Порівняння JJRC X5 vs JJRC H68G

Максимальний час польоту квадрокоптера на повному заряді акумулятора. Цей показник є досить приблизним, оскільки найчастіше вказується для ідеальних умов — у реальному використанні час польоту може виявитися меншим за заявлений. Тим не менш, за цим показником цілком можна оцінити загальні можливості коптера і порівняти його з іншими моделями - більший час польоту на практиці зазвичай означає більше високу автономність.

Зазначимо, що для сучасних коптерів хорошим показником вважається час польоту від 20 хв і більше, а в «моделях, що довго «грають», воно може перевищувати 40 хв.

Кут огляду, що забезпечується штатною камерою квадрокоптера; для оптики з регульованим зумом, як правило, враховується максимальне значення.

Кут огляду – це кут між лініями, що з'єднують центр об'єктива з двома протилежними крайніми точками видимого зображення. Зазвичай вимірюється по діагоналі кадру, але можуть бути і винятки. Що стосується конкретних значень цього параметра, то в сучасних коптерах вони можуть становити від 55 – 60° до 180° і навіть більше. При цьому більш широкий кут (при інших рівних умовах) дає змогу одночасно вмістити в кадр більший простір; а більш вузький охоплює менший простір, проте предмети, які потрапили в кадр, виглядають більшими, на них простіше розглянути окремі невеликі деталі. Так що при виборі за цим параметром варто враховувати, що для вас важливіше: широке охоплення або додатковий ефект наближення.

Система стабілізації, вбудована безпосередньо в комплектну камеру дрона.

Будь-яка система стабілізації призначена для того, щоб компенсувати вібрації і струси, забезпечуючи таким чином стійке зображення, без тремтінь і різких зсувів в камері. Дана функція дещо збільшує вартість апарату, проте і якість відео помітно підвищується. З іншого боку, стабілізація ускладнює виконання складних маневрів, оскільки при її використанні погіршується зворотний зв'язок: зміна картинки з камери не зовсім відповідає змінам положення дрона в просторі. У світлі цього в апаратах, що мають акробатичний режим (див. «режими польоту»), така система може робитися такою, що відключається.

Відзначимо, що конкретно в камері стабілізація найчастіше здійснюється за електронним принципом: по краях матриці виділяється резервний простір, і при вібраціях або струсах камера «підтягує» фрагмент картинки з цього резерву, зберігаючи зображення в кадрі нерухомим. Такий формат роботи дещо зменшує корисну площу матриці, зате обходиться недорого, не впливає на вагу камери і не ускладнює її конструкції. Більш ефективний, але також більш складний і дорогий варіант – вбудований оптичний стабілізатор, в якому використовується об'єктив з системою рухомих лінз.

Крім цього, для стабілізації зображення може використовуватися ще один спосіб – механічний стабілізатор-підвіс. Однак такий підвіс не є частиною камери, тому його наявність уточнюється окремо (див....нижче). При цьому в деяких коптерах передбачаються відразу обидві функції – і вбудована стабілізація, і підвіс; це забезпечує максимальну ефективність.

Власний слот для змінних карт пам'яті – як правило, формату SD або microSD.

Практично всі дрони з цією функцією мають камеру – вбудовану або знімну (див. «Тип камери»). А карта пам'яті призначається переважно для зберігання відзнятих матеріалів; нерідко слот під такий носій передбачається не в корпусі коптера, а прямо в комплектній камері. У будь-якому разі дана особливість дає змогу вести запис засобами самого дрона – незалежно від того, який пристрій застосовується для управління апаратом (тоді як без слота для карт пам'яті для цього може знадобитися смартфон, ноутбук або інший гаджет, здатний зберігати матеріали, що транслюються на нього). А після повернення «на базу» відзняті фото і відео можна без проблем скопіювати на ноутбук, планшет, смартфон або іншу аналогічну техніку — багато таких пристроїв мають власні слоти для карт пам'яті. Правда, варто пам'ятати, що до повернення «додому» знімний носій залишається недоступним; так що для максимальної надійності варто користуватися функцією прямої трансляції FPV (див. вище) і вести запис відразу на два носії – бортовий і зовнішній. Це дасть гарантію на випадок втрати коптера, а карта пам'яті, зі свого боку, може виявитися корисною при нестабільному зв'язку — вона збереже фрагменти відео, упущені в трансляції.

Відзначимо, що карти SD і microSD мають кілька різновидів і класів швидкості, а слоти під них можуть мати обмеження за максимальним об'ємом носія. Так що параметр...и сумісних карт потрібно уточнювати за документацією до кожного конкретного дрону.

— Функція повернення додому. При наявності даної функції квадрокоптер може автоматично повертатися в точку старту. Конкретні нюанси цієї функції можуть бути різними. Наприклад, одні моделі повертаються «додому» за командою користувача, інші здатні робити це самостійно — наприклад, при втраті сигналу з пульта або при критичному зниженні заряду батарей; у багатьох апаратах передбачаються відразу обидва варіанти. Також відзначимо, що дана функція зустрічається навіть в моделях, які не мають GPS-модуля — див. «Датчики») – коптер може орієнтуватися в просторі і іншим способом (за інерційним датчикам, за сигналом від пульта ДУ тощо).

— Режим «Follow me». Режим, що дає змогу квадрокоптеру постійно слідувати за користувачем на невеликій відстані — на зразок «особистого дрона». Спосіб реалізації такого режиму і необхідне для нього обладнання можуть бути різними: одні моделі відстежують напрямок на передавач і силу сигналу з нього, інші постійно отримують дані з GPS-модуля смартфона або іншого гаджета і слідують за цими координатами тощо. В будь-якому разі, подібний режим може стати в нагоді не тільки в розважальних, але і в цілком практичних цілях — наприклад, для застосування квадрокоптера в ролі «повітряної камери», яка постійно знаходиться поруч з оператором і водночас не займає рук.

— Dronie (віддалення). Першопочатково терміном «dronie» називають се...лфі (фото або відео), зняте з безпілотника. Для таких задач переважно і призначений даний режим. А суть його полягає в тому, що коптер плавно віддаляється від певного об'єкта по заданій траєкторії, утримуючи цей об'єкт в центрі кадру. Класичний варіант польоту в режим Dronie – віддалення спочатку по горизонталі, потім по горизонталі і вгору; втім, в окремих моделях траєкторію руху коптера можна додатково налаштовувати. Управління кадром теж може здійснюватися по-різному – починаючи від простого наведення на певну точку і закінчуючи вибором об'єкта на екрані з подальшим «розумним» стеженням за цим об'єктом. В будь-якому разі, при всій своїй простоті подібна техніка зйомки дає змогу створювати досить цікаві відеоролики: наприклад, таким способом можна в одному відео відобразити спочатку групу людей крупним планом, потім — красу пейзажу навколо них.

— Rocket (віддалення вгору). Режим польоту, в якому коптер плавно піднімається на задану висоту по строго вертикальній траєкторії. Аналогічно описаному вище Dronie, застосовується переважно при зйомці відео: спочатку певна сцена знімається крупним планом, а при підйомі вгору камера охоплює все більше широку область навколо цієї сцени. Як правило, в режимі Rocket можна заздалегідь задати висоту, по досягненню якої апарат зупиниться.

— «Orbit mode» (обліт по колу). Режим, що дає змогу запустити коптер по круговій орбіті навколо зазначеної точки. Також застосовується переважно для зйомки відео: в таких варіантах камера залишається постійно наведеною на заданий об'єкт, а ось ракурс і фон, завдяки руху дрона, постійно змінюються. В налаштуваннях «орбіти», як правило, можна задати її радіус, висоту і напрямок руху, а також кут нахилу камери.

— Helix (обліт по спіралі). Ще один режим, який використовується в якості художнього прийому для зйомки відеороликів. У такому режимі коптер, утримуючи заданий об'єкт в центрі кадру, рухається навколо нього по спіралі, поступово віддаляючись і збільшуючи висоту. Це дає змогу отримати максимальну різноманітність ракурсів і кутів охоплення.

Відзначимо, що режими Dronie, Rocket, Helix і Orbit першопочатково з'явилися як частина фірмового інструментарію QuickShot в дронах серії Mavic від DJI. Однак пізніше аналогічні функції були впроваджені і іншими виробниками, тому зараз ці назви використовують як загальні.

— План польоту (Waypoints). Можливість задати квадрокоптеру певний маршрут польоту, по контрольним точкам. Ця функція дуже схожа на обліт по точкам GPS (див. вище), проте здійснюється вона інакше, без застосування GPS-навігації. Один з найпопулярніших варіантів — побудова маршруту в додатку для смартфона, через який управляється коптер; при запуску програми смартфон видає на апарат послідовність команд, відповідну маршруту. В цілому режим Waypoints не такий точний, як обліт по точкам GPS, і дає менше можливостей. Тому дана функція має переважно розважальне призначення; при наявності в коптері камери вона може виявитися корисною для зйомки селфі або нескладного відеоролика.

— Обліт по точкам GPS. Режим, що дає змогу запускати квадрокоптер за певним маршрутом – заздалегідь задавши машині окремі точки маршруту (за координатами GPS) і порядок їх проходження. Крім того, можуть передбачатися додаткові налаштування — наприклад, швидкість і висота на окремих відрізках маршруту. Дана функція багато в чому схожа з режимом Waypoints (див. нижче), проте вона зустрічається переважно в апаратах середнього і топового класу. При цьому використання GPS забезпечує більш високу точність, що дає змогу застосовувати дрон в професійних цілях. Наприклад, якщо задати таким чином маршрут для зйомки з повітря, оператор зможе повністю зосередитися на роботі з камерою, не відволікаючись на управління коптером.

— Акробатичний режим. Спеціальний режим для виконання фігур вищого пілотажу. Відзначимо, що конкретний сенс цього режиму може бути різним, залежно від рівня і призначення коптера. Наприклад, в найпростіших розважальних моделях зазвичай передбачаються автоматичні програми, що дають змогу виконувати певні фігури пілотажу буквально «одним натисканням кнопки». А в прогресивних апаратах в пілотажному режимі відключається система стабілізації, і дрон дуже чуйно реагує на команди оператора; це потребує високої точності в управлінні, зате дає максимальний контроль над польотом.

Можливість управління коптером за допомогою жестів.

Спосіб реалізації цієї функції може бути різним. Найпростіший і найдешевший варіант — управління зі смартфона, коли команди віддаються за рахунок поворотів і нахилів гаджета. Є моделі, де акселерометр і гіроскоп вбудовані безпосередньо в пульт, і керувати можна жестами руки з пультом. Ще один, більш дорогий і оригінальний спосіб — розпізнавання положення рук користувача за допомогою вбудованої камери. У таких апаратах зазвичай є набір команд, прив'язаний до досить специфічним руху. Наприклад, склавши пальці в «рамочку», можна включити режим серійної фотозйомки, помахом руки — покликати до себе, а простягнуту долоню пристрій сприйме як посадочний майданчик.

Загалом управління жестами забезпечує як мінімум додаткове розвага, а в деяких випадках може бути корисним і з практичної точки зору.

Радіус дії дрона – максимальна відстань від управляючого пристрою, на якій зберігається стійкий зв'язок і апарат залишається керованим. Для моделей, що допускають роботу і від пульта, і від смартфона (див. «Управління»), в даному пункті вказується максимальне значення — як правило, досягається при використанні пульта.

При виборі за даним показником варто враховувати, що радіус дії вказується для ідеальних умов — в межах прямої видимості, без перешкод на шляху сигналу і перешкод в ефірі. В реальності дальність дії управління може бути трохи нижче; а при використанні смартфона вона буде залежати ще й від характеристик конкретного гаджета. Що стосується конкретних цифр, то вони можуть варіюватися від декількох десятків метрів в бюджетних моделях до 5 км і більше у висококласній техніці. При цьому варто сказати, що чим більше радіус дії зв'язку — тим вище його надійність в цілому, тим краще управління працює при великій кількості перешкод. Тому потужний передавач може виявитися корисний не тільки для великих відстаней, але і для складних умов.

Частота радіоканалу, що використовується для передачі відеопотоку з камери на борту дрона на пристрій, що приймає: смартфон або планшет, пульт управління або відеоокуляри пілота. Найбільшого поширення набули частоти 2.4 ГГц і 5.8 ГГц, рідше зустрічається передача відео на частоті 1.2 ГГц. Від цього параметра безпосередньо залежить якість та стабільність відеосигналу в залежності від навколишніх умов, а також супутніх перешкод від інших пристроїв. Так, для отримання відеоряду з FPV-дронів найкращою є частота 5.8 ГГц, що обумовлюється широким вибором каналів та високою швидкістю передачі даних.

Наявність інформаційного дисплея на пульті управління квадрокоптером.

Відзначимо,що не варто плутати цю функцію з екраном для трансляції FPV (див. нижче). Інформаційний дисплей зазвичай являє собою найпростіший сегментний індикатор, здатний відображати цифри, окремі букви, а також, А деяких моделях — обмежений набір спеціальних значків. Однак навіть таке оснащення помітно розширює можливості пульта і дає змогу оператору отримувати безліч додаткової інформації: заряд батареї, рівень сигналу, дальність, висота польоту тощо. При цьому допоміжний екран обходиться недорого і може застосовуватися навіть в бюджетних моделях. А в прогресивних дронах він цілком може доповнювати дисплей для трансляції: поділ даних по різних екранах сприяє зручності управління.