Порівняння Roborock S5 vs iRobot Roomba 980

Вид (види) прибирання, для якого призначений пилосос.

Практично всі сучасні агрегати мають функцію сухого прибирання. Зі свого боку, вологе прибирання зазвичай передбачається як доповнення до сухого режиму і вкрай рідко використовується як єдиний формат роботи. Ось докладніший опис цих варіантів:

— Сухе. Традиційне прибирання без використання води: пилосос втягує в себе повітря, збираючи сміття в пилозбірник і очищуючи повітря за рахунок системи фільтрів. Вважається дещо менш ефективним, ніж вологе, зате практично не має обмежень я застосуванню: таким способом можна чистити практично будь-які матеріали. Крім того, подібне прибирання набагато простіше для користувача (не потрібно заливати, а то і зливати воду); а самі агрегати, що мають тільки сухий режим, більше прості і недорогі, ніж аналогічні моделі з функцією вологого прибирання. Крім того, для деяких різновидів пилососів це в принципі єдиний доступний варіант; характерний приклад — ручні моделі як побутової, так і промислової спеціалізації (див. «Тип»).
Окремо відзначимо, що можливість збирання води (див. нижче) може передбачатися навіть в пилососах з чисто сухим типом прибирання (найчастіше в промислових і господарських моделях - див. «Тип»).

— Вологе і сухе. Можливість здійснювати не тільки описане вище сухе, але і вологе прибирання. Саме в такому форматі працюють всі миючі...і пилососи (див. нижче); однак підкреслимо, що не кожен агрегат з функцією вологого прибирання є миючим, і навіть функція збору води (також див. нижче) є в таких моделях не завжди. Річ у тім, що в багатьох пилососах з цією особливістю використовується максимально простий формат роботи: вода із спеціальної ємності подається на спеціальну насадку і зволожує підлогу після чищення. Втім, навіть подібний спосіб оброблення помітно підвищує ефективність порівняно із звичайним сухим прибиранням: додаткова насадка збирає на себе забруднення, які не зміг втягнути пилосос, а зволоження підлоги освіжає приміщення і перешкоджає підняттю в повітря пилу, який міг залишитися після прибирання. Для мийних пилососів, зі свого боку, характерні також інші переваги. Головними недоліками всіх моделей з двома типами прибирання є складність конструкції, більша вага та більш висока вартість, ніж у аналогічних агрегатів з тільки сухим форматом роботи.

— Вологе. Даний варіант означає, що пилосос розрахований лише на вологе прибирання і не припускає роботи в сухому режимі. Докладніше про ці режими див. вище; тут же відзначимо, що це дуже рідкісний, навіть екзотичний варіант, що використовується в одиничних моделях господарських і вертикальних пилососів (див. «Тип»).

Номінальна потужність, споживана пилососом; в моделях з регулюванням потужності (див. нижче) у цьому разі враховується максимальне значення. Фактично мова йде про характеристики встановленого двигуна — саме він є основним, а в більшості пилососів — і взагалі єдиним споживачем енергії.

Вища потужність сприяє збільшенню сили всмоктування та підвищенню загальної ефективності прибирання; крім того, потужніший агрегат простіше оснастити місткою ємністю для пилу. З іншого боку, напряму порівнювати за цим параметром можна тільки пилососи одного типу з однаковими видами пилозбірників (про те й інше див. вище). І навіть у таких варіантах фактична потужність всмоктування (див. нижче) може бути різною — але ж саме вона визначає реальну ефективність. Тим не менш, загальна потужність також дає змогу в цілому оцінити можливості пилососа, в тому числі в порівнянні: наприклад, модель 1500 Вт буде значно перевершувати за ефективністю аналог на 800 Вт (хоча не можна сказати точно, наскільки саме). А ось що однозначно залежить від цього показника — так це енергоспоживання.

Що стосується конкретних значень потужності, то вони багато в чому пов'язані з типом пристрою. Наприклад, у ручних моделей, роботів і вертикальних агрегатів потужність невелика — не більше 1500 Вт (а часто — помітно менше). Такі значення досить популярні й серед інших видів пилососів (звичайних, промислових, господарських тощо), однак серед них зустрічаються і солідніші...показники — 1500 – 1750 Вт, 1750 – 2000 Вт і навіть понад 2000 Вт.

Потужність всмоктування, забезпечувана пилососом; для моделей з регулюванням потужності (див. нижче) у цьому разі враховується максимальне значення. Відзначимо, що «потужністю всмоктування» іноді помилково називають також силу всмоктування, що позначається в паскалях; детальніше про неї див. нижче.

Потужність всмоктування є ключовим показником, що визначає можливості агрегата: чим вона вища — тим ефективніше пилосос здатний втягувати різні забруднення, тим краще він справляється з килимами, тканинами та іншими матеріалами, в які може глибоко «в'їдатися» пил. З іншого боку, висока потужність неминуче позначається на вазі, енергоспоживанні, габаритах і ціні пристрою. Тому далеко не завжди має сенс гнатися за максимальними значеннями — потрібно враховувати реальні умови роботи і загальне призначення пилососа.

Конкретні цифри, що зустрічаються в даному пункті, багато в чому залежать від типу пристрою. Наприклад, у ручних побутових моделях потужність всмоктування не перевищує 100 Вт, а для традиційних побутових агрегатів показник у 100 – 150 Вт все ще вважається дуже скромним. При цьому відзначимо, що мінімумом, необхідним для повноцінної сухого прибирання гладких підлог, вважається 300 - 350 Вт, для ковроліну та інших коротковорсових покриттів – 350 - 400 Вт..., а для довговорсових матеріалів і м'яких меблів бажані вищі показники. Пилососи же з більш низькими значеннями потужності всмоктування призначені не стільки для періодичного прибирання, скільки для постійного (в ідеалі — щоденного) підтримання чистоти у вже прибраному приміщенні.

Що стосується співвідношення між потужністю і силою всмоктування, то воно таке: потужність — це сила всмоктування (тяга), помножена на повітряний потік (продуктивність). Не вдаючись у зайві подробиці, можна сказати, що ефективність роботи пилососа визначається обома цими показниками, і оцінювати цю ефективність варто саме за потужністю всмоктування (причому незалежно від конкретного співвідношення між тягою і продуктивністю).

Сила всмоктування (тяга), забезпечувана пилососом. Указується за максимальним розрідженням (негативним тиском), яке агрегат може створити на робочій насадці.

Відзначимо, що даний параметр іноді плутають з описаною вище потужністю всмоктування, яка вказується у ватах. Так, тяга до деякої міри визначає ефективність роботи агрегата — однак ця ефективність залежить також від продуктивності (повітряного потоку). А потужність всмоктування, яка вказується у ватах, враховує обидва ці параметри — вона визначається перемножуванням тяги на продуктивність (докладніше див. вище). З цієї причини не існує строгого зв'язку між силою і потужністю всмоктування: приміром, розрідження в 25 000 Па може зустрічатися в моделях на 250 Вт, 200 Вт і навіть 150 Вт потужності.

Що стосується практичного значення даної характеристики, то в цілому вища сила всмоктування дає змогу ефективніше працювати при високому опорі — наприклад, при обробленні килимів з довгим ворсом. З іншого боку, більше число паскалей (при тому ж числі ват) означає менший повітряний потік і, відповідно, меншу ефективність при великих об'ємах робіт на невисокому опорі (наприклад, прибиранні великих кімнат з паркетними підлогами). У світлі цього звертати увагу на даний показник має сенс в основному в тих випадках, коли висока сила всмоктування є для вас принциповою. В інших же випадках варто оцінювати можливості пилососа за потужністю всмоктування у ватах.

Зазначимо, що з ряду причин сила всмоктуванн...я найчастіше уточнюється для роботів-пилососів (див. «Тип»). Для таких моделей значення в 1500 Па і нижче вважається дуже невеликим, 1500 – 2000 Па — середнім, 2000 – 2500 Па — високим, більше 2500 Па — дуже високим.

Також варто сказати, що вказування сили всмоктування нерідко використовується як рекламний хід для поліпшення враження про товар. Наприклад, сама по собі потужність всмоктування 150 Вт є досить скромною; але при цьому тяга такого пилососа може становити 25 000 Па — досить вражаючий показник, особливо для недосвідченого покупця, який проте має досить опосередковане відношення до реальної ефективності. Особливо часто подібні хитрощі застосовуються серед вертикальних моделей і вже згаданих роботів — ці різновиди першопочатково не відрізняються високою потужністю в ватах. Для багатьох подібних агрегатів в характеристиках і зовсім вказується лише розрідження в паскалях, без уточнення потужності всмоктування. Це ще більше посилює враження: наприклад, в характеристиках скромного робота цифра «3000 Па» виглядає набагато переконливіше, ніж «40 Вт». Однак, знову ж таки, до реальних можливостей агрегата такі цифри мають досить слабке відношення, і якщо вони не доповнюються даними про потужність всмоктування у ватах — розглядати їх варто виключно як приманку для не дуже досвідченого покупця.

Номінальний об'єм пилозбірника, встановленого в пилососі.

Цей показник багато в чому залежить від типу агрегата (див. вище). Приміром, у більшості ручних побутових моделей ємність не перевищує 0,5 л. Об'єм контейнера у вертикальних пилососах і роботах може бути дещо більше — серед першого різновиду є досить багато моделей на 1 – 2 л і навіть більше, а серед другого — на 0,6 – 1 л і дещо більше. Для звичайних пилососів мінімальний показник фактично становить близько 0,8 – 1 л; великою популярністю у таких пристроях користуються пилозбірники на 1 – 2 л і 2 – 4 л; максимальна ж ємність фактично становить 4 – 6 л — агрегати аналогічного компонування, але більшої місткості, прийнято відносити вже до господарських. Зі свого боку, серед господарських моделей зрідка зустрічаються відносно невеликі ємності, проте в пилососах цього типу ємність в цілому досить велика — вона може досягати 26 – 50 л і навіть більше; те ж стосується промислових (будівельних) агрегатів.

В цілому більш великий пилозбірник дає змогу довше працювати без перерв; з іншого боку, місткий контейнер сам по собі займає більше місця — і, відповідно, позначається на габаритах, вазі і ціні. Так що при виборі за даним параметром варто враховувати факт...ичні особливості застосування пилососа. Тут можна навести такий приклад: для повноформатного прибирання середньої міської квартири потрібна ємність близько 1 – 1.5 л. Таким чином, скажімо, мішок на 4 л дає змогу з достатньою ефективністю провести два таких прибирання, не розвантажуючи пилосос. Існують більш детальні рекомендації щодо оптимальних об'ємів пилозбірника, в тому числі для специфічних варіантів прибирання; ці рекомендації можна знайти в спеціальних джерелах.

Ємність резервуару для води або мийного засобу, яким оснащений або укомплектований пилосос з функцією вологого прибирання (див. «Прибирання»).

Велика ємність дає змогу пропрацювати довше, не заправляючи ємність. З іншого боку, збільшення резервуару відповідним чином впливає на розміри, вагу і вартість агрегату. У світлі цього виробники вибирають даний параметр з урахуванням загальної спеціалізації і «вагової категорії» конкретної моделі. Так, в роботах (див. «Тип») об'єм бака для води за визначенням невеликий — навіть у найважчих моделях він не перевищує 650 мл. А ось інші різновиди пилососів можуть помітно відрізнятися за цим параметром.

В цілому для агрегатів, що не належать до роботів, ємність в 1 л і менше вважається дуже скромною, 1 – 2 л — невеликою, 2 – 3 л — середньою, більше 3 л — вище середньої. Однак тут, знову ж, багато чого залежить від типу. Наприклад, у звичайних побутових пилососах ємність не перевищує 2,5 л, а для господарських моделей це дуже небагато — у них в більшості варіантів ємність бака становить від 3 л і вище.

Наявність в пилососі індикатора заповнення пилозбірника.

Загальний сенс цієї функції зрозумілий вже з назви: це покажчик, що повідомляє користувачеві про заповнення пилозбірника. При цьому зазначимо, що особливості роботи такого покажчика можуть бути різними. Найпростіший варіант — механічне або електричне пристосування, яке спрацьовує тоді, коли кількість сміття в пилозбірнику наближається до критичного. Прогресивніші індикатори можуть відображати конкретний ступінь заповнення в будь-який момент часу; в прогресивних пилососах з цією метою можуть застосовуватися навіть складні електронні системи, з виведенням показань на дисплей або світловий покажчик.

Відзначимо, що найбільшою популярністю ця функція користується в моделях з мішками (див. «Пилозбірник»), оскільки без індикатора контролювати заповненість такого пилососа доводилося б вручну — відкриваючи відсік пилозбірника і на дотик перевіряючи, наскільки щільно наповнений мішок. У системах циклон спеціальні індикатори заповнення зустрічаються досить рідко, а в аквафільтрах — ще рідше: і там, і там часто використовуються прозорі матеріали, що дають змогу бачити кількість сміття всередині, не відкриваючи пилосос.

Спосіб обмеження простору, що обробляється, передбачений в пилососі-роботі.

Інша назва цієї функції — «віртуальна стіна». Її загальний сенс досить очевидний: «стіна» (або декілька стін) дає змогу обмежити переміщення робота по поверхні, що обробляється. Це може знадобитися, наприклад, якщо прибирання потрібно провести в межах кімнати без дверей, або якщо частина підлоги зайнята дрібними предметами, які не потрібно прибирати (наприклад, деталями пазлу, який збирається). А ось конкретні можливості подібного обмеження напряму пов'язані зі способом, яким воно здійснюється. Зазначимо, що функція зустрічається переважно у роботах-пилососах середнього класу та топових моделях. Бюджетні роботизовані «прибирачі» часто не мають функції обмеження зон оброблюваного простору — така у них відсутня.

Ось основні варіанти, що зустрічаються в сучасних роботах:

— Лазерний датчик. Досить популярний варіант — завдяки простоті, невисокій вартості, а також зручності застосування на практиці. Як правило, при встановленні лазерний обмежувач достатньо поставити на підлогу і направити в потрібну сторону. З іншого боку, такі пристрої погано підходять для створення меж складної форми. Класичний формат роботи лазерного обмежувача — лінійний: дверний отвір або приміщення перегороджується прямим променем, який сприймається роботом як межа оброблюваної зони. Крім того, в деяких моделях може передбачатися також круговий режим, коли датчик фо...рмує «заборонену зону» у вигляді кола або сектора певного діаметра; такий формат роботи дає змогу, зокрема, відгороджувати кути приміщень і невеликі ділянки біля стін (характерний приклад — місце розміщення собачої або котячої миски на кухні). Якщо ж потрібно створити межу іншої, специфічнішої форми — для цього в кращому випадку буде потрібно декілька датчиків (притому що в комплекті зазвичай постачається один обмежувач — якщо взагалі постачається); а в гіршому випадку це виявиться і зовсім неможливим. Також варто враховувати, що дальність дії лазера в лінійному режимі зазвичай обмежується 3 – 4 метрами; цього найчастіше цілком вистачає для житлових приміщень і невеликих офісів, однак для великого простору може виявитися недостатнім. А живлення випромінювачів зазвичай здійснюється від батарейок або акумуляторів, заряд яких обмежений.

— Магнітна стрічка. Обмежувач у вигляді стрічки з магнітного матеріалу, що укладається на підлогу. Така стрічка фіксується спеціальним датчиком і сприймається роботом як межа, яку не можна перетинати; для надійної фіксації вона, як правило, робиться самоклейкою, а інтенсивність магнітного поля в більшості випадків забезпечує ефективну роботу через килими та інші аналогічні покриття. Однією з ключових переваг таких обмежувачів є те, що з відрізків стрічки можна сформувати «заборонену зону» практично будь-якої форми: довжину відрізків можна вибирати на свій розсуд, а максимальна загальна довжина обмежується лише наявним під рукою запасом стрічки. Крім того, даний тип обмежувачів не потребує живлення. До недоліків цього варіанта можна віднести насамперед складність укладання в деяких умовах (наприклад, під суцільним ковроліновим покриттям). Крім того, до комплекту в кращому випадку входить зовсім невелика кількість стрічки; а багато пилососів і зовсім нею не комплектуються, так що магнітну «межу» потрібно купувати додатково.

— Через додаток. Найпрогресивніший спосіб обмеження прибирання: межі робочої зони задаються на смартфоні або іншому гаджеті через додаток, що використовується також для загального управління роботом. Практично всі моделі з цією функцією мають також функцію побудови карти приміщення (див. нижче) — готова карта відображається в додатку, і на ній користувач може за своїм бажанням задати межі робочої зони. Найпростіший варіант таких меж — окремі прямі лінії, проте в управляючих додатках нерідко передбачаються і більш широкі можливості: ламані лінії і багатокутники з окремих відрізків, стандартні фігури (коло, овал, прямокутник) і навіть можливість намалювати межу від руки. У будь-якому разі даний спосіб обмеження надзвичайно зручний і функціональний, однак роботи-пилососи з подібною можливістю обходяться недешево — в основному через наявність складної системи картографування.

Система картографії передбачається у багатьох сучасних роботах. Вона дає змогу визначити розміри приміщення і розташування різних перешкод, наявних у ньому, а також фіксувати маршрут, пройдений пилососом. Зустрічаються різні за своїм принципом роботи системи, серед яких виділяються три типи. Методи побудови карти за даними з датчика або камери належать до базового рівня. А ось побудова карти за допомогою лазерного далекоміра (лідара) дає більш точні результати і зводить пристрій до категорії вище. Відповідно, наявність такої системи позначається на загальній вартості, проте дає цілу низку переваг. По-перше, помітно підвищується ефективність прибирання: робот запам'ятовує, які ділянки вже прибрані, і приділяє максимум уваги необробленим зонам. По-друге, пересування здійснюються за оптимальними траєкторіями, найкоротшими шляхами; це сприяє економії енергії і збільшує час роботи без підзарядки. По-третє, з'являється можливість ефективно прибирати великі простори складної форми (наприклад, всю квартиру цілком). А якщо пилосос управляється через додаток на смартфоні або іншому гаджет — створена карта відображається в цьому додатку, що дає різні додаткові можливості: коригування зібраних даних, управління пристроєм в реальному часі, побудова маршрутів, обмеження прибирання через додаток (див. вище) тощо.

Що стосується способів побудови карт (і подальшої навігації), то в наш час зустрічаються в основ...ному такі варіанти:

— Камерою. Такі системи працюють за рахунок того, що робот за допомогою цифрової камери «оглядає» приміщення, запам'ятовуючи його форму і розташування предметів. Досить простий, недорогий і при цьому практичний спосіб: як правило, камера доповнюється алгоритмом розпізнавання предметів, завдяки чому вона здатна «впізнавати» занесені в пам'ять перешкоди незалежно від їх положення в просторі. Це особливо корисно при наявності предметів, які часто переміщуються з місця на місце — на зразок стільців. Крім того, якщо карта відображається в додатку на смартфоні — вона має вигляд не просто умовної схеми, а реального зображення, що дуже зручно. До недоліків даного варіанта можна віднести хіба що дещо меншу точність, ніж у датчиків і тим більше далекомірів. Однак у більшості випадків цей момент не має вирішального значення, а в деяких моделях інформація з камери може доповнюватися даними з сенсорів, що й зовсім зводить цей недолік до нуля.

— Датчиками. Створення карти за рахунок роботи різних спеціальних датчиків. Найчастіше такі системи використовують сенсори перешкод і захисту від падіння (див. «Функції робота»), що працюють у зв'язці з інерціальним модулем, що визначає поточне положення робота в просторі. Отримуючи сигнал з певного датчика, робот зберігає дані про точку спрацьовування; з таких точок в результаті і формується карта. Це досить надійний спосіб, цілком придатний для «внутрішнього» використання самим роботом; за точністю він поступається далекомірній картографії (див. нижче), однак і обходиться дешевше. До недоліків даного типу побудови карт можна віднести деяку незручність при управлінні через додаток: на екрані смартфона карта відображається у вигляді умовної схеми, не завжди зручної для користувача. Крім того, пилососи з подібними системами нездатні заздалегідь реагувати на зміну обстановки — ця зміна визначається лише при черговому спрацьовуванні датчика.

— Далекоміром (лазером). Побудова карти за допомогою лазерного далекоміра — лідара. Як правило, такий далекомір охоплює простір на всі 360° навколо пилососа, скануючи простір з високою частотою (сотні і навіть тисячі вимірів у секунду у всіх напрямках). Це дає змогу створювати досить точні карти за невеликий час і при мінімумі переміщень в просторі. Крім того, далекомір використовується не тільки при первісній побудові карти, але і при подальшій роботі — завдяки цьому робот моментально реагує на зміни в обстановці та коригує траєкторію руху. Головний недолік таких систем — досить висока вартість. Крім того, як і у випадку датчиків, при управлінні пилососом зі смартфона карта відображається у вигляді умовної схеми, що дещо менш зручно, ніж при використанні камер.

— Далекоміром+камера. Це найбільш прогресивний і функціональний варіант: лазер забезпечує високу точність визначення відстаней і швидку реакцію на зміни в обстановці, а камера дає змогу створювати не просто схеми, а реалістичні зображення приміщень, зручні при управлінні через смартфон. Головний недолік таких комбінованих систем — досить висока вартість; тому зустрічаються вони вкрай рідко, в основному в роботах-пилососах преміумкласу.