Порівняння ATLANTIS GL-015 vs ATLANTIS AKL-1012A

Розмір лійки верхнього душу, що поставляється в наборі (див. «Комплектація»). Для круглих лійок в цьому пункті вказується діаметр, для інших форм — довжина (найбільший з двох основних розмірів).

Чим крупніше верхній душ — тим більше простору він охоплює, тим простіше «поміститися цілком» під струменями і тим вище може бути пропускна здатність (див. «Витрата води верхній душ»). З іншого боку, від габаритів безпосередньо залежить вартість лійки. Що стосується конкретних цифр, то розмір до 20 см є порівняно невеликим, хоча такі лійки досить популярні завдяки доступності і невисокій витраті. Моделі на 21 – 25 см можна віднести до середніх, на 26 – 30 см — до порівняно великих, а найбільші лійки для верхнього душу мають розміри більше 30 см.

Розмір ручної або гігієнічної лійки (див. «Комплектація»), якою обладнана душова система. Фактично мається на увазі розмір робочої області — ділянки, на якій розташовані форсунки для подачі води. Якщо ця область кругла або квадратна, її розмір зазначається за діаметром або шириною, для інших форм — за довжиною.

Великий розмір дає змогу одночасно охоплювати більший простір; з іншого боку, більш компактні моделі економічніші, та й коштують дешевше, за інших рівних умов. А гігієнічні лійки, з урахуванням специфіки їх використання, за визначенням робляться невеликими.

— Ручний душ. У цьому разі може матися на увазі як ручна, так і гігієнічна лійка (див. «Тип»), а в деяких комплектах — обидві відразу. Однак, незалежно від типу, лійка є ключовим елементом для більшості душових систем: вона не тільки використовується для подачі води, але також відіграє роль рукоятки і забезпечує зручність при утриманні в руках.

— Верхній душ (тропічний). Верхній душ має вид нерухомої або малорухомої лійки великого діаметра, встановленої таким чином, щоб вода лилася на людину, що купається, зверху (звідси і назва). Класичний варіант встановлення — жорстка труба-кронштейн (буває як стельовий кронштейн, так і настінний кронштейн), але зустрічаються й інші варіанти — наприклад, вбудовування прямо в стелю; кріплення можуть як входити, так і не входити в комплект постачання. Відзначимо, що таким пристосуванням можуть комплектуватися не тільки комплекти типу «верхній душ», але також душові системи і гідромасажні панелі (докладніше див. «Тип»).

— Змішувач. Пристрій для регулювання напору і температури води (в просторіччі часто називається «краном» або «кранами», хоча крани є всього лише одним з елементів змішувача). Душова система з таким пристроєм в комплекті може стати в нагоді в тому випадку, якщо у ванній кімнаті змішувача немає або він вимагає заміни. Тут в...арто враховувати, що комплектні змішувачі найчастіше призначені тільки для подачі води в лійки і не мають виливу (хоча є і виключення).

— Стійка/штанга. Конструкція у вигляді вертикальної труби, що прикріплюється до стінки санвузла або душової кабіни/боксу. На такій трубі може встановлюватися як лійка верхнього душу, так і кріплення для ручної лійки, в деяких комплектах передбачаються відразу обидва варіанти. Також стійка може стати в нагоді для розміщення додаткових аксесуарів — наприклад, полички або дзеркала.

— Душовий шланг. Класичний гнучкий шланг для душу, який кріпиться до ручної або гігієнічної лійки. Шланги можуть мати різну довжину, проте найчастіше ця різниця не є критичною; докладніше див. вище.

— Кріплення лійки. Кріплення для ручної або гігієнічної лійки. Таке пристосування помітно спрощує зберігання в неробочий час. Зазначимо, що кріплення для ручних лійок можуть передбачати встановлення на великій висоті, що дає змогу використовувати розміщену в такому пристосуванні насадку в ролі імпровізованого верхнього душу. Спосіб встановлення також може розрізнятися: одні кріплення нерухомо фіксуються на стіні, інші монтуються на стійці/штанзі (див. вище) і можуть рухатися вгору-вниз. А ось кріплення для гігієнічних лійок досить стандартні, вони передбачають лише нерухоме встановлення на стіні.

— Полиця. Власна полиця для розміщення банних приналежностей: гелів для душу, шампунів, губок тощо. Її розміри зазвичай досить невеликі, проте цілком дають змогу тримати все необхідне для купання, що називається, під рукою. Зазвичай, полиця кріпиться на стійці (див. вище); винятком є гідромасажні панелі (див. «Тип»), однак лише тому, що роль стійки там грає безпосередньо панель.

— Мильниця. Спеціальне місце для зберігання твердого мила. Зазвичай має вигляд невеликої увігнутої полички з отворами або решітчастого кошика, завдяки чому мило не випадає і не «кисне» в воді, що скопилася. Мильниці зустрічаються тільки в душових системах зі стійками/штангами (див. вище).

— Кронштейн. Кронштейном в даному разі називають деталь для кріплення того чи іншого предмета до стіни або стелі. В душових комплектах кронштейни використовуються переважно для кріплення верхнього душу або гідромасажних панелей (див. «Тип»). Можуть зустрічатися як для встановлення на стіну, так і на стелю.

— На корпусі / на стійці. Кріплення для душової лійки, розміщене прямо на корпусі системи. Наявність кріплення дозволяє зручно зберігати лійку, поки нею не користуєшся, а саме кріплення на корпусі сприяє більш простому монтажу всієї системи (не треба шукати додаткове місце в стіні під встановлення тримача).

— Настінний монтаж. Наявність окремого аксесуара, призначеного для встановлення ручного душу. Такий варіант кріплення передбачає окремий монтаж, що потребує додаткових сил і турбот. Зате його розташування Ви диктуєте самостійно.

Розміри гідромасажної панелі або стійки душового набору/системи (див. «Тип») за максимально виступаючими частинами у висоту, ширину і товщину. Зазначимо, що в деяких моделях не всі габарити можна визначити однозначно — наприклад, за наявності в комплекті (див. вище) настінного утримувача для ручного лійки загальна ширина буде залежати від місця встановлення цього кріплення. Тому в характеристиках можуть зазначатися тільки висота і товщина, а в деяких випадках — тільки висота.

Основний матеріал, що використовується в конструкції душової системи.

— Латунь. Сплав на основі міді з добавкою цинку. Завдяки ряду особливостей досить широко поширений в душових системах, використовується в моделях практично всіх цінових категорій. Не всі різновиди латуні стійкі до корозії, проте ситуація легко виправляється застосуванням відповідного покриття (див. нижче).

— Алюміній. Сплави на основі алюмінію мають невелику вагу, при цьому вони міцні, довговічні і стійкі до корозії. З іншого боку, вартість цього матеріалу досить висока, тому він використовується переважно в моделях преміумкласу.

— Нержавіюча сталь. Дуже міцний, надійний і стійкий матеріал, не піддається корозії навіть при пошкодженні захисного покриття (аж до того, що деякі вироби з «нержавійки» взагалі не мають спеціального покриття). З іншого боку, сталь обходиться помітно дорожче латуні з покриттям, а описана стійкість не є вирішальною перевагою. Тому даний матеріал характерний переважно для виробів преміумкласу (і навіть у них він часто поєднується з деталями з АБС-пластику).

— АБС-пластик. Різновид пластику, що характеризується гарними характеристиками міцності і ударостійкості. Крім того, цей матеріал абсолютно нечутливий до вологи і досить довговічний (щоправда, за відсутності ультрафіолету — але це не рідк...ість у сучасних ванних кімнатах, де вікна або відсутні взагалі, або мають невеликі розміри). Правда пластик, хоча і важить менше, і коштує дешевше більшості сплавів — все ж програє їм в надійності. Тому як основний матеріал для душових систем він практично не використовується.

— Акрил. Полімерний матеріал, по суті — високоякісний різновид пластику, знайомий багатьом сучасним ваннам. За багатьма особливостями схожий з описаним вище АБС-пластиком — зокрема, абсолютно не боїться води і важить порівняно небагато. Водночас акрил помітно міцніше, що дає змогу використовувати його навіть в якості основного матеріалу гідромасажних панелей (див. «Тип»). З іншого боку, коштує даний матеріал помітно дорожче пластику, важить більше, а за міцністю все одно поступається більшості металів. Тому особливого поширення в душових системах він не отримав.

— Скло. Досить незвичайний для душових систем матеріал, застосовуваний у деяких гідромасажних панелях. Із скла зазвичай виконується корпус такої панелі, інша фурнітура (верхній душ, лійка тощо) робляться з металу. Подібні корпуси мають незвичайний і водночас стильний зовнішній вигляд, вони добре вписуються у санвузли з прогресивним сучасним дизайном. При цьому скло абсолютно нечутливе до вологи. Головним недоліком цього матеріалу вважається крихкість, однак подібна думка не зовсім виправдана: скло душових системах має велику товщину, до того ж воно може належати до високоміцного загартованого сорту. У результаті розколоти такий виріб можна лише дуже сильним ударом; це непросто, навіть якщо задатися такою метою. Водночас скляні корпуса не мають помітних практичних переваг перед металевими, а коштують вони відчутно дорожче. Тому даний варіант зустрічається дуже рідко, переважно в дизайнерських моделях, створений у розрахунку на незвичайне оформлення.

— Силумін. Різновид алюмінієвих сплавів, що має високий вміст кремнію. Силумін характеризується високою стійкістю до корозії, непоганою зносостійкістю, однак досить крихкий і погано переносить сильні удари, через що використовується вкрай рідко, переважно в бюджетних моделях.

Відзначимо, що крім основного матеріалу, в конструкції зазвичай присутні й інші — наприклад, латунна лійка може мати вставку з АБС-пластику. Крім того, властивості корпусу визначаються не тільки самим матеріалом, але і типом його покриття (див. нижче).

Тип покриття, що використовується в душовій системі. Відзначимо, що досить багато моделей випускаються в декількох варіантах покриття, переважно для того, щоб користувач міг вибрати найбільш привабливий на вигляд варіант.

— Хром. Характерне дзеркальне покриття, яке наноситься на різні металеві поверхні для захисту від корозії. При невисокій вартості хром стійкий не тільки до вологи та інших подібних впливів, але і до механічних пошкоджень — подряпин, тріщин і т. ін. З його недоліків варто відзначити деяке помутніння з часом (зокрема, через появи відбитків); однак це суто естетичний, а не функціональний момент, до того ж він цілком виправимо (хоча і вимагає певних зусиль).

— Хром з позолотою. Хромове покриття, зазвичай класичне блискуче (див. вище), доповнене окремими позолоченими елементами. Таке оформлення надає гарнітуру багатий і привабливий зовнішній вигляд. З іншого боку, використання золота обходиться дорого, тому подібний варіант зустрічається переважно серед моделей преміумкласу.

— Матовий хром. Різновид описаного вище хромового покриття, має матову (недзеркальну) поверхню. При тих же основних властивостях, що і у класичного хрому, матове покриття набагато менш схильним появи відбитків і втрати товарного вигляду»; крім того, воно може стати в нагоді для приміщень з оригінальним дизайном інтер'єру. З іншого боку, матовий хром скла...дніше у виробництві, а тому коштує дорожче і зустрічається рідше.

— Під золото. Покриття із сплаву, що імітує зовнішній вигляд золота. Зазвичай, мова не йде про 100% збігу за зовнішнім виглядом, проте золотиста поверхня виглядає досить привабливо і може стати в нагоді для ванних кімнат з оригінальним дизайном. При цьому використовуються сплави, зазвичай, цілком стійкі до корозії і досить міцні, а коштують значно дешевше позолоти.

— Латунь. Латунне покриття надає виробу характерний золотистий відтінок, який оригінально виглядає і добре вписується в інтер'єри стилю «ретро», а застосовуються у таких випадках різновиди латуні мають всі необхідні для душових систем властивості, зокрема, міцність і стійкість до вологи. З недоліків цього варіанта можна назвати високу ціну і поява згодом відбитків, які досить важко видалити.

— Нікель. За основними властивостями нікелеве покриття практично аналогічно класичним дзеркального хрому, але з низки технічних причин зустрічається відносно рідко.

— Бронза. Бронза надає виробу характерний зовнішній вигляд «під старовину». При цьому інших помітних переваг перед традиційними хромовими покриттями вона не має, а коштує помітно дорожче, через що застосовується виключно в «дизайнерських» моделях душових систем (і навіть у них зустрічається вкрай рідко).

— Нержавіюча сталь. Нержавіюча сталь має відмінні антикорозійні властивості, однак мало придатна для використання в ролі матеріалу для покриттів. Тому в даному випадку, зазвичай, маються на увазі вироби з «нержавійки» (див. «Матеріал»), не мають будь-яких покриттів — тобто поверхня складається з того ж матеріалу, що й інший корпус. Особливого поширення, з низки причин (зокрема, через високої вартості сталі) даний варіант не отримав.