Порівняння Panasonic SC-PMX90EG vs Panasonic SC-PMX80

— Вбудована пам'ять. Власна пам'ять дає змогу зберігати і відтворювати музику та інший контент безпосередньо за допомогою аудіосистеми, без використання зовнішніх носіїв (які можуть зіпсуватися чи загубитися). Така пам'ять може бути заснована на жорстких дисках або SSD-модулі; перший варіант забезпечує гарну ємність при невисокій вартості, другий — швидше і надійніше.

— USB-порт. Класичний USB-порт, який в даному разі зазвичай використовується для флешок, зовнішніх жорстких дисків або інших пристроїв з функцією накопичувача — наприклад, мініатюрних плеєрів. Функції USB включають як мінімум пряме відтворення, однак можуть передбачатися й інші можливості — зокрема, обмін файлами з вбудованою пам'яттю (див. вище). Крім того, у разі необхідності через цей порт може здійснюватися і зарядка підключеного пристрою (наприклад, того ж кишенькового плеєра).

— Кардридер. Пристосування для читання інформації з карт пам'яті; такі носії досить популярні в сучасній електроніці. Найчастіше кардрідери призначені для різних версій карт SD або microSD, але можуть зустрічатися і інші варіанти; цей момент у кожному разі варто уточнювати окремо. Призначення цієї функції багато в чому аналогічно описаному вище USB-порту: насамперед вона застосовується для прямого відтворення, але можуть зустрічатися і інші функції.

— ...ef="/ua/list/18/pr-46075/">CD. Наявність CD-приводу означає, як мінімум, можливість роботи з дисками, записаними у форматі CD Audio (до 74 хвилин високоякісного звуку, з поділом на доріжки). Крім того, в сучасних аудіосистемах нерідко передбачається підтримка дисків з MP3-файлами; в такому форматі на один диск можна вмістити цілу збірку альбомів, однак якість звуку виходить більш низькою.

— DVD. Можливість роботи з оптичними дисками формату DVD. Ці диски значно місткіше, ніж CD, що дає змогу записувати на них не лише музику у високій якості, але і фільми; власне, найчастіше DVD використовуються як носії для зберігання відео. Цей стандарт також поступово витісняється більш сучасними носіями, але до остаточної «смерті» йому ще дуже далеко. Зазначимо, що DVD-приводи сумісні і з CD-дисками, але не навпаки.

— Blu-ray. Формат оптичних дисків високої ємності, що з'явився як стандарт зберігання відео високої роздільної здатності з багатоканальним звуком (можливостей DVD для таких об'ємів даних виявилося вже недостатньо). Для аудіоконтенту диски Blu-ray практично не використовуються. Через це, а також з низки інших технічних причин, в аудіосистемах підтримка таких носіїв зустрічається надзвичайно рідко.

— Вінілові платівки. Вбудований програвач для відтворення музики з вінілових платівок. Технічно такі носії є остаточно застарілими, проте у них все ще є чимало відданих шанувальників. Крім того, чимало аудіосистем з даною функцією підтримують запис на USB (див. «Додатково»); це може стати у нагоді власникам «вінілу», охочих перевести свої бібліотеки на сучасні носії.

Крім вищезгаданих, у сучасних аудіосистемах можуть передбачатися й інші види носіїв. Наприклад, деякі моделі оснащуються входами USB type B, завдяки чому можуть підключатися до комп'ютера через USB-роз'єм і працювати в ролі комп'ютерної акустики з розширеними можливостями (такими, як копіювання музики з ПК на зовнішній носій або навпаки).

Кількість радіостанцій, яку можна занести на згадку тюнера.

Сама собою пам'ять помітно спрощує роботу з тюнером. Замість того, щоб щоразу вручну шукати улюблені станції, достатньо «запам'ятати» їх і надалі просто вибирати хвилю зі списку в пам'яті приймача. Кількість комірок пам'яті в сучасних аудіосистемах може досягати кількох десятків; це буде особливо корисним жителям мегаполісів, де в ефірі багато станцій, а також тим, кому доводиться часто подорожувати та перебудовувати приймач на місцеві частоти.

Чутливість визначає інтенсивність реакції акустики на сигнал певного рівня; простіше кажучи, чим вище цей показник — тим вище буде гучність акустичної системи при тому ж рівні сигналу. Зазначимо, що у разі аудіосистем цей параметр відіграє другорядну роль: він важливий для підбору акустики під підсилювач, а тут обидва компоненти здебільшого оптимально підібрані виробником один під одного.

Загальний діапазон частот, відтворений акустикою аудіосистеми. Вимірюється від нижнього порога самої низькочастотної колонки до верхнього — найбільш високочастотної: наприклад, в системі 2.1 з основними колонками на 100 – 22000 Гц і сабвуфером на 20 – 150 Гц загальне значення буде становити 20 – 22000 Гц.

Загалом чим ширший частотний діапазон — тим повніше буде відтворений звук, тим менше низьких і високих частот буде втрачено через недостатніх можливостей акустики. З іншого боку, не варто забувати, що фактична якість звуку залежить і від ряду інших параметрів — насамперед амплітудно-частотної характеристики. Крім того, чутні людиною частоти знаходяться в проміжку від 16 Гц до 22 кГц; відхилення від цих значень досить малі, а з віком верхня межа ще й знижується. Тому з практичної точки зору не має сенсу передбачати занадто широкий частотний діапазон; а вражаючі показники кшталт 10 – 50000 Гц, що зустрічаються в моделях топового класу, зазвичай, є своєрідним «побічним ефектом» високоякісних динаміків (і одночасно — маркетинговим ходом), ніж реально значущим моментом.

— Всеспрямоване звучання. Згідно з назвою, аудіосистеми з цією особливістю рівномірно випромінюють звук на всі боки, охоплюючи простір в 360°. Таким чином, пристрій можна встановити в центрі приміщення і рівномірно «наповнити» його звуком, який буде чітко сприйматися в будь-якій точці. З іншого боку, всенаправлена система зазвичай звучить у форматі 1.0 (моно); в конструкції можуть передбачатися різні хитрощі для забезпечення об'ємного звучання, але такі все одно здебільшого не дотягують до повноцінного стерео.

— Голосовий асистент. Підтримка аудіосистемою голосового асистента. Найбільшою популярністю в наш час користуються такі асистенти:

• Google Assistant
• Apple Siri
• Amazon Alexa
• Аліса

Однак можливе застосування і інших рішень. У будь-якому разі варто зазначити, що мова йде не про функції самої аудіосистеми, а про сумісність зі смартфонами, планшетами та іншими гаджетами, в яких передбачені власні голосові помічники. Таким чином, для використання голосового помічника доведеться підключити аудіосистему до зовнішнього пристрою. З іншого боку, можливості таких помічників зазвичай більш широкі, ніж у вбудованих систем голосового управління (див. нижче); нерідко підтримуються прогресивні функ...ції на зразок розпізнавання природної мови зі складними запитами («Увімкни останній альбом групи ..., який я слухав»), озвучування прогнозу погоди, результатів спортивних змагань тощо. Зрозуміло, конкретний набір підтримуваних команд і мов може бути різним — залежно від голосового асистента і його версії.

— Голосове управління. Функція, яка є фактично обов'язково для розумних колонок (див. «Призначення») і майже не зустрічається у інших типах аудіосистем. Як випливає з назви, таке управління дає змогу управляти пристроєм за допомогою голосових команд. Від голосового помічника (див. відповідний пункт) воно відрізняється тим, що в даному разі мова йде про найпростіші команди, пов'язані з основним функціоналом аудіосистеми — наприклад, «Стоп», «Продовжувати», «Наступний трек» тощо. Варто мати на увазі, що голосове управління майже гарантовано підтримує англійську мову, а от можливість розпізнавати інші мови варто уточнювати окремо.

— Управління зі смартфона. Можливість управління аудіосистемою зі смартфона, планшета або іншого гаджета з встановленим на нього спеціальним додатком. Зазвичай, з'єднання при цьому здійснюється через Wi-Fi (див. «Інтерфейси»). Зручність даної функції полягає не тільки в тому, що управляти системою можна на відстані — додаток нерідко виявляється більш зручним і дає більше можливостей, ніж елементи управління на самій магнітолі.

— Підтримка Multiroom. Підтримка пристроєм технології Multiroom. Дана технологія дає можливість створити в будинку єдину бездротову мережу з кількох колонок, розташованих в різних кімнатах, і одночасно відтворювати музику у всіх цих кімнатах. Конкретні особливості таких мереж у різних моделях можуть бути різними, їх варто уточнювати окремо. Так, одні пристрої використовують з'єднання по Bluetooth, інші — по Wi-Fi (безпосередньо або через локальну мережу). В одних варіантах управляюча колонка транслює звук на всі інші, і по всьому будинку грає одна і та сама музика, в інших — колонки є «рівноправними», і в різних кімнатах можна одночасно включати різні треки. Деякі аудіосистеми потребують зовнішнього джерела звуку (смартфона, планшета тощо), інші самі здатні грати роль програвача, зокрема для потокових Інтернет-сервісів.

– Синхронізація колонок. Модель підтримує можливість синхронізації роботи кількох колонок, підключених до одного джерела сигналу. Таке рішення дає змогу реалізувати дійсно стереозвучання, покращити якість та потужність відтворення звуку, а також розширити стереофонічну панораму. Єдине, що обидві колонки повинні підтримувати відповідний тип підключення. Для різних брендів можуть бути свої технології об'єднання колонок (JBL Connect, JBL PartyBoost, Sony Party Chain), а може бути універсальна TWS.

— Караоке. Популярна розвага, що дає змогу користувачам співати свої улюблені пісні під фонограму-«мінусовку» (музичний супровід з вирізаним оригінальним вокалом) — таким чином, щоб вокал, накладений на мінусовку, відтворювався через акустику аудіосистеми. Дана функція припускає наявність як мінімум одного входу під мікрофон.

— Караоке Mix. Розширена версія караоке (див. вище), яка передбачає різні додаткові можливості — наприклад, оцінку майстерності виконання в балах, змагання по співу тощо. Зазвичай, дає змогу підключати вже два мікрофони.

— Інтернет радіо. Можливість прослуховування Інтернет-радіостанцій на аудіосистемі. Загалом таке мовлення аналогічне звичайному, однак воно здійснюється не через радіоефір, а через Всесвітню мережу, що забезпечує деякі додаткові можливості. Так, Інтернет-мовлення не має обмежень за дальністю і діапазонам, дає можливість слухати програми з будь-якої країни і будь-якою мовою; а список мовників надзвичайно широкий, серед них є як традиційні радіостанції, що дублюють свої передачі в Інтернет, так і специфічні, суто мережеві проєкти. Наявність даної функції передбачає підтримку як мінімум одного мережевого інтерфейсу — Wi-Fi або LAN (див. «Інтерфейси»).

— Запис на USB-накопичувач. Можливість роботи системи в режимі запису на зовнішній USB-пристрій — наприклад, флешку. Таким чином можна записувати улюблені радіопрограми зі звичайного тюнера або Інтернет-станції (див. вище), копіювати музику з оптичних дисків тощо; конкретні можливості запису на USB залежать від моделі аудіосистеми.

— Годинник. Звичайний годинник — пристрій для відображення часу, найчастіше у вигляді цифр на дисплеї. Іноді саме такі годинники виявляються найбільш зручними. Крім того, дана функція необхідна для деяких інших можливостей — перш за все будильника (див. нижче).

— Будильник. Класичний будильник, який подає сигнал в заданий час. Може стати в нагоді не тільки для побудки, але і в інших ситуаціях, коли потрібно попередити користувача про настання певного часу. Особливістю даної функції в аудіосистемах є те, що в якості сигналу може використовуватися вмикання певної радіостанції або музичної композиції.

— Таймер вимикання. Функція, що дає змогу аудіосистемі автоматично вимикатися через певний час, заданий користувачем. Завдяки таймеру можна, наприклад, увімкнути розслаблюючу музику для засипання і спокійно заснути — аудіосистема вимкнеться самостійно.

— Зарядка при підключенні. Можливість використання аудіосистеми для зарядки підключених до неї пристроїв — кишенькових плеєрів, мобільних телефонів тощо. Для цього, зазвичай, використовується порт USB; при цьому деякі моделі здатні програвати музику з гаджета прямо в процесі зарядки.

— Бездротова зарядка гаджетів. Можливість колонки працювати в режимі Power Bank без використання кабелю. Зарядка гаджета здійснюється бездротовим способом, для цього необхідно покласти пристрій на область для зарядки.

— Нічна лампа. Наявність в аудіосистемі власного вбудованого світильника невисокої потужності, що дає змогу застосовувати її в ролі нічної лампи. Нічник буває корисний як маленьким дітям, так і дорослим, яким некомфортно засипати в повній темряві; крім того, він може знадобитися в ситуаціях, коли доводиться вставати посеред ночі або рано-вранці, до сходу сонця — як мінімум зі світлом від нічника простіше дістатися до основного вимикача.

— RCA. Інтерфейс RCA використовує коаксіальні кабелі з характерними штекерами-«тюльпанами», і відповідні роз'єми. Він може застосовуватися для передачі різних типів даних, проте в даному випадку мається на увазі підключення до аудіосигналу з передпідсилювача в аналоговому форматі, по одному каналу аудіо роз'єм. RCA широко використовується в сучасній аудіотехніці, однак його стійкість до перешкод досить скромна.

— Mini-Jack (3.5 мм). Стандартний роз'єм для більшості сучасної портативної аудіотехніки. В аудіосистемах застосовується в основному для підключення подібної техніки — насамперед портативних медіаплеєрів. Використовує аналогову передачу сигналу, при цьому стійкість до перешкод, як і у RCA, невисока, а якість може бути навіть нижче внаслідок того, що обидва канали стереозвуку передаються по одному кабелю.

— Коаксіальний S/P-DIF. Електрична різновид стандарту S/P-DIF, що використовує для передачі сигналу коаксіальний кабель з роз'ємом-«тюльпаном». Не варто плутати даний інтерфейс з описаним вище аналоговим RCA — незважаючи на ідентичність роз'ємів, ці стандарти принципово розрізняються: «коаксіал» працює в цифровому форматі і по одному кабелю дозволяє передавати навіть багатоканальний звук. Порівняно з оптичним S/P-DIF даний інтерфейс менш стійкий до перешкод, однак більш надійний, оскільки електричні кабелі не настільки делікатні.
...r> — Оптичний. Один з різновидів стандарту S/P-DIF — поряд з описаним вище коаксіальним. У цьому разі передача сигналу здійснюється через оптоволоконний кабель TOSLINK. Головною перевагою даного інтерфейсу є повна нечутливість до електричних перешкод, при цьому його можливостей достатньо навіть для роботи з багатоканальним звуком. З недоліків варто відзначити високу ціну з'єднувальних кабелів, а також необхідність обережного поводження з ними.

— Під мікрофон. Вхід для підключення мікрофона до аудіосистеми; може використовувати різні типи роз'ємів (3.5 мм mini-Jack, 6.35 мм Jack тощо). Дана функція є обов'язковою для моделей з караоке (див. «Додатково»), проте може застосовуватися і для інших цілей. - Інструментальний. Роз'єми, що використовуються для підключення музичних інструментів (акустичних або бас-гітар, клавішних тощо). Найчастіше вони виконуються у вигляді гнізд формату Jack 6.35 мм. Аудіосигнал зі звукознімачів має свою специфіку, тому інструментальний вхід зазвичай характеризується вищим рівнем вхідного сигналу та спеціальним узгодженням імпедансу, щоб забезпечити оптимальну якість звуку.

— RCA. Інтерфейс RCA використовує коаксіальні кабелі, з характерними штекерами-«тюльпанами», і відповідні роз'єми. Він може застосовуватися для передачі різних типів даних, проте в даному випадку мається на увазі виведення аудіосигналу в аналоговому форматі, по одному каналу аудіо роз'єм. RCA широко використовується в сучасній аудіотехніці, однак його стійкість до перешкод досить скромна.

— Mini-Jack (3.5 мм). Один із стандартних роз'ємів в сучасній аудіотехніці, широко використовується в портативних пристроях, а також для підключення навушників. Однак зазначимо, що в даному разі мається гніздо, яке відповідає за лінійний вихід — інтерфейс для передачі аудіосигналу в аналоговому форматі на зовнішнє пристрій, наприклад, підсилювач. Роз'єм для навушників в нашому каталозі вказується окремо, навіть якщо він належить до стандарту mini-Jack 3.5 мм; докладніше про вихід на навушники див. нижче.

— Коаксіальний S/P-DIF. Електрична різновид стандарту S/P-DIF, що використовує для передачі сигналу коаксіальний кабель з роз'ємом-«тюльпаном». Не варто плутати даний інтерфейс з описаним вище аналоговим RCA — незважаючи на ідентичність роз'ємів, ці стандарти принципово розрізняються: «коаксіал» працює в цифровому форматі і по одному кабелю дозволяє передавати навіть багатоканальний звук. Порівняно з оптичним S/P-DIF даний інтерфейс менш стійкий до перешкод, однак б...ільш надійний, оскільки електричні кабелі не настільки делікатні.

— Оптичний. Один з різновидів стандарту S/P-DIF — поряд з описаним вище коаксіальним. У цьому разі передача сигналу здійснюється через оптоволоконний кабель TOSLINK. Головною перевагою даного інтерфейсу є повна нечутливість до електричних перешкод, при цьому його можливостей достатньо навіть для роботи з багатоканальним звуком. З недоліків варто відзначити високу ціну з'єднувальних кабелів, а також необхідність обережного поводження з ними.

— На сабвуфер. Окремий вихід для підключення зовнішнього сабвуфера — спеціалізованого низькочастотного динаміка. Використання такого динаміка дозволяє значно поліпшити звучання низьких частот, зробити бас потужним і насиченим, на що не здатні динаміки загального призначення. Зазначимо, що подібний вихід може стати в нагоді і в системах, що мають вбудований сабвуфер — зовнішні «саби» здебільшого могутніше і дають більше можливостей з налаштування звуку.

— На навушники. Окремий вихід для підключення навушників. Найчастіше з цією метою використовується стандартне гніздо 3.5 мм mini-Jack або 6.35 Jack, але можуть зустрічатися і інші варіанти — наприклад, фірмовий роз'єм виробника. У будь-якому разі навушники можуть стати в нагоді в ситуації, коли потрібно дотримуватися тиші — наприклад, якщо Ви хочете послухати музику в пізній час, коли оточуючі вже сплять — або навпаки, в галасливій обстановці, коли навколишні звуки заглушають динаміки аудіосистеми.

— Композитний. Повнорозмірний композитний інтерфейс включає три роз'єму — один для передачі відео і два під лівий і правий канал стерео. Проте в даному випадку під композитним виходом зазвичай мається на увазі тільки видеороз'єм (за звук відповідає штатна акустика аудіосистеми, транслювати його на телевізор зазвичай немає сенсу). У будь-якому разі цей вихід дозволяє підключати аудіосистему не тільки новітніх, але і до відверто застарілим телевізорів. Його недоліками є невисока якість зображення і несумісність з HD.

— Компонентний. Вихід для передачі відеосигналу в аналоговому форматі. Зовні схожий з описаним вище композитним інтерфейсом, оскільки теж використовує три RCA-кабелю; проте в даному випадку за цими кабелям передаються три компоненти відеосигналу (звідси і назва). Компонентний інтерфейс вважається найбільш прогресивним серед популярних аналогових відеостандартів, він забезпечує найбільш високий серед них якість зображення і навіть здатний працювати з HD-дозволами. З недоліків варто відзначити неможливість передачі звуку — для цього знадобиться окреме підключення.

— S-Video. Аналоговий інтерфейс для передачі відео. У деякому роді схожий з описаним вище компонентним, оскільки також передбачає окремі дроти для передачі компонентів відеосигналу; проте в даному випадку цих дротів всього два. Це, з одного боку, дало змогу обмежитися одним роз'ємом замість кількох, з іншого — дещо знизило якість «картинки» і обмежило пропускну здатність, так що про HD при такому підключенні не йдеться.

— SCART. Універсальний аудіо/відеоінтерфейс, використовує характерний великий роз'єм з 21 контактом (20 штирьков плюс обід по периметру роз'єму). Довгий час був стандартом для європейської відеотехніки, однак на сьогоднішній день вважається застарілим через невисокої пропускної здатності і значних габаритів. Зазначимо, що SCART може працювати з сигналами різних форматів, що дозволяє використовувати перехідники — зокрема, для підключення зовнішніх пристроїв по композитному і компонентному інтерфейсів.

— HDMI. Універсальний цифровий інтерфейс, що дозволяє передавати HD-відео і багатоканальний звук по одному кабелю. Є практично стандартом для сучасної відеотехніки, зокрема, присутній у більшості телевізорів. В аудіосистемах вихід цього типу використовується аналогічно описаному вище коаксіальному S/P-DIF — тобто для виведення аудіосигналу в цифровому вигляді.