Порівняння змішувачів

Спосіб застосування, передбачений конструкцією змішувача.

Сучасні змішувачі можуть призначатися для ванни, для душу, для умивальника, для біде, для кухні, тільки фільтра питної води та з можливістю підключення до фільтра >. При цьому чимало моделей розраховані одночасно на кілька форматів застосування – наприклад, обслуговування одночасно ванни і умивальника; а зустрічаються моделі і взагалі без змішування води (з однією трубою підключення) — тільки для холодної або тільки для вже змішаної. Більше детально в окремих пунктах нижче.

– Для ванни. Змішувачі, що використовуються для наповнення ванни. Традиційно передбачають настінний монтаж (див. «Тип монтажу»), хоча в деяких специфічних моделях зустрічаються і винятки. Крім ванни, такий змішувач може призначатися для душу і/або умивальника; в першому варіанті в конструкції передбачається підключення душового гарнітура, у другому — довгий поворотний вилив, який можна повернути від ванної до раковини умивальника, що знаходиться поруч.

— Для душу. Така спеціалізація означає, що до змішувача можна підключити душовий гарнітур; іноді такий гарнітур навіть постачається в комплекті (див. Спеціалізовані душові змішувачі монтують...ся виключно на стіну або способом вбудовування (див. «Конструкція виливу»). Водночас крім моделей «тільки для душу» зустрічаються також «багатоцільові» вироби, розраховані одночасно на застосування з ванною, а іноді — ще й з умивальником (див. «Для ванни» вище).

– Для умивальника. Спеціалізовані змішувачі «тільки для умивальників» мають порівняно короткий вилив, зазвичай нерухомий, а встановлюватися можуть практично будь-яким способом (хіба що підлогові моделі є досить екзотичним варіантом, що не отримав поширення). Завдяки схожості умивальників з кухонними мийками деякі моделі аналогічної конструкції допускають застосування ще й в ролі кухонних. Інша, досить поширена, опція – гігієнічний душ для використання з біде. Також відзначимо, що призначення «для умивальника» може передбачатися ще й як додаткова функція в змішувачах, першопочатково призначених для ванн (див. вище).

– Для кухні. Змішувачі цього призначення можуть бути як вузькоспеціалізованими, так і передбачати інші варіанти застосування — для умивальника (див. вище) або для фільтра питної води (див. нижче). У будь-якому разі такі вироби монтуються переважно настінним або настільним способом, а вилив може робитися досить високим – щоб під нього можна було помістити каструлю або інший великий посуд. Також в змішувачах цього призначення може зустрічатися така цікава особливість, як пружинний вилив (див. «Конструкція виливу»).

– Для біде. Біде являє собою пристосування у вигляді гігієнічної ванночки для миття зовнішніх статевих органів і ануса після відвідування туалету. Класичний змішувач для біде встановлюється прямо на таку ванночку горизонтальним способом (див. «Тип монтажу»); форма і конструкція виливу в подібних моделях підбирається таким чином, щоб забезпечити ефективне обмивання. Однак, крім цього, в категорію «для біде» також входять спеціалізовані змішувачі для гігієнічного душу — аналогічної процедури, здійснюваної за допомогою окремого душового гарнітура. Такі змішувачі вбудовуються в стіну і не потребують наявності окремого біде — гігієнічний душ можна використовувати і зі звичайним унітазом.

– Для фільтра питної води. Змішувачі, призначені для подачі питної води з водопровідного фільтра, розташованого зазвичай під кухонною мийкою. Встановлюються виключно настільним способом (див. «Тип монтажу»), найчастіше на саму мийку. Спеціалізовані моделі, що мають тільки це оснащення, виділяються невеликими розмірами і одновентильною конструкцією (див. «Тип змішувача»). Крім цього, можливість підключення фільтра питної води може передбачатися як додаткова функція в змішувачах для кухні (див. вище). У таких моделях вилив має два отвори – для «загальнокухонної» і для питної води; кожен отвір управляється окремо, власним вентилем (набором вентилів) або джойстиком.

– Без змішування води. Змішувачі, які навіть назвати змішувачами складно, оскільки дані моделі призначені для подачі води однієї температури. Зовні такі моделі нічим не відрізняються від класичних: одні виконані з джойстиками, інші — з вентилем. Але ключове в них – це наявність лише однієї труби для підведення води. Відповідно можна підключити тільки холодну, тільки гарячу або ж воду, змішану заздалегідь.

Тип змішувача вказується за типом органів управління, встановлених в ньому. Від цього залежить ряд особливостей як управління, так і застосування загалом. У наш час на ринку можна знайти одновентильні, двохвентильні, одноважільні (у тому числі з додатковим управлінням по торканню), безконтактні і термостатичні змішувачі, а також моделі з вмиканням по кнопці, до яких належать і порційні, і термостатичні з кнопкою. Ось основні особливості цих варіантів:

— Одновентильний. Змішувачі, керовані одним поворотним вентилем (або важелем, який рухається тільки в одній площині). По суті, не є навіть «змішувачами» як такими, оскільки не можуть змішувати гарячу і холодну воду і регулюють тільки напір підведеної до них води. Одновентильні моделі має сенс застосовувати там, де температура води постійна і/або її немає сенсу регулювати, наприклад, в моделях для кухонного фільтра (див. «Призначення»), для умивальника, де застосовується тільки холодна вода, або для умивальника в англійському стилі, де гаряча і холодна вода подаються з окремих кранів і змішуються в раковині.

— Двохвентильний. Класична конструкція змішувачів, що не втрачає популярності і в наш...час: два поворотних вентиля, що відповідають за гарячу і холодну воду відповідно. Така конструкція проста і недорога, при цьому надійна, до того ж зручна для точного налаштування температури. Крім того, двохвентильні змішувачі не бояться різниці в тиску гарячої і холодної води, а тому саме їх рекомендується використовувати з бойлерами. Недоліком цього варіанта є неможливість зміни напору окремо від температури і навпаки — будь-яка зміна потребує повороту обох вентилів, при цьому тиск і температура можуть коливатися.

— Одноважільний (джойстик). Змішувачі, в яких потік води управляється одним важелем. Найчастіше поворотом джойстика з боку в бік у таких моделях регулюється температура, а нахилом відносно осі повороту — напір. Це дає змогу регулювати температуру, не змінюючи напору (і навпаки) і навіть «запам'ятати» вибраний варіант температури (досить просто опустити важіль на закриття, не повертаючи його вбік). Водночас такі пристрої менш точні в регулюванні, ніж двохвентильні.
Зрідка можна зустріти також більш специфічний різновид — одноважільні змішувачі, доповнені окремим важелем регулювання температури (див. нижче). У таких моделях основний джойстик управляє тільки напором.

— Вмикання кнопкою. Моделі змішувачів, управління вмиканням та вимиканням подачі води в яких покладено на кнопку. Перше натискання вмикає потік води, друге ж – вимикає. Кнопка може бути як допоміжним засобом для комфортного вмикання/вимикання води, так і основним органом управління змішувача. В останньому варіанті для регулювання тиску подачі води кнопка часто робиться поворотною.

— Порційні. Різновид змішувачів з вмиканням кнопкою. Однак тут кнопка працює за принципом таймера: при натисканні на неї відкривається вода, а потім спеціальний механізм поступово повертає кнопку назад, перекриваючи потік. Час закриття підбирається таким чином, щоб одне натискання дало змогу більш-менш ефективно вимити руки. Такі пристрої особливо популярні в місцях громадського користування, таких як туалети кафе, торгових центрів, кінотеатрів тощо: не потрібно переживати, що неуважний відвідувач забуде закрити кран. Найчастіше подібні змішувачі однотемпературні, але є і моделі з важелем регулювання температури (див. нижче).

— Термостатичний. Змішувачі, що мають функцію термостата — тобто здатні автоматично підтримувати виставлену користувачем температуру. Такі моделі надзвичайно зручні: при коливаннях тиску або температури води в трубах не потрібно морочитися з налаштуваннями — пристрій самостійно підбере режим роботи з таким розрахунком, щоб температура на виході не змінювалася (або хоча б ці зміни були мінімальними). Головним недоліком термостатичних моделей є складність конструкції і, як наслідок, висока вартість. Крім того, багато з них потребують підключення до електроживлення. За управлінням моделі можуть передбачати поворотні регулятори або кнопку (див. вище).

— Безконтактний. Моделі, що управляються безконтактним способом, тобто без необхідності торкатися пристрою. Подібний формат роботи найбільш популярний в змішувачах для умивальників (див. «Призначення»): в таких моделях використовується датчик, що реагує на наявність рук користувача під виливом. Це особливо зручно в місцях загального користування, де небажано зайвий раз торкатися до змішувача. Зустрічаються й інші різновиди безконтактних моделей, зокрема, пристрої для кухні або душа. У першому варіанті сенс полягає в тому, що звичайний кран буває незручно відкривати брудними після кухонної роботи руками. При цьому управління може бути і не повністю безконтактним — є пристрої з вентилями або іншим оснащенням для попереднього налаштування температури, датчик же у них працює тільки як вимикач потоку води. А душові безконтактні змішувачі обов'язково мають додаткове управління для налаштування температури; датчик же у них реагує не просто на руки, а на людину.

— Одноважільний + по торканню. Різновид одноважільних змішувачів (див. вище), оснащений додатковим вимикачем. Як і в звичайних одноважільних моделях, джойстик в таких пристроях використовується для налаштування тиску і температури; відмінність же полягає в тому, що вода відкривається не важелем, а згаданим вимикачем. Іншими словами, достатньо один раз за допомогою джойстика виставити оптимальний напір і температуру — і потім можна включати воду простим дотиком до вимикача. Будова самого вимикача може бути різною: в одних моделях його роль відіграє корпус змішувача повністю, в інших передбачається спеціальна кнопка або навіть ножна педаль. Виняток становлять описані вище безконтактні моделі — вони можуть бути схожі за конструкцією та способом використання, проте все одно ці змішувачі виділяють в окрему категорію.

— Каскадний. У таких виливах вода подається через вихідний отвір у формі тонкої горизонтальної щілини, або по широкому жолобу (залежно від моделі). За рахунок цього на виході досягається велика ширина струменя при малій її товщині, що забезпечує гарну пропускну здатність, а також оригінальний зовнішній вигляд — каскадний змішувач фактично імітує водоспад (звідси і назва). З іншого боку, ця форма менш універсальна, ніж класична, та й коштує відчутно дорожче, а тому застосовується досить рідко. Переважно каскадні виливи використовуються для ванн (завдяки високій пропускній здатності), зустрічаються моделі і для умивальників (див. «Призначення»).

— Відсутній (без вилива). Моделі змішувачів, в яких не передбачений вилив. Насамперед це належить до моделей для душа, де змішування і подача води передбачаються для душової лійки або верхнього душу.

У більшості ж варіантів вилив класичний, виконаний у формі трубки. Такі виливи можуть мати різну форму за довжиною (прямі, вигнуті, з кутом) і перетином (круглі, трикутні, квадратні тощо), проте всі вони є саме трубками.

Матеріал і особливості конструкції клапана (клапанів), що відповідає за відкриття і закриття води в змішувачі.

— Гумовий. Матеріал для клапанів недорогих одно - і двовентильних змішувачів (див. «Тип змішувача»). Гума має невисоку ціну, легко піддається заміні і стійка до води з забрудненнями (на відміну від кераміки). З іншого боку, гумові клапана мають відносно невеликий термін служби — зношуючись, вони починають протікати, і їх доводиться час від часу міняти.

— Керамічний. Основою таких клапанів є пара металокерамічних пластин, відполірованих для максимального контакту і забезпечення герметичності. Можуть застосовуватися як у вентильних, так і в важільних змішувачах (див. «Тип змішувача»). Цей матеріал набагато більш довговічний, ніж гума, а в разі одноважільного крана — ще й полегшує регулювання, оскільки тертя між пластинами невелике і зрушити важіль набагато легше, ніж при шаровому клапані. Недоліком кераміки є чутливість до забруднення води твердими частинками — потрапляючи між пластинами, вони можуть порушити герметичність клапана. Тому перед такими змішувачами рекомендується ставити фільтри.

— Електромагнітний. Різновид клапана, що застосовується у всіх бесконтатних змішувачах (див. «Тип змішувача»), а також деяких моделях іншій конструкції, зокрема, кнопкових і одноважільних з дотиком. Як випл...иває з назви, за відкриття та закриття води в таких моделях відповідає електромагніт. При цьому клапан в більшості моделей має тільки два положення — «відкрито» і «закрито» — і не передбачає регулювання напору. А ось регулятор температури може передбачатися — наприклад, у вигляді відповідного важеля (див. вище). Електромагнітні клапани досить ефективні, проте дороги, до того ж для їх роботи потрібне зовнішнє живлення.

— Кульовий. Тип клапана, від початку розроблений для одноважільних змішувачів (саме від нього пішла схильність називати такі пристрої «кульовими кранами», що технічно не коректно). В основі такого клапана лежить елемент сферичної форми зі спеціальною прорізом, через який і подається вода; при рухах важеля проріз займає те або інше положення, від якого і залежить тиск і температура води. У побутових змішувачах даний тип клапана вважається застарілим і застосовується вкрай рідко.

У більшості варіантів це не один аксесуар, а цілий набір, що дає змогу використовувати змішувач для прийняття душу. Обов'язковим елементом гарнітура є ручний душ (душова лійка), в більшості випадків він доповнений власним шлангом. Крім того, в конструкції може передбачатися кріплення для лійки — на стінку або прямо на корпус змішувача (про другий варіант див. нижче). А ось призначення і функціонал душового гарнітура можуть бути різними, залежно від спеціалізації самого змішувача (див. «Призначення»). Так, в моделях для ванної та душу вода може подаватися або через вилив, або через душовий гарнітур, і для вибору передбачається відповідний перемикач (іноді автоматичний, див. нижче). У змішувачах тільки для душу такого перемикача немає. У моделях для умивальників душовий гарнітур призначений для так званого гігієнічного душу — миття окремих ділянок тіла (перш за все, пахової області тощо); лійка для такого душу має невеликі розміри і оснащена власною клавішею, що вмикає і вимикає воду. А кількість режимів може не обмежуватися одним. Кілька режимів ручного душу дають можливість отримати душ на свій смак – від класичних дрібних цівок до одного суцільного потоку, з різноманітними варіаціями. Чим більше передбачено налаштувань – тим ширше можливості вибору.

Спосіб монтажу, на який розрахований змішувач. В наш час найбільше розповсюдження отримали настінні і настільні змішувачі (класичні, окремостоячі і під вікно), а також вбудовані рішення — зазвичай з установкою в стіну, рідше горизонтально. Моделі з вбудуванням в стіну можуть оснащуватися планкою (вона відіграє роль своєрідного корпусу і об'єднує між собою всі елементи змішувача) або ж поставлятися без планки (цей варіант нерідко дає змогу на свій розсуд вибирати відстань між окремими деталями конструкції). Особливий, досить рідкісний і специфічний різновид являють собою підлогові змішувачі.

Ось детальніший опис кожного варіанта:

— Настінний (вертикальний). Моделі, розраховані на кріплення до вертикальної поверхні, зазвичай стіни. Даний спосіб монтажу зустрічається переважно в моделях для ванни і/або душу, але може застосовуватися і в інших видах змішувачів — зокрема, кухонних.

— Настільний (горизонтальний). Установка на горизонтальну поверхню на зразок раковини або кухонної мийки. Цей спосіб надзвичайно популярний в моделях для кухонь і умивальників, також він використовується у традиційних змішувачах для біде, а ось в інших...різновидах з низки причин не отримав особливого поширення.

— Настільний (під вікно). Особливий різновид настільних, які завдяки своїй конструкції можуть встановлюватися під вікном, не заважаючи тому відкриватися і закриватися. Досягається це двома способами. Перший являє собою можливість нахилити конструкцію виливу в сторону умивальника або мийки, тим самим заховати змішувач в чаші раковини. Другий спосіб заснований на особливому кріпленні корпуса змішувача до його основи, що дає можливість легко витягнути його з «бази» і покласти поруч.

— Вбудований в стіну. Спосіб монтажу, при якому більша частина конструкції ховається за стіною або іншою вертикальною поверхнею. Зовні розташовуються тільки елементи, для яких це принципово необхідно: вилив, вентилі, душовий гарнітур і т. ін. Вбудований монтаж забезпечує акуратний зовнішній вигляд і дозволяє економити місце. Крім того, багато моделей таких змішувачів дають змогу вибирати відстань між окремими зовнішніми елементами та їх взаємне розташування. Однак вбудовування помітно складніше, ніж зовнішня установка, до того ж і ремонт/обслуговування такого змішувача може виявитися досить непростою справою. Застосовується цей варіант в моделях для ванни, душу, для умивальників, а також деяких різновидах змішувачі для біде (див. «Призначення»).

— Вбудований (горизонтальний). Ще один різновид вбудованих змішувачів, розрахований у відповідності з назвою, на установку під горизонтальну поверхню. Мають ті ж основні переваги та недоліки, що й описані вище змішувачі з вбудуванням в стіну, проте відрізняються за спеціалізацією: даний тип монтажу найбільш популярний в моделях «тільки для умивальника», дещо рідше він зустрічається в змішувачах для ванни і душу.

— Підлоговий. Монтаж на підлогу за допомогою спеціальної стійки, завдяки якій основна частина змішувача і розміщується на потрібній висоті. Коштують подібні моделі недешево, та й сам монтаж досить складний, для нього потрібне просторе приміщення зі специфічною організацією сантехніки. Тому даний варіант особливого поширення не отримав: він використовується переважно в дизайнерських змішувачах, призначених для окремо стоячих ванн або умивальників.

Тип труб для подачі води, на які розрахований змішувач.

— Шланги. При гнучкому підведенні для з'єднання змішувача з водопроводом використовуються полімерні трубки (шланги), здатні добре гнутися і армовані металевою сіткою для міцності. Це забезпечує простоту й універсальність кріплення — завдяки гнучкості трубки можна провести навіть в обмежених місцях. З іншого боку, таке підведення менш міцне і надійне, ніж жорстке. Воно застосовується переважно в моделях для кухні та раковин (див. «Призначення»). Трубки кріплення можуть входити у комплект постачання змішувача; цей момент варто уточнювати окремо.

— Жорсткі трубки. Такі змішувачі розраховані на кріплення безпосередньо до металевих труб водопроводу. Перевагою цього типу є надійність і міцність, недоліком — значні обмеження за місцем встановлення: доводиться або ставити змішувач там, де при будівництві були виведені труби, або переробляти комунікації, що пов'язане з великими незручностями і витратами. З іншого боку, застосовуються такі змішувачі зазвичай для ванн і душових, а в сучасних ванних кімнатах проблем з невдалим розміщенням труб зазвичай не виникає.

— Латунь. Сплав на основі міді та цинку; при відносно невисокій ціні має гарну міцність і стійкість до корозії, завдяки чому отримав широке поширення.

— Силумін. Сплав на основі сполучення алюмінію з кремнієм; характеризується високою твердістю і стійкістю до окислення, однак досить крихкий, а тому використовується переважно у недорогих моделях.

— Нержавіюча сталь. Найбільш поширений матеріал для недорогих моделей. Сталь коштує недорого і водночас має високу міцність. Її недоліком є певна схильність до корозії (особливо при дефектах оброблення, навіть дрібних), що практично не впливає на повсякденне використання, однак може позначитися на довговічності змішувача.

— Цинк. Цинкові вироби за основними властивостями аналогічні описаним вище силуміновим: з одного боку, вони недорогі, з іншого — досить крихкі і не дуже довговічні. До того ж вважається, що цинк схильний до корозії, що може з часом погіршити властивості води, що надходить з такого змішувача, і робить даний матеріал непридатним для кухонного застосування. Тому цинкові корпуси зустрічаються нечасто, переважно серед недорогих змішувачів для ванни і душу.

— Пластик. Найпростіший матеріал, застосовуваний при виготовленні змішувачів. Через слабку міцність він не довговічний, зате не іржавіє. Доречно використовувати для раковин нечастого застосування – наприклад, для дачного будиночка.

Тип додаткового покриття, передбаченого в змішувачі. У цьому пункті може бути декілька варіантів — це означає, що дана модель доступна в різних варіантах оформлення. А якщо матеріал покриття збігається з матеріалом корпуса — це означає, що додаткове покриття фактично відсутнє; таке зустрічається, зокрема, серед змішувачів з нержавіючої сталі, яка сама по собі досить стійка до корозії.

В сучасних змішувачах використовуються такі види покриттів: граніт, хром, хром з гранітом, хром с золотом, матовий хром, нержавіюча сталь (глянцева або матова), латунь, нікель, мідь, бронза, під золото, а також фарбування в той чи інший колір. Ось особливості кожного з варіантів:

— Граніт. Граніт характеризується приємним зовнішнім виглядом, до того ж випускається у великій кількості різних забарвлень, що дозволяє підібрати змішувач під оформлення кухні. З його переваг варто відмітити високу міцність, абсолютну стійкість до корозії і хороші санітарні характеристики (перешкоджає розмноженню бактерій). Головним недоліком є...висока ціна.

— Хром. Хромове покриття наноситься на металеві поверхні, насамперед, для захисту від корозії; воно має характерний блискучий (майже дзеркальний) зовнішній вигляд. Хром забезпечує високу стійкість до окислення та пошкоджень, при цьому непогано виглядає і коштує недорого — як наслідок, є одним з найбільш широко застосовуваних матеріалів для покриття. Його головним недоліком є схильність до появи відбитків на ньому через деякий час; їх виведення пов'язано з певними клопотами.

— Хром/граніт. Поєднання хромового та гранітного покриття в одному виробі. Детальніше про особливості кожного з цих матеріалів див. вище, тут же відзначимо, що їх поєднання передбачає наявність різних типів покриття на різних ділянках змішувача. Таким чином конструкція набуває більш оригінального і стильного зовнішнього вигляду, більшої гігієнічності і стійкості до забруднень, ніж чисто хромова, при цьому коштує дешевше, ніж чисто гранітна. Та й з точки зору загального оформлення санвузла або кухні саме вказане поєднання в деяких випадках виявляється оптимальним варіантом.

— Хром/під золото. Поєднання хромового покриття з окремими вставками «під золото». Особливості хрому описані вище, а «золоті» елементи надають виробу багатого зовнішнього вигляду, при цьому досить велика кількість покупців віддає перевагу саме такому поєднанню, а не «цільнозолотому» покриттю.

— Матовий хром. Різновид хромового покриття (див. вище), що відрізняється матовою поверхнею. На такій поверхні менш помітні бруд та відбитки, ніж на класичній дзеркальній; крім того, вона може виявитися більш відповідною по дизайну або просто приємнішою для очей, ніж глянцева. Водночас створення матових поверхонь пов'язано з певними труднощами, а тому поширені вони відносно слабо.

— Нержавіюча сталь (глянцева). Покриття з нержавіючої сталі загалом аналогічно за характеристиками хрому — воно міцне і стійке до корозії. Однак така поверхня дещо відрізняється зовні і з низки причин вона використовується переважно у моделях преміумкласу — в тому числі в змішувачах, виконаних із «нержавійки» (такі моделі, по суті, не мають покриття).

— Нержавіюча сталь (матова). Аналогічно матовому хрому, така сталь більш стійка до забруднень, ніж глянцева (див. вище), в іншому повністю ідентична їй.

— Латунь. Латунне покриття найчастіше поєднується з корпусом з того ж матеріалу (тобто спеціального покриття в такому змішувачі фактично немає). Одна з переваг такої поверхні — приємний золотистий відтінок, особливо добре підходить для змішувачів в стилі «ретро». Водночас вартість подібних виробів з низки причин виходить досить високою, до того ж вони схильні до появи відбитків, що важко виводяться. Тому вони зустрічаються досить рідко.

— Нікель. За характеристиками нікелеве покриття схоже з хромовим і застосовується з тими ж цілями, проте з низки причин воно поширене значно менше, ніж хром.

— Мідь. Покриття характерного червонуватого кольору. Мідь здатна надати «стародавнього» вигляду навіть сучасному виробу, а для змішувачів в стилі «ретро» вона буває просто незамінною. З іншого боку, цей матеріал обходиться недешево — зокрема, через те, що для міді важко забезпечити достатню стійкість до корозії.

— Бронза. Бронза являє собою сплав на основі описаної вище міді і застосовується аналогічним чином — переважно для забезпечення автентичного вигляду змішувачам в стилі «ретро». Головна відмінність між цими двома матеріалами полягає у кольорі — бронза дещо темніша і червоний колір в ній не так виражений (хоча конкретні відтінки в різних моделях також можуть бути різними). Крім цього, даний матеріал простіше зробити стійким до корозії, тому бронзові вироби зустрічаються помітно частіше мідних.

— Під золото. Покриття з жовтого сплаву, що імітує зовнішній вигляд золота. Використовується для того, щоб надати змішувачу багатого зовнішнього вигляду, при цьому саме по собі обходиться недешево, внаслідок чого переважно використовується в моделях преміумкласу — щоб ще яскравіше підкреслити рівень виробу. З практичної сторони, як і будь-який матеріал подібного рівня, характеризується високою стійкістю до окислення, а ось стійкість до забруднень та легкість очищення може бути різною (хоча здебільшого ці показники також на висоті).

— Забарвлений. Покриття з фарби, що наноситься спеціально для надання виробу певного кольору — найчастіше чорного або білого, але зустрічаються й інші варіанти. Відповідно, основна перевага цього варіанта — нестандартний зовнішній вигляд: з фарбою можна досягти кольорів, недоступних з іншими видами покриттів. При цьому будь-яка фарба відмінно протистоїть корозії, а відмінності між різними моделями змішувачів з таким покриттям полягають переважно в довговічності і стійкості до подряпин. Ці характеристики, зазвичай, безпосередньо залежать від цінової категорії виробу.