Порівняння Roland RP-102 vs Casio Privia PX-870

Кількість голосів, підтримуване цифрових піаніно — якщо точніше, максимальну кількість голосів, яка інструмент здатний відтворити одночасно.

Цей параметр не варто плутати з кількістю нот, яке одночасно можна взяти на клавіатурі. Річ у тім, що в багатьох тембрах для кожної ноти використовується відразу кілька голосів (тон-генераторів) — тільки так можна досягти більш-менш достовірного звучання. Таким чином, необхідна кількість голосів може бути в рази вище числа нот — наприклад, на найпростіший акорд з 3 нот може знадобитися 9, а то і 12 голосів. Крім того, тон-генератори задіюються для відтворення партій автоакомпанементу і вбудованих композицій (див. нижче), і тут вже число голосів може вимірюватися десятками.

У світлі всього цього поліфонія на менш ніж 90 голосів характерна переважно для порівняно простих і недорогих інструментів, не розрахованих на складні завдання. Найменший показник, що зустрічається в сучасних цифрових піаніно — це 32 голоси. Більш-менш солідному інструменту бажано мати не менше 96 голосів, а в топових моделях цей показник може досягати 256.

Кількість вбудованих тембрів звучання, передбачених у цифровому піаніно.

Незважаючи на назву, цифрові піаніно вкрай рідко конструюються в розрахунку на імітацію звуку фортепіано — електронна «начинка» дозволяє передбачити в них і інші тембри звучання. Крім того, навіть фортепіано має свої різновиди — приміром, серед роялів виділяють 6 основних класів, від великого концертного до мініатюрного. Так що вбудовані тембри можуть охоплювати як різні види фортепіано, так і інші інструменти та звукові ефекти.

Велика кількість і різноманітність тембрів в цифрових піаніно загалом не настільки великі, як у синтезаторах, однак і в даній категорії зустрічаються досить «заряджені» моделі, на сотню тембрів і більше (в самих багатофункціональних ця кількість може перевищувати 900). Втім, спеціально шукати «мультиинструментальную» модель стоїть в тому випадку, якщо Ви не мають наміру обмежуватися звуком фортепіано і хотіли б мати більшу свободу вибору. При цьому варто пам'ятати, що конкретний набір тембрів може бути різним.

Якщо ж інструмент купується виключно як піаніно — то тут, навпаки, варто звернути увагу насамперед на рішення з невеликим числом тембрів. Такі моделі не тільки обходяться дешевше «універсалів» — вони можуть ще й звучати краще (за рахунок того, що тембрів мало і виробник може уважніше підійти до якості звучання кожного вбудованого «інструмента»).

Наявність режиму навчання в цифровому піаніно.

Як випливає з назви, даний режим призначений для навчання грі. При цьому, зазвичай, він передбачає різні рівні складності — від самого базового, для тих, хто тільки починає освоювати «клавіші», до прогресивного, що дозволяє тренувати техніку і покращувати вже наявні навички виконання. Однак у будь-якому разі принцип навчання один: інструмент самостійно підказує учневі, на які клавіші потрібно натискати в той чи інший момент. Такі підказки можуть виконуватися у вигляді підсвічування (див. вище) або у вигляді зображення на дисплеї. Подібний метод сумнівний з точки зору класичного академічного навчання, однак, безсумнівно, більш зручний і швидкий, ніж читання нотного запису. Тим більше, що інструмент може грати ще й роль екзаменатора — запускати підказки в оригінальному темпі мелодії і перевіряти, наскільки точно учень потрапляє по нотах.

Також відзначимо, що режим навчання передбачає обов'язкову наявність метронома (див. нижче).

Діапазон, у якому може змінюватися темп звуку, відтвореного інструментом. Мова може йти як про вбудованої мелодії або записаної на секвенсорі партії, так і про автоаккомпанементе, навчальній програмі або метрономе. Детальніше про всі ці функції див. відповідні пункти глосарію. Тут же відзначимо, що зміна темпу нерідко потрібне на практиці — наприклад, щоб прискорити першопочатково «мляве» супровід або сповільнити навчальну програму, складну для освоєння на оригінальному темпі.

Темп традиційно позначається в ударах в хвилину. Класичний, «академічний» діапазон охоплює варіанти від 40 уд\хв («grave», «дуже повільно») до 208 уд/хв («prestissimo», «дуже швидко»), однак у сучасних цифрових піаніно робочий діапазон темпів нерідко буває значно ширше.

Можливість додавання ефекту реверберації до звучання інструменту.

Реверберація — це багатократне віддзеркалення і загасання звуку. Найбільше цей ефект помітний у великих просторах з вираженим луною — наприклад, великих печерах; проте в будь-якій обстановці характерна для такої обстановки забарвлення звуку зумовлена переважно саме реверберацією. Таким чином, дана функція дозволяє імітувати музику, що звучить у різних приміщеннях — наприклад, створити враження того, що інструмент знаходиться в залі готичного собору або, навпаки, у невеликій кімнаті з м'якими стінами. Втім, можливе застосування реверберації і в якості класичного звукового ефекту, не спрямованого на імітацію обстановки і лише додає звучанню специфічну забарвлення.

Наявність ефекту хоруса в цифровому піаніно.

Першопочатково даний ефект був розроблений як спроба зімітувати хорове звучання кількох однотипних інструментів. Навіть ідеальний хор ніколи не грає на 100 % синхронно, це і спробували відтворити творці хоруса. Працює цей ефект наступним чином: з основного сигналу знімається кілька копій, які відтворюються разом з ним — але не одночасно, а з невеликою (до 30 мс) затримкою, яка підбирається випадково для кожного окремого сигналу. Це дійсно до певної міри дозволяє імітувати ефект багатоголосся, однак до повноцінного хору такого звучання все одно далеко. Тим не менш, хорус сам по собі досить цікавий як додатковий ефект.

Додаткові функції і можливості з налаштування звуку, передбачені в інструменті крім наведених вище. В даному пункті, зазвичай, вказуються різні оригінальні фірмові технології і рішення; конкретний зміст цих функцій краще уточнювати по документації до інструменту.

Потужність власної акустики, встановленої в цифровому піаніно.

Від цього показника безпосередньо залежить максимальна гучність, яку інструмент здатний видавати «своїми силами», без підключення зовнішніх колонок. Водночас варто відзначити, що багато виробники йдуть на хитрість і вказують в характеристиках не номінальну потужність (середньоквадратичну потужність під час роботи на повній гучності), а пікову — найбільшу потужність, яку акустика здатна видати на коротких «злети» гучності. Значення пікової потужності можуть бути вражаючими — в десятки і сотні ватт — однак ці цифри мають досить опосередковане відношення до реальних можливостей динаміків. Тому перед вибором варто уточнити, про який саме потужності йдеться в характеристиках. Для цього не обов'язково шукати детальні дані по інструменту, досить порівняти потужність динаміків з споживаною потужністю (див. нижче): якщо заявлена потужність акустики більше, ніж споживана потужність всього інструменту, значить, виробник вказав саме пікове значення.

Кількість смуг, передбачене у власній акустиці цифрового піаніно.

У односмуговою акустиці динаміки відповідають за відтворення всього частотного діапазону. Такі системи прості і недорогі, проте їх амплітудно-частотна характеристика далека від ідеальної — найчастіше вони непогано відтворюють середні частоти, а ось баси виходять слабкими і ненасиченими, ВЧ — нечіткими і змазаними. Це пов'язано з тим, що для кожної частоти є свої, окремі вимоги щодо конструкції динаміка, і поєднати їх в одному динаміці неможливо.

У світлі цього в акустичних системах, включаючи вбудовані АС цифрових піаніно, може передбачатися поділ на смуги — коли у конструкції передбачаються спеціалізовані динаміки для певної групи частот. Самий прогресивний варіант, що зустрічається в цифрових піаніно — три смуги, з окремими наборами динаміків під низькі, середні і високі частоти. Це дає змогу досягти якісного і достовірного звучання у всьому діапазоні, проте ускладнює і здорожує конструкцію. Тому двосмугова акустика зустрічається рідко, переважно в інструментах топового класу. А ось в інструментах середнього рівня частіше використовуються двосмугові АС (високі частоти на одному комплекті динаміків, середні плюс низькі — на іншому).