Порівняння Garmin Edge 130 vs Polar V650

— Монохромний. Монохромні дисплеї можуть робитися на основі різних кольорів, проте в велокомпьютерах вони практично всі традиційні чорно-білі. Такі екрани недорогі і споживають небагато енергії, водночас на них можна вивести більшість актуальних для велосипедиста даних.

— Кольоровий. Кольоровий екран є безпомилковим ознакою дорогого велокомп'ютера з великою кількістю можливостей. Це пов'язано з тим, що такі екрани реально потрібні лише для деяких прогресивних функцій на зразок GPS-навігації по картках або розширених програм для обліку тренувань.

Кількість рядків на екрані велокомп'ютера.

В даному випадку маються на увазі лише ті рядки, які призначені для відображення основних даних значень швидкості, часу тощо; рядки для службових символів не враховуються. Таким чином, кількість рядків — це число параметрів, які одночасно можуть відображатися на дисплеї велокомп'ютера: наприклад, на двустрочном екрані можна бачити поточну швидкість і час поїздки. А в деяких моделях на один рядок може припадати і два параметри. Самих же рядків у більшості велокомпьютеровдве, рідше — три або чотири, використовувати більшу кількість не має сенсу.

Сенсорний екран – на зразок тих, що застосовуються в сучасних смартфонах. Дає змогу управляти велокомп'ютером за рахунок дотиків до зображення на дисплеї.

Таке управління саме по собі нерідко виявляється більш зручним і наочним, ніж традиційні кнопки: на екран можна виводити різні елементи управління (списки, перемикачі, повзунки тощо), а також пояснення до них, що дає змогу зробити роботу з пристроєм максимально простою і інтуїтивно зрозумілою. Крім того, сенсорні дисплеї надзвичайно зручні для роботи з картами і навігацією.

В цілому сенсорні екрани немає сенсу встановлювати в прості пристрої з базовими можливостями, зате вони бувають вельми до речі для прогресивних моделей з широким функціоналом. Проте, навіть серед таких моделей сенсорні дисплеї зустрічаються рідко, що обумовлено цілим рядом причин. По-перше, для комфортної роботи екран повинен бути досить великим — проте навіть в найбільш прогресивних велокомп'ютерах його діагональ зазвичай не перевищує 3,5", А в деяких не досягає і 2,5". Це дуже небагато для сенсорного дисплея. По-друге, з сенсором практично неможливо працювати навпомацки – на відміну від кнопок; та і ймовірність випадково натиснути «не туди», особливо на ходу, в даному разі помітно вище. По-третє, з подібними пристроями складно працювати в рукавичках закритого типу (без обрізаних пальців): такі рукавички повинні мати спеціальні вставки на пальцях, а точність натискань помітно падає — що може виявитися критичним, враховуючи...вже згадані невеликі розміри екранів.

— GPS-модуль. Вбудований модуль супутникової навігації GPS відповідає за визначення поточних географічних координат пристрою. Способи використання цих даних можуть бути різними. З одних моделях з допомогою GPS підвищується точність вимірювань швидкості та/або відстані, інші здатні записувати треки пройдених маршрутів, які можна переглядати на зовнішньому пристрої або навіть на самому велокомп'ютері. Дані GPS може також використовувати альтиметр. А в найільш прогресивних моделях підтримується навіть повноцінна навігація з вбудованими картами.

— Bluetooth. Технологія бездротового зв'язку, що використовується для прямого з'єднання між різними пристроями. Найпопулярніший варіант застосування такого зв'язку — підключення датчика (див. «Тип»); в цьому разі одна з переваг Bluetooth полягає у відмінній перешкодозахищеності і практично нульовій ймовірності накладання різних сигналів один на інший навіть при великій кількості бездротових пристроїв поблизу. Крім цього, Bluetooth може використовуватися для підключення до смартфону/ПК (див. «Функції»), а також для більш специфічних цілей, наприклад, підключення бездротової гарнітури та отримання голосових підказок з GPS-навігатора.

— Wi-Fi. Бездротовий зв'язок Wi-Fi в велокомп'ютерах найчастіше використовується для з'єднання з Інтернетом через бездротові точки доступу. Технічно можливе також пряме підключе...ння до смартфону/планшету або навіть ПК, але на практиці для такого підключення традиційно використовується Bluetooth. Конкретні ж функції, доступні при роботі зі Всесвітньою мережею, можуть бути різними, їх варто уточнювати окремо. Серед найбільш популярних варіантів – вивантаження зібраних даних на спеціальні онлайн-сервіси типу Strava; завантаження карт і маршрутів/треків для навігації; оновлення програмної прошивки, а в деяких моделях – навіть встановлення додаткових додатків. У будь-якому разі наявність Wi-Fi є ознакою досить прогресивного велокомпьютера з великим додатковим функціоналом.

— Термометр. Датчик для визначення температури навколишнього повітря. Може стати в нагоді як для оцінки поточної ситуації (наприклад, якщо велосипедист сідає в сідло розпаленим після розминки і не впевнений у своєму сприйнятті температури), так і, в деяких ситуаціях, для прогнозування погоди.

— Альтиметр. Датчик для визначення поточної висоти над рівнем моря. Висота може визначатися двома основними методами: за барометром і за GPS (див. відповідні пункти). У першому варіанті визначається різниця тисків між еталонною і поточної висотою; в другому — використовується база даних про висоту місцевості з тими чи іншими координатами. Також може визначатися і формат позначення висоти: у одних моделях вона вказується відносно рівня моря, в інших — стосовно умовної нульової точки, заданої користувачем. В будь-якому разі, інформація з альтиметра може стане в нагоді для оцінки перепадів висот під час поїздки.

— Пульсометр. Можливість визначення поточної частоти пульсу. Пульс є одним з найважливіших параметрів для більш-менш серйозних тренувань; для різних цілей (скидання ваги, підтримання форми, набір м'язової маси потрібно підтримувати під час занять різну частоту серцебиття (конкретне її значення можна визначити за спеціальними методиками). Датчик пульсометру зазвичай робиться виносним і закріплюється на тілі — це обумовлено особливостями даного виду вимірювань. Варто враховувати, що згадка про пульсометре не обов'язково означає наявність такого датчика в комплекті — можливо, його потрібно купувати окремо. Також відзначимо, що сам велокомп'ютер може підтримувати розширені функції пульсометру: максимальний пульс, середній пульс, сигнали про роботу в оптимальному діапазоні тощо.

— Барометр. Датчик для визначення поточного атмосферного тиску. Ця інформація може використовуватися з різними цілями. Так, в деяких моделях робота альтиметра (див. відповідний пункт) заснована на даних з барометра. А зміни атмосферного тиску можуть служити ознакою певних змін в погоді — наприклад, різке падіння барометра зазвичай свідчить про наближення дощу.

— Підтримка ANT+. Підтримка велокомп'ютером технології передачі даних ANT+. Ця технологія була спеціально розроблена для використання зі спортивними пристроями, в тому числі компактними. Характеризується непоганою надійністю з'єднання і економічним енергоспоживанням. У велокомпьютерах ANT+ може застосовуватися як для підключення датчиків, так і для з'єднання самого комп'ютера зі смартфоном або іншим гаджетом, що підтримують дану технологію. При цьому ANT+ пристрої сумісні між собою за базовими можливостям незалежно від виробника, що дає можливість, наприклад, доповнювати велокомп'ютер «нерідними» бездротовими датчиками, якщо штатні вийшли з ладу.

— Слот для карток пам'яті. Слот для змінних карт пам'яті, найчастіше в типорозмірі microSD (конкретні різновиди, що підтримуються, можуть бути різними, їх варто уточнювати окремо). Такі карти не тільки розширюють вбудовану пам'ять велокомп'ютера, але також можуть застосовуватися для обміну даними з іншими пристроями: наприклад, за допомогою такого носія можна вивантажити на ноутбук GPS-треки поїздок або завантажити навігаційні карти з того ж лептопа. Ця функція зустрічається переважно у розвинених моделях.

- Ударозахист. Наявність у пристрої посиленого захисту від ударів та струсів; у деяких моделях заявлена також підвищена стійкість до вібрацій. Тут варто відзначити, що будь-який велокомп'ютер робиться з розрахунком на тряску і поштовхи, які неминуче виникають при їзді велосипедом. Тому ударозахист зазвичай означає саме підвищену стійкість, що дозволяє переносити не тільки стандартну дорожню тряску, але й екстремальне застосування на кшталт даунхілу або велокросу. При цьому конкретний рівень такого захисту не завадить уточнити окремо.

— Підключення до смартфону. Можливість підключення велокомп'ютера до смартфона – як правило, за допомогою Bluetooth (див. «Датчики»). Теоретично можливе з'єднання з іншими гаджетами, проте смартфон, на відмінність від них, можна використовувати на ходу (у кріпленні на кермі або просто тримаючи при собі). Поєднан...ня зі смартфоном може передбачати безліч різних функцій, їх набір варто уточнювати окремо. Один із найбільш популярних варіантів — «пряма трансляція» даних з велокомп'ютера у фітнес-додаток на смартфоні, а то у спеціальні соціальні Інтернет-сервіси для тренувань.

— Підключення до ПК. Можливість підключення велокомп'ютера до ПК чи ноутбука. Класичний спосіб застосування цієї функції - завантаження зібраних велокомп'ютером даних на ПК для їхньої подальшої обробки. Зазначимо, що саме підключення може здійснюватися різними способами: в одних моделях використовується найпростіший USB-кабель (який зазвичай входить у комплект), в інших — бездротової адаптер, який потрібно придбати окремо.

- Кріплення на руку. Можливість кріплення велокомп'ютера на руку користувача. Ця можливість зустрічається тільки в бездротових моделях (див. «Тип»); як правило, для цього використовується спеціальний ремінець, що купується окремо. Для деяких користувачів таке кріплення зручніше, а при екстремальній їзді воно може виявитися ще надійнішим, ніж стандартна установка на кермо.

- Розрахунок калорій. Функція розрахунку витрачених користувачем калорій. Зазначимо, що пристрої з цією можливістю не вимірюють фактичні енерговитрати - вони обчислюють кількість спалених калорій за даними про швидкість, відстань, перепад висот, частоту пульсу і т. п. Результат при цьому виходить приблизним, однак ідеальна точність в даному випадку і не потрібна.

- Побудова маршруту. Функція, що зустрічається виключно у моделях із GPS-модулем (див. «Датчики»). Як правило, передбачає підключення до ПК і побудова маршруту по карті в спеціальному додатку, після чого ці дані завантажуються у велокомп'ютер і користувач може їхати по маршруту, отримуючи підказки про напрямки з екрана пристрою. А після поїздки можна вивантажити фактичний маршрут із результатами заїзду. Деякі моделі з цією функцією мають інтеграцію з «соціальними» спортивними сервісами, які дають змогу ділитися маршрутами і змагатися з іншими користувачами.

- Автоматичний старт-стоп. Функція автоматичного старту та зупинки вимірів. Моделі з такою функцією включаються на початку руху, коли датчик оборотів подає перший сигнал, і відключаються (припиняють фіксувати параметри) через деякий час після зупинки. Це позбавляє користувача необхідності вмикати/вимикати велокомп'ютер вручну.

- Годинник. Наявність у велокомп'ютері свого годинника. Тут мається на увазі не просто лічильник часу, що дозволяє фіксувати час поїздки, а саме повноцінний годинник, що відображає поточний час доби. Крім загальної зручності (можливості будь-якої миті дізнатися, котра година), ця функція має і більше специфічні варіанти застосування: наприклад, по годинах відстежується зміна доби при відліку добової пройденої дистанції (див. «Показання»).

- Таймер і секундомір. Можливість роботи велокомп'ютера в режимі таймера та секундоміра; зазвичай передбачаються обидві ці можливості, тому вони у разі об'єднані. Від відліків часу в дорозі дані функції відрізняються тим, що відлік можна починати і припиняти за командою користувача - зазвичай натисканням кнопки. Секундомір може стати в нагоді, зокрема, для виміру загального часу в дорозі, з урахуванням усіх зупинок; таймер – для відліку певного часу тренування.

— Рівень заряду батареї. Індикатор, який відображає поточний рівень заряду батареї. Може мати різний зовнішній вигляд і специфіку використання: наприклад, в одних моделях покажчик заряду виводиться на екран за командою користувача, в інших відображається постійно, зазвичай у верхній частині. Покази індикатора досить приблизні, проте він все одно помітно полегшує стеження за станом батареї і знижує ризик вичерпання заряду в невідповідний момент.

- Енергонезалежна пам'ять. Наявність у велокомп'ютері енергонезалежної пам'яті. Різна інформація, насамперед дані вимірювань, зберігаються в такій пам'яті навіть при перебоях з енергопостачанням, наприклад, при вийманні батареї або розрядженні акумулятора «в нуль».

- Статистика економії палива. "Екологічна" функція, розрахована переважно на тих, хто переживає про збереження навколишнього середовища. Дає змогу оцінити, скільки палива заощадив користувач, проїхавши певну дистанцію на велосипеді замість того, щоб скористатися машиною. Втім, екологічною свідомістю справа не обмежується: дані про економію палива можуть стати потужною мотивацією і з фінансової точки зору.

Наявність у пристрої вологозахисту та його рівень за стандартом IP. Ця особливість зазвичай означає як мінімум можливість без наслідків витримувати перебування під дощем, а часто — і більш просунуті можливості, аж до короткочасного занурення у воду.

Параметр прийнято позначати літерами IP та двома числовими символами після них (наприклад, IP54, IP67). Цифри позначають конкретний ступінь захисту: перший - від сторонніх предметів і пилу (максимум 6), другий - від води (максимум 8). Максимальний рівень захисту за цим стандартом – IP68, тобто повна герметичність.

Замість однієї з цифр може вказуватися буква Х — це означає, що сертифікація за цим показником не проводилася: наприклад, IPX8 має вологостійкість 8, але не перевірявся на захист від пилу. Втім, високий ступінь захисту від води автоматично тягне за собою гарну пилостійкість.

Тип джерела живлення, що використовується пристроєм.

— Батарея. Змінна батарея стандартного типорозміру. Найчастіше мова йде саме про одноразову батарейці: теоретично змінні елементи можуть випускатися і у вигляді акумуляторів, але більшість сучасних велокомп'ютерів розраховане на «таблетки» на зразок CR2032, а вони робляться переважно одноразовими. Одне з головних переваг даного варіанта в порівнянні з акумуляторами — можливість швидко, буквально за хвилину-дві, замінити сіла батарею на свіжу. Правда, батарейки доводиться періодично докуповувати, що пов'язано з додатковими витратами. Однак велокомп'ютери з таким живленням мають невисоке споживання енергії, а самі батарейки досить енергоємні, завдяки чому термін роботи на одному елементі може вимірюватися тижнями, а то й місяцями.

— Акумулятор. Варіант, що зустрічається виключно у висококласних велокомпьютерах з великою кількістю функцій і високим енергоспоживанням. Використовувати в таких пристроях батарейки не виправдано — їх доводилося б міняти раз в день-два. Замість цього передбачається акумулятор, зазвичай вбудований, який можна дозаряджати при необхідності. Правда, для зарядки потрібно час і джерело енергії; але, зазвичай, такого акумулятора вистачає як мінімум на день інтенсивної експлуатації, що дозволяє ставити його на зарядку вечорами і знімати вранці. Хіба що при тривалому велопохід «далеко від цивілізації» з цим можуть виникнути труднощі, але їх можна вирішити з допомогою повербанк...а або іншого портативного джерела енергії.