Порівняння Warwick BC40 vs Fender Champion 40

Інструмент, для якого призначений підсилювач.

Загалом сенс даного пункту досить очевидний, відзначимо лише кілька нюансів. Так, навряд чи має сенс використовувати з електричною гітарою «комбік» для акустичної, і навпаки — це два принципово різних інструменту з різними початковими характеристиками звуку. Крім цього, комбопідсилювачі для електрогітар досить часто оснащуються набором додаткових ефектів, включаючи distortion або overdrive (див. «Ефекти»), хоча зустрічається чимало моделей і без таких функцій. А ось пристроях для «акустики» ефекти хоча і теж зустрічаються, однак вони не настільки «радикальні» і призначаються переважно для легкої обробки звуку, а не для його принципового спотворення. В басових підсилювачах, зі свого боку, може передбачатися можливість підключення активної електрогітари і роботи через один «комбік» відразу двох інструментів.

Імпеданс, заявлений в характеристиках пристрою

Взагалі імпеданс – це номінальний опір змінному струму (такому, як акустичний сигнал), що створюється пристроєм, розрахованим на такий сигнал (наприклад, динаміком). Стандартні значення імпедансу, що зустрічаються в гітарній апаратурі – 2, 4, 8 і 16 Ом; але ось конкретний сенс даного параметра залежить від типу цієї апаратури (див. вище). Наприклад, для кабінетів і комбопідсилювачів в даному пункті вказується фактичний опір динаміків, встановлених в пристрої. При цьому для кабінету імпеданс напряму визначає сумісність з конкретним підсилювачем (перш за все «головою»): зовнішній підсилювач повинен бути першопочатково розрахований на можливість роботи з таким навантаженням, інакше він або перевантажить динаміки, або не зможе їх ефективно «розгойдати». А ось у другому варіанті вбудований підсилювач за визначенням оптимально сумісний з динаміками. Так що для комбопідсилювачів даний параметр має переважно довідкове значення; виняток становлять лише ситуації, коли до динаміка такого пристрою підключається зовнішній підсилювач потужності — в таких ситуаціях діють ті ж правила, що і для кабінетів (втім, в подібному форматі «комбіки» використовуються вкрай рідко).

Що стосується підсилювачів-«голів», то для них в характеристиках наводиться імпеданс кабінетів і іншої зовнішньої пасивної акустики, на які розрахований пристрій. При цьому багато «голів» мають можливість роботи відразу з декількома стандартними значеннями...імпедансу (наприклад, 4 і 8 Ом) — в таких варіантах в характеристиках вказується максимальне значення (в нашому прикладі — 8 Ом). Однак варто мати на увазі, що максимальну потужність такі моделі здатні видати лише при мінімальному значенні навантаження; докладніше див. «Потужність».

Кількість динаміків, передбачена в конструкції пристрою.

Даний параметр вказується в тих ситуаціях, коли динаміків більше одного. Його зміст може бути різним. Так, в одних моделях кілька динаміків передбачається для поділу на частотні смуги (див. «Кількість смуг»); при цьому невеликий високочастотний випромінювач може встановлюватися прямо перед низькочастотним (так звана коаксіальна схема). В інших пристроях кілька однотипних динаміків використовується для того, щоб забезпечити необхідну потужність звуку — з низки причин це буває краще, ніж встановлювати один потужний динамік.

Кількість смуг, передбачене в комбоусилителе. Вказується в тих випадках, коли смуг більше однієї.

Смугою частот називають певну частину загального частотного діапазону, за яку відповідає свій динамік (або кілька однотипних динаміків). Поділ на смуги має сенс з тих міркувань, що для різних частот (низьких, середніх, високих) вимоги до динаміків також будуть різними: зокрема, чим нижче частоти, тим більшим повинен бути випромінювач. Відповідно, використання спеціалізованих динаміків покращує загальну якість звучання «комбіка».

В сучасних комбоусилителях, які мають поділ на смуги, смуг переважно дві — ВЧ і НЧ/СЧ. Цього вважається цілком достатньо для більшості випадків. Вкрай рідко серед прогресивних моделей зустрічаються трьохсмугові пристрою (ВЧ, СЧ, НЧ), а більшу кількість вважається технічно невиправданим.

Діаметр спеціалізованого високочастотного динаміка («твіттера»), встановленого в підсилювачі.

Діаметр динаміків традиційно вказується в дюймах. Для твітерів він зазвичай невеликий — близько 1 – 2", це пов'язано з особливостями частотного діапазону.

Діаметр низькочастотного або низько-середньочастотного динаміка, встановленого в пристрої. Традиційно вказується в дюймах.

Конкретний сенс даного параметра може бути різним, залежно від кількості смуг (див. вище). У трьохсмугових системах мова йде про НЧ-динамік, в двосмугових – про динамік, що відповідає за низькі і середні частоти; а якщо підсилювач не має поділу на смуги, в даному пункті вказується діаметр основного випромінювача.

В цілому більш потужні динаміки зазвичай робляться більшими – інакше складно було б досягти необхідних показників гучності. Однак жорсткої залежності тут немає, і одна і та ж потужність цілком може поєднуватися з різним діаметром. У таких варіантах варто виходити з того, що більший випромінювач є кращим з акустичної точки зору — збільшення розміру сприяє більш повному і насиченому звучанню середніх і особливо низьких частот. З іншого боку, збільшення розмірів неминуче позначається на габаритах і вазі всього пристрою. Ну і не варто забувати, що загальна якість звуку залежить не тільки від діаметра динаміка, але і від великої кількості інших параметрів.

Що стосується конкретних розмірів, то стандартним варіантом для акустики під електричні та акустичні гітари вважається 10" і 12"; однак зустрічаються динаміки і меншого розміру (10", 8" і навіть менше). А ось великі в...ипромінювачі на 15" застосовуються переважно в рішеннях для бас-гітар (хоча серед таких пристроїв також зустрічається різноманітність діаметрів). Зрозуміло ці цифри є відносними, при їх оцінці варто також враховувати потужність акустики. Наприклад, для гітарної моделі на 10 — 15 Вт згадані 12" – це максимально доступний розмір динаміка, а вже для пристроїв на 50-100 Вт його можна назвати середнім. Також відзначимо, що непоганою заміною одному великому випромінювачу можуть стати кілька дрібніших, що забезпечують ту ж сумарну потужність; так що, наприклад, 8" динаміки можна зустріти навіть в рішеннях на 200 Вт і більше — тільки таких динаміків зазвичай встановлюється кілька.

Кількість каналів, передбачена в комбопідсилювачі або окремій «голові» (див. «Тип»).

Даний параметр вказується тільки в тому разі, якщо пристрій має більше одного каналу. Канал в даному разі можна описати як свого роду «шлях» для аудіосигнала, що має свій специфічний набір налаштувань. Якщо таких «шляхів» кілька — то кожен з них можна налаштувати на свій розсуд і перемикатися між варіантами звучання буквально одним натисканням кнопки (в крайньому разі — перемиканням інструменту на інший вхід). Найбільш характерний приклад застосування даної функції виглядає так: один канал застосовується для чистого звуку, а другий — для «перевантаження» з використанням вбудованого дісторшена або овердрайву (див. «Ефекти»). Без поділу на канали звук доводилося б змінювати або переналаштуванням підсилювача (всякий раз виставляючи параметри заново, що просто незручно), або використанням зовнішніх «примочок» (а це не завжди є оптимальним варіантом з низки інших причин).

Що стосується числа каналів, то в багатоканальних моделях їх найчастіше яксамераз два — це дає згадані додаткові можливості і водночас не особливо впливає на вартість пристрою. Цей варіант є оптимальним для музикантів-початківців, проте зустрічається і в професійній апаратурі. Збільшення числа каналів дає змогу передбачити більш прогресивні варіанти передвстановлених налаштувань (наприклад, «чистий дзвінкий», «чистий теплий», «Crunch» і «Overdrive»), проте помітно усклад...нює і здорожує конструкцію. Тому чим більша дана кількість – тим менше моделей з такими характеристиками представлено на ринку. Максимальний показник, що зустрічається в сучасних гітарних підсилювачах – 6; подібну кількість можна зустріти в окремих професійних моделях, переважно з цифровою елементною базою (див. «Тип»).

Тип еквалайзера, передбаченого в конструкції пристрою

Еквалайзер дає змогу змінювати гучність окремої частини звукового діапазону (смуги частот), змінюючи, таким чином, забарвлення всього звучання. Це одна з найважливіших функцій, пов'язаних з налаштуванням звуку; тому вона може передбачатися безпосередньо в самих гітарних підсилювачах. А тип еквалайзера вказується за числом смуг, доступних для регулювання.

Чим більше цих смуг – тим точніше можна налаштувати звук, проте тим складніше і дорожче виходить апаратура. У світлі цього найпростіший варіант передбачає всього 2 смуги – низьких і високих частот; нерідко такий еквалайзер має вигляд двох окремих ручок регулювання рівня НЧ і ВЧ. При цьому відзначимо, що подібний функціонал можна зустріти як в бюджетних, так і в висококласних гітарних підсилювачах: у другому варі передбачається, що якщо потрібне більш тонке регулювання — можна скористатися зовнішнім обладнанням. Втім, найбільшою популярністю в наш час користуються трьохсмугові рішення (низькі, середні і верхні частоти): такий еквалайзер дає досить великі можливості з налаштування звучання і при цьому обходиться порівняно недорого (а якщо потрібне більш тонке регулювання — можна скористатися зовнішнім обладнанням). 4-смугові еквалайзери помітно менш поширені, проте теж досить популярні (в тому числі в недорогих пристроях); а в окремих моделя...х передбачається 5 і більше (до 12) смуг регулювання.

Наявність блока цифрових ефектів в підсилювачі.

Відзначимо, що дана особливість може передбачатися в будь-яких моделях, не тільки в цифрових (див. «Вид»). А означає вона, що всі або як мінімум частина передбачених в пристрої ефектів (див. нижче) реалізуються не аналоговим, а цифровим способом. Відбувається це наступним чином: вхідний сигнал конвертується аналого-цифровим перетворювачем в набір цифрових даних, модуль ефектів (по суті — спеціалізований мікрокомп'ютер) прописує в цих даних необхідні зміни, а далі інформація надходить в цифро-аналоговий перетворювач і перетворюється назад в аналоговий звук, але вже доповнений ефектами.

Цифровий формат оброблення має ряд переваг перед більш традиційним аналоговим. По-перше, в ньому можна передбачити більший набір ефектів — включаючи «фішки», які недоступні або важко реалізовані за допомогою аналогових схем. По-друге, конкретне забарвлення звуку після аналогового оброблення може дещо змінюватися через сторонні фактори – такі, як перегрівання ламп, збої в окремих деталях, сторонні перешкоди тощо; цифрове оброблення набагато менш схильне до таких збоїв — результат на виході зазвичай виходить незмінно стабільним, а при серйозних неполадках він або пропадає взагалі, або стає «непридатним до застосування». Зворотною стороною цих переваг нерідко називають те, що цифрове оброблення нібито знижує достовірність звучання і надає йому неприродного забарвлення. Однак завдяки розвитку технологій навіть в недорогих суча...сних підсилювачах для такого оброблення застосовуються перетворювачі з високим бітрейтом, які роблять «цифровий» звук таким, що не відрізняється від аналогового навіть для досвідченого вуха.

Відзначимо, що конкретні можливості цифрового оброблення можуть бути різними, для кожної моделі їх варто уточнювати окремо.