Порівняння Asus TUF Gaming VG27WQ1B 27 " чорний vs Asus TUF Gaming VG27WQ 27 " чорний

Максимальна яскравість, забезпечувана екраном монітора.

Вибирати монітор з високою яскравістю варто насамперед у тому разі, якщо пристрій планується використовувати при яскравому зовнішньому освітленні — наприклад, якщо на робоче місце потрапляє сонячне світло. Тьмяне зображення може бути «приглушене» таким освітленням, що зробить роботу некомфортною. В інших же умовах висока яскравість екрану сильно стомлює очі.

Більшість сучасних моніторів видає близько 200 – 400 кд/м2 — цього зазвичай цілком достатньо навіть на сонці. Втім, зустрічаються і більш високі значення: наприклад, в РК-панелях (див. «Тип») яскравість може доходити до декількох тисяч кд/м2. Це необхідно з урахуванням специфіки подібних пристроїв — зображення повинно бути добре помітне з великої відстані.

Динамічна контрастність, забезпечувана екраном монітора.

Динамічною контрастністю називають різницю між найяскравішим білим кольором при максимальній яскравості підсвічування і самим глибоким чорним при мінімальній. Цим даний показник відрізняється від статичної контрастності, яку вказують при незмінному рівні підсвічування (див. вище). Динамічна контрастність може виражатися досить вражаючими цифрами (в деяких моделях — більш 100000000:1). Однак на практиці ці цифри слабо співвідносяться з тим, що бачить глядач: досягти такої різниці у межах одного кадру практично неможливо. Тому динамічна контрастність найчастіше є швидше рекламним, ніж практично значущим показником, його нерідко вказують саме в розрахунку на те, щоб вразити недосвідченого покупця. Водночас відзначимо, що існують технології «розумної» підсвічування, що дозволяють змінювати її яскравість на окремих ділянках екрану і досягати в одному кадрі більш високої контрастності, ніж заявлена статична; ці технології зустрічаються в основному в моніторах преміумкласу.

Охват монітора по колірній моделі DCI P3.

Будь охват вказується у відсотках, однак не щодо всього різноманіття видимих кольорів, а щодо умовного простору (колірної моделі). Це пов'язано з тим, що жоден сучасний екран не здатний відобразити всі видимі людиною кольору. Тим не менш, чим більше колірне охоплення — тим ширше можливості монітора, тим якісніше виходить його перенесення кольорів.

DCI P3 являє собою професійну колірну модель, яка застосовується в основному в цифрових кінотеатрах. Вона помітно ширше стандартної sRGB, завдяки чому дає більш якісні та достовірні кольору. Відповідно, і значення у відсотках виходять менше — наприклад, 115 % охоплення sRGB відповідають приблизно 90 % охоплення DCI P3; у найбільш прогресивних сучасних моніторах охоплення за цим стандартом становить 98 – 100 % . Водночас підтримка DCI-P3 обходиться недешево, а тому вона зустрічається переважно у висококласних моніторах професійного та ігрового призначення.

Дана технологія призначена для розширення діапазону яскравості, що відтворюється монітором; простіше кажучи, HDR-модель буде відображати більш яскравий білий і темний чорний, ніж «звичайний» дисплей. На практиці це означає значне поліпшення якості кольоропередачі. З одного боку, HDR забезпечує дуже «живе» зображення, близьке до того, що бачить людське око, з великою кількістю відтінків і тонів, які звичайний екран передати не здатний; з іншого боку, ця технологія дає змогу досягти дуже яскравих і соковитих кольорів.

В сучасних моніторах з HDR може використовуватися позначення за стандартом DisplayHDR. Цей стандарт враховує ряд параметрів, які визначають загальну якість роботи HDR: яскравість, колірне охоплення, глибину кольору тощо. За результатами вимірів монітору надається одне з маркувань: DisplayHDR 400 означає порівняно скромні можливості HDR, DisplayHDR 600 - середній рівень, DisplayHDR 1000 – вище середнього, DisplayHDR 1400 – прогресивний. При цьому відсутність маркування за DisplayHDR саме по собі нічого не означає: просто далеко не кожен HDR-монітор перевіряється за цим стандартом.

Варто враховувати, що для повноцінного використання HDR необхідний не тільки відповідний монітор, але і контент (фільми, телемовлення тощо), першопочатково створений в HDR. Крім то...го, існує кілька різних технологій HDR, не сумісних одна з одною. Тому при покупці монітора з даною функцією вкрай бажано уточнити, яку саме версію він підтримує.

— Вхід mini-Jack (3.5 мм). Аудіовхід зі стандартним роз'ємом 3.5 мм mini-Jack. Зазвичай має вигляд гнізда, у яке підключається штекер mini-jack від джерела сигналу. Сам сигнал з такого входу може подаватися або на вбудовані динаміки монітора, або на аудіовихід (про те й інше див. нижче).

— Вихід mini-Jack (3.5 мм). Аналоговий аудіовихід, який використовує стандартне гніздо 3.5 мм mini-Jack. Зазвичай є універсальним і може застосовуватися як для підключення навушників, так і в ролі лінійного виходу для комп'ютерних колонок або іншої активної акустики. Наявність аудіороз'єму на моніторі зручна тим, що такий порт здебільшого знаходиться ближче до користувача, ніж виходи аудіокарти, і підключити навушники чи колонки прямо до монітора простіше, ніж тягнути дріт до системного блока.

— LAN. Стандартний роз'єм для дротового підключення до комп'ютерних мереж. Наявність такого входу здебільшого перетворює монітор на мережевий пристрій: виводити на нього зображення може будь-який користувач мережі з відповідними правами доступу. Ще один варіант застосування LAN — пряме підключення до іншого пристрою. Наприклад, таким способом можна підключити ноутбук з виходом LAN, не відключаючи монітор від ПК (з яким він може бути з'єднаний, наприклад, через інтерфейс DVI). А деякі особливо прогресивні моделі мають вшиті програмні і...нструменти, які дають можливість за допомогою локальної мережі переглядати вміст пристроїв, підключених до цієї мережі, і навіть використовувати деякі вебсервіси прямо з монітора, взагалі не використовуючи для цього комп'ютер.

— Компонентний. Аналоговий інтерфейс, що передбачає передачу компонентів відеосигналу по трьох окремих проводах (звідси й назва). Є найбільш прогресивним із загальнопоширених аналогових стандартів, дає можливість передавати HD-зображення і забезпечує кращу якість, ніж S-Video і тим більше композитний роз'єм. У комп'ютерних відеокартах практично не зустрічається, зате досі є вкрай популярним у різній відеотехніці; може знадобитися для підключення монітора до медіацентру, DVD-плеєра чи іншого подібного пристрою. Щоправда, звук доведеться підключати через окремий роз'єм — компонентний інтерфейс не підтримує передачу аудіо.

— Композитний. Один із найбільш простих і розповсюджених аналогових аудіо/відеовходів. Як і компонентний, використовує три дроти і в стандартному вигляді складається з трьох роз'ємів RCA; у деяких моніторах обидва інтерфейси можуть навіть реалізовуватися через один комплект роз'ємів, який перемикається в «компонентний» або «композитний» режими в налаштуваннях. Особливість цього стандарту полягає в тому, що він дає можливість передавати і картинку, і звук: під аналоговий відеосигнал задіяний один з дротів, а два, що залишилися, відповідають за лівий і правий канали стерео. Щоправда, композитний інтерфейс вважається застарілим: через передачу відео по одному кабелю якість і захищеність картинки від перешкод виходять невисокими, а про роздільні здатності HD взагалі не йдеться. З іншого боку, такі виходи досі є вкрай популярними у відеотехніці — причому як у сучасній, так і у відверто застарілій (на зразок VHS-відеомагнітофонів). А можливість підключити відразу і відео, і звук буває дуже зручною. Утім, якщо монітор не має ні аудіовиходів, ні вбудованих колонок, у ньому зазвичай передбачається спрощений варіант даного роз'єму — «композитне відео», з одним гніздом RCA.

— Коаксіальний (S/P-DIF). Електричний різновид інтерфейсу S/P-DIF: через один коаксіальний роз'єм RCA (тюльпан) у цифровому вигляді передається звук, зокрема багатоканальний. Цей роз'єм зустрічається переважно серед великоформатних плазмових і РК-панелей (див. «Тип»), де він відіграє роль виходу для підключення зовнішніх аудіосистем — насамперед домашніх кінотеатрів й інших прогресивних комплектів багатоканальної акустики.

— Лінійний. Лінійний інтерфейс — це стандартний аудіоінтерфейс для передачі звукового сигналу в аналоговому форматі. Загалом найпопулярніший спосіб застосування цього роз'єму — виведення звуку на активні колонки і/або зовнішній підсилювач. Утім, у моніторах можуть зустрічатися як виходи, так і входи цього типу. У цьому сенсі лінійний інтерфейс аналогічний до описаного вище роз'єму 3.5 мм; до того ж, у деяких моделях роль лінійного роз'єму відіграє саме mini-Jack.

— Оптичний. Ще один різновид роз'єму S/P-DIF, окрім описаного вище коаксіального виходу. Застосовується з тією ж метою — для виведення багатоканального звуку на зовнішню акустику — однак використовує не електричний, а оптичний (світловодний) кабель, завдяки чому таке з'єднання абсолютно не схильне до електричних перешкод. З іншого боку, оптоволокно потребує обережного поводження, тому що може тріснути від перегинів або сильних натискань. Також варто відзначити, що, на відміну від коаксіального, оптичний вихід зустрічається і у великих, і в порівняно невеликих моніторах.

— COM-порт (RS-232). Універсальний цифровий інтерфейс для передачі різних даних. У моніторах зазвичай відіграє допоміжну роль: дає змогу управляти налаштуваннями екрана з підключеного комп'ютера чи іншого пристрою, а в моделях із сенсорними екранами може використовуватися також для передачі даних від сенсора на комп'ютер. Поширений значно менше, ніж USB, практично не застосовується в ноутбуках, однак має перевагу в максимальній довжині кабелю — 15 м проти 5 м.

— S-Video. Один з поширених аналогових відеоінтерфейсів, разом із описаними вище композитним і компонентним. Відеосигнал передається по двох окремих дротах, завдяки чому можна досягти кращої якості, ніж у композитному відео; а від компонентного інтерфейсу S-Video вигідно відрізняється компактністю (обидва дроти підключаються через один роз'єм). Передача звуку по такому з'єднанню не передбачена Цей стандарт вважається морально застарілим і майже вийшов з ужитку в комп'ютерах, проте досі зустрічається в різній відеотехніці й може стати в нагоді при нестандартному застосуванні монітора.

Можливість зрушувати екран монітора вгору і вниз щодо заснування. Ця функція дуже зручна для налаштування висоти екрану — зрушити його на кріпленні значно легше, ніж шукати підставку або вдаватися до інших хитрощів.

Дана особливість означає, що підключені до монітора дроти (перш за все для відеосигналу і живлення) можна заховати всередині підставки, приховавши їх таким чином повністю або майже повністю.

Приховане укладання дротів надає монітору акуратного зовнішнього вигляду. Крім того, нерідко воно виявляється корисним і з практичної точки зору — дроти знаходяться в одному місці, не плутаються під руками і не заважають, наприклад, при підключенні іншої периферії. Правда, сама процедура прихованого підключення трохи складніше, ніж відкритого; однак в більшості ситуацій цей момент не є принциповим.

Відзначимо, що в деяких моніторах комплектна підставка оснащується зовнішніми кріпленнями для дротів (зазвичай у вигляді характерних гачків). Вони дають змогу впорядкувати кабелі, проте практично не ховають їх; тому подібна особливість прихованим укладанням не вважається.

Номінальна споживана потужність монітора. Зазвичай, в даному пункті вказується максимальна потужність, яку пристрій може споживати при нормальній роботі — тобто споживання енергії на максимальній яскравості, найбільшої гучності вбудованої акустики тощо. Фактичне енергоспоживання може бути помітно нижче, проте при виборі все одно найкраще орієнтуватися на значення, заявлене в характеристиках.

Загалом чим нижче споживана потужність — тим більш економічний пристрій в плані споживання електроенергії (за інших рівних умов). Крім того, дана характеристика може стати в нагоді при підборі джерела безперебійного живлення для ПК і в інших специфічних ситуаціях, коли потрібно точно визначити енергоспоживання обладнання.

Блок живлення, виконаний окремо, поза корпусом монітора – зазвичай прямо на дроті живлення (аналогічно тому, як це реалізується, наприклад, у багатьох ноутбуках).

Таке компонування дає змогу винести досить значну частину «начинки» за межі корпусу. Тож монітори з зовнішнім БЖ самі по собі виходять більш тонкими і витонченими, ніж аналогічні моделі зі вбудованим блоком живлення. З іншого боку, необхідність шукати місце під сам БЖ в деяких ситуаціях може викликати незручності. Тому при виборі варто враховувати особливості обстановки: в деяких ситуаціях оптимальним варіантом цілком може стати інтегрований блок живлення.