—
Мережа. Живлення від побутової мережі 230 В. Подібний інструмент може мати практично будь-яку потужність, при цьому він коштує дешевше і важить менше, ніж аналогічний акумуляторний. З іншого боку, свобода переміщення при роботі з такими пристроями обмежується наявністю розеток і довжиною мережевого шнура і наявних подовжувачів, а сам шнур може створювати незручності.
—
Акумулятор. Наявність акумулятора дає змогу уникнути багатьох проблем – при переході в іншу частину приміщення більше не доведеться перемикати дріт. Крім того, можна користуватися інструментом в місцях, де взагалі відсутнє електропостачання – наприклад – у віддаленому кінці дачної ділянки. У той же час при рівній потужності такі моделі значно важче і дорожче інструментів з мережевим живленням, а час роботи від акумулятора обмежений — при вичерпанні заряду батарею доведеться заряджати заново або змінювати на свіжу.
Зустрічаються також набори, в яких мережевий інструмент (переважно високопотужний для серйозних робіт) доповнено акумуляторним пристроєм (переважно це дриль-шурупокрут). Але таких наборів (
мережеві пристрої з акумуляторними) одиниці.
Комплект пристроїв може містити
дриль-шурупокрут,
дриль,
шурупокрут,
гайкокрут,
перфоратор,
шабельну пилу,
дискову пилу,
електролобзик,
кутову шліфмашину (болгарку),
ексцентрикову шліфмашину,
шліфмашину для стін,
шліфмашину для бетону,
дельташліфувальну машину,
вібраційну шліфмашину,
реноватор,
гравер,
мультиінструмент,
пилосос,
ліхтарик,
радіоприймач та інші додаткові складові. Детальніше про кожен.
—
Дриль-шурупокрут. Інструменти, що суміщають в собі функціонал дрилі і шурупокрута. Подібні «гібридні» пристрої надзвичайно популярні в наш час завдяки універсальності. Перемикання між режимами свердління і закручування в них здійснюється заміною патрона, а також, в більшості моделей —
...регулюванням крутного моменту. У той же час варто відзначити, що порівняно з традиційними дрилями ефективність таких агрегатів при свердлінні досить невисока, вони не призначаються для високих навантажень, твердих матеріалів і великих діаметрів свердління. Це пов'язано з тим, що для досягнення високої потужності довелося б збільшити габарити і вагу що помітно ускладнило б застосування у форматі шурупокрута.
— Дриль. Традиційні дрилі — електроінструмент для свердління отворів в різних матеріалах. За спеціалізацією і «ваговою категорією» такі інструменти варіюються від мініатюрних акумуляторних моделей до важких професійних агрегатів для алмазного свердління. У будь-якому разі дрилі оснащуються патронами для встановлення свердл, а також двигунами, розрахованими на значний опір при роботі. Також відзначимо, що багато подібних агрегатів мають ударний режим, однак дриль все ж не здатна замінити повноцінний перфоратор.
— Шурупокрут. По суті — електричний (або пневматичний) аналог ручної викрутки. Застосовується насамперед для закручування і відкручування шурупів, гвинтів та іншого аналогічного кріплення за допомогою біт — змінних насадок, форма яких імітує різні викруткові наконечники (прямі, хрестоподібні тощо).
— Гайкокрут. Свого роду електричні і пневматичні аналоги торцевих ключів: інструменти, призначені для роботи з гайками та іншим аналогічним кріпленням (наприклад, болтами, що мають головки без шліца). Гайкокрути багато в чому аналогічні описаним вище шурупокрутам і відрізняються переважно типом патрону — зазвичай це квадрат під торцеві головки різних розмірів.
— Перфоратор. Пристрій для свердління та довбання в стіні. Може застосовуватися у випадках, коли дриль не справляється з поставленим завданням. Тобто для свердління в бетоні, штроблення під проводку або пробивання наскрізних отворів великого діаметру.
— Шабельна пила. Різновид пил, що також називається «електроножівками». За ключовим принципом дії аналогічні звичайним ножівкам: полотно такої пили при роботі рухається взад-вперед. Однією з ключових переваг шабельних пил є компактність, що дає змогу застосовувати їх в обмежених умовах, де не вистачить місця для дискової або ланцюгової пили. При цьому змінні полотна досить універсальні, вони випускаються під різні матеріали: дерево, метал, бетон, камінь. А деякі полотна дають змогу робити акуратні пропили навіть у комбінованому матеріалі — наприклад, даху, що поєднує в собі дерево, руберойд і метал.
— Дискова пила. Також даний різновид називають «циркулярним». Як випливає з назви, робочим елементом у таких пилах є обертовий диск з зубцями (для дерева) або алмазним абразивним покриттям (для каменю, скла та інших спеціальних матеріалів). Він дає змогу легко і швидко робити прямі пропили, проте глибина різу при цьому обмежена радіусом диска.
— Електролобзик. Електроінструмент, призначений насамперед для фігурного різання. Компактні розміри і тонке пиляльне полотно дає змогу виконувати різ під довільним кутом до деталі.
— Кутова шліфмашина (болгарка). Інструмент, в якому провідна вісь і шпиндель з робочою насадкою розташовані під кутом 90 градусів і пов'язані через редуктор. Робочим інструментом є шліфувальний круг. Кутові шліфувальні машини використовуються для шліфування, полірування, обдирання і зачищування виробів з металу, бетону, цегли, цементу, мармуру і граніту. Особливості конструкції дають змогу застосовувати такий інструмент для різання металу і зачищування зварних швів.
— Ексцентрикова шліфмашина. В ексцентрикових шліфмашинах робочий інструмент (шліфувальний лист) здійснює одночасно два рухи: обертальний і вібруючий. За рахунок цього досягається висока якість оброблення при непоганий продуктивності. Такі машини добре підходять, коли під час робіт по тонкому обробленню доводиться знімати велику кількість матеріалу.
— Шліфмашина для стін. Специфічною особливістю більшості стіношліфувальних машин є подовжена конструкція, що включає характерну штангу. Це дає змогу захоплювати велику ділянку стіни, не рухаючись з місця, а також працювати на великій висоті, не користуючись табуретками або іншими подібними підставками. Втім, випускаються стіношліфувальні моделі і без штанги. Подібні пристрої, як правило, являють собою дещо модифіковану версію описаних вище кутових машин. З відмінностей, крім використання штанги, можна згадати також спосіб кріплення робочої насадки — вона встановлюється на липучках або інших аналогічних пристроях, подібно до того, як це робиться в ексцентриковому інструменті.
— Шліфмашина для бетону. Більшість шліфувальних машин для каменя/бетону за конструкцією аналогічні кутовим, хоча зустрічаються й інші варіанти. У будь-якому разі подібні інструменти відрізняються досить високою потужністю, а їх конструкція розрахована на тривалу роботу в складних умовах: наприклад, часто зустрічається захист від перевантажень, може передбачатися система підведення води до місця роботи тощо.
— Вібраційна шліфмашина. У віброшліфувальних машинах для роботи використовується вібруючий шліфувальний лист з приводом від ексцентрика на валу двигуна. При відносно невеликій продуктивності така схема забезпечує високу точність і якість оброблення. Віброшліфувальні машини застосовуються для чистового оброблення пласких поверхонь.
— Дельташліфувальна машина. Фактично є різновидом віброшліфувальних машин, проте відрізняються від них формою шліфувального листа: він трикутний, що за формою нагадує грецьку букву «дельта» (звідси і назва). Завдяки цьому, а також невеликому розміру, такі машини добре підходять для роботи у важкодоступних і складних місцях, таких як кути, кромки, закруглення тощо.
— Реноватор. Специфічний різновид ручного інструменту, за конструкцією перебуває ближче всього до шліфмашин. Ключовою відмінністю є принцип дії: насадка реноватора під час роботи не обертається, а дрібно вібрує з великою частотою. Різноманітність самих насадок дуже велика, що дає змогу виконувати широкий асортимент робіт: шліфування, зачищення, розрізання, розпилювання тощо. Більшість подібних моделей, правда, за можливостями програють спеціалізованим агрегатам на зразок електропил або електролобзиків, однак при відносно нескладних роботах невеликого об'єму реноватор цілком може замінити відразу кілька інструментів. Крім того, такі інструменти можуть виявитися корисними в складних обмежених умовах, а точність і акуратність оброблення часто буває вище, ніж при використанні тих же пил.
— Гравер. Інструмент, призначений переважно для виконання гравірування. Втім, гравери можуть застосовуватися і для інших видів робіт — свердління, різання, шліфування тощо. По суті вони є гібридами дрилів і шліфмашинок, що мають невелику потужність і компактні розміри (як самого інструменту, так і робочих насадок).
— Мультиінструмент. Конструкція мультиінструмента включає основний блок і кілька знімних головок, змінюючи які, можна перетворювати інструмент на дриль, реноватор, лобзик тощо. З одного боку, це зручно – носити з собою один універсальний агрегат простіше, ніж кілька спеціалізованих, притому що потужність і продуктивність подібних пристроїв буває досить висока. З іншого — згадана універсальність на практиці потрібна досить рідко, а самі інструменти обходяться дорого. У результаті часто буває простіше придбати окремі спеціалізовані моделі, ніж викласти «кругленьку суму» за мультиінструмент або шукати додаткові змінні головки, що продаються далеко не скрізь.
— Пилосос. Наявність у комплектації пилососа, придатного для будівельних робіт. Відповідно такий пристрій має додаткові адаптери для якісного підключення до решти комплекту. А в разі акумуляторного набору ще й працює від того ж акумулятора, що і інші складові комплекту.
— Ліхтарик. Освітлювальний прилад, придатний для будівельних робіт і не тільки. Особливістю є можливість роботи від того ж акумулятора, що й інші пристрої комплекту.
— Радіоприймач. Класичний будівельний приймач з високим ступенем захисту і потужним звуком, здатним «перекричати» умовний перфоратор.
Різноманітності наборів немає меж і можуть зустрічатися клейові пістолети, будівельні фени та інше обладнання.У додаткову комплектацію набору можуть входити:
—
Зарядний пристрій. Штатний зарядник з необхідними характеристиками призначений для якісної і правильної зарядки комплектних акумуляторних батарей. Входить практично в усі акумуляторні набори. Виключення становлять дрібні набори малопотужних пристроїв, які більше йдуть як доповнення до вже наявних електроінструментів майстра.
—
Кейс. Кейси являють собою контейнери з жорстких матеріалів. Зовні класичний кейс нагадує валізу, має невелику висоту, при відкриванні розкладається вздовж на дві половини, а ручка для перенесення, яка є обов'язковим елементом конструкції кейса, розташовується на боковому торці. Завдяки такому розташуванню ручки і плоскій формі кейси вельми зручні для перенесення в руках, саме цьому варіанту віддають перевагу багато майстрів, яким доводиться часто переходити з місця на місце. З недоліків подібних моделей можна відзначити хіба що непридатність для великогабаритного інструменту — через згадану невелику товщину.
—
Ящик. Під шухлядами маються на увазі контейнери, виконані також з жорсткого матеріалу, зазвичай прямокутної форми, у яких дно і 4 стінки складають цілісну конструкцію, а кришка (знімна або відкидна) розташовується зверху і фіксується спеціальними замками. Шухляди призначені переважно для зберігання інструменту на одному місці і перенесення його на н
...евеликі відстані (в межах майстерні або між місцем зберігання і машиною); хоча більшість подібних виробів оснащується ручками, вони не такі зручні для тривалого транспортування в руках, як кейси. А ось з переваг шухляд варто згадати непогану ємність і досить надійний захист інструменту від контактів з навколишніми предметами і несприятливих впливів (пилу і вологи).
— Сумка. Зовні сумки для інструментів, як правило, схожі на звичайні спортивні — більшість з них має характерну пару ручок і плечовий ремінь. Такі вироби поєднують у собі переваги шухляд та кейсів: з одного боку, вони досить місткі і придатні навіть для великогабаритних предметів, з іншого — зручні в перенесенні і набагато краще, ніж шухляди, підходять для частих переміщень пішки або на громадському транспорті. Головним недоліком сумок є те, що вони робляться з м'якої тканини, яка слабо підходить для перенесення важкого інструменту і не забезпечує такої міри захисту, як метал або пластик. Втім, у багатьох моделях передбачається вбудований жорсткий каркас, що виправляє ситуацію.
