Порівняння Concept SM-3050 чорний vs Philips Avance Collection HR3652/00 нержавіюча сталь

Об'єм основної чаші в комплекті з пристроєм.

Докладніше про основну чашу див. «Ємності». А від її обсягу безпосередньо залежить кількість продукту, який можна завантажити в пристрій за один раз. З іншого боку, містка чаша має відповідні габарити та вартість, а також висуває підвищені вимоги до потужності двигуна. Тому вибирати за цим параметром варто з урахуванням реальних потреб. А також варто врахувати, що для стаціонарних міксерів з чашею здебільшого під об'ємом мається на увазі загальний розмір, а не корисний. І при приготуванні чашу необхідно заповнювати не більше ніж на 2/3 (тут вже індивідуально і треба дивитися інструкцію до товару).

Номінальна потужність приладу, по суті — потужність двигуна, встановленого в ньому.

Чим вище цей показник — тим продуктивніше дана модель, тим краще вона підходить для «важких» робіт і тим більше варіантів застосування може бути передбачено в конструкції. Наприклад, у разі міксерів (див. «Тип пристрою) потужність до 250 Вт вважається достатньою для рідких продуктів; для більш солідних завдань, на зразок замішування крутого тіста, варто звернути увагу на більш потужні моделі. Детальні рекомендації щодо оптимальної потужності можна знайти в спеціальних джерелах.

Зазначимо, що потужні пристрої, зазвичай, комплектуються і більш міцними насадками, здатними витримувати високі навантаження.

Гранична швидкість обертання робочої частини насадки, яку може підтримувати пристрій. Режим максимальних обертів призначений для подрібнення і перемішування твердих речовин. При активації спеціального "турборежиму" відбувається короткочасне включення максимальних обертів, що дозволяє блендеру/міксеру подрібнювати горіхи, сушені продукти і багато іншого. Додатково максимальні обороти задіюються в імпульсному режимі, який використовується для колки льоду.

Кількість швидкостей обертання насадок, передбачене в міксері/блендері.

Наявність декількох швидкостей дозволяє налаштувати режим роботи приладу під ту чи іншу ситуацію. Наприклад, рідкий омлет можна збивати на високій швидкості, а от для замішування тіста краще вибрати більш повільний режим. Чим більше швидкостей передбачено в приладі, тим воно досконаліше, тим точніше можна його налаштувати під певну задачу. У нескладних побутових моделях зазвичай передбачається від 3 до 6 налаштувань, в самих прогресивних пристроях їх кількість може досягати двох десятків.

Регулятор, що дозволяє плавно змінювати швидкість обертання насадок міксера – для більш точного налаштування швидкості і виставлення оптимального режиму для різних продуктів. При ступінчастому регулюванні швидкості може виникнути ситуація, коли більш високе значення швидкості вже занадто високо, а більш низька – ще недостатньо. Плавне регулювання дозволяє уникнути подібних ситуацій.

Турборежим дозволяє на короткий час значно збільшити швидкість обертання насадок міксера. Таким чином можна швидко і якісно усунути нерівномірність у взбиваемом продукт, що особливо цінно під кінець збивання. Варто, однак, враховувати, що турборежим можна включати лише на невеликий час, інакше виникає ризик перегріву мотора.

Функція, що дозволяє автоматично відключати прилад по закінченні заданого часу. Забезпечує додаткову зручність: користувачеві не потрібно постійно стежити за часом, досить виставити таймер — і пристрій самостійно припинить роботу в потрібний момент. Така можливість особливо актуальна для блендерів-суповарок (див. «Тип»), хоча вона може зустрічатися і в більш традиційних блендери.

Наявність штовхача в стаціонарному блендері. Такий аксесуар дає змогу через верхній отвір в колбі для дозаправки інгредієнтів здійснювати ретельніше змішування шляхом проштовхування переробленої маси ближче до ножів. Також штовхач в якійсь мірі дасть можливість позбутися налиплих на стінках колби шматочків, що не перетерлися. У деяких моделях він виконаний у вигляді лопатки, яка призначена саме для перемішування.

Матеріал, з якого виготовлена чаша стаціонарного блендера (див. «Тип пристрою») або насадки-блендера (див. «Насадки»). Найбільшого поширення набули такі матеріали:

— Пластик. Пластик характеризується невисокою вартістю, легкістю в обробці, невеликою вагою і цілком достатніми для кухонного використання показниками міцності — випадково розколоти пластикову чашу можна тільки при досить невдалому збігу обставин (хоча роняти її все ж не рекомендується). Однак гласним перевагою таких чаш є те, що вони зазвичай робляться прозорими — таким чином, Ви зможете бачити, що відбувається в блендері, і з легкістю контролювати стан продукту. З істотних недоліків цього матеріалу варто відзначити чутливість до подряпин, які призводять до помутніння чаші і погіршення зовнішнього вигляду пристрою загалом. При цьому подряпини з'являються не тільки від грубої чищення (наприклад, із застосуванням абразивних засобів), але і в процесі повсякденного використання — від твердих частинок продуктів, взаємодіючих зі стінками чаші.

— Скло. Скляні чаші, як і пластикові, робляться прозорими і дуже зручні для спостереження за вмістом блендера. При цьому вони набагато більш стійкі до подряпин, не втрачають прозорості в процесі експлуатації і без проблем переносять навіть досить жорстку очищення; помутніння ж зазвичай обумовлені поверхневими забрудненнями, які без проблем видаляються. З іншого боку, скло коштує дорожче пласт...ику, важить більше, а головне — більш чутливо до ударів: така чаша може розколотися від падіння, яке пластик переніс би без проблем.

— Метал. Металеві чаші примітні високою міцністю (зазвичай, вони без серйозних наслідків переносять падіння), а також стильним зовнішнім виглядом. Водночас по зручності використання вони програють пластиковим — адже металеві непрозорі стінки, і простежити за процесом роботи блендера можна, тільки зазирнувши зверху. Так і стоїть цей матеріал дорожче пластику. Як наслідок, він застосовується відносно рідко, переважно в досить дорогих пристроях.