Порівняння Kingston XS1000 SXS1000/1000G 1 ТБ vs HP P500 1F5P7AA 1 ТБ

Форм-фактор, в якому виконаний накопичувач. Ця характеристика визначає розміри і форму модуля, а в багатьох випадках — ще й інтерфейс підключення. При цьому варто зазначити, що для зовнішніх SSD (див. «Тип») форм-фактор є другорядним параметром, від нього залежать лише загальні габарити корпуса (і то дуже приблизно). Тому звертати увагу на цей момент варто насамперед при виборі внутрішнього SSD — такий накопичувач повинен відповідати форм-фактору посадкового місця під нього, інакше нормальна установка буде неможливою.

Ось деякі найбільш популярні варіанти:

— 2,5". Один з найпоширеніших форм-факторів для внутрішніх SSD. Першопочатково накопичувачі на 2,5" застосовувалися в ноутбуках, однак у наш час відповідні слоти зустрічаються і в більшості настільних ПК. В будь-якому випадку, модулі цього форм-фактора можуть встановлюватися різними способами: одні кріпляться в окремі гнізда аналогічно жорстким дискам, інші (під інтерфейс U. 2, див. «Роз'єм») вставляються прямо в роз'єми материнських плат.

— M. 2. Форм-фактор, який застосовується переважно в висококласних внутрішніх накопичувачах, що поєднують в собі мініатюрні розміри і значні обсяги. Використовує власний стандартний роз'єм підключення, тому цей роз'єм в характеристиках окремо не вказується. Варто враховувати, що стандарт M. 2 поєднує в собі відразу два формату передачі даних — SATA і PCI-E, і накопичувачем зазвичай підтрим...ується тільки один з них; докладніше див. «Інтерфейс M. 2». В будь-якому випадку, завдяки невеликим габаритам подібні модулі підходять як для настольних ПК, так і для ноутбуків.

— mini-SATA (mSATA). Мініатюрний форм-фактор внутрішніх накопичувачів, ідейний попередник M. 2. Першопочатково розроблявся для нетбуків і ультракомпактних лептопів, однак у наш час можна зустріти і настільні ПК з роз'ємами mSATA на материнських платах. Втім, у зв'язку з появою і розвитком більш прогресивних варіантів цей форм-фактор поступово виходить з вживання.

— PCI-E карта (HHHL). Накопичувачі, виконані у вигляді плат розширення і підключаються в слоти PCI-E (так само, як зовнішні відеокарти, звукові плати тощо). Маркування HHHL означає половинну довжину і половинну висоту — таким чином, подібні модулі підходять не тільки для повнорозмірних ПК, але і для більш компактних систем — наприклад, неттопів і навіть деяких ноутбуків. Інтерфейс PCI-E дозволяє досягти хороших швидкостей обміну даними, до того ж саме через нього реалізується NVMe (див. нижче). З іншого боку, ці можливості доступні і в більш досконалих і компактних форм-факторах, зокрема M. 2. Тому SSD-модулів у форматі карт PCI-E у наш час на ринку небагато.

— 1,8". Форм-фактор мініатюрних накопичувачів, першопочатково створений для ультракомпактних ноутбуків. Втім, у наш час SSD-модулі цього формату можна зустріти вкрай рідко, причому це переважно зовнішні моделі. Це пов'язано з появою більш зручних і досконалих форм-факторів для внутрішнього застосування, таких, як описаний вище M. 2.

— 3,5". Найбільший форм-фактор сучасних SSD-накопичувачів — розмір такого модуля можна порівняти з традиційним жорстким диском для настільного ПК. У наш час практично вийшов з ужитку в зв'язку з громіздкістю і відсутністю будь-яких помітних переваг перед більш мініатюрними рішеннями.

Роз'єм (роз'єми) підключення, що використовуються в накопичувачі. Відзначимо, що для зовнішніх моделей (див. «Тип») тут, як правило, вказується роз'єм на корпусі самого накопичувача; можливість підключення до того чи іншого гнізда на ПК (або іншому пристрої) залежить в основному від наявності відповідних кабелів. Виняток становлять моделі з незнімним проводом — в них йдеться про штекер на такому проводі.

У деяких форм-факторах — наприклад, M.2 — використовується власний стандартний роз'єм, тому для таких моделей цей параметр не уточнюється. В інших же випадках роз'єми можна умовно розділити на зовнішні та внутрішні — в залежності від типу накопичувачів (див. вище). У внутрішніх модулях, окрім того ж M.2, можна зустріти інтерфейси SATA 3, U.2 та SAS. Зовнішні пристрої використовують в основному різні види USB — класичний роз'єм USB (версії 3.2 gen1 або 3.2 gen2) або ж USB C (версії 3.2 gen1, 3.2 gen2, 3.2 gen2x2 або USB4). Крім того, зустрічаються рішення з інтерфейсом Thunderbolt (зазвичай версій v4 або v3). Розглянемо ці варіанти докладніше:

— SATA 3. Третя версія ін...терфейсу SATA, що забезпечує швидкість передачі даних до 5,9 Гбіт/с (близько 600 МБ/с). За мірками SSD така швидкість є невисокою, оскільки SATA спочатку розроблявся під жорсткі диски і не передбачав використання з високопродуктивною твердотільною пам'яттю. Тому таке підключення можна зустріти переважно в бюджетних і застарілих внутрішніх накопичувачах.

— SAS. Стандарт, створений як високопродуктивне підключення для серверних систем. Незважаючи на появу більш просунутих інтерфейсів, все ще зустрічається і в наш час. Забезпечує швидкість передачі даних до 22,5 Гбіт/с (2,8 ГБ/с), в залежності від версії.

— U.2. Роз'єм, спеціально створений для висококласних внутрішніх накопичувачів у форм-факторі 2,5", переважно серверного призначення. Власне, U.2 — це назва спеціалізованого форм-фактора (2,5", висота 15 мм), а роз'єм формально називається SFF-8639. Підключаються такі модулі аналогічно платам розширення PCI-E (по цій самій шині), проте мають більш мініатюрні розміри та дозволяють гарячу заміну.

— U.3. Триінтерфейсний роз'єм підключення, створений на базі специфікації U.2 (див. відповідний пункт) і використовує аналогічний конектор SFF-8639. Роз'єм U.3 об'єднує інтерфейси SAS, SATA та NVMe в одному контролері, що дозволяє підключати різні типи накопичувачів через один і той самий слот. В U.3 передбачені окремі контакти для визначення конкретного типу дисків. Специфікацію створили для внутрішніх накопичувачів форм-фактора 2.5". Такі модулі мають мініатюрні розміри, дозволяють гарячу заміну, підтримують зовнішні керуючі імпульси.

— USB 3.2 gen1. Традиційний повнорозмірний роз'єм USB, відповідний версії 3.2 gen1. Ця версія (раніше відома як 3.1 gen1 або 3.0) забезпечує швидкість передачі даних до 4,8 Гбіт/с. Вона сумісна з іншими стандартами USB, хіба що швидкість підключення буде обмежена найповільнішою версією.

— USB 3.2 gen2. Традиційний повнорозмірний роз'єм USB, відповідний версії 3.2 gen2 (раніше відомій як 3.1 gen2 або просто 3.1). Працює на швидкостях до 10 Гбіт/с, в іншому по ключових особливостях аналогічний описаному вище USB 3.2 gen1.

— USB C 3.2 gen1. Роз'єм типу USB C, що підтримує версію підключення 3.2 gen1. Нагадаємо, ця версія дозволяє досягти швидкості до 4,8 Гбіт/с. А USB C — відносно новий тип USB-роз'єму, що має невеликі розміри (трохи більший за microUSB), симетричну овальну форму та двосторонню конструкцію. Він особливо зручний для зовнішніх SSD з урахуванням того, що такі накопичувачі стають все більш мініатюрними.

— USB C 3.2 gen2. Роз'єм типу USB C, що підтримує версію підключення 3.2 gen2 — зі швидкістю передачі даних до 10 Гбіт/с. Втім, такий накопичувач зможе працювати й з більш повільними USB-портами — хіба що швидкість буде обмежена можливостями такого порту. Докладніше про сам роз'єм USB C див. вище.

— USB C 3.2 gen2x2. Роз'єм типу USB C, що підтримує версію підключення 3.2 gen2x2. Докладніше про сам роз'єм див. вище; а версія 3.2 gen 2x2 (раніше відома як USB 3.2) дозволяє досягти швидкостей до 20 Гбіт/с — тобто вдвічі вищих, ніж в оригінальній 3.2 gen 2, звідси і назва. Також варто відзначити, що ця версія реалізується тільки через роз'єми USB C і не застосовується в портах більш ранніх стандартів.



— USB4. Високошвидкісна ревізія інтерфейсу USB, що використовує тільки симетричні роз'єми типу USB type C. Дозволяє досягти швидкостей передачі даних на рівні до 40 Гбіт/с (в залежності від технологій і стандартів, реалізованих в конкретному порту). Інтерфейс може підтримувати Thunderbolt v3 та v4, також він має зворотну сумісність з попередніми специфікаціями USB, хіба що для пристроїв з повнорозмірним штекером USB A знадобиться адаптер.

Модель контролера, встановленого в SSD-накопичувачі.

Контролер являє собою управляючу схему, яка, власне, і забезпечує обмін інформацією між комірками пам'яті та комп'ютером, до якої підключений накопичувач. Можливості того чи іншого SSD-модуля (зокрема, швидкість читання і запису) багато в чому залежать саме від цієї схеми. Знаючи модель контролера, можна знайти детальні дані по ньому і оцінити можливості накопичувача. Для нескладного повсякденного використання ця інформація, зазвичай, не потрібна, але ось професіоналам і ентузіастам (моддерам, оверклокерам) вона може стати в нагоді.

В наш час висококласні контролери випускаються переважно під такими брендами: InnoGrit, Maxio, Phison, Realtek, Silicon Motion, Samsung.

Найбільша швидкість в режимі запису характеризує швидкість, з якою модуль може приймати інформацію з підключеного комп'ютера (або іншого зовнішнього пристрою). Ця швидкість обмежується як інтерфейс підключення (див. «Роз'єм»), так і особливостями будови самого SSD.

Найбільша швидкість обміну даними з комп'ютером (або іншим зовнішнім пристроєм), яку накопичувач може забезпечити в режимі зчитування; простіше кажучи — найбільша швидкість виведення інформації з накопичувача на зовнішній пристрій. Ця швидкість обмежується як інтерфейс підключення (див. «Роз'єм»), так і особливостями будови самого SSD. Її значення можуть варіюватися від 100 – 500 МБ/с в найбільш повільних моделях до 3 Гб/с і вище в самих прогресивних.

Гарантія виробника, передбачена для даної моделі.

Фактично це мінімальний термін служби, обіцяний виробником за умови дотримання правил експлуатації. Найчастіше фактичний термін служби пристрою виявляється помітно довше гарантованого. Однак варто враховувати, що гарантія нерідко передбачає додаткові умови — наприклад, «[стільки-то років] або до вичерпання TBW» (докладніше про TBW див. вище).

Конкретні терміни гарантії можуть бути різними навіть у схожих накопичувачів одного виробника. Найпопулярніші варіанти — 3 роки і 5 років, однак зустрічаються й інші цифри — до 10 років у найбільш дорогих і висококласних моделях.

Тип кабелю, яким укомплектований накопичувач.

Цей параметр актуальне виключно для зовнішніх моделей (див. «Тип»). Тип кабелю вказується за типами конекторів на його кінцях, при цьому першим вказується штекер для підключення до накопичувача, другим — для підключення до комп'ютера. Конкретні види конекторів можуть бути такими:

— USB А. Штекер під традиційні повнорозмірні порти USB — такі, як передбачаються в більшості комп'ютерів і ноутбуків. Власне, такий штекер застосовується тільки на «комп'ютерному» кінці кабелю — для самих накопичувачів роз'єми USB-A занадто громіздкі.

— USB-C. Найбільш новий з сучасних роз'ємів USB. На відміну від попередників має двосторонню конструкцію — штекер може вставлятися в роз'єм будь-якою стороною. Досить компактний, завдяки чому цілком підходить для установки в корпус накопичувача; однак зустрічається і в комп'ютерах/ноутбуках, так що штекери USB-C можуть передбачатися як з одного, так і з обох боків кабелю.

— Micro B. Штекер під роз'єм типу microUSB; такий роз'єм багатьом знайомий з портативних гаджетів на зразок смартфонів і планшетів, зустрічається він і в SSD-накопичувачах. Власне, штекер micro B передбачається тільки з боку накопичувача — в комп'ютерах роз'єм практично не зустрічається.

— MiniUSB. Ще одна зменшена версія USB-штекера, багато в чому аналогічна описаним вище micro B. В наш час вважається застарілою і практично вийшла з ужитку.

Найпоширенішими варіантами комплектних...кабелів є USB-C – USB-A, USB-C – C USB, micro B – USB-A і mini USB – USB-A. Деякі накопичувачі, що мають роз'єм USB-C, оснащуються відразу двома типами дроту — з USB-C і USB-A на «комп'ютерному» наприкінці.

Матеріал, з якого виконаний корпус накопичувача. Цей параметр актуальне переважно для зовнішніх моделей (див. «Тип»), оскільки внутрішні захищені корпусом комп'ютера і при нормальних умовах не контактують з навколишнім середовищем.

— Пластик. Недорогий і водночас досить практичний матеріал. Пластик поступається металу по міцності, однак він цілком надійний (аж до можливості застосування в ударостійких моделях), до того ж не боїться вологи. Крім того, цей матеріал легко приймає найрізноманітніші форми і забарвлення, що «полегшує життя» дизайнерам і дозволяє створювати оригінально виглядають пристрою. Завдяки цьому більшість корпусів для SSD-накопичувачів виконується саме з пластику.

— Метал. З практичної точки зору метал, з одного боку, міцніше пластику, з іншого — складніше в обробці і дорожче; при цьому висока міцність на практиці потрібно нечасто. Тому металевий корпус характерний переважно для досить прогресивних рішень.