Порівняння Cambridge Duo vs Cambridge Solo

Тип звукознімачів («голів»), на які розрахований фонокоректор

— MM. Звукознімачі з рухомим магнітом: голка при русі по доріжках коливає постійний магніт, що створює струм в нерухомих котушках. Серед головних переваг таких пристроїв — простота та порівняно невисока ціна. Вони забезпечують досить високий рівень вихідного сигналу, що, зі свого боку, спрощує конструкцію та зменшує вартість фонокорректоров. Правда, MM-картриджі загалом дещо поступаються MC щодо якості і достовірності звучання; однак ці моменти багато в чому суб'єктивні, до того ж прямо залежать від цінової категорії «голови». Зазначимо, що до фонокорректорам даного призначення можна підключати й деякі види MC-звукознімачів (моделі з високим рівнем вихідного сигналу).

— MC. Звукознімачі, що використовують схему з рухомою котушкою — вона з'єднана з голкою під час роботи коливається відносно нерухомих магнітів, за рахунок чого і створюється струм сигналу. Вважається, що такі звукознімачі перевершують MM-картриджі по якості звучання; водночас вони помітно складніше і дорожче. Причому останнє актуально і для фонокорректоров: вони складні в конструюванні і вимагають високого коефіцієнта посилення, так як рівень вихідного сигналу у MC-звукознімачів зазвичай невисокий — не більше 0,5 мг (зустрічаються і винятки, але дуже рідко).

— MM/MC. Фонокоректори, які допускають роботу і з MM, і з MC-«головами»; вибір зазвичай здійснює...ться вручну, за допомогою перемикача. Детальніше про особливості того й іншого типу звукознімачів див. відповідні пункти. Тут же відзначимо, що подібні універсальні коректори зручні, проте нерідко поступаються спеціалізованим моделям по робочим характеристикам.

Діапазон звукових частот, відтворюваних фонокорректором. Оцінюючи цей параметр, варто мати на увазі кілька важливих моментів. По-перше, в даному разі враховується не вся смуга пропускання, а діапазон, в якому нерівномірність АЧХ фонокорректора (за стандартом RIAA) не перевищує зазначеного виробником значення. По-друге, людське вухо здатне сприймати звук лише в межах 16 – 20 000 Гц (у деяких людей — до 22 000 Гц). В ідеалі аудіосистема повинна перекривати весь цей діапазон — інакше частина низьких і/або високих частот може виявитися обрізаної; а ось передбачати більш широкий діапазон з практичної точки зору не має сенсу. Тим не менш, зустрічаються фонокоректори з досить солідними показниками, наприклад, 5 – 35 000 Гц. Такі характеристики зазвичай є «побічним ефектом» високоякісних аудиосхем, вони вказуються виробником з рекламними цілями.

Ще один момент, який варто враховувати при виборі — частотний діапазон інших компонентів аудіосистеми. Наприклад, навряд чи варто шукати принципово фонокоректор з нижнім порогом 16 Гц, якщо підсилювач потужності підтримує частоти тільки від 40 Гц і вище.

В якості примітки до цього пункту може зазначатися нерівномірність RIAA, наявна в даному діапазоні частот. У більшості моделей він становить від ±1 до ±6 дБ; чим нижче значення, тим рівніше АЧХ і тим якісніше звук.

Співвідношення сигнал/шум, забезпечуване фонокорректором під час роботи зі звукознімачем типу MC (див. «Призначення»)

Цей параметр описує співвідношення між середнім рівнем вихідного сигналу і середнім рівнем власних шумів пристрою. Чим він вищий — тим чистішою виходить звучання, тим менше в ньому сторонніх перешкод. З іншого боку, варто пам'ятати, що загальна якість звуку, забезпечуване фонокорректором, залежить від цілого ряду інших параметрів. У підсумку прогресивна модель з високою якістю звуку може мати більш низьке співвідношення сигнал/шум, ніж бюджетне пристрій.

Зазначимо, що схеми під MC-картриджі зазвичай дають більш низьке співвідношення сигнал/шум, ніж під MM; це пов'язано з технічними особливостями тих і інших.

Коефіцієнт гармонійних спотворень, забезпечуваний фонокорректором під час роботи зі звукознімачем типу MC (див. «Призначення»).

Чим нижче цей показник, тим менше спотворень дає фонокоректор, тим більш достовірним виходить сигнал на виході. Повністю уникнути таких спотворень неможливо, проте можна знизити їх до рівня, не сприймається людиною. Так, вважається, що рівень гармонік в 0,5 % і нижче вже не чути навіть «тренованим вухом». Проте варто також враховувати, що на якість чутного звуку впливають також спотворення від інших компонентів аудіосистеми. Тому коефіцієнт гармонік фонокорректора повинен бути не просто нижче 0,5 %, а як можна більш низьким. Непоганим показником вважаються значення в соті частки відсотка, відмінним — в тисячні і нижче.

Коефіцієнт посилення, забезпечуваний фонокорректором під час роботи зі звукознімачем типу MC (див. «Призначення»).

Даний параметр описує, наскільки збільшується рівень сигналу на виході фонокорректора щодо рівня на вході. Традиційно він записується в децибелах; перевести в децибели «рази» можна за спеціальними формулами або таблиць. Знаючи коефіцієнт підсилення, можна оцінити фактичний рівень вихідного сигналу при використанні того чи іншого звукознімача. Наприклад, якщо в характеристиках зазначено 74 дБ (5010х), а звукознімач видає 0,5 мВ, то в підсумку рівень сигналу на виході фонокорректора без додаткових регулювань буде складати 0,5*5010 = 1005 мВ, чого більш ніж достатньо для прямого підключення до підсилювачу потужності (мінімальним рівнем для цього вважається 150 мВ). Водночас відзначимо, що серед MC-фонокорректоров зустрічаються моделі з досить невисоким коефіцієнтом посилення, розраховані на специфічні формати застосування — наприклад, на роботу в ролі передпідсилювача для MM-фонокорректора.

Вхідна ємність фонокорректора під час роботи зі звукознімачем типу MC (див. «Призначення»).

Від цього параметра залежить сумісність з конкретним звукознімачем. Правило підбору в даному випадку таке: сумарна ємність фонокорректора і сполучних дротів повинна відповідати ємності «голови», в крайньому разі — хоча б не перевищувати її (інакше звучання помітно погіршиться). Для того, щоб спростити узгодження, може передбачатися можливість налаштування вхідний ємності (див. «Регулювання»).

Вхідна чутливість фонокоректора під час роботи зі звукознімачем типу МС (див. «Призначення»).

Вхідна чутливість — це найменший середньоквадратичний (RMS) рівень сигналу на вході, при якому фонокоректор здатний нормально «сприйняти» цей сигнал, коректно його обробити і посилити. Відповідно, від цього показника безпосередньо залежить сумісність зі звукознімачем: рівень сигналу з «голови» повинен бути не нижче, ніж вхідна чутливість фонокоректора. В іншому випадку для нормальної роботи можуть знадобитися підвищувальні трансформатори або інше аналогічне устаткування.

Зазначимо, що у більшості MC-звукознімачів рівень сигналу в рази нижче, ніж у MM; відповідно, і фонокоректори під них мають більшу чутливість — в десяті частки мілівольта. Однак зустрічаються також моделі з більш високим «порогом сприйняття» — більше 100 мВт.

Вхідний імпеданс фонокорректора під час роботи зі звукознімачем типу MC (див. «Призначення»).

Вхідний імпеданс — це опір змінному струму на вході Phono. Це один з параметрів, що визначають сумісність фонокорректора з конкретним звукознімачем. Загальне правило говорить, що вхідний імпеданс коректора повинен бути більше вихідного опору звукознімача. А найпопулярніша формула для точних розрахунків «10:1»: вхідний опір має бути в 10 разів вище вихідного опору «голови». Втім, в деяких ситуаціях оптимальним може виявитися й інше співвідношення імпедансів; докладніше ці моменти описані в спеціальних джерелах.

Існують моделі з змінним вхідним імпедансом, детальніше див. «Регулювання».

- RCA. Найчастіше в даному випадку мається на увазі лінійний вихід у вигляді пари роз'ємів RCA ("тюльпан") - по одному на кожен канал стерео. Цей вихід призначений для передачі аудіосигналу лінійного рівня на інші компоненти системи, наприклад, аудіоресивер або активну акустику. Сам же роз'єм RCA вважається стандартним для лінійного інтерфейсу, входи цього типу є у більшості стаціонарних аудіопристроїв.

- XLR. Ще один різновид лінійного виходу (див. «RCA» вище), в даному випадку — побудований на роз'ємах XLR. Головною перевагою цього інтерфейсу є те, що він забезпечує т.з. балансне підключення, що дає змогу працювати з кабелями великої довжини без погіршення якості звуку. Крім того, самі роз'єм забезпечують щільне з'єднання і оснащуються фіксаторами для додаткової надійності. З іншого боку, вони помітно більші за ті ж RCA, а тому застосовуються переважно у професійних фонокорректорах, для яких згадані переваги є ключовими.

- USB (type B). Вихід для підключення фонокоректора до комп'ютерної техніки. Наявність цього роз'єму дає змогу оцифровувати аудіокомпозиції з грамплатівок та інших носіїв (наприклад, з магнітофонних стрічок та котушок) та зберігати їх у пам'яті комп'ютера для подальшої обробки або передачі на смартфон/MP3-плеєр, наприклад.

- Коаксіальний S/P-DIF. Аудіовиход для передачі звуку у цифров...ому вигляді через роз'єм RCA. Не варто плутати цей роз'єм із «звичайним» лінійним RCA — у цьому випадку використовується одне гніздо і принципово інший формат передачі сигналу, також бажано мати спеціальний екранований кабель. За можливостями коаксіальний інтерфейс аналогічний оптичному і відрізняється від нього, з одного боку, більшою чутливістю до перешкод, з іншого — міцнішим і невибагливішим кабелем.

- Оптичний. Ще один різновид цифрового аудіовиходу, який використовує, відповідно до назви, оптоволоконний кабель. Головною перевагою такого підключення є повна нечутливість до електромагнітних перешкод. З іншого боку, сам кабель досить делікатний і потребує акуратного поводження.

- На навушники. Спеціалізований вихід для підключення навушників прямо до фонокоректора. Зазвичай використовує роз'єм 3,5 мм mini-Jack або 6,35 мм Jack. Зазначимо, що пряме підключення «вух» у разі передбачається не так для звичайного прослуховування музики, як для спеціальних завдань. Наприклад, діджей, що грає сет, або звукооператор, що записує музику з платівки на зовнішній пристрій, за допомогою навушників можуть постійно контролювати звук, що надходить на виходи фонокорректора.

- Тригерний. Службовий вихід, що дає змогу використовувати фонокоректор для автоматичного включення інших компонентів аудіосистеми. При «пробудженні» коректор через цей вихід подає сигнал, що керує, і підключені до нього пристрої з тригерними входами включаються автоматично. Це позбавляє необхідності включати кожен компонент окремо.