Порівняння Canon XA50 vs Sony FDR-AX53

— Любительська. Як випливає з назви, такі камери розраховані на відносно нескладні завдання у межах звичайного повсякденного використання — зйомку сімейної хроніки, урочистих подій, невеликих документальних роликів, відеопрезентацій тощо Зазначимо, що аматорські пристрої можуть мати досить широкий діапазон налаштувань і забезпечувати високу якість зображення. Тим не менш, навіть найбільш прогресивні варіанти не можуть замінити професійне обладнання; та й загальним принципом їх конструкції є спрощення та полегшення роботи. Однією з характерних рис камер цього типу є компактні розміри (хоча і більш великі, ніж в описаних нижче кишенькових), які дають змогу з легкістю утримувати пристрій у руці на вазі. Крім того, серед них дуже рідко трапляються моделі з видошукачем (див. «Функції і можливості»), а зі змінним об'єктивом (див. нижче) не зустрічаються взагалі.

— Професійна. Камери, призначені для професійної зйомки, зовні виділяються великими розмірами — вони відчутно більше, ніж аматорські, і часто розраховані на перенесення на плечі, а не утримання в руках (хоч є й компактні моделі, порівнянні з аматорськими). Це пов'язано насамперед з великою кількістю можливостей: моделі цього типу мають безліч додаткових налаштувань, кожній з яких можна керувати вручну, а також розширений набір інтерфейсів, більш ємкі акумулятори, кріплення для зовнішніх мікрофонів і т. ін....Також варто відзначити наявність в цьому класі пристроїв зі змінними об'єктивами (див. нижче). Професійні камери незамінні для тележурналістики і зйомки кіно, а от для особистого використання вони підходять слабо. І справа тут не тільки у великих розмірах та високій вартості: звернення з таким пристроєм потребує певних навичок, а велика кількість налаштувань може створити безліч проблем для недосвідчених користувачів.

— 3D відеокамера. До цієї категорії віднесено усі моделі, що мають функцію зйомки 3D (див. нижче). Конкретний зовнішній вигляд і функціонал таких камер може змінюватися: одні ближче до описаних вище аматорським моделям, інші — до професійних. Те ж стосується реалізації 3D-зйомки: деякі моделі першопочатково оснащуються стереооб'єктивом, в інших цю функцію виконує адаптер, що встановлюється на традиційну «двовимірну» оптику.

— Кишенькова. Цей тип можна описати як специфічну різновид аматорських камер, створену в розрахунку на максимальну компактність (включаючи можливість перенесення в кишені). Деякі кишенькові моделі зовні схожі на «стиснуті» до межі версії повнорозмірних камер, інші нагадують мобільні телефони з характерним розміщенням об'єктива — на задній кришці. У будь-якому разі такі камери надзвичайно зручні в перенесенні і дають змогу постійно мати під рукою записуючий пристрій, можливості якого відчутно перевершують ті ж телефони. З іншого боку, заради портативності зазвичай доводиться жертвувати багатьма характеристиками — можливостями оптики, розміром матриці і т. ін. — за рахунок чого можливості кишенькових камер відчутно скромніше, ніж навіть у аматорських, не кажучи вже про професійних.

Фізичний розмір матриці відеокамери. Зазвичай вимірюється по діагоналі і позначається у частках дюйма — наприклад, 1/3 або 1/2.33" (другий варіант, відповідно, більше). Крім того, у відеокамерах можуть встановлюватися матриці «фотографічного» формату, в цьому випадку використовується відповідне позначення — наприклад, APS-C.

Чим більший сенсор, тим вище якість зображення, яку він здатний забезпечити (за інших рівних умов, зрозуміло). Це пов'язано з тим, що на більш великих матрицях кожен окремий піксель має більший розмір, на нього потрапляє більша кількість світла, що підвищує чутливість та зменшує рівень шумів; це особливо важливо для зйомки при слабкому освітленні. Для аматорських цілей цілком вистачає невеликих матриць, а ось в професійних камерах (див. «За призначенням») даний параметр становить не менше 1/3". Винятком, щоправда, є моделі з декількома матрицями (див. «Кількість матриць») — в них кожен окремий сенсор досить невеликий, а висока якість забезпечується за рахунок особливостей обробки зображення.

Загальна кількість окремих світлочутливих точок (пікселів), передбачених у конструкції матриці (1 мегапіксель відповідає мільйону pixels). Цей параметр враховує як ті точки, на які потрапляє світло, так і службові, які безпосередньо не беруть участь в побудові зображення. Тому в сучасних відеокамерах він є довідковим, ніж практично значущим; фактична ж якість зображення залежить насамперед від кількості ефективних мегапікселів (див. нижче).

Фокусна відстань штатного об'єктива відеокамери в перерахунку на повнокадрову матрицю формату 35 мм. Також цей параметр називають «еквівалентна фокусна відстань» — ЕФВ.

Саме по собі фокусна відстань — це відстань від оптичного центра об'єктива (при фокусуванні на нескінченність) до матриці, при якій на матриці виходить максимально різке зображення. Воно є однією з ключових характеристик будь-якого об'єктива, оскільки визначає кути огляду, ступінь наближення і, відповідно, специфіку застосування оптики. Водночас порівнювати різні варіанти по фактичному фокусній відстані не можна: закони фізики такі, що при різних розмірах матриць одне і те ж фокусна відстань буде давати різні кути огляду. Тому в якості універсальної характеристики та критерії для порівняння було прийнято ЕФВ. Його можна описати як фокусна відстань, яку мав би об'єктив під матрицю 35 мм з такими ж кутами огляду.

Чим більше фокусна відстань, тим вже буде кут огляду і тим вище ступінь наближення видимої сцени. Оптика з ЕФВ до 18 мм належить до класу надширококутної («риб'яче око») і застосовується насамперед для створення художніх ефектів. Відстані до 40 мм відповідають «широкоугольникам», 50 мм дає таку ж ступінь наближення, як у неозброєного ока, діапазон 70-100 мм вважається оптимальним для портретної зйомки, а великі значення дають змогу застосовувати оптику вже в якості телеоб'єктива. Знаючи ці положення, можна приблизно оцінити можливості об'єктива і його...придатність для визначених завдань; є й більш детальні рекомендації, вони описані в спеціальних джерелах.

Також відзначимо, що зазвичай сучасні відеокамери оснащуються об'єктивами із змінною фокусною відстанню (трансфокатором), що дозволяє змінювати ступінь наближення і кут огляду; докладніше див. «Оптичне збільшення».

Світлосила штатного об'єктива відеокамери.

Даний параметр описує те, наскільки об'єктив послаблює світловий потік. Зазвичай він записується у вигляді співвідношення між діаметром чинного отвори і фокусною відстанню об'єктива, при цьому перша величина приймається за одиницю і позначається як f — наприклад, f/1.8 або f/5.6. При цьому чим менше число в такий запису — тим вище світлосила: так, у нашому прикладі перший варіант «світліше» другого. Також відзначимо, що більшість об'єктивів із змінною фокусною відстанню (див. вище) мають також змінну світлосилу — в таких випадках вона позначається діапазоном від максимальної до мінімальної (від меншого числа до більшого).

Висока світлосила важлива насамперед при зйомки в умовах слабкої освітленості: вона дозволяє фіксувати зображення, не задираючи» чутливість матриці і не створюючи додаткових артефактів у вигляді шумів, а в режимі фотозйомки — ще й працювати з більш короткими витримками (що знадобиться для динамічних сцен). Крім того, чим вище світлосила, тим нижче глибина різкості і тим простіше отримати розмитий фон. Зазначимо, що для нескладних побутових завдань цей параметр не грає вирішальної ролі, а от професійної зйомки може виявитися вельми значущим.

Ступінь (кратність) збільшення зображення, що забезпечується за рахунок роботи системи лінз у самому об'єктиві, без додаткового цифрового оброблення (див. «Цифрове збільшення»). Оптичне збільшення передбачає зміну фокусної відстані (див. вище): чим більше фокусна відстань – тим менше кут огляду і тим більші видимі в кадрі предмети. А кратність збільшення відповідає співвідношенню між максимальним і мінімальним значенням цієї відстані. Наприклад, у системі 24 – 120 мм цей параметр буде становити 120/24 = 5х. Однак не завжди доречно вибирати відеокамеру з великим збільшенням.

Перевагою оптичного збільшення перед цифровим є насамперед висока якість зображення: незалежно від ступеня наближення камера використовує всю ефективну площу матриці. При цьому показники збільшення можуть досягати декількох десятків крат, чого більш ніж достатньо для відеокамер будь-якого класу. Тому цей формат на сьогодні є основним; не застосовується він тільки в деяких моделях кишенькових камер (див. «Призначення»), де немає можливості встановити великий об'єктив з трансфокатором.

Для сучасних моделей стандартним вважається значення цього параметра на рівні 10 – 12х.

Ступінь (кратність) збільшення, забезпечувана відеокамерою за рахунок програмних методів, без зміни фокусної відстані оптики (див. «Оптичне збільшення»). Ключовий принцип такого збільшення полягає в тому, що частина зображення з матриці «розтягується» на весь кадр. Це дещо погіршує «картинку» — адже в її формуванні беруть участь не всі ефективні пікселі; і чим вище кратність збільшення — тим гірше стає якість. З іншого боку, даний спосіб не залежить від характеристик об'єктива і працює навіть з найпростішими лінзами, які не мають трансфокаторів, а досягти високих кратностей при цьому значно простіше, ніж при оптичному способі.

В сучасних відеокамерах зустрічається два варіанти застосування цифрового збільшення. Так, серед кишенькових пристроїв (див. «За напрямом») воно може бути єдиною доступною опцією — далеко не всі вони оснащуються трансфокаторами. А в повнорозмірних моделях цифрове збільшення зазвичай доповнює оптичне і включається після того, як об'єктив досягає межі своїх можливостей.

Зазначимо, що під час зйомки 3D (див. вище) ця функція може бути недоступна, а в професійних моделях часто не використовується взагалі.

Спосіб стабілізації зображення, передбачений в конструкції відеокамери. Сама по собі функція стабілізації призначена для компенсації дрібних коливань камери — щоб вони не були помітні на зображенні. Особливо це актуально під час зйомки з рук, адже більшість сучасних моделей розраховано саме на таке застосування. За способом роботи виділяють такі варіанти:

— Оптична. За роботу подібних систем стабілізації відповідає спеціальний механізм із системою гіроскопів і рухомими лінзами, встановлений прямо в об'єктиві. Саме він вводить поправку на всі струси, вібрації і т. ін., і «картинка» потрапляє на матрицю вже стабілізованої. Оптичні системи вважаються найбільш прогресивними і ефективними, оскільки їх робота дозволяє задіяти всю площу сенсора, повністю використовувати його можливості і забезпечити хорошу якість зображення. З недоліків варто відзначити підвищення вартості та ваги камер, а також деяке зниження надійності оптики. Водночас ці моменти найчастіше не є критичними, і стабілізатори цього типу можуть застосовуватися навіть у простих і недорогих моделях.

— Електронна. Електронна стабілізація здійснюється за рахунок того, що у формуванні зображення кадру на виході бере участь не вся площа матриці, а лише деяка її частина. Простіше кажучи, електроніка камери «бере до уваги» певну ділянку сенсора і передає картинку з нього в кадр; а при малих зсувах ця «область уваги» також зміщується, за рахунок чого видиме зображення...залишається нерухомим. Перевагами електронних систем є простота конструкції, легкість, компактність і висока надійність; їх можна застосовувати навіть з найпростішими об'єктивами, встановлюваними в кишенькових камерах (див. «За напрямом»). Головний же їх недолік полягає в необхідності резервування частини матриці, що зменшує розмір і роздільна здатність фактично задіяного ділянки та негативно позначається на якості зображення.

— Оптична / електронна. У подібних системах застосовуються обидві описані вище методики — і механізм об'єктиві, і резерв на матриці. Це забезпечує надзвичайно високу ефективність компенсації коливань — зображення залишається стабільним навіть в таких умовах, в яких кожен окремий спосіб виявився б даремний. З іншого боку, недоліки обох варіантів також залишаються актуальними, а вартість камер з цією функцією досить висока.

Діаметр кріплення, призначеного для установки на штатний об'єктив відеокамери додаткового фільтру. Такі фільтри можуть мати різний тип і призначення: фільтрація УФ, кольорокорекція, поляризація, художні ефекти і т. п; для їх підбору під конкретну модель камери треба знати діаметр кріплення.