Порівняння Sven PS-800 vs 2E Party Boom 200

Максимальна кількість звукових каналів, яке аудіосистема здатна відтворити через власну акустику.

— 1.0. Один канал аудіо допускає лише монофонічне звучання — достатня для того, щоб чути звук, але не забезпечує ефекту об'ємності. Перевагою цього варіанта є компактність, оскільки для нормальної роботи досить оснастити пристрій одним динаміком. Одноканальний формат зустрічається переважно в недорогих моделях, а також у найбільш компактних аудіосистемах, де невеликі розміри важливіше «навороченого» звуку.

— 2.0. Два канали — мінімально необхідна кількість для відтворення звуку у форматі стерео. Цей формат вже дає змогу досягти відчуття об'ємності, не вимагаючи занадто великої кількості динаміків і ускладнення всієї системи. Тому він дуже популярний.

— 2.1. Модифікація описаного вище формату 2.0, доповнена сабвуфером —спеціалізованим динаміком для низьких частот. Застосування сабвуфера покращує якість звуку, забезпечуючи насичене звучання басів.

— 2.2. Подальше розширення описаного вище формату 2.1, передбачає наявність двох сабвуферів — це покращує достовірність передачі низьких частот.

— 3.1. Розширена версія стандарту 2.1, в якій два класичних стереодинаміки доповнені не тільки сабвуфером, але і третім, центральним динаміком. Це дозволяє підвищити якіст...ь звуку — зокрема, за рахунок більш багатого об'ємного звучання.

Відзначимо, що моделі 2.0, не мають власного сабвуфера, можуть оснащуватися виходом для його підключення (див. нижче).

Радіодіапазони, які приймає тюнер музичного центру. На сьогоднішній день найчастіше зустрічається підтримка таких діапазонів:

- FM. Частина ультракороткохвильового (УКХ) діапазону в межах від 87,5 МГц до 108 МГц. Використовує частотну модуляцію, що дає змогу транслювати музику у форматі стерео із досить високою якістю звучання, а також передавати сигнали RDS (див. RDS). На даний момент більшість музичних радіостанцій на території СНД веде мовлення саме в цьому діапазоні, внаслідок чого FM підтримується в абсолютній більшості аудіосистем. Недоліком даного варіанта є обмежена зона прийому — максимум кілька десятків кілометрів від передавача — тому FM-трансляції можна слухати зазвичай у межах одного міста та навколишніх околиць.

- AM (від англ. amplitude modulation - амплітудна модуляція) - радіомовлення, що використовує амплітудну модуляцію. Зазвичай, під цим терміном мається на увазі мовлення на середніх хвилях в діапазоні 520-1610 кГц; на ці частоти розраховано більшість споживчих AM-приймачів. Дальність прийому AM-станцій може обчислюватися сотнями кілометрів, проте якість звуку при цьому нижча, ніж на FM, тому в даному форматі ведуть мовлення переважно «розмовні» та новинні радіостанції.

- DAB +. DAB це абревіатура від Digital Audio Broadcasting, тобто. "цифрове радіомовлення"; а "+" означає вдосконалену версію цього стандарту. Формально DAB+ — це діапазон, а й формат передачі сигналу: на відмінність всіх описаних вище варіантів, він, як...випливає з назви, цифровий. Це дає ряд переваг над традиційними передавачами — зокрема, велику дальність при меншій потужності та високу якість звуку, що транслюється. Крім того, цей звук практично не схильний до спотворень: слабкі перешкоди на його якість не впливають, а при критичному зниженні потужності передавача сигнал не спотворюється, а зникає повністю. Останнє, щоправда, можна записати у недоліки; Проте справді значним недоліком цього варіанта є хіба що його слабка поширеність (поки що) у країнах СНД. Технічно таке мовлення може здійснюватися у будь-якому діапазоні вище 30 МГц, проте практично використовується кілька варіантів (залежно країни), які стосуються УКВ-диапазону. Зазначимо, що тюнери DAB+ здатні приймати радіопередачі оригінального стандарту DAB, але не навпаки.

Загальна потужність звуку забезпечується аудіосистемою на максимальній гучності, іншими словами — сумарна потужність усіх динаміків, штатно передбачені пристрої (включаючи сабвуфер).

Чим вище потужність, тим голосніше буде звучати система і тим більшу площу вона зможе перекрити. З іншого боку, висока потужність помітно позначається на ціні, габарити, вагу і енергоспоживання пристрою. Крім того, при оцінці і порівнянні з даним показником варто враховувати деякі нюанси. По-перше, деякі виробники йдуть на хитрість і приводять в характеристиках не середню, а пікову потужність звуку; такі цифри можуть бути дуже вражаючими, але до реальної гучності вони мають досить слабке відношення. Так що якщо вам здається, що заявлена потужність занадто висока — не завадить дізнатися, що саме мається на увазі в даному випадку. По-друге, при порівнянні варто враховувати наявність сабвуфера — він грає допоміжну роль, однак на нього може припадати більше половини від сумарної потужності системи. Через це при рівній загальній потужності пристрій з сабвуфером може виявитися тихіше моделі без сабвуфера: наприклад, система 2.0 на 40 Вт буде мати по 20 Вт на основний канал, тоді як у моделі 2.1 на 40 Вт на сабвуфер може припадати 20 Вт, і всього за 10 Вт — на основні динаміки.

Кількість окремих діапазонів частот (смуг), на яке звук розділяється при відтворенні через акустику аудіосистеми. Для кожної такої смуги передбачається окремий динамік, а іноді — кілька.

Найбільш простий варіант передбачає 1 смугу; він досить популярний в сучасних аудіосистемах, оскільки вимагає мінімальної кількості динаміків, а якість звуку може бути досить непоганим. Більш прогресивні варіанти передбачають 2-3 смуги (низькі і високі частоти, або НЧ, ВЧ і середні), а у висококласних моделях кількість смуг може досягати п'яти. Відзначимо, що, крім цілих, випускаються моделі з дробовим кількістю смуг — наприклад, 2.5 або 3.5. Така маркування говорить про наявність в конструкції динаміка, відповідає відразу за дві смуги: наприклад, модель 2.5 має окремі динаміки для НЧ і ВЧ плюс комбінований НЧ+ВЧ (за конструкцією аналогічний НЧ, але навантажений ще й середніми частотами).

У будь-якому разі кількість смуг, зазвичай, свідчить про високий клас акустики: чим більше окремих діапазонів частот — тим вже спеціалізація кожного динаміка, тим точніше він здатний відтворювати свою частину сигналу і тим складніше влаштована система.

Загальний діапазон частот, відтворений акустикою аудіосистеми. Вимірюється від нижнього порога самої низькочастотної колонки до верхнього — найбільш високочастотної: наприклад, в системі 2.1 з основними колонками на 100 – 22000 Гц і сабвуфером на 20 – 150 Гц загальне значення буде становити 20 – 22000 Гц.

Загалом чим ширший частотний діапазон — тим повніше буде відтворений звук, тим менше низьких і високих частот буде втрачено через недостатніх можливостей акустики. З іншого боку, не варто забувати, що фактична якість звуку залежить і від ряду інших параметрів — насамперед амплітудно-частотної характеристики. Крім того, чутні людиною частоти знаходяться в проміжку від 16 Гц до 22 кГц; відхилення від цих значень досить малі, а з віком верхня межа ще й знижується. Тому з практичної точки зору не має сенсу передбачати занадто широкий частотний діапазон; а вражаючі показники кшталт 10 – 50000 Гц, що зустрічаються в моделях топового класу, зазвичай, є своєрідним «побічним ефектом» високоякісних динаміків (і одночасно — маркетинговим ходом), ніж реально значущим моментом.

- AirPlay. Технологія AirPlay розроблена компанією Apple. Вона заснована на Wi-Fi і застосовується для бездротової трансляції контенту з яблучних девайсів на зовнішні аудіосистеми. Таким чином, дана функція стане в нагоді тим, хто бажає підключити до аудіосистеми iPhone або iPod touch, але не хоче возитися з проводами; втім, можливе підключення AirPlay та інших пристроїв — наприклад, ПК з встановленим iTunes і Wi-Fi модулем.

- AirPlay 2. Друге покоління описаної вище технології AirPlay, представлене у 2018 році. Серед основних нововведень цієї версії є підтримка формату «мультирум», тобто одночасної трансляції кількох аудіосигналів на різні сумісні пристрої, встановлені в різних місцях. Таким чином можна, наприклад, включити у вітальні радіотрансляцію програми новин, у спальні — розслаблюючу музику, тощо. Крім того, AirPlay 2 отримала низку інших покращень — удосконалення буферизації, можливість потокової трансляції на стереоакустику, а також підтримку голосового керування через Siri.

- Chromecast. Оригінальна назва - Google Cast. Технологія трансляції контенту на зовнішні пристрої розроблена Google. Дає змогу передавати на аудіосистему звуковий сигнал з ПК або мобільного пристрою, трансляція стандартно здійснюється по Wi-Fi, при цьому приймач і джерело сигналу повинні знаходитися в одній мережі Wi-Fi (виняток становлять медіаплеєри Chromecast). З...азначимо, що у джерелах сигналу (смартфонах, планшетах, ПК тощо) Chromecast реалізується лише на рівні окремих додатків. Наприклад, на момент створення ця функція була доступна, зокрема, у програмах YouTube та Netflix для Android та iOS, а також у веб-версіях цих програм для Chrome. Завдяки подібному формату дана технологія в наш час надзвичайно поширена, а можливість підключення того чи іншого гаджета до аудіосистеми з Chromecast зазвичай обмежується можливістю встановлення на цей гаджет відповідних додатків.

- DLNA. DLNA (Digital Living Network Alliance) – стандарт, що дозволяє об'єднувати різні види домашньої електроніки та побутової техніки в єдину мережу для обміну контентом та керування. У разі аудіосистем DLNA може використовуватися, наприклад, для відтворення музики з диска комп'ютера, підключеного до такої мережі, трансляції звуку на встановлений інший кімнаті пристрій (наприклад, підсилювач) тощо. Підключення до DLNA може здійснюватися як провідним, наприклад і бездротовим способом (за стандартом Wi-Fi), а сумісність пристроїв не залежить від їх виробників - єдиною умовою є відповідність стандарту DLNA.

- LAN. Стандартний інтерфейс для провідного підключення до локальних комп'ютерних мереж на основі роз'єму RJ-45. Його наявність дозволяє використовувати різні мережні функції, такі як Інтернет-радіо (див. Додатково) або DLNA (див. вище). У порівнянні з іншим мережним інтерфейсом - Wi-Fi - LAN менш зручний через наявність проводів, проте більше надійний і забезпечує більшу фактичну швидкість передачі даних.

- Wi-Fi. Наявність модуля бездротового зв'язку Wi-Fi у конструкції аудіосистеми. Ця технологія використовується як у комп'ютерних мережах, наприклад і для прямого з'єднання різних пристроїв один з одним; її «дальнобійності» достатньо для роботи в межах житлових приміщень навіть через стіни. У цьому випадку Wi-Fi може застосовуватися для роботи з мережевими функціями на зразок Інтернет-радіо або DLNA(див. вище). При цьому цей варіант зручніший, ніж провідний LAN, за рахунок відсутності власне проводів. Крім того, підтримка цієї технології є необхідною умовою для використання функцій AirPlay та Chromecast (див. вище); а в деяких пристроях Wi-Fi дозволяє навіть підключати смартфони, планшети та інші гаджети як пульти дистанційного керування.

Одним з найсучасніших і найшвидших стандартів цієї технології бездротового зв'язку є Wi-Fi 5.. Версія 802.11ac використовує діапазон 5 ГГц (менш завантажений і більше захищений, ніж 2.4 ГГц), забезпечуючи швидкість до 1.69 Гбіт/с на одну антену і до 6.7 Гбіт/с за кількох антен.

— Bluetooth. Технологія прямого бездротового зв'язку між різними пристроями. Один із найпопулярніших способів використання Bluetooth в аудіосистемах — робота з аудіосигналом, насамперед трансляція звуку на бездротові навушники чи колонки; а в деяких моделях передбачається також можливість підключення смартфона, планшета або іншого пристрою та використання аудіосистеми як зовнішній Bluetooth-акустики. Щоправда, варто враховувати, що спочатку Bluetooth помітно поступається провідному з'єднанню за якістю звучання; однак у наш час цей недолік нерідко компенсується застосуванням того чи іншого різновиду кодеку aptX(див. нижче).
Крім цього, можуть передбачатися й інші варіанти використання Bluetooth - наприклад, обмін файлами між вбудованою пам'яттю і тим самим смартфоном, або дистанційне керування через програму. Вони не є обов'язковими для сучасних аудіосистем, проте з розвитком технологій набувають все більшого поширення.

У сучасних аудіосистемах найчастіше застосовується стандарт Bluetooth v5. Його важлива новація - розширення можливостей режиму BLE («Bluetooth з низьким енергоспоживанням»): при необхідності пристрій може збільшувати дальність за рахунок зниження швидкості або прискорювати передачу ціною зменшення дальності. Крім того, було введено низку покращень, що стосуються одночасної роботи з кількома підключеними пристроями.

- Підтримка aptX. Підтримка аудіосистемою aptX – кодека, призначеного для покращення якості звуку, що передається через Bluetooth. Відповідно, ця функція автоматично означає наявність вбудованого модуля Bluetooth (див. вище). Необхідність застосування спеціальних технологій обумовлена тим, що в оригінальному форматі Bluetooth дуже стискає аудіосигнал, що помітно позначається на підсумковій якості звучання. Технологія aptX покликана виправити ситуацію: за заявою творців, вона забезпечує чистоту звуку, "порівняну з Audio CD (16-bit/44.1kHz)" і практично не поступається провідного підключення. Цього нерідко вистачає навіть для комфортного прослуховування lossless-форматів, не кажучи вже про MP3 та інші популярні формати зі стисненням. Зрозуміло, для використання aptX його має підтримувати джерело сигналу.

- Підтримка aptX HD. Підтримка аудіосистемою кодека aptX HD — покращеної та оновленої версії описаного вище aptX. У цій версії заявлено чистоту звуку, порівнянну з аудіоматеріалами формату Hi-Res (24-bit/48kHz); це дозволяє з комфортом слухати не лише MP3, а й lossless-формати та навіть аудіоматеріали без стиску. З іншого боку, підтримка aptX HD коштує досить дорого, а його переваги перед оригінальним aptX стають помітними лише на дуже високоякісних аудіоматеріалах, для яких побутові аудіосистеми використовуються рідко. Тому ця функція особливого поширення набула.

- AAC. Кодек, що використовується переважно в портативній техніці Apple, для покращення звуку, що передається через Bluetooth. У цьому сенсі він аналогічний aptX (див. відповідні пункти), проте помітно поступається йому за можливостями: якщо звучання aptX порівнюють з Audio CD, то AAC знаходиться на рівні MP3-файлу середньої якості. Втім, для прослуховування тих же MP3 цього цілком вистачає, різниця стає помітною лише на більше просунутих форматах.

- LDAC. Фірмовий Bluetooth-кодек Sony. За пропускною здатністю та потенційною якістю звучання перевершує навіть aptX HD, забезпечуючи показники на рівні Hi-Res звуку 24-bit/96kHz; Існує навіть думка, що ця максимальна якість, яка має сенс передбачати в бездротових навушниках — подальше покращення буде просто непомітним для людського вуха.

- Мережеве потокове аудіо. Можливість роботи аудіосистеми з мережевими потоковими (стрімінговими) аудіосервісами на кшталт Deezer, Spotify, Tidal тощо. Такі послуги призначені для трансляції контенту (в даному випадку — переважно музики) через Інтернет; при цьому файли, що програються, не зберігаються в аудіосистемі, а відтворюються безпосередньо з відповідного ресурсу у Всесвітній мережі. В наш час існує безліч стрімінгових сервісів, що відрізняються за асортиментом музики та умовами доступу; конкретний список сервісів, що підтримуються, варто уточнювати окремо. Однак у будь-якому разі головними перевагами онлайн-стримінгу можна назвати широкий вибір контенту та практично моментальний доступ до бажаної композиції; деякі сервіси також можуть працювати як радіо, автоматично підбираючи музику відповідно до переваг виробника.

- Гучний зв'язок. Можливість використання пристрою як системи гучномовця для мобільного телефону. У такому режимі аудіосистема з'єднується з пристроєм, найчастіше за допомогою Bluetooth (див. вище), і голос абонента на іншому кінці лінії виводиться не на телефон, а на динаміки аудіосистеми. Це часто буває зручніше, ніж тримати телефон біля вуха; крім того, гучний зв'язок корисний, якщо в розмові потрібно взяти участь кількох людей.

- NFC-чіп. NFC – це бездротова технологія малого радіусу дії (близько 10 см). В аудіосистемах NFC використовується переважно для спрощення зв'язку за стандартом Wi-Fi або Bluetooth (див. вище). За наявності цього чіпа зовнішній NFC-сумісний пристрій можна просто піднести до аудіосистеми і підтвердити з'єднання - це простіше, ніж налаштувати параметри вручну.

Наявність в аудіосистемі власного РК-дисплея. Такі дисплеї можуть мати різні характеристики: в одних моделях це найпростіші індикатори, в яких символи складаються з окремих світних фрагментів (на зразок того, як з окремих «паличок» складаються цифри в найпростіших електронних годинниках); в інших — повноцінні матриці з зображенням, формується з пікселів. Однак у будь-якому разі дисплей робить управління аудіосистемою більш зручним і наочним, оскільки може відображати різну додаткову інформацію — обраний джерело сигналу, назву треку, дані RDS (див. вище), налаштування еквалайзера, повідомлення про помилки і багато іншого.

Наявність пульта ДУ в комплекті поставки аудіосистеми. Зручність цієї функції очевидно: замість того, щоб кожен раз підходити до пристрою для зміни параметрів роботи, можна віддавати команду з пульта, не встаючи з місця.

Час роботи аудіосистеми без підключення до зовнішнього джерела живлення (мережі або USB-порту, залежно від можливостей). Відзначимо, що виробники схильні вказувати в характеристиках час автономної роботи при оптимальних для енергозбереження умовах: на невисокій гучності, без використання додаткових функцій тощо. Тому на практиці цей показник може бути помітно нижче заявленого, і колонки з тривалим часом роботи не будуть звучати на повній гучності зазначені години.