Харчові контейнери: характеристики, типи, види

— Контейнер. В даному разі під контейнерами маються на увазі досить прості судки, які призначені в основному для зберігання і транспортування їжі і постачаються по одному в комплекті. Втім, такі моделі можуть мати різні додаткові функції (див. нижче), іноді їх досить багато. Однак у будь-якому разі основне відділення в такій ємності не має перегородок, тому контейнери призначені в основному для перенесення однорідних продуктів (або декількох видів їжі, яким не страшний контакт між собою і часткове змішування). Втім, зустрічаються і моделі з декількома відділеннями; однак, на відміну від ланч боксів (див. нижче), у контейнерах ці відділення зазвичай розташовані «стопкою», одне на одному.

— Набір. Як випливає з назви, в набір входить відразу кілька ємностей (не менше 2). Зазвичай, це класичні контейнери (див. вище) різного об'єму, а іноді — і пропорцій (наприклад, одні низькі, інші витягнуті у висоту). Власник набору має під рукою відразу кілька лотків різної місткості, що дає йому можливість вибрати оптимальний варіант залежно від ситуації — у тому числі і розфасувати великий об'єм їжі, для якого недостатньо одній ємності. При цьому багато наборів можуть «упаковуватися» за принципом матрьошки — менший контейнер всередині більшого — що робить їх досить зручними при зберіганні. Конкретна кількість предметів в комплекті може бути різною, докладніше про це див. нижче.

— Ланч-бокс. Наз...ва подібних контейнерів буквально перекладається як «коробка для обіду», і вона непогано описує основне їх призначення — перенесення обідів, взятих з собою з дому в школу, на роботу тощо. Крім того, ланч бокс зазвичай грає ще й роль обідньго посуду — конструкція дає можливість зі зручністю їсти прямо з такої ємності. Основною ж відмінністю ланч боксу від звичайного контейнера для їжі (див. вище) є наявність декількох відділень, розташованих поруч одне з одним і розділених перегородками. Завдяки цьому всередину можна завантажувати різні види продуктів, не боячись, що вони змішаються; а для доступу до всього вмісту достатньо лише відкрити кришку. Крім того, в деяких моделях відділення виконуються у вигляді знімних ємностей, що дає ще більше можливостей — наприклад, можна гріти в мікрохвильовці не весь ланч бокс, а лише частину його вмісту. А ось для тривалого зберігання їжі ланчбокси підходять погано: відділення не герметично ізольовані одне від одного, і продукти можуть «насичуватися» запахами з сусідніх відсіків, що погіршує смак і може призвести до передчасного псування.

– Ланч-бокс з підігрівом. Ланч-бокси з функцією підігріву дозволяють забезпечити людину гарячою їжею домашнього приготування в офісі або під час тривалих поїздок на автомобілі. Нагрівальний елемент у їх конструкції зазвичай розміщується знизу. Внутрішній простір ланч-боксів розділяється однією або декількома перегородками, також усередині може бути окремий контейнер з кришкою для салатів та десертів, який можна виймати перед розігрівом. Залежно від моделі та рівня потужності час розігріву обіду становить від п'яти хвилин до півгодини. Існують моделі з живленням від стандартної побутової розетки та гнізда автоприкурювача.

Загальна кількість окремих контейнерів, що постачаються в наборі (див. «Тип»).

Чим більше контейнерів — тим більше їх різноманітність і тим ширший вибір користувача. При цьому різноманітність може бути не тільки за об'ємом, але ще й за пропорціями, і навіть за формою: наприклад, у наборах на 5 предметів і більше можуть бути високі і низькі ємності, квадратні контейнери можуть поєднуватися з круглими тощо.

Варто пам'ятати, що «багато» — не завжди означає «добре»: великий набір може потребувати багато місця, та й коштувати буде відповідно. Тому при виборі варто враховувати реальні потреби.

Об'єм самого маленького контейнера, що входить в набір (див. «Тип»). На практиці виникає досить багато ситуацій, коли потрібно упакувати невеликий об'єм їжі, і велика ємність не потрібно. З іншого боку, якщо набір планується регулярно використовувати для великої кількості продуктів, можливо, і найменший лоток повинен бути досить великим. Детальніше про конкретних обсягах див. «Максимальний об'єм».

Найбільший об'єм контейнера, що поставляється в комплекті. Для наборів (див. «Тип») в даному випадку вказується ємність самого великого контейнера, для всіх інших типів — власне номінальний об'єм. Корисний об'єм може бути дещо менше, оскільки не всі контейнери і не у всіх випадках можна набити «під саму кришку». Тим не менш, ця різниця невелика, і даний показник непогано характеризує ємність вироби.

Оцінюючи кількість продуктів, яка може поміститися всередину, можна виходити з того, що 1 л об'єму приблизно відповідає 1 – 1.2 кг супу або щільно покладеного продукту (наприклад, картопляного пюре) або 700 – 800 г їжі, розділеної на шматки і покладеної не дуже щільно (наприклад, смаженої картоплі або салату). Великий контейнер і місця займає більше, а надто маленька кількість їжі може бовтатися всередині, що зазвичай не сприяє схоронності. Тому занадто великий об'єм буває також небажаний, як і занадто маленький.

Кількість окремих відсіків, передбачена в конструкції контейнера. Наявність декількох відділень дає можливість помістити всередину різнорідні продукти, не допускаючи контакту між ними: наприклад, в ланч бокс на три відділення можна завантажити «основну страву», салат і пару фруктів на десерт. Власне, саме для ланч боксів наявність декількох відділень є обов'язковою; докладніше див. «Тип». А ось в традиційних контейнерах подібна конструкція зустрічається рідко, і розташовуються відділення не «пліч-о-пліч», а одне над іншим. Це зручно для тривалого зберігання їжі, оскільки кожне відділення надійно закривається і запахи від вмісту не проникають в «чужий» відсік.

Розміри контейнера в висоту, ширину і глибину; для круглих ємностей (див. «Форма») після висоти вказується тільки один розмір — діаметр. Інформація про габарити дозволяє оцінити пропорції контейнера (в моделях одного об'єму вони можуть бути різними) і визначити, який конкретно простір для нього знадобиться.

Основний матеріал, що використовується в конструкції контейнера, точніше — матеріал, з якого виконана власне ємність. Матеріал кришки може відрізнятися; власне, у моделях з твердих матеріалів (скло, нержавіюча сталь, кераміка, фарфор) кришки все одно робляться пластиковими або силіконовими, оскільки виконувати їх з «рідного» матеріалу непрактично з цілого ряду причин.

— Пластик. Головною перевагою пластику є невисока вартість. Крім того, цей матеріал має невелику вагу, непогану міцність і може помітно прогинатися під навантаженням; останнє дозволяє злегка «стискати» пластикові контейнери для розміщення в тісному просторі (якщо вміст дозволяє, звичайно). Також відзначимо, що пластик найчастіше робиться прозорим, що дозволяє бачити вміст, не відкриваючи лотка; це особливо важливо для контейнерів, упакованих під вакуумом (див. «Функції/можливості»). З іншого боку, на ринку представлено досить велику кількість різних сортів пластику, і не всі вони підходять, наприклад, для тривалого зберігання, завантаження гарячих продуктів або застосування в мікрохвильовій печі — на ці властивості при виборі пластикового контейнера варто звертати особливу увагу, оскільки при порушенні умов використання пластик може виділяти шкідливі речовини. Теоретично виділення таких речовин може відбуватися і при контакті з кислими продуктами (ягодами, салатами на основ...і оцту тощо) — їх теж не рекомендується зберігати в пластиковій тарі. Також відзначимо, що пластик досить неохоче відмивається від жиру — іноді потрібно затратити чимало сил, щоб повністю відмити контейнер, особливо у кутах .

— Скло. Перевагами скла є, по-перше, прозорість, що дозволяє бачити вміст, по-друге, загальна практичність. Так, цей матеріал повністю хімічно інертний, що дозволяє зберігати в скляних ємностях абсолютно будь-які продукти; він нормально переносить як низькі, так і досить високі температури, сумісний з мікрохвильовими печами та посудомийними машинами. З іншого боку, скло не підходить для «похідних» контейнерів і розраховано в основному на зберігання страв у домашніх умовах. Це пов'язано з цілим рядом властивостей. По-перше, цей матеріал досить крихкий і від удару може розколотися. По-друге, скло саме по собі досить важке, а для надання необхідної міцності його ще й роблять товстим, що ще більше впливає на вагу. По-третє, на такий контейнер дуже складно передбачити щільно закривається кришкою, і більшість моделей при перевертанні відкривається (хоча є і досить надійні вироби, які підходять навіть для рідин). Також відзначимо, що скло чутливе до різких перепадів температур, через що нагріту ємність не можна з ходу поміщати під холодну воду — вона може тріснути.

— Силікон. Синтетичний полімерний матеріал, зовні схожий на пластик — теж є досить пружним і робиться прозорим. Водночас силікон має цілу низку переваг. Так, він сумісний практично з будь-якими продуктами і не виділяє шкідливих речовин, а також непогано переносить контакт з гарячим вмістом і нагрівання в мікрохвильовій печі. Силіконові контейнери найчастіше мають щільно закриваються кришки, безпечні навіть при перевертанні. Головний недолік цього матеріалу — досить висока вартість.

— Нержавіюча сталь. У цю категорію включені два різновиди матеріалу — чиста «нержавійка», не має спеціальних покриттів, а також емальована. У будь-якому разі найбільш помітною перевагою сталі є висока міцність — такий контейнер не розіб'ється навіть від досить сильного удару, а пружність матеріалу перешкоджає ще й появи вм'ятин. Крім того, багато контейнери з цього матеріалу здатні переносити досить сильний нагрів — аж до використання в духовці для запікання. А ось з мікрохвильовими печами сталеві ємності в принципі несумісні. Крім того, у них є й інші недоліки. Так, сталь непрозора, і побачити вміст без відкривання контейнера можна хіба що через кришку. А сама кришка найчастіше закривається не особливо щільно, і перевертати таку ємність в наповненому вигляді небажано (хоча бувають і винятки). Також вважається, що сталеві не-емальовані ємності погано підходять для тривалого зберігання вологого їжі — незважаючи на «нержавіючі» властивості, деяке окислення неминуче, через що смак вмісту може погіршитися.

— Кераміка. Класичні керамічні матеріали, аналогічні тим, що застосовуються в столових тарілках та іншому посуді. За практичним властивостям і застосування аналогічні склу (зокрема, розраховані в основному на постійне зберігання на одному місці), однак з однієї сторони, зазвичай, непрозорі, з іншого — більш стійкі до перепадів температур. Крім того, кераміка зазвичай прикрашається малюнками або орнаментом, і загалом цей варіант розрахований на тих, кому потрібні не тільки практичні, але і красиво виглядають ємності.

— Фарфор. Специфічний різновид кераміки (див. вище), має всі характерні практичні властивості, але відрізняється дуже приємним зовнішнім виглядом і застосовувана в основному з дизайнерських міркувань. Загалом порцелянові ємності виглядають витончено, однак і коштують недешево.

Загальна форма контейнера (контейнерів). Зазначимо, що до складу великих наборів (див. «Тип») можуть включатися ємкості різної форми; для таких ситуацій зазвичай вказується варіант, якому відповідає більшість контейнерів, інші варіанти наводяться в примітках.

Найпопулярнішими формами є класичні геометричні фігури — круг, овал, квадрат, прямокутник. При цьому до квадратах можуть відносити також ємності, які трохи розрізняються за довжиною сторін — якщо ця різниця на око не помітна. Випускаються і нестандартні контейнери, нерідко вони мають оригінальне оформлення — наприклад, півколо з розфарбуванням під часточку апельсина.

Форма визначає зовнішній вигляд, загальну зручність розміщення контейнера та легкість очищення. Так, наприклад, круглі ємності мають мінімум кутів, а деякі взагалі виконуються у формі півсфери — що полегшує їх очищення в порівнянні з квадратними і прямокутними. З іншого боку, квадратні і прямокутні контейнери найбільш зручні при зберіганні в обмежених умовах, таких як завантажений холодильник — їх можна скласти максимально щільно, пліч-о-пліч, тоді як між круглими ємностями неминуче будуть проміжки.

Тип продуктів, для якого призначений контейнер.

— Для їжі. Найпоширеніший різновид контейнерів, призначена переважно для твердої їжі (в широкому сенсі слова, других страв, бутербродів тощо). Деякі моделі можуть оснащуватися щільно закриваються кришками і підходити також для рідин, однак цей момент потрібно уточнювати окремо. Та й загалом розмаїтість функцій і матеріалів може бути дуже великим, тому сумісність контейнера з конкретними видами їжі також варто перевіряти перед покупкою.

— Для рідин. Спеціалізовані моделі, призначені переважно для рідин. Відмінною особливістю таких контейнерів є щільні кришки із защіпками, здатні дуже щільно закриватися і утримуватися на місці навіть при перевертанні. Крім того, ємності для рідин найчастіше мають круглу форму і досить велику висоту (простіше кажучи, виглядають витягнутими вгору) — це дозволяє із зручністю виливати рідину, нахиливши контейнер. Є й інші варіанти за формою, але вони все одно розраховані на зручність роботи з рідинами. Цей варіант згодиться насамперед для перенесення готових перших страв — супів, локшини в бульйоні — і інших рідких продуктів, наприклад, вітамінних коктейлів.

— Для салату. Ємності, призначені для салату, цілком можуть використовуватися і з іншими продуктами, проте штатний застосування все ж найбільш зручно і практично. «Салатні» контейнери зазвичай мають круглу форму і нерідко виконуються з скла або кераміки: ці матеріали відмінно переносять контакт з оцтом, кислими овочам...и та іншими аналогічними продуктами, а зовнішній вигляд такого контейнера нерідко дозволяє використовувати його навіть в якості їдальні салатники. Втім, випускаються і порівняно недорогі моделі, з пластику (див. «Матеріал»).

Мінімальна температура, яку контейнер здатний безпечно перенести. Практично всі сучасні контейнери для їжі нормально переносять плюсові температури. Так що звертати увагу на цей параметр варто лише в тому випадку, якщо ємність планується використовувати для глубокої заморозки, або застосовувати в суворих зимових умовах. Втім, мінімум температури в побутових морозилках рідко буває нижче -24 °С, тоді як для харчових контейнерів він стандартно становить -40 °С. З іншого боку, варто відзначити, що багато моделей взагалі не мають згадки про мінімальній температурі; застосовувати такі вироби на морозі треба з урахуванням матеріалів, з яких вони виконані (див. вище), а по можливості — взагалі утриматися від цього.

Максимальна температура, яку контейнер здатний безпечно перенести. Варто враховувати, що перегрів ємності може призвести не тільки до її пошкодження, але, в деяких випадках, ще й до виділення шкідливих речовин. Тому перевищувати заявлену температуру ні в якому разі не можна — навіть якщо ємність при цьому залишається цілою, це не означає, що все нормально.

Найбільш делікатні сучасні контейнери для їжі мають максимальне обмеження у 35 – 40 °С — це дозволяє використовувати їх тільки для нерозігрітих продуктів. Показники в 70 °С трапляються вже навіть серед моделей, сумісних з мікрохвильовими печами, хоча для максимальної гарантії бажано, щоб температура була не менше 100 °С. А найбільш термостійкі вироби (зазвичай з жаростійкого скла) витримують температури до 300 – 400 °С і можуть застосовуватися навіть для запікання в духовці (хоча ця термостійкість звичайно не стосується кришок, і їх необхідно знімати).

Температура нагрівання вмісту, яку можуть забезпечити контейнери і ланч-бокси з функцією підігрівання їжі. Зазвичай цей параметр знаходиться в межах 60 – 70 °С. На ділі ж максимальна температура розігрівання їжі залежить від матеріалу виготовлення боксу (металеві, керамічні і скляні контейнери більш стійко витримують температурні перепади, ніж пластикові вироби), а також потужності нагрівального елемента.

Час на розігрівання їжі у різних моделей з функцією підігрівання варіюється від декількох хвилин до півгодини. Воно напряму залежить від параметра споживаної потужності нагрівача. Чим цей показник більше, тим швидше ланч-бокс підігріє обід при підключенні до побутової розетки 230 В або гнізда автоприкурювача 12 В.

— Використання в НВЧ-печі. Можливість застосування контейнера в мікрохвильовій (НВЧ) печі. Для таких печей підходять далеко не всі матеріали: наприклад, метал туди в принципі не можна ставити, деякі пластики недостатньо термостійкі, а деякі контейнери погано пропускають мікрохвилі і самі гріються сильніше, ніж вміст. Тому для застосування в НВЧ варто вибирати моделі, для яких така можливість прямо заявлена.

— Вакуумний. Контейнери, що допускають можливість вакуумної упаковки. Обов'язковою рисою таких моделей є кришка, що герметично закривається, оснащена клапаном для відкачування повітря. Відкачування проводиться за допомогою насоса, який може входити або не входити в комплект, існують також моделі, де роль насоса відіграє механізм, вбудований прямо в кришку; ці особливості для кожної моделі варто уточнювати окремо. У будь-якому разі, зберігання під вакуумом сприяє консервації і знищує велику частину бактерій, які, зокрема, можуть призвести до псування вмісту. Дана функція особливо зручна для тривалого зберігання, вона дає можливість «продовжити життя» навіть продуктів, що швидко псуються. З іншого боку, далеко не всі продукти нормально переносять перебування у вакуумі (наприклад, м'які овочі можуть лопнути від внутрішнього тиску).

— Складаний. Контейнери здатні значно зменшувати свої розміри, коли не використовуються. Переважно це досягається...за рахунок зменшення висоти. Принцип дії телескопічний — кожна наступна секція трохи менше і засувається в попередню.

— Кришка з засувками. Кришка оснащена засувками, що забезпечують її закріплення на контейнері. Ця функція значно підвищує надійність кришки — вона не злетить, навіть якщо ємність перевернути. Крім того, засувки сприяють щільності закривання, хоча далеко не завжди здатні забезпечити повноцінну герметичність.

— Встановлення дати на кришці. Наявність на кришці механічного «календаря», що дає можливість встановити визначену дату, наприклад, день запаковування, або крайній строк придатності вмісту. Ця функція дає змогу з легкістю контролювати час перебування продуктів в контейнері.

— Відкидна кришка. Наявність у конструкції контейнера кришки, закріпленої безпосередньо на ємності — внаслідок чого така кришка при відкриванні не знімається, а відкидається (звідси і назва). Зручність таких кришок полягає у тому, що вони, на відміну від традиційних знімних, практично не втрачаються. До того ж при відкритті не потрібно шукати місце, куди покласти кришку — це особливо зручно у випадку ланч-боксів (див. «Тип»), з яких часто їдять прямо на робочому місці або в іншій слабо пристосованій для цього обстановці. Хоча більшість моделей з відкидними кришками належать все ж до класичних контейнерів. Недоліками таких конструкцій є деяка громіздкість і неможливість відкрити кришку в обмежених умовах.

— Отвір для виходу пари. Отвори у кришці для виходу пари запобігають розварюванню гарячої їжі, що зберігається у контейнері. Таких отворів має бути небагато, оскільки при надмірній кількості дірочок вміст контейнера втрачає тепло разом із виходом пари та їжа швидше остигає.

— Ручка для перенесення. Наявність спеціальної ручки для перенесення у конструкції контейнера. Ця ручка зазвичай розміщується зверху, як у відрі, але зустрічаються моделі і з боковою ручкою, що нагадують чашки. У будь-якому разі дана функція полегшує утримання контейнера в руках, що буває важливо насамперед при великій місткості, при незручній для перенесення формі (наприклад, у вигляді круглого «бочонка» великої висоти) або якщо всередині знаходиться гарячий вміст, що помітно нагріває і зовнішні стінки.

— Термосумка. Сумка для перенесення, має підвищений ступінь теплоізоляції і забезпечує тривале збереження температури продуктів, завантажених в контейнер. Зазвичай постачається разом з наборами (див. «Тип»). Перевага комплектної термосумки перед придбаною окремо полягає в тому, що вона ідеально підходить під «свої» контейнери. З іншого боку, необхідність у такому оснащенні виникає рідко, коштує воно недешево, та й підбір сторонньої термосумки не становить труднощів. Тому особливою популярністю ця функція не користується.

— Сумка. Звичайна сумка, використовувана для зберігання і транспортування контейнерів. Не забезпечує такої прогресивної теплоізоляції, як термосумка (див. вище), зате обходиться значно дешевше; в іншому повністю аналогічна.

— Столові прилади. Прилади для їжі — зазвичай класичний набір з ложки, виделки і ножа, хоча можуть зустрічатися і інші варіанти (наприклад, оригінальна «ложковилка» з зубцями, вирізаними прямо в передній частині чашечки). Особливістю даної комплектації є те, що подібні контейнери зазвичай мають власний відсік для столових приладів — наприклад, в кришці. Носити з собою такий набір зручніше, ніж упаковувати ложку-вилку-ніж окремо. З іншого боку, комплектні прилади можуть бути дещо менш зручні, ніж традиційні столові — зокрема, вони нерідко виконуються з пластику.

— ...>Акумулятор холоду. Пристосування, що підвищує час збереження холоду всередині контейнера і навіть здатне перетворити його в імпровізований мікро-холодильник. Акумулятор холоду являє собою герметичний резервуар, наповнений рідиною з високою теплоємністю. «Заряджається» такий акумулятор в холодильнику (в ідеалі — в морозилці), після чого він кладеться всередину контейнера і інтенсивно поглинає надлишки тепла. Зрозуміло, про особливо тривале зберігання не йдеться, але при зберіганні продуктів, які швидко псуються, поза холодильником (особливо у спеку) дана функція дуже корисна.

— Гумка для фіксації ємностей. Гумка, що розтягується, застосовується для транспортування «в обійму» з харчовим контейнером ємностей з напоєм, наприклад, невеликого термоса або термокухля. Вони можуть використовуватися для зберігання гарячих чи прохолодних напоїв, супів, сумішей дитячого харчування тощо.

Країна походження бренду, під яким харчові контейнери представлені на ринку. Як правило, вказується по "батьківщині" компанії-виробника або за місцем розташування її штаб-квартири.

Існує безліч стереотипів, пов'язаних з» національністю " брендів і товарів, проте більшість з них в наш час не мають під собою підстав. По-перше, фактичне місце виробництва нерідко відрізняється від країни походження бренду. По-друге, якість товару залежить не стільки від географії, скільки від політики конкретної компанії і того, як ретельно в ній ведеться контроль цієї самої якості. Тому звертати увагу на країну походження бренду варто лише в тому випадку, якщо ви принципово хочете або (не хочете) підтримати виробника з певної держави. Якість же краще оцінювати по репутації конкретного бренду і загальної цінової категорії.