Порівняння Philips Series 5000 HR3573/90 нержавіюча сталь vs Philips Daily Collection HR2604/80 сріблястий

Об'єм основної чаші в комплекті з пристроєм.

Докладніше про основну чашу див. «Ємності». А від її обсягу безпосередньо залежить кількість продукту, який можна завантажити в пристрій за один раз. З іншого боку, містка чаша має відповідні габарити та вартість, а також висуває підвищені вимоги до потужності двигуна. Тому вибирати за цим параметром варто з урахуванням реальних потреб. А також варто врахувати, що для стаціонарних міксерів з чашею здебільшого під об'ємом мається на увазі загальний розмір, а не корисний. І при приготуванні чашу необхідно заповнювати не більше ніж на 2/3 (тут вже індивідуально і треба дивитися інструкцію до товару).

Робочий об'єм шейкера, що постачається в комплекті з пристроєм.

Детальніше про таких ємностях см «Шейкер (дорожня чаша)». А від обсягу безпосередньо залежить, з одного боку, фактична ємність шейкера, з іншого — його габарити, а також вимоги до потужності двигуна. Втім, у більшості моделей цей показник становить від 300 до 700 мл, рідше до 1 л — ці значення вважаються оптимальними з урахуванням специфіки використання шейкерів.

Номінальна потужність приладу, по суті — потужність двигуна, встановленого в ньому.

Чим вище цей показник — тим продуктивніше дана модель, тим краще вона підходить для «важких» робіт і тим більше варіантів застосування може бути передбачено в конструкції. Наприклад, у разі міксерів (див. «Тип пристрою) потужність до 250 Вт вважається достатньою для рідких продуктів; для більш солідних завдань, на зразок замішування крутого тіста, варто звернути увагу на більш потужні моделі. Детальні рекомендації щодо оптимальної потужності можна знайти в спеціальних джерелах.

Зазначимо, що потужні пристрої, зазвичай, комплектуються і більш міцними насадками, здатними витримувати високі навантаження.

Гранична швидкість обертання робочої частини насадки, яку може підтримувати пристрій. Режим максимальних обертів призначений для подрібнення і перемішування твердих речовин. При активації спеціального "турборежиму" відбувається короткочасне включення максимальних обертів, що дозволяє блендеру/міксеру подрібнювати горіхи, сушені продукти і багато іншого. Додатково максимальні обороти задіюються в імпульсному режимі, який використовується для колки льоду.

Кількість швидкостей обертання насадок, передбачене в міксері/блендері.

Наявність декількох швидкостей дозволяє налаштувати режим роботи приладу під ту чи іншу ситуацію. Наприклад, рідкий омлет можна збивати на високій швидкості, а от для замішування тіста краще вибрати більш повільний режим. Чим більше швидкостей передбачено в приладі, тим воно досконаліше, тим точніше можна його налаштувати під певну задачу. У нескладних побутових моделях зазвичай передбачається від 3 до 6 налаштувань, в самих прогресивних пристроях їх кількість може досягати двох десятків.

Регулятор, що дозволяє плавно змінювати швидкість обертання насадок міксера – для більш точного налаштування швидкості і виставлення оптимального режиму для різних продуктів. При ступінчастому регулюванні швидкості може виникнути ситуація, коли більш високе значення швидкості вже занадто високо, а більш низька – ще недостатньо. Плавне регулювання дозволяє уникнути подібних ситуацій.

Програми автоматичного приготування, передбачені в конструкції приладу. Такими програмами оснащуються переважно класичні блендери і блендери-суповарки (див. «Тип»).

— Суп. Програма для готування традиційних супів. Для таких страв інгредієнти необхідно розрізати на невеликі шматочки, а не розмішувати в пюре або кашку, що і враховується в програмі. При цьому в блендері-суповарке можна відразу зварити суп, не вивантажуючи подрібнених продуктів, а звичайні блендери забезпечують тільки подрібнення.

— Крем-суп. Програма для готування крем-супів (супів-пюре) Інгредієнти для крем-супу подрібнюються досить ретельно; при цьому, на відміну від пюре, він містить досить багато рідини. З розрахунком на це і складається програма. Зазначимо, що супи-пюре можуть бути як гарячими, та й холодними; першу різновид можна приготувати тільки в блендері-суповарке, другу — і в звичайному блендері.

— Пюре. Програма для готування різних пюре — зокрема, фруктових і овочевих. Пюре зазвичай більш щільні, ніж крем-супи, оскільки містять менше рідини, і для їх приготування потрібно більше висока потужність. Крім того, такі страви готуються або з сирих, або заздалегідь оброблених інгредієнтів, тому з готуванням пюре однаково ефективно справляються і блендери-суповарки, і звичайні блендери.

— Готування на парі. Програма для готування різних продуктів на пару. Така обробка вважається більш прогресивної та «здорової», ніж класична варіння в киплячій воді, вона дозволяє...зберегти більше корисних речовин, та й просто краще підходить для деяких продуктів. Без нагрівача готування на парі неможлива, тому ця програма зустрічається виключно у блендери-суповарках.

— Соуси. Програма для готування різних соусів. Зазначимо, що соусів існує безліч; тому на які саме з них розрахований даний режим — варто уточнювати окремо.

— Молочна каша. Програма для готування каш та інших страв на молоці. Одна з особливостей такої готування полягає в тому, що молоко потрібно гріти дбайливо, щоб воно не пригоріло і не втекло; це враховується в даній програмі. Зустрічається вона тільки в блендери-суповарках.

— Смузі. Програма для приготування смузі — густих напоїв на основі фруктів, овочів або ягід з додаванням соку і різних інгредієнтів (молока, горіхів тощо). Такі напої смачні самі по собі, крім того, їх цінують шанувальники здорового харчування: смузі легко засвоюється, в ньому зберігається максимум корисних речовин. По консистенції смузі зазвичай нагадує сік з м'якоттю або крем-суп; однак це саме напій, він повинен бути досить рідким для пиття через трубочку.

— Колка льоду. Програма для приготування крижаної крихти. Лід — досить міцне і щільне речовина, він може створювати великого навантаження на леза. У світлі цього для колки льоду нерідко застосовується імпульсний режим (див. вище).

— Самоочищення. Додаткова програма для очищення блендера від забруднень. Зазвичай, для використання самоочищення потрібно залити в пристрій теплу мильну воду, включити програму, після чого вилити воду і сполоснути або ретельно протерти чашу. Це значно зручніше, ніж знімати ємність і мити її вручну в раковині — тим більше, що програма працює таким чином, щоб вимивати залишки продуктів навіть із самих важкодоступних місць у чаші.

Крім описаних вище, в сучасних блендери можуть передбачатися й інші програми — наприклад, «дитяче харчування» або «розігрів».

Види ємностей, якими першопочатково прилад укомплектований.

Крім основної чаші, в комплект постачання можуть входити чаша для подрібнення, млинок для кави, мірний стакан і дорожня чаша-шейкер. Всі вони докладно описані в даному списку, за винятком шейкера — про нього див. окремий пункт нижче.

— Основна чаша. Чаша загального призначення, головна ємність приладу. Конкретна конструкція такої чаші залежить від типу пристрою (див. вище). Так, для стаціонарних міксерів це звичайна глибока миска, для стаціонарних блендерів — глечик з ножами на дні, для ручних блендерів і подрібнювачів — банку-чоппер з знімними ножами, і т. ін. Зазначимо, що далеко не кожен прилад комплектується основний чашею — у деяких випадках передбачається, що користувач сам вибере ємність на свій розсуд.

— Чаша для подрібнення. Ємність для подрібнення продуктів. Обов'язковим елементом конструкції в такій ємності є ножі — найчастіше знімних, однак бувають і виключення. Відзначимо, що якщо подібна чаша входить в комплект поставки подрібнювача — вона вважається не чашею для подрібнення, а основний чашею (див. вище), оскільки подрібнення є основним форматом роботи подібних приладів.

— Млинок (для кави). Ємність, призначена для перемелювання кави, а також деяких інших продуктів — наприклад, горіхів, с...пецій або цукру. Найчастіше використовують ножі кшталт тих, що встановлюють блендери, а від основної ємності блендера відрізняється перш за все дуже невеликими об'ємами.

— Мірний стакан. Ємність у вигляді прозорого склянки зі шкалою, що дозволяє відміряти певні об'єми рідких і сипких продуктів. Точність такої шкали може бути різною, проте для застосування у побуті її, зазвичай, цілком достатньо.

Матеріал, з якого виготовлена чаша стаціонарного блендера (див. «Тип пристрою») або насадки-блендера (див. «Насадки»). Найбільшого поширення набули такі матеріали:

— Пластик. Пластик характеризується невисокою вартістю, легкістю в обробці, невеликою вагою і цілком достатніми для кухонного використання показниками міцності — випадково розколоти пластикову чашу можна тільки при досить невдалому збігу обставин (хоча роняти її все ж не рекомендується). Однак гласним перевагою таких чаш є те, що вони зазвичай робляться прозорими — таким чином, Ви зможете бачити, що відбувається в блендері, і з легкістю контролювати стан продукту. З істотних недоліків цього матеріалу варто відзначити чутливість до подряпин, які призводять до помутніння чаші і погіршення зовнішнього вигляду пристрою загалом. При цьому подряпини з'являються не тільки від грубої чищення (наприклад, із застосуванням абразивних засобів), але і в процесі повсякденного використання — від твердих частинок продуктів, взаємодіючих зі стінками чаші.

— Скло. Скляні чаші, як і пластикові, робляться прозорими і дуже зручні для спостереження за вмістом блендера. При цьому вони набагато більш стійкі до подряпин, не втрачають прозорості в процесі експлуатації і без проблем переносять навіть досить жорстку очищення; помутніння ж зазвичай обумовлені поверхневими забрудненнями, які без проблем видаляються. З іншого боку, скло коштує дорожче пласт...ику, важить більше, а головне — більш чутливо до ударів: така чаша може розколотися від падіння, яке пластик переніс би без проблем.

— Метал. Металеві чаші примітні високою міцністю (зазвичай, вони без серйозних наслідків переносять падіння), а також стильним зовнішнім виглядом. Водночас по зручності використання вони програють пластиковим — адже металеві непрозорі стінки, і простежити за процесом роботи блендера можна, тільки зазирнувши зверху. Так і стоїть цей матеріал дорожче пластику. Як наслідок, він застосовується відносно рідко, переважно в досить дорогих пристроях.