Рівні RAID, підтримувані відповідним контролером (див. «Тип»).
Рівень RAID визначає спосіб об'єднання дисків у масив та формат їх спільної роботи. Конкретні варіанти можуть бути такими:
—
0. Дисковий масив без резервування та дублювання. Інформація, збережена в такому масиві, ділиться на фрагменти фіксованої довжини, які по черзі записуються на кожен з дисків. Перевагою масивів RAID 0 є підвищення швидкості доступу до великих об'ємах даних: швидкість роботи збільшується у стільки разів, скільки дисків об'єднано в масив. З іншого боку, таке об'єднання знижує надійність: при виході з ладу одного з дисків недоступним стає весь об'єм даних.
—
1. Дисковий масив з отзеркаливанием інформації: записувані дані копіюються на кожен окремий диск. Іншими словами, кожен окремий накопичувач у такому масиві є точною копією іншого накопичувача. Це забезпечує найвищу ступінь відмовостійкості: інформація залишається доступною в повному обсязі, поки в масиві працює хоч один диск. При цьому швидкість читання виходять цілком прийнятною, а при застосуванні розпаралелювання запитів — ще й більш високою, ніж при використанні одиничного накопичувача. Головний недолік RAID 1 — дуже висока надмірність: робоча ємність масиву дорівнює ємності лише одного диска.
—
0+1. Масив RAID 1, складений з масивів RAID 0. Докладніше про те й інше
...см вище; а їх поєднання дозволяє об'єднати переваги і до деякої міри компенсувати недоліки обох варіантів: масив виходить швидким і в той самий час стійким до відмов окремих дисків. Втім, за відмовостійкості така комбінація все одно поступається RAID 10 (див. нижче), а тому застосовується рідше.
— 1E. Специфічне поєднання RAID 0 і RAID 1. Складається не менше ніж з 3 дисків, в яких кожен фрагмент інформації, що копіюється одночасно на два диска, причому ці диски чергуються: наприклад, перший фрагмент скопійовано на перший і другий диск, другий — на другий і третій, третій — на третій і перший, і т. д. Такий формат роботи дає більш високу продуктивність, ніж RAID 1, при цьому працездатність масиву зберігається при виході одного диска з ладу.
— 5. Формат запису, що передбачає використання т. зв. контрольних сум — службових даних, що застосовуються для корекції помилок. Масив RAID 5 повинен включати не менше трьох дисків. А запис інформації на них здійснюється наступним чином: на всі диски, крім одного, записуються фрагменти даних, а на решту диск — контрольна сума цих фрагментів. При цьому диски, на які пишеться контрольна сума, щоразу змінюються: наприклад, у масиві з 4 дисків перші три фрагмента пишуться на перший, другий і третій диск, їх контрольна сума — на четвертий, другі три фрагменти — на другий, третій та четвертий з контрольною сумою на першому, і т. ін. Зміст контрольної суми полягає в тому, що по ній можна при необхідності відновити втрачений фрагмент даних. Таким чином, масиви RAID 5 мають хорошу відмовостійкість при порівняно невисокій надмірності: загальний об'єм масиву дорівнює сумі ємностей всіх дисків мінус ємність одного диска, а при виході одного з накопичувачів з ладу втрачені дані відновлюються за контрольними сумами. З іншого боку, продуктивність таких масивів нижче, ніж окремих накопичувачів — через додаткових операцій по обчисленню контрольних сум. А при виході з ладу двох або більше дисків весь масив стає недоступним.
— 6. Формат запису, аналогічний описаному вище RAID 5, однак передбачає дві контрольних суми, що фіксуються на двох окремих дисках. Це підвищує відмовостійкість — масив залишається доступним при виході з ладу будь-яких двох дисків — однак ще більш знижує швидкодію. Для масиву RAID 6 потрібно не менше 4 дисків, при цьому їх загальний об'єм дорівнює сумі об'ємів усіх накопичувачів мінус ємність двох дисків.
— 10. Масив RAID 0, складений з масивів RAID 1. Докладніше про цих форматах див. вище; а таке поєднання певною мірою об'єднує їх переваги і взаємно компенсує недоліки. Так, RAID 10 забезпечує високу швидкість читання і в той самий час абсолютно нечутливий до відмови одиничного диска. Фактично у такому масиві може вийти з ладу половина накопичувачів, або навіть більше, і масив залишиться працездатний, якщо в кожному окремому блоці RAID 1 залишився хоча б один робочий диск. Головний недолік даного формату той самий, що і в RAID 1 — висока надмірність.
— 50. Масив RAID 0, складений з масивів RAID 5. Докладніше про те й інше див. відповідні пункти. Така комбінація дозволяє помітно збільшити швидкість роботи в порівнянні з «чистим» RAID 5, при цьому вона дає непогану відмовостійкість: масив залишається працездатним навіть при виході з ладу декількох дисків, за умови, що ці диски знаходяться в різних блоках RAID 5 (по одному на блок). Недоліком RAID 50 є те, що для нього потрібно як мінімум 6 дисків (2 мінімальних масиву RAID 5).
— 60. Масив RAID 0, складений з масивів RAID 6. Загалом аналогічний описаному вище RAID 50, однак має, з одного боку, більш високу відмовостійкість, з іншого — велику надмірність. Так, масив зберігає працездатність при виході з ладу двох дисків в кожному блоці RAID 6, а загальний об'єм RAID 60 обчислюється за формулою V*(n-2s), де V — об'єм одного диска, n — загальне число дисків, s — число блоків RAID 6.
— JBOD. Найпростіший формат об'єднання декількох дисків в один логічний накопичувач. Інформація в JBOD записується на перший диск, коли місце на ньому закінчується — на другий, і так далі. JBOD дозволяє об'єднувати диски з різними об'ємами і швидкостями, він повністю використовує ємність усіх дисків, до того ж є більш резервний, ніж аналогічний у чому RAID 0: при збої одного з дисків в JBOD втрачається тільки інформація на цьому диску, інші дані залишаються доступними.
— Hybrid RAID. Формат об'єднання дисків, що передбачає поєднання RAID того чи іншого рівня (конкретний рівень в різних моделях може бути різним, цей момент варто уточнювати окремо) з твердотілим модулем SSD. Останній відіграє роль проміжного кешу, збільшуючи швидкість читання і запису. Використання Hybrid RAID виправдано при регулярній роботі з відносно невеликими об'ємами даних — наприклад, в режимі файлового сервера або віртуальної машини.
— Hyper Duo. Ще одна технологія гібридних накопичувачів, що передбачає об'єднання жорстких дисків і твердотільних модулів. Дозволяє додати до одного HDD до трьох SSD. За заявою творців, оптимізовані алгоритми дають змогу при цьому забезпечують практично таку ж швидкість обміну даними, як і при використанні повноцінного SSD-модуля, притому що обходиться такий гібридний накопичувач помітно дешевше, ніж твердотілий носій того ж об'єму. Крім того, контролер Hyper Duo дозволяє вибирати режим роботи: «Capacity» (ємність), в якому ємність масиву є сумою всіх ємностей накопичувачів, або «Safe» (безпека), в якому інформація з менш ємного накопичувача (SSD) постійно дублюється на більш місткому (HDD).
