Порівняння Ibanez SR500 vs Ibanez SR370

Матеріал, з якого виконаний корпус електрогітари. Для моделей з вирізами (напівакустичних, див. «Тип») в даному випадку може враховуватися тільки матеріал нижньої деки і бічних поверхонь, а дані по верхній деці наводитися окремо (докладніше див. «Матеріал кришки деки»).

Зараз на ринку представлені корпусу з таких дерев: червоне, клен, вільха, ясен, вільха.

Немає сенсу докладно зупинятися на кожному з матеріалів, що зустрічаються в сучасних електрогітарах. Їх різноманітність дуже велика, однак, на відміну від акустичних гітар, корпус в даному випадку грає не таку значну роль при формуванні звуку, і його матеріал порівняно слабко впливає на акустичні властивості інструменту (хоча яка конкретна ступінь такого впливу — питання спірне). При бажанні можна знайти детальні дані щодо того чи іншого матеріалу в спеціальних джерелах, однак на практиці має сенс дивитися передусім на зовнішній вигляд інструменту і його цінову категорію.

Спосіб кріплення грифа до корпусу, використовуваний в електрогітарі.

— Болтовою. Самий недорогий і практичний (з точки зору технології виробництва і ремонту) спосіб кріплення: гриф прикручується до корпусу болтами. Завдяки цьому збірка гітари виходить максимально простий, а з готового інструменту гриф легко можна зняти для ремонту або навіть заміни на новий. Зазначимо, що хоча болтовою спосіб вважається «бюджетним» (зустрічається переважно в інструментах відповідного рівня), не можна сказати, що він однозначно гірше інших варіантів: гітари такої конструкції мають відносно слабкий сустейн, зате дають яскравий, різкий тон з хорошою атакою. Вони можуть застосовуватися практично в будь-якому жанрі, однак найбільш придатними вважаються все ж для важкої музики.

— Вклеєний. Гриф, встановлений у виїмку на корпусі і закріплений у ній за допомогою епоксидної смоли або іншого адгезивного складу. Така конструкція не дає змогу досягти настільки потужної атаки, як на болтових грифах, зате забезпечує відмінний сустейн і приємну забарвлення звуку. Та й загалом клейове з'єднання вважається більш прогресивним, оскільки краще розкриває акустичні властивості дерева. З іншого боку, такі інструменти складніше і дорожче як у виробництві, так і в ремонті, ніж «болтові».

— Наскрізний. Назва даного способу пов'язано з тим, що гриф проходить через корпус наскрі...зь, до «нижнього» (з боку мосту) торця. Багато інструменти такого типу з задньої сторони виглядають так, як ніби до цілісного шматка деревини, з якого виточений гриф і середня частина корпуса, приробили дві додаткові деталі для додання корпусу потрібної форми і ширини (хоча технологія виготовлення, зрозуміло, дещо складніше). Вважається, що наскрізне кріплення грифа максимально розкриває можливості дерева і дає змогу досягти найбільш якісного звучання, з рівною частотною характеристикою і відмінним састейном. Однак і коштують такі конструкції досить недешево, до того ж вони вимагають дуже обережного поводження — тим більше, що ремонт наскрізного грифа в кращому випадку складний і доріг, а часто взагалі неможливий. Зазначимо, що цей варіант застосовується переважно в басах, електрогітари з наскрізним способом кріплення випускаються помітно рідше.

Профіль грифа, встановленого в електрогітарі.

Профіль грифа називають його форму в розрізі, точніше — форму задньої частини грифа. На звучання гітари даний параметр практично не впливає, проте безпосередньо позначається на зручності гри. В ідеалі гриф повинен «наповнювати» руку, однак і не бути надто великим, інакше не вийде обхопити його в потрібній мірі.

Профілі позначають буквами С, D, V і U — залежно від того, яку букву нагадує гриф в розрізі. Профіль D — найбільш плоский, C — трохи більш опуклий, з майже рівномірним кривизною по всій довжині, U — більш об'ємний, з більшою шириною профілю в районі накладки, а профіль V в класичному вигляді має вигляд кута з заокругленою вершиною. Існують також модифікації цих варіантів — наприклад, «thin», що передбачає зменшену товщину профілю, або «modern», зі злегка поліпшену (в теорії) ергономікою.

Найбільш популярні види профілю — C, U і їх «сучасні» (modern) модифікації. Профіль C — майже напівкруглий, профіль U — більш об'ємний, у накладки грифа його краю майже паралельні і лише ближче до задньої частини грифа різко закруглюються. Термінами modern C і modern U позначаються різні поліпшені версії даних профілів, їх форма може бути різною.

На практиці ж вибір профілю грифа залежить виключно від особистих уподобань гітариста, особливостей його рук...і бажаної техніки гри. Таким чином, не існує «ідеальної» форми профілю — в кожному випадку оптимальний вибір буде різним. Ідеальний варіант — випробувати кілька типів профілю «наживо», визначитися, який з них виявиться більш зручним, і вибирати інструмент з грифом такого ж або подібного за формою профілю.

Радіус кривизни накладки, встановлений на грифі електрогітари.

Накладка знаходиться безпосередньо під струнами, саме до неї музикант притискає струни при грі. Якщо подивитися на гриф у поперечному розрізі, його верхня частина з накладкою матиме форму дуги; радіус цієї дуги і мається на увазі у разі. Чим менший радіус — тим випуклішою буде ця дуга, і навпаки, великий радіус відповідатиме практично плоскій поверхні.

В цілому вважається, що менший радіус накладки краще підходить для ігри акордами, а більше рівна, плоска поверхня спрощує виконання технічних пасажів з великою кількістю спеціальних прийомів на кшталт підтяжок (бендів). Середнім і, можна сказати, класичним значенням діаметра є 12", це найпопулярніший варіант серед сучасних електрогітар. Найменший показник - трохи більше 7", він зустрічається в деяких гітарах з корпусами типу Stratocaster (як в оригінальних інструментах від Fender, наприклад і в копіях ). А найбільш плоскі накладки мають діаметр 20" і більше.

Зазначимо, що нерідко зустрічаються інструменти зі змінним радіусом накладки — меншим у головки грифа (де частіше грають акордами) та більшим у корпусу (де грають соло по нотах). У разі вказується радіус у верхнього порожка.

Матеріал, з якого виконаний корпус електрогітари.

Найбільш часто при виготовленні грифа використовують червоне дерево і клен. В теорії акустичні властивості інструменту визначаються усіма його деталями, тим більше на ці властивості впливає якість грифа. Водночас відзначимо, що цей вплив не так вже сильно в порівнянні з іншими характеристиками гітари (тип і кількість звукознімачів, розмір мензури, тип корпусу тощо). Так що в даному випадку немає сенсу докладно розписувати кожен тип матеріалу, що зустрічається в сучасних інструментах — тим більше, що одним і тим же терміном (наприклад, «червоне дерево») можуть позначатися різні породи деревини, помітно розрізняються за робочим властивостями і загальному якістю. При оцінці матеріалу грифа цілком можна виходити з того, що виробник підбирає його у відповідності з ціновою категорією і загальної спеціалізацією гітари.