Порівняння SELECT Freek FRK-702ML vs Bratfishing Easy Traveller 300-30

Загальна конструкція вудилища. Найчастіше вона розкладна — штекерна або телескопічна — однак зустрічаються і цілісні моделі. Ось основні особливості кожного з варіантів:

— Штекерна. Такі вудилища складаються з декількох секцій, які в похідному стані повністю роз'єднані, а перед використанням — з'єднуються одна з одною за допомогою втулок. З одного боку, це створює певні незручності: наприклад, для надійного транспортування обов'язково потрібно помістити вудку в чохол або іншим способом надійно з'єднати складові частини вудилища. Та й процес розкладання/складання може бути досить важким. Водночас дана конструкція вважається оптимальною для вудилищ, розрахованих на максимальну точність та/або дальність закидання — наприклад, спінінгових, матчевих і фідерних (див. «Тип вудилища»). Практично всі такі моделі належать до штекерних. Також відзначимо, що не варто плутати штекер як тип вудилища (див. там само) з даним варіантом конструкції: моделі штекерного типу можуть формально відноситися до телескопічних (це означає, що частина вудлища має вигляд «телескопа», детальніше див. «Тип вудилища»)..

— Телескопічна. Вона ж «висувна». Конструкція, при якій секції мають різну товщину і в складеному положенні вставлені одна в іншу, а при розкладанні вони по черзі висуваються. Така схема забезпечує максимальну зручність при транспортуванні — вудилище є «само собі...чохлом» і не потребує додаткових футлярів або стяжок, на відміну від штекерній конструкції. Водночас «телескоп» значно знижує точність закидання, а тому застосовується переважно там, де цей параметр не має вирішального значення — зокрема, в болонських і махових моделях (див. «Тип вудилища»).

— Цілісна. Цілісні вудки міцніші і надійніші складових, однак мають один серйозний недолік: їх не можна скласти для транспортування і зберігання. Тому подібна конструкція застосовується порівняно рідко — зокрема, в окремих спінінгових моделях порівняно невеликої довжини, а також у зимових вудок, які в принципі не потрібно робити довгими.

Лад, якому відповідає вудлище. Цей параметр часто пов'язують зі спінінговими моделями (див. «Тип»), проте він може вказуватися і в інших різновидах.

Лад характеризує загальну жорсткість і пружність бланка вудилища — основної робочої частини, що знаходиться між рукояттю і верхнім кінцем. На практиці від цього показника залежать особливості згинання і випрямлення під час закидання. Чим «швидший» лад вудилища — тим воно жорсткіше, тим менше його частина (рахуючи від верхнього кінця) згинається при закидуванні і тим швидше конструкція повертається у вихідний стан. І навпаки, повільний лад говорить про те, що вудилище згинається майже по всій довжині і повертається назад з відносно невисокою швидкістю.

Якщо говорити про конкретні цифри, то до швидким відносять моделі, у яких згинається 1/3 довжини і менше, до повільним — 2/3 довжини і більше. Між цими цифрами знаходяться проміжні показники: середньо-швидкий, середній і середньо-повільний лад.

Окремо серед інших стоїть прогресивний або складний лад. Головна особливість таких вудлищ – при закиданні вони працюють як вудка швидкого ладу, а при виведенні великого видобутку виявляють властивості середнього або навіть повільного ладу, згинаючи зі...зростанням навантаження у формі параболи і гасячи при цьому ривки риби. Вудилища прогресивного ладу поєднують в одному флаконі переваги швидких і повільних бланків, проте коштують вони дорожче за традиційні візаві.

Вибір вудилища по ладу залежить насамперед від передбачуваних умов риболовлі. Так, швидкі моделі добре підходять для ситуацій, де немає простору для замаху — вони дають змогу закидати приманку досить далеко за рахунок одного лише руху кисті. Такі вироби вважаються більш точними, швидким вудилищем простіше закинути приманку у «вікно» серед водоростей або інше невелике місце. Крім того, жорсткість забезпечує хорошу чутливість при проводці та виважуванні. Зі свого боку, повільний лад вимагає простору для замаху, але дає змогу досягти більшої дальності закидання і знижує вірогідність обриву волосіні при різких прискореннях здобичі. Ну і не варто забувати також про особисті уподобання рибалки — адже ефективність закидання багато в чому залежить від загальної зручності вудилища.

Максимальна вага всієї оснастки (включаючи приманку, грузила, гачки тощо), з якою здатне працювати вудлище. Цей параметр не рекомендується перевищувати: конструкція буде піддаватися нерозрахунковим навантаженням і сильно зношуватися, аж до того, що вудлище може просто зламатися при звичайному закиданні. Крім того, нерозрахункова вага кастингу значно знижує дальність і точність кидка, що критично, зокрема, при спінінговій і матчевій риболовлі (див. «Тип вудилища»).

Мінімальний вага оснастки (приманки, грузила, гачки, поплавки тощо), з яким вудилище буде працювати ефективно. Дотримання цього параметра важливо насамперед для типів риболовлі, що вимагають високої точності, наприклад, матчевій або спінінгової (докладніше див. «Тип вудилища») — занадто легка оснастка не дасть змогу закинути вудку досить далеко і точно.

Кількість секцій, передбачених у конструкції розкладного вудилища (див. «Конструкція»). З двох вудок з однаковою довжиною модель з великою кількістю секцій буде мати меншу довжину кожної окремої секції і, відповідно, буде більш компактною і зручною для транспортування. З іншого боку, велика кількість секцій негативно позначається на загальній міцності конструкції. Тому при виборі бажано визначитися, що для Вас важливіше — зручність в перевезенні або ж висока міцність.

Довжина вудилища в розкладеному (робочому) положенні. Для різних типів лову вважається оптимальною різна довжина; докладніше про це див. «Тип вудилища». Якщо ж потрібний Вам тип вудлища має велику кількість варіацій довжини, при виборі варто враховувати умови, в яких належить ловити рибу. З одного боку, більш довгі моделі зазвичай мають велику дальність закидання (особливо це актуально для поплавковою лову); з іншого — для обмежених умов (наприклад, при густій рослинності на березі або при лові із човна) можливо, має сенс взяти більш коротке вудлище.

Довжина вудилища в складеному стані. Цей параметр впливає насамперед на зручність транспортування: чим коротше складене вудилище, тим простіше його переносити/перевозити.

— Скловолокно. Один з найбільш ранніх синтетичних матеріалів, що використовуються у сучасних вудилищах, з'явився в середині ХХ століття. Він являє собою речовину, що складається з тонких витягнутих ниток звичайного скла. Однак на відміну від звичної форми скла (наприклад, віконного), скловолокно є м'яким і досить стійким до ударів матеріалом — так, вудлища з нього набагато більш невибагливі, ніж графітові і карбонові (див. нижче), менш чутливі до ударів і падінь, а коштують при цьому відчутно дешевше. Головним же недоліком є значна вага, яка створює незручності при необхідності часто закидати приманку (наприклад, при лові на блешню з берега). Крім того, скловолокно менш пружне і стійке на вигин, ніж згадані «вуглецеві» матеріали.

— Композитний. Найчастіше композитні вудлища виготовляються з суміші вуглеволокна і скловолокна. Перший матеріал характеризується високою жорсткістю і стійкістю на вигин, проте досить крихкий; другий — не такий жорсткий, але водночас менш чутливий до ударів, падінь тощо. Комбінована конструкція дає змогу поєднати переваги обох матеріалів і компенсувати недоліки. Зазначимо, що пропорції даної суміші бувають різними, а тому композитні вудлища можуть сильно відрізнятися одне від одного за характеристиками; цей момент бажано уточнювати окремо перед покупкою.

— Карбон (графіт). Різновид вуг...леволокна — синтетичного матеріалу, що складається з тонких ниток вуглецю. Головною перевагою карбону є висока стійкість на вигин, що дуже важливо при витягуванні великої здобичі. До того ж цей матеріал досить легкий і стійкий до негоди, перепадів температур тощо. З іншого боку, такі вудилища погано переносять удари, падіння на тверду поверхню тощо і потребують обережного поводження, зокрема, при транспортуванні дуже бажано використовувати чохли. Однак переваги карбону значно переважають його недоліки, а тому він є одним з найпоширеніших матеріалів для сучасних вудилищ різних типів.
В даний пункт також потрапляють графітові вудилища. Це один з різновидів вуглеволокна, дещо спрощений в порівнянні з карбоном і, відповідно, менш дорогий. Графіт гірше переносить сильні навантаження на вигин, а тому застосовується переважно в болонських і поплавцевих вудилищах. Крім того, завдяки своїй пластичності і «хльосткості» цей матеріал також підходить для матчевих моделей.