було одночасно використовувати носії різних форматів (наприклад, А1 і А2) або/та типів (наприклад, глянцева і матова папір). Зрозуміло, в кожний конкретний момент часу можна друкувати тільки на одному матеріалі; проте наявність декількох рулонів дозволяє перемикатися між ними просто через налаштування плоттера, не борсатися з заміною носіїв.

Найменша щільність паперу, на якій плотер здатний нормально друкувати. Щільність виражається в грамах на квадратний метр; відповідно, чим щільніший папір — тим він товщий, а чим більше різниця між мінімальною і максимальною щільністю паперу — тим з більшим діапазоном матеріалів може працювати плотер.

Використання занадто тонких матеріалів може призвести до цілого ряду неприємностей: захоплення декількох аркушів, зминання, «зажовуванню» і т. ін. Тому якщо Ви плануєте використовувати папір невеликої щільності — варто звернути особливу увагу на дану характеристику.

Найбільша щільність паперу, з якої плоттер здатний нормально працювати. Детальніше про щільності загалом див. п. «Щільність паперу (хв)»; а на максимальне її значення варто звертати увагу, якщо Ви плануєте використовувати товсті матеріали. Не варто намагатися друкувати на більш щільних носіях, ніж заявлено в характеристиках пристрою: навіть якщо плоттер зможе нормально захопити таку папір, вона може привести до серйозної поломки.

Способи передачі даних, підтримувані плоттером.

Крім прямого підключення до ПК по USB, що підтримується абсолютною більшістю подібних пристроїв, великою популярністю в наш час користуються підключення до комп'ютерних мереж — зазвичай через дротовий порт LAN, а нерідко і по Wi-Fi. В останньому випадку додатково можуть підтримуватися особливі режим роботи — Wi-Fi Direct і/або . Також можна зустріти плоттери з підтримкою зовнішніх носіїв — у вигляді картрідера або власного порту USB флешок.

Ось детальніший опис кожного з цих варіантів:

— Підключення до ПК (USB). Підключення до стандартного USB-порту комп'ютера або ноутбука — класичний формат передачі даних, наявний практично у всіх сучасних плоттерах. Дозволяє передавати пристрою завдання на друк, керувати ними, приймати на комп'ютер різні повідомлення про роботу, зберігати оцифровані матеріали з вбудованого сканера (за його наявності — див. вище) і т. ін. До недоліків даного підключення можна віднести те, що воно розраховане на взаємодію між плотером та тільки одним конкретним комп'ютером. Правда, на цьому комп'ютері можна налаштувати спільний доступ через мережу — однак це досить складно, простіше відразу вибрати апарат з можливіс...тю мережевого підключення (див. нижче).

— Підключення до мережі (LAN). Підключення до локальної мережі через дротовий інтерфейс LAN. Сама по собі можливість мережевого з'єднання як мінімум робить плоттер доступним з будь-якого комп'ютера локальної мережі; а деякі моделі допускають навіть управління через Інтернет. Крім цього, в подібних пристроях можуть передбачатися різні специфічні мережеві функції — наприклад, надсилання матеріалів зі сканера на файлове сховище або електронну пошту. А дротове з'єднання не так зручно, як Wi-Fi — власне, за необхідності прокладати дріт — проте воно обходиться дешевше, до того ж забезпечує більш стабільну і надійну зв'язок, не залежну від перешкод і рівня перешкод поблизу пристрою.

— USB (для флешок). Роз'єм для підключення різних зовнішніх носіїв, встановлений в самому плоттері. Крім флешок, такий роз'єм може застосовуватися для зовнішніх HDD, а також для фотокамер і багатьох інших портативних гаджетів з вбудованими накопичувачами. У будь-якому разі подібне підключення використовується в основному для прямого друку — відправлення файлів на друк без використання комп'ютера. А за наявності сканера (див. вище) через USB-порт можна також копіювати на зовнішнє пристрій відскановані матеріали. Навігація по вмісту зовнішніх носіїв здійснюється зазвичай за допомогою встановленого на плоттері дисплея.

— Кардридер. Вбудований пристрій для читання карт пам'яті — найчастіше формату SD (хоча конкретні види та обсяги підтримуваних карт варто уточнити окремо, т. к. стандарт SD охоплює кілька підвидів носіїв). Застосування даної функції загалом аналогічно описаному вище USB-порту для флешок — вона дає можливість друкувати матеріали безпосередньо з зовнішнього носія, а також зберігати на цей носій дані, отримані зі сканера (за його наявності). Карти пам'яті в наш час підтримуються у багатьох типах електронних пристроїв — зокрема, картрідерами практично обов'язково оснащуються ноутбуки, а в цифрових фотокамерах саме даний тип носіїв стандартно використовується для збереження знятих матеріалів. Відповідно, наявність картрідера в плоттері полегшує обмін даними з подібною технікою: витягнути і вставити карту нерідко буває простіше, ніж копіювати матеріали на комп'ютер або морочитися з прямим підключенням по USB (якщо воно взагалі доступно).

— Wi-Fi. Наявність власного модуля Wi-Fi дозволяє плоттеру підключатися до комп'ютерних мереж, а також використовувати спеціальні функції на зразок Wi-Fi Direct і Airprint. Про таких функціях див. нижче; що стосується мережевого підключення, то воно забезпечує ті ж можливості, що й описаний вище дротовий стандарт LAN. При цьому з'єднання по Wi-Fi помітно зручніше, оскільки дозволяє обійтися без прокладки кабелів. Правда, таке підключення обходиться дещо дорожче, до того ж швидкість передачі даних може падати при великій кількості перешкод або «завантаженому ефірі»; однак для плотерів останнє найчастіше не є критичним, а ціна Wi-Fi модуля нерідко виявляється незначною порівняно з ціною всього пристрою. Так що більшість сучасних мережевих моделей підтримує не тільки проводове, але і бездротове підключення.
В характеристиках також може уточнюватися стандарт Wi-Fi, використовуваний пристроєм; найчастіше це Wi-Fi 4 або Wi-Fi 5. Однак різниця між цими стандартами в даному випадку не принципова: обидва вони забезпечують достатню швидкість для функцій, що реалізуються в плоттерах, а сучасне бездротове обладнання зазвичай передбачає сумісність з усіма основними стандартами Wi-Fi.

— Wi-Fi Direct. Функція, що зустрічається в моделях з вбудованими модулями Wi-Fi (див. вище). Підтримка Direct дозволяє підключати до такого плоттеру інші Wi-Fi пристрої (ноутбуки, смартфони, фотокамери тощо) безпосередньо, без використання роутера і локальної мережі. Це буває особливо зручно за відсутності мережевого обладнання, або якщо його потрібно додатково налаштовувати. У набір функцій, доступних при такому підключенні, входить як мінімум надсилання матеріалів на друк; однак може передбачатися також управління налаштуваннями плоттера і інші, більш специфічні можливості.

— AirPrint. Технологія прямого друку через бездротове з'єднання, що застосовується в пристроях Apple — смартфонах iPhone, планшетах iPad, ноутбуках MacBook і т. ін. Друк через AirPrint відрізняється зручністю і простотою — вона не потребує додаткової настройки при підключенні до плоттеру і може здійснюватися буквально «в один дотик». Зв'язок з друкуючим пристроєм при цьому здійснюється по Wi-Fi напряму — аналогічно описаному вище Wi-Fi Direct (власне, AirPrint зазвичай передбачається як додаток до цього режиму).

Кількість окремих картриджів, необхідне плоттеру для роботи.

Кожен картридж відповідає за свій базовий колір, використовуваний при друку. Монохромні плотери (див. «Кольоровість») за визначенням використовують лише один картридж, під чорний колір — так що для подібних пристроїв даний параметр зазвичай взагалі не уточнюється. А ось при кольорового друку, де всі доступні відтінки виходять шляхом змішування базових кольорів, кількість таких кольорів (і, відповідно, картриджів) може бути різним.

Найбільш скромні із сучасних кольорових плотерів розраховані на роботу з 4 або 5 картриджами. Перший варіант відповідає колірній схемі CMYK 4 базових кольори — це мінімум, необхідний для повноцінного кольорового друку. Зі свого боку, 5 картриджів зазвичай означають схему кольорів CMYK, доповнену окремим запасом чорнила для чорно-білих зображень — це дозволяє не витрачати для таких зображень матеріали, які можуть знадобитися для кольорових відбитків, а також здійснювати монохромний друк навіть при спорожнілих кольорових картриджах, і навпаки.

Загалом такі набори базових кольорів обходяться недорого, при цьому вони здатні забезпечити досить непогана якість відбитків; так що плоттери на 4 – 5 картриджів у наш час дуже популярні. Однак використання додаткових базових кольорів дозволяє помітно збільшити якість зображення, насамперед достовірність передачі кольору. У світлі цього в прогресивних плоттерах може передбачатися значно...більше число картриджів — 6 – 10, а іноді і більше. Такі пристрої досить дорогі і складні в експлуатації, проте вони бувають незамінними при друку матеріалів з високими вимогами до якості кольори.

Моделі картриджів, використовуваних в плоттері. Маючи ці дані, можна з легкістю знайти для пристрою «рідні» витратні матеріали.

Кількість вбудованої пам'яті, передбаченої в конструкції плоттера.

Така пам'ять використовується для зберігання різних службових даних: відправлених на друк завдань, профілів налаштувань і т. ін. За рахунок цього плоттер стає більш самостійним»: приміром, багато моделей дають змогу продовжувати друк навіть при відключенні комп'ютера.

Підкреслимо, що в даному випадку мова йде про твердотільної флеш-пам'яті, що використовується переважно для «оперативної» службової інформації. Ємність такої пам'яті порівняно невисока, вона вимірюється мегабайтами; але на додаток до неї в конструкції може передбачатися більш ємний накопичувач — зазвичай традиційний жорсткий диск. Детальніше про нього див. «Ємність накопичувача».

Ємність вбудованого накопичувача, встановленого в плоттері.

Насамперед зазначимо, що не варто плутати цей накопичувач з вбудованою пам'яттю (див. вище): у цьому разі мова йде про носії, призначеному для тривалого зберігання великих об'ємів даних. Відповідно, таке сховище відрізняється від згаданої пам'яті більшою місткістю — його об'єм обчислюється вже гігабайтами. Крім того, вбудований накопичувач зазвичай являє собою жорсткий диск — цей тип носіїв краще підходить для застосування описаного. Такий диск призначається в основному для зберігання різних графічних матеріалів — вихідних малюнків, макетів для друку, даних зі сканера (за його наявності — див. вище) і т. п. Чим більше об'єм, тим більше подібних матеріалів можна одночасно тримати в пам'яті плоттера.

Заздалегідь «залити» матеріали в пам'ять пристрою і відправляти їх на друк прямо з панелі управління нерідко буває зручніше, ніж щоразу включати керуючий комп'ютер — особливо якщо друкувати доводиться часто і багато, а комп'ютери іноді виявляються недоступні (наприклад, через неспівпадання робочих графіків у друкарів та дизайнерів). З іншого боку, подібний функціонал актуальний в основному для потужних продуктивних плотерів, а наявність вбудованого накопичувача помітно позначається на вартості. Тому дана особливість зустрічається переважно в досить прогресивних моделях.

Тип екрана, передбаченого в конструкції плоттера.

Сама по собі наявність дисплея помітно розширює можливості управління, робить його більш зручним і наочним. На такий екран може з'явитися як мінімум різна інформація про роботу пристрою; а у багатьох випадках він використовується і для специфічних функцій безпосереднього управління налаштуваннями плоттера, вибору матеріалів для друку з USB-носія або картрідера (див. «Передача даних») і т. п. В світлі цієї моделі, взагалі не мають екранів, в наш час зустрічаються вкрай рідко; зазвичай вони являють собою агрегати з самим базовим функціоналом, в дусі «тільки друк і нічого зайвого». В інших же випадках види дисплеїв можуть бути такими:

— Монохромний. Одноколірний (зазвичай чорно-білий) екран. Такі дисплеї зазвичай мають ще й досить скромне роздільна здатність, тому їх можливості дуже обмежені в порівнянні з кольоровими. Правда, цей варіант і обходиться трохи дешевше, однак в даному випадку це його єдина перевага. Тому пристрої з монохромними екранами в наш час особливою популярністю не користуються.

— Кольоровий. Екран, здатний передавати різні кольори. Конкретне якість кольорових дисплеїв може варіюватися від найпростіших матриць на пару сотень (або навіть десятків) відтінків, до висококласних рішень, які не поступаються комп'ютерних моніторів. Однак у будь-якому разі кольоровий екран має більш широкі можливості, ніж чорно-білий. Так, крім того, його можна викорис...товувати для попереднього перегляду матеріалів перед друком, причому вони будуть виглядати досить достовірно. Обходиться подібне оснащення дорожче монохромних матриць, однак ця різниця звичайно не принципова на тлі вартості плотерів загалом. Так що більшість подібних пристроїв в наш час оснащуються саме кольоровими екранами. Такий екран нерідко робиться ще й сенсорним (див. нижче), хоча зустрічаються і традиційні, не-сенсорні кольорові дисплеї.

— Сенсорний екран. Сенсорний екран зразок тих, що застосовуються в сучасних планшетах, що дозволяє керувати пристроєм за рахунок дотику до зображення на дисплеї. Таке управління нерідко виходить набагато більш комфортним і функціональним, ніж використання панелі з традиційними кнопками, ручками і т. п.: на сенсорний екран можна виводити різноманітні елементи керування (кнопки, повзунки, лічильники, інтерактивні меню тощо), причому для кожної ситуації можна використовувати свій, найбільш оптимальний набір таких елементів. Крім того, на таких дисплеях зручно переглядати графічну інформацію (малюнки на друк, дані зі сканера тощо) — самі екрани зазвичай робляться кольоровими і мають досить високий роздільна здатність, а сенсори дають змогу з легкістю змінювати масштаб та пересувати зображення в потрібному напрямку. Наявність сенсора позначається на вартості дисплея, проте в даному випадку цей момент не є принциповим. Так що подібні екрани в сучасних плоттерах досить популярні: кольоровий дисплей в такому пристрої з великою ймовірністю є ще й сенсорним.

Наявність у плоттері механізму для контурного різання.

Такий механізм являє собою набір ножів, здатних розрізати друкуються матеріали з заданими мітках. При цьому мова йде не просто про відрізанні потрібної довжини паперу з рулону, а саме про можливості фігурного різання. Така різка дозволяє, наприклад, підготувати наклейки, де форма самої наклейки буде повторювати контури написи або зображення на ній.

Можливості контурного різання можуть бути різними: одні моделі можуть здійснювати її тільки паралельно з печаткою, інші здатні працювати і з готовими матеріалами. Однак у будь-якому разі варто мати на увазі, що для різних носіїв (картон, папір, самоклеюча плівка) потрібні не тільки різні параметри роботи (насамперед глибина різу), але і свої типи ножів. Так що при використанні цієї функції потрібно уточнювати, на який матеріал розрахований механізм різання, і при необхідності міняти ножі.

Максимальний рівень шуму, вироблюваний плоттером під час роботи. Чим нижче цей показник, тим менше незручностей оточуючим буде створювати пристрій. Водночас в сучасних плоттерах рівень шуму зазвичай не перевищує 60 дБ, що порівнянно з телевізором на середній гучності; а багато з них не «дотягують» до 50 дБ, відповідних неголосного розмови на відстані 2-3 м. А якщо врахувати ще й те, що плоттери зазвичай використовуються у виробничих приміщеннях, то можна сказати, що здебільшого даний показник не відіграє значної ролі.

Номінальна споживана потужність плоттера. Зазвичай, вказується по максимальному значенню — для режиму друку, коли пристрою потрібно більше енергії.

Чим важче і продуктивніше пристрій — тим вище його енергоспоживання загалом. Водночас моделі, схожі по робочим характеристикам, можуть і різнитися за даним показником. І тут варто виходити з того, що більш енергоефективний агрегат зазвичай коштує дорожче, однак при інтенсивному використанні ця різниця може швидко окупитися за рахунок економії електрики.

Крім цього, споживана потужність буває необхідна для спеціальних електротехнічних розрахунків — наприклад, визначення необхідних параметрів стабілізатора напруги, запасного генератора і т. п.

Розміри основного блока пристрою. Для настільних моделей (див. «Установка») це загальний розмір плоттера, саме на нього треба орієнтуватися, вибираючи і оцінюючи місце для установки. Для підлогових пристроїв тут вказується розмір без урахування стійки, так що даний параметр відіграє другорядну роль і може знадобитися в основному для зберігання або транспортування агрегата в розібраному вигляді.

Загальні габарити підлогового плоттера (див. «Установка») з урахуванням стійки, простіше кажучи — розміри пристрою в робочому положенні (крім самої стійки, тут враховується і інше обладнання, таке як лотки для готових матеріалів). Саме за цим показником варто оцінювати, скільки місце знадобиться для установки такого плоттера.

Загальна вага плоттера зазвичай вказується без урахування фарби та паперу. На даний параметр варто звертати увагу насамперед при виборі настільних моделей (див. «Установка»): сучасні плоттери бувають досить масивними, що висуває відповідні вимоги до підставок під них.