Порівняння Q-Sound M3 vs Havit HV-H1100

— TFT. Найпростіший різновид рідкокристалічних матриць, які використовуються в кольорових дисплеях. Забезпечують відносно невисоку, проте загалом достатню якість зображення, при цьому коштують помітно дешевше більш прогресивних технологій. Не потребують підсвічування — точніше, підсвічування є частиною самого екрану і вмикається разом з ним. З однозначних недоліків варто відзначити те, що багато TFT-матриць мають досить обмежені кути огляду; втім, у міру вдосконалення технології цей недолік поступово усувається.

— IPS. Різновид РК-матриць, створений у спробі усунути недоліки TFT. Існує безліч підвидів матриць IPS, проте всі вони характеризуються високою якістю передачі кольору, відмінною яскравістю і широкими кутами огляду. Недолік цього варіанта — порівняно висока вартість.

— OLED. У цьому разі мається на увазі технологія, використовувана для створення найпростіших монохромних дисплеїв. У таких екранах кожен сегмент, з якого складається зображення, являє собою окремий світлодіод, завдяки чому відпадає необхідність у зовнішньому підсвічуванні. Колір світіння в різних моделях може бути різним, що дає змогу надавати гаджету стильний і оригінальний зовнішній вигляд.

— AMOLED. Екрани на основі матриці з активних органічних світлодіодів. Аналогічно різним видам TFT, ця технологія дає змогу створюв...ати кольорові дисплеї з високою роздільною здатністю. Її ключовою особливістю є те, що для екрану не потрібна окрема система підсвічування — в матрицях AMOLED кожен піксель світиться самостійно, в результаті чого енергоспоживання виходить дещо меншим. При цьому подібні екрани характеризуються гарною якістю передачі кольору, відмінною яскравістю і великими кутами огляду, однак і коштують помітно дорожче TFT.

— Super AMOLED. Удосконалена версія описаної вище технології AMOLED, забезпечує більш широку кольоропередачу і яскравість, а також поліпшену точність і швидкість сенсорної віддачі — причому при меншій товщині дисплея і більш низькому енергоспоживанні. Крім того, знижено ступінь відображення зовнішнього світла, така матриця дає менше відблисків і краще видима при сонячному світлі.

— E-Ink (E-Paper). Дисплеї, виконані за технологією «електронного паперу»; крім того, до цієї категорії включають також екрани типу Memory LCD. Класичний E-Ink екран — чорно-білий, не оснащується підсвічуванням (втім, воно може бути вбудоване в гаджет окремо), має дуже невисоку швидкість оновлення і слабо підходить навіть для секундомірів, не кажучи вже про відео або анімовані картинки. З іншого боку, «електронний папір» відмінно видимий на яскравому світлі і має дуже низьке енергоспоживання: електрика йому потрібно тільки при зміні зображення, нерухома ж картинка залишається видимою навіть при повністю відключеному живленні. Екрани Memory LCD, зі свого боку, при тих же переваги майже не поступаються класичним РК-матрицям за швидкістю оновлення, проте з низки причин особливого поширення вони не отримали.

— Transflective. Специфічний різновид РК-матриць, здатний працювати як за рахунок власного підсвічування, так і за рахунок відбитого світла. При яскравому зовнішньому освітленні (наприклад, на сонці) такий екран ефективно відображає його і не потребує окремого підсвічування — проте воно все одно є в конструкції і вмикається при слабкому освітленні. Подібний формат роботи дає змогу помітно знизити енергоспоживання в порівнянні з традиційними РК-екранами, де зображення не видно без підсвічування; крім того, гарна видимість на яскравому світлі теж є важливою перевагою. Основний недолік матриць цього типу — висока вартість; крім того, вони робляться в основному монохромними.

– LTPO. OLED і AMOLED-матриці з адаптивною частотою оновлення, що змінюється в широкому діапазоні, виходячи з задач, що виконуються. При відтворенні динамічних кадрів екрани з LTPO-технологією автоматично піднімають частоту розгортки до максимальних значень, при перегляді статичних зображень автоматично знижують її аж до мінімуму. У суті технології лежить традиційна LTPS-підкладка з тонкою оксидною плівкою TFT поверх основи тонкоплівкових транзисторів. Динамічне управління частотою оновлення забезпечується за рахунок контролю потоків електронів. Ключовою перевагою LTPO-екранів є знижене енергоспоживання.

Розмір екрану годин точок (пікселів) по горизонталі і вертикалі. Загалом це один з показників, що визначають якість зображення: чим вище роздільна здатність, тим чіткіше і рівніше картинка на екрані (при тій же діагоналі), тим менш помітні окремі точки. З іншого боку, зростання кількості пікселів впливає на вартість дисплеїв, їх енергоспоживання і вимоги до апаратної платформи (потрібна більш потужна «начинка», яка і сама буде коштувати дорожче). Крім того, специфіка використання розумних годин така, що у них «наворочені» екрани високої роздільної здатності просто нічого. Тому сучасні наручні аксесуари використовують дисплеї з відносно невеликим роздільною здатністю: наприклад, 320х320 при діагоналі близько 1,6" вважається цілком достатнім показником навіть для годин преміумкласу.

Щільність точок на екрані гаджета, а саме — кількість пікселів, що припадає на кожен дюйм матриці по вертикалі або горизонталі.

Чим вище PPI — тим вище деталізація екрана, тим більш чітким і згладженим виходить зображення. З іншого боку, цей показник відповідним чином впливає на ціну. Тому чим вище щільність точок — тим більш прогресивною, зазвичай, є гаджет і на загальних можливостей. Втім, при виборі екрану виробники враховують загальне призначення і функціонал пристрою; так що навіть невелика кількість PPI зазвичай не заважає комфортному використанню.

Матеріал, з якого виготовлене прозоре покриття дисплея.

— Пластик. Недорогий, до того ж досить міцний і ударостійкий матеріал: навіть при сильному ударі пластик швидше потріскається, ніж розсиплеться на дрібні уламки. Водночас на такому покритті легко з'являються подряпини, і з часом воно неминуче мутніє. Через це пластик зустрічається переважно в недорогих наручних гаджетах.

— Скло. У такому разі може матися на увазі як класичне силікатне скло (таке ж, як, наприклад, у вікнах), так і деякі оригінальні різновиди ударостійкого скла, що не належать до Gorilla Glass (див. нижче). Звичайне скло коштує дорожче за пластик, але ненабагато, при цьому воно краще виглядає і довше зберігає прозорість завдяки стійкості до подряпин. Головні недоліки цього матеріалу — крихкість і схильність розсипатися на гострі уламки при ударах. Цього недоліку тією чи іншою мірі позбавлене захищене від ударів скло, проте воно й коштує дорожче. За ціновою категорією гаджета можна досить точно визначити, яке саме скло в ньому використовується — звичайне чи ударостійке.

— Сапфір. Покриття, виготовлене з синтетичного сапфіра, яке використовується виключно в гаджетах преміумкласу — це пов'язано зі складністю його виробництва і, відповідно, високою вартістю. З практичного боку сапфір відрізняється надзвичайно високою стійкістю...до подряпин (подряпати таке скло можливо хіба що алмазом або спеціальним інструментом), однак водночас він крихкий і легко розколюється від удару.

— Gorilla Glass. Сімейство ударостійкого скла, яке створене компанією Corning, і широко застосовується в сучасній електроніці, включаючи наручні гаджети. Крім міцності, Gorilla Glass відрізняється ще й непоганою стійкістю до подряпин, при цьому коштує відносно недорого (за мірками такого покриття), що й зумовило його популярність. Утім, конкретні властивості такого скла залежать від його версії; ось варіанти, які актуальні для сучасних наручних пристроїв:

• Gorilla Glass v3. Найстаріша з актуальних нині версій — випущена в 2013 році. Тим не менш, навіть таке покриття помітно перевершує традиційне скло (не кажучи вже про пластик) за прозорістю і стійкістю до подряпин.
• Gorilla Glass v4. Версія, що вийшла в 2014 році. Ключовою особливістю стало те, що при розробці цього покриття основну увагу було приділено стійкості до ударів (тоді як попередні покоління робили наголос переважно на стійкості до подряпин). У результаті скло вийшло вдвічі міцніше, ніж у версії 3, притому що його товщина склала всього 0,4 мм.
• Gorilla Glass SR+. Перша версія Gorilla Glass, яка була створена спеціально для смартгодинників та інших мініатюрних наручних гаджетів; представлена в 2016 році. За твердженнями творців, стійкість до подряпин у такого покриття наближається до показників сапфірового скла при збереженні основних переваг Gorilla Glass — високої міцності й прозорості. Загалом для даного матеріалу заявлено перевагу над «альтернативними варіантами» на 70 % за характеристиками міцності та на 25 % за оптичними властивостями.
• Gorilla Glass DX. Ще один різновид скла, який спеціально створений для наручних пристроїв. Був випущений в 2018 році одночасно з версією DX+ (див. нижче). З ключових поліпшень у Gorilla Glass DX заявлені, зокрема, підвищені антирефлексивні властивості й збільшення рівня контрастності видимого зображення на 50 %; останнє, до того ж, дає змогу знизити фактичну яскравість і, відповідно, енергоспоживання екранів без шкоди для якості зображення, що особливо важливо для мініатюрних наручних пристроїв. А від покриття типу DX+ цей матеріал відрізняється, з одного боку, меншою стійкістю до подряпин, з іншого — вищими антирефлексивними характеристиками.
• Gorilla Glass DX+. «Ровесниця» оригінальної версії DX, що відноситься до тієї ж спеціалізації — наручні гаджети та інші мініатюрні пристрої. При цьому DX+ відрізняється більш високою стійкістю до подряпин, однак має дещо гірші антирефлексивні характеристики. У всьому іншому ці типи покриття практично ідентичні.

Ємність акумулятора, штатно встановленого в гаджеті.

Теоретично чим вища ємність, тим більший час роботи на заряді може забезпечити батарея. Однак на практиці автономність гаджета залежить ще й від його енергоспоживання, а воно визначається характеристиками дисплея і «начинки». Тому порівнювати з ємності батареї можна лише моделі одного типу з дуже схожими характеристиками; а для точної оцінки автономності краще орієнтуватися на прямо заявлений час роботи в тому чи іншому режимі (див. нижче).

Також варто сказати, що ємні батареї неминуче виходять досить важкими і громіздкими. Так що ємність акумуляторів, що встановлюються в наручний гаджети, сильно обмежується також габаритами і вагою.

Час, який гаджет здатний опрацювати на одному заряді акумулятора (або комплектної батареї) у звичайному режимі використання.

Під нормальним режимом, як правило, мається на увазі робота з порівняно невисоким навантаженням. Дисплей у цей час може відображати якісь дані, також можуть працювати базові функції (підрахунок кроків, періодична перевірка пульсу тощо), однак у будь-якому випадку енергоспоживання виходить невисоким. Тому час роботи у звичайному режимі може бути досить вражаючим, аж до кількох тижнів, а то й місяців. Однак при виборі не завадить звернути увагу на заявлений час в активному режимі (див. нижче) — особливо якщо тривалий час роботи має вирішальне значення, або ж ви плануєте інтенсивно експлуатувати гаджет. Реальна автономність пристрою, швидше за все, виявиться десь посередині між цими двома значеннями залежно від фактичного навантаження. Якщо для гаджета вказано лише час у звичайному режимі — варто вибирати з певним запасом.

Час, який гаджет здатний пропрацювати на одному заряді акумулятора (або комплектної батарейки) в активному режимі використання.

Для годинників-телефонів (див. «Тип») під цим, зазвичай, мається на увазі режим розмови, для інших гаджетів — режим інтенсивної роботи, коли використовується велика кількість функцій та датчиків і йде постійний обмін інформацією зі смартфоном/планшетом. Втім, конкретне розуміння «активного режиму» у різних виробників може відрізнятися: одні вказують час при максимальному навантаженні (тобто, по суті, гарантований час автономної роботи), інші — в деякому «середньому режимі». Однак у будь-якому разі це досить наочний параметр, що непогано описує автономність тієї чи іншої моделі (і набагато більш близький до реальних показників, ніж згадане вище час у звичайному режимі).

Відзначимо, що для моделей з датчиком GPS (див. «Навігація») в характеристиках може додатково уточнюватися час активної роботи з використанням такого датчика. Детальніше див. «Час роботи (GPS)»

Тип застібки, використовуваний в ремінці або браслеті гаджета.

Найбільш поширеними на сьогодні типами застібок є класична пряжка, розкладні кліпса, розкладний замок, магніт, застібка з фіксатором і липучка. Якщо в характеристиках зазначено відразу кілька варіантів — значить, гаджет поставляється або може поставлятися з різними варіантами ремінців, що використовують різні типи застібок. А ось докладний опис кожного типу:

— Класична (з пряжкою). Застібка, що нагадує пряжку ременя; першопочатково використовувалася в традиційних наручних годинниках, однак у наш час отримала розповсюдження і в «розумних» гаджетах. На одній половині такий застібки знаходиться рамка П-образної або аналогічної форми, що має спеціальний стрижень, на другий — ряд отворів. При застібанні друга половина протягується через рамку, а штир фіксується в одному з отворів. При цьому, вибираючи те або інше отвір, можна налаштовувати розмір ремінця. Крім того, переваги «класики» полягають у надійності, охайному зовнішньому вигляді і сумісності з багатьма матеріалами ремінців (за винятком хіба що металевих браслетів).

— Кліпса (розкладається). Варіант, характерний для металевих браслетів. Найбільшого поширення набула різновид кліпси, що складається із двох вигнутих пластин, з'єднаних віссю. При розстіба...ння вони розкриваються як книжка, збільшуючи загальну довжину браслета і даючи змогу безперешкодно зняти годинник з руки, а при застібанні — складаються впритул один до одного і фіксуються, закріплюючи браслет на зап'ясті. Інша, менш популярний різновид — «метелик», що має дві стулки, які при розкритті піднімаються подібно крилам. Загалом кліпси дуже прості у використанні, однак складні в налаштуванні. Вони застібаються і розстібаються буквально одним клацанням, але ось переналаштувати розмір браслета з кліпсою «на ходу» неможливо — доводиться роз'єднувати і знову з'єднувати спеціальні фіксатори, для чого потрібен додатковий інструмент і деяка вправність..

— Магнітна. Застібка, роль фіксатора в якій грає сильний постійний магніт. Такі пристосування прості і зручні у використанні, так і в регулюванні: для застібання та розстібання досить «приліпити» або «відліпити» магніт, а налаштування по розміру здійснюється прямо під час застібання — шляхом затягування ремінця до потрібної довжини. Головним недоліком такої застібки є те, що її можна застосовувати тільки з металевими браслетами з магнітних сплавів — наприклад, сталевими.

— З фіксатором. Застібка, що нагадує описану вище пряжку, проте має дещо інший принцип дії. На одній стороні ремінця з такою застібкою розташовується штир фіксатора, на іншій — петля D-образної або іншої форми, а також ряд отворів. При застібанні сторона зі штирьком протягується в петлю і потім фіксується в одному з отворів; вибираючи той або інший отвір, можна регулювати ремінець по довжині. Подібна конструкція особливо зручна для ремінців з гуми, вона простіше і водночас надійніше, ніж пряжка, яка також може застосовуватися з такими ремінцями.

— Липучка. Класична застібка-липучка, застосовується виключно з ремінцями з тканини. Як і магнітні (див. вище), такі застібки дають змогу дуже точно регулювати довжину ремінця прямо в процесі застібання. З недоліків липучки, крім обмежень за матеріалами ремінця, варто відзначити схильність до зниження надійності по мірі зносу. Тому в наш час цей тип застібки зустрічається досить рідко, причому майже не використовується як єдиний доступний — зазвичай липучка доповнюється іншим варіантом, наприклад, фіксатором.

— Розкладний замок. Застібка у вигляді разьемного замку, половинки якого знаходяться на різних половинках браслета. Використовується з металевими браслетами дрібного плетіння, так званими «міланськими»; при цьому одна половинка закріплена нерухомо,а другу може рухатися вздовж своєї частини браслета — таким способом регулюється довжина. Для регулювання може знадобитися інструмент, проте сама процедура нескладна — помітно простіше, ніж в кліпсах. А слабка поширеність розкладних замків пов'язана в основному з тим, що міланські і браслети «розумних» наручних гаджетах зустрічаються рідко.

Рівень захисту від пилу й вологи за стандартом IP, якому відповідає гаджет.

Цей параметр зазвичай позначається літерами IP і двома символами після них (IP55, IP56, IP57, IP65, IP66, IP67, IP68, IP69) — наприклад, IP58. Цифри вказують на конкретний ступінь захисту: перша — від сторонніх предметів і пилу, друга — від води. Замість однієї з цифр може бути буква Х (IPX5, IPX7, IPX8) — це означає, що сертифікація за цим показником не здійснювалася: наприклад, пристрій IPX7 має стійкість до вологи 7, але не перевірялося на захист від пилу. Утім, високий ступінь захисту від води автоматично означає і хорошу стійкість до пилу.

Ось рівні захисту від пилу (перша цифра), що зустрічаються в сучасних наручних гаджетах:

5 — стійкість до пилу. Деяка кількість пилу може потрапити всередину, проте це не впливає на роботу пристрою. Зазначати більш низькі рівні не має сенсу, оскільки вони не захищають від пилу.
6 — непроникність для пилу (потрапляння пилу всередину повністю виключається).

Друга цифра описує стійкість до вологи, тут варіанти мо...жуть бути такими:

4 — стійкість до водяних бризок з будь-якого напрямку. Вважається мінімальним рівнем захисту від вологи, який має сенс указувати в характеристиках: зокрема, дає змогу без наслідків витримати потрапляння під дощ.
5 — стійкість до водяних струменів з будь-якого напрямку. Такий рівень дає змогу витримувати сильну зливу й дає можливість як мінімум спокійно мити руки, не знімаючи гаджета.
6 — захист від сильних водяних струменів і ударів морських хвиль. Повністю занурювати такий гаджет під воду небажано, однак його можна використовувати навіть у сильну бурю і не знімати під час приймання душу.
7 — можливість короткочасного занурення під воду на невелику глибину (до 1 м), без постійної роботи у режимі занурення. З таким пристроєм, зазвичай, можна навіть плавати – але дуже недовго (кілька хвилин) і не пірнаючи. Проте варто відзначити, що далеко не кожен гаджет із цим рівнем захисту нормально витримує водяні струмені (тобто відповідність рівню 7 не обов'язково означає відповідність нижчим рівням 5 і 6).
8 — можливість тривалого (понад 30 хв) перебування під водою на великій глибині (більше 1 м), з використанням у зануреному режимі. Конкретні межі глибини й часу можуть бути різними, це варто уточнювати окремо; зустрічаються як гаджети з базовими можливостями, що дають змогу пірнати на кілька метрів, так і дайверські моделі з допустимою глибиною у декілька десятків метрів. Аналогічно до рівня 7, стійкість до водяних струменів у цьому випадку не гарантується.
9 – можливість майже необмеженого часу перебування під водою при зануренні на певну глибину, з використанням пристрою в зануреному режимі. Також рівень 9 гарантує стійкість до впливу гарячої води під сильним напором – наручні гаджети з таким рівнем захисту від пилу та вологи витримують струмені води високої температури під тиском.