Порівняння Yamaha VXS5 vs Yamaha Stagepas 400i

Загальна спеціалізація акустичної системи.

У наш час за цим показником виокремлюють домашні, концертні, моніторні, інформаційні, зовнішні і кінотеатральні системи, а також рішення для розширення наявних АС. Водночас призначення не є категоричним приписом — багато моделей допускають і нестандартні варіанти використання. Однак простіше й зручніше все ж вибирати колонку згідно з тим способом застосування, який для неї першопочатково передбачений. Конкретні ж особливості акустики різного призначення такі:

— Домашня. Різновид АС, яка призначена, як випливає з назви, для індивідуального використання в домашніх умовах. Відзначимо, що характеристики таких моделей можуть бути різними — від найпростіших поличних динаміків до потужних багатосмугових колонок, розрахованих на домашні кінотеатри й високоякісні аудіосистеми.

— Концертна. Відмінною зовнішньою особливістю АС, які призначені для концертів, є великі габарити й висока номінальна потужність (у деяких моделях вона перевищує 1 кВт). Останнє є незамінним для широких просторів — залів, стадіонів тощо — де звук до того ж повинен «перекрикувати» реакцію слухачів (іноді досить гучну). А ось купувати такі колонки для домашнього використання не має сенсу — не тільки через вис...оку вартість, але ще й тому, що замість високорівневих входів (як у домашніх АС) такі системи мають роз'єм для спеціальної апаратури, музичних інструментів тощо. Найчастіше концертна акустика продається в комплектації 1.0 (див. «Кількість каналів») у розрахунку на те, щоб звукоінженери могли зібрати потрібну конфігурацію акустики з певної кількості компонентів.

— Моніторна. Головним призначенням моніторної акустики є контроль якості звука; відповідно, усі подібні моделі відрізняються надзвичайно високою точністю передачі всіх деталей звучання, рівною АЧХ і практично повною відсутністю спотворень. Це робить їх незамінними для професійного використання (наприклад, у студіях звукозапису): моніторна колонка дасть змогу дуже точно визначити всі недоліки вхідного сигналу, включаючи перешкоди підсилювача, неточності аудіомонтажу тощо. Як і концертні (див. вище), подібні системи зазвичай оснащуються спеціалізованими входами, проте використовувати монітори для домашнього прослуховування не має сенсу ще й з іншої причини: всі огріхи звука, непомітні на звичайній акустиці, у цьому разі проявляться — і можуть помітно зіпсувати враження. Та й ціна таких моделей дуже висока.

— <Інформаційна. Різновид акустичних систем, які використовуються для голосових сповіщень — на вокзалах, в аеропортах, торгових центрах, навчальних закладах тощо. Для таких сповіщень застосовуються підсилювачі з робочою напругою 100 В — відповідно, інформаційна акустика розрахована на роботу з таким обладнанням. Цей момент є ключовим. Багато моделей цього призначення можуть працювати і як звичайна домашня акустика, інші мають захищені корпуси, на зразок описаних нижче зовнішніх — однак якщо система сумісна зі стовольтовими підсилювачами, то в нашому каталозі вона однозначно відноситься до інформаційної. Варто зазначити, що оскільки головним призначенням такої акустики є передача голосу, то її частотний діапазон (див. нижче) часто буває вужчий, ніж у домашньої.

— Зовнішня. Акустичні системи, які призначені для встановлення поза приміщеннями. Можуть використовуватися, наприклад, для звукового супроводу свят на дачі чи на природі, програвання музики на літніх майданчиках кафе тощо. Усі моделі цього типу обов'язково мають стійкий до вологи й корозії корпус (див. «Захист від вологи») на випадок несприятливих погодних умов; крім того, вони зазвичай додатково захищені від впливу ультрафіолету. Зовнішня акустика може кріпитися різним способом (див. вище), однак найчастіше зустрічаються підвісні варіанти.

— Кінотеатральна. Моделі, які призначені, згідно з назвою, для використання в кінотеатрах — причому не стільки в залах «домашнього» формату, на 6 – 10 глядачів, скільки у великоформатних розважальних комплексах на десятки й сотні посадкових місць. Кінотеатральні колонки мають наступні загальні риси. По-перше, усі вони робляться пасивними, у розрахунку на підключення до спеціалізованих підсилювачів; відповідно, у ролі входів використовуються високовольтні роз'єми у вигляді клем або гнізд Euroblock. По-друге, потужність таких пристроїв досить висока — від 100 Вт і вище. По-третє, кінотеатральна акустика зазвичай випускається у форматі 1.0 (див. «Кількість каналів») — іншими словами, такі моделі не є готовими акустичними системами, а лише окремими компонентами, з яких збирається конкретна багатоканальна АС. Такий формат випуску дає можливість максимально точно підібрати колонки, необхідні для конкретного залу. За типом установлення кінотеатральна акустика зазвичай відноситься до підлогової, вбудовуваної або настінної. Останній різновид найчастіше розрахований на встановлення на бічних стінах, а перші два — за екраном. Водночас підлогові версії можуть фактично складатися з двох частин — класичної колонки для низьких частот і рупора для СЧ і ВЧ.

— Розширення акустичної системи. Специфічний різновид акустики, який першопочатково не припускає самостійного застосування і використовується як доповнення до колонок традиційної конструкції. Такі моделі застосовуються здебільшого в системах багатоканального об'ємного звука — для розширення звукової сцени по вертикалі; вони мають характерний зовнішній вигляд: порівняно невеликі розміри, похила верхня панель і вбудований у цю панель динамік. Таким чином, звук від динаміків спрямований під кутом вгору — у розрахунку на те, щоб, відбившись від стелі, досягти слухача й створити враження того, що джерело звука знаходиться зверху. Застосування «розширювальної» акустики дає змогу обійтися без використання спеціалізованих стельових колонок. Це особливо зручно з тієї причини, що колонки для стелі зазвичай робляться вбудованими й досить складні в монтажі, тоді як модулі розширення нерідко допускають установлення прямо на основні компоненти АС. Також відзначимо, що цей різновид акустики може бути першопочатково розрахований на певні моделі основних колонок; цей момент варто уточнювати перед покупкою.

— Підлогова. Як випливає з назви, такі колонки розраховані на розміщення на підлозі й мають відповідну конструкцію: так, у більшості моделей корпус має велику висоту, підібрану з таким розрахунком, щоб під час розміщення на підлозі динаміки перебували на оптимальній висоті. Крім того, підлогова акустика конструюється з розрахунком впливу самої підлоги на звук; це дає можливість досягти рівності й хорошої глибини низьких частот. Підлогові АС загалом мають найбільшу потужність серед усіх типів і розраховані зазвичай на великі приміщення.

— Полична. Поличні АС мають відносно невеликі габарити й призначені для розміщення на полицях або підставках іншого типу, на значному підвищенні відносно підлоги (оптимальною вважається висота, яка приблизно відповідає розташуванню голови слухача). Перевагою такого розміщення вважається рівне звучання на всіх частотах. Крім того, такі моделі зазвичай мають меншу потужність, ніж підлогові, і добре підійдуть для невеликих приміщень — до того ж полички можна закріпити на стіні, як настінну колонку.

— Підлогова/полична. До цього типу належать багатоканальні (див. «Призначення») системи, у яких одна частина колонок розраховані на підлогове розміщення, інша — на полиці. До перших зазвичай належать фронтальні й, іноді, тилові колонки, а також сабвуфер, до других — центральний канал і тилова акустика невеликої потужності. Детальніше про підлогову й поличну інсталяції див. вище.

— Вбудована. Колонки, які призначені для монтажу прямо в стелю або стіну. Часто такі моделі взагалі не мають корпусу — його роль відіграють ніші, у які встановлюються динаміки. За формою корпусу, а саме монтажного отвору, така акустика може бути круглою, овальною, прямокутною та квадратною. Головною перевагою вбудованих систем є те, що вони займають мінімум місця в приміщенні, до того ж можуть бути зроблені практично невидимими, і загалом їх легше вписати в дизайн, ніж який-небудь інший тип. Водночас вбудовані колонки найскладніші в монтажі, вимагають участі кваліфікованого спеціаліста, а переставити невдало встановлений динамік також дуже складно.

— Настінна. Такі колонки за низкою характеристик вельми схожі з поличними (див. вище): зокрема, мають невеликі розміри й потужність і розраховані на встановлення на рівні вух слухача. Ключовою відмінністю є власна система кріплення, завдяки якій настінні моделі не вимагають поличок чи інших підставок і підвішуються прямо на стіну. Це зумовило іншу відмінність — акустичні характеристики: вони розраховані на те, що за колонкою буде знаходитися глуха стіна. Через це настінні моделі не варто ставити на полички, навіть якщо конструкція дає можливість — звучання буде далеким від оптимального. Крім варіантів з традиційною конструкцією, настінна акустика включає також так звані «дипольні» колонки: вони мають 2 динаміки, які спрямовані в різні сторони, і розраховані на розміщення на бічній стіні в домашніх кінотеатрах преміумкласу, для створення максимально об'ємного звука.

— Підвісна. Як випливає з назви, акустичні системи цього типу підвішуються до стелі чи іншої основи на гнучких кріпленнях — це можуть бути як троси, та й власні кабелі. Більшість стельових моделей належить до інформаційних (див. «Призначення»); це пов'язано з тим, що одним із найпростіших способів перекрити велике приміщення є установлення під стелею усеспрямованого динаміка. Водночас підвісними можуть виготовлятися і висококласні домашні системи: річ у тім, що подібне розміщення максимально віддаляє колонку від полиць, стін тощо,, і таким чином зводить до мінімуму спотворення, обумовлені сторонніми предметами (тим більше, що вони не завжди виготовляються з оптимальних з точки зору акустики матеріалів).

— Ландшафтна. Крім незвичного як для акустичних систем зовнішнього вигляду й стилізації під елементи ландшафтного дизайну, акустика цього типу може похвалитися також дуже стійкими корпусами. Так, колонки зазвичай не бояться перепадів температури, прямих сонячних променів або опадів. Водночас вони призначені для відтворення музики на відкритому просторі. Їх вільно можна встановити у дворі, багато виробників першопочатково комплектують свої рішення спеціальною системою кріплення для запобігання крадіжці акустичних систем.

— Лінійний масив. Лінійним масивом називають акустичні комплекси, у яких кілька колонок складені вертикально, безпосередньо одна над іншою. Завдяки цьому подібна система формує звукові хвилі циліндричної форми (а не сферичної, як у класичній акустиці). Такі хвилі відрізняються гарною «далекобійністю», гучність лінійних масивів у міру збільшення відстані знижується не так сильно, як у звичайних колонок. Це дає можливість добитися рівномірного й гучного звучання навіть на широких просторах на зразок стадіонів або концертних залів. А ось на невеликих відстанях (приблизно декількох метрів) подібні характеристики не потрібні. Тому основною сферою застосування лінійних масивів є концертна акустика (див. «Призначення»).

— Активні. Акустичні системи, оснащені власним вбудованим підсилювачем потужності. Для таких АС достатньо сигналу лінійного рівня (з передпідсилювача), завдяки чому вони дуже прості у використанні. З іншого боку, вбудованому підсилювачу потрібно живлення, так що подібні колонки доводиться підключати ще й до розетки.

— Пасивні. Акустичні системи, не мають вбудованого підсилювача потужності. Відповідно, підключати такі АС потрібно до зовнішнього підсилювача (або пристрою, який має такий підсилювач — наприклад, аудиоресиверу), при цьому доводиться звертати особливу увагу на сумісність компонентів. З іншого боку, пасивна акустика вважається більш підходящим для створення високоякісних аудіосистем, ніж активна: вона дозволяє вибрати підсилювач потужності на свій розсуд, до того ж в корпусі колонок відсутній «зайва» електроніка, що знижує ймовірність виникнення наведень.

— Пасивна/активна. Акустичні системи, що поєднують пасивні основні колонки з активним сабвуфером. З низки технічних причин активні сабвуфери зручніше пасивних: зокрема, вони позбавляють користувача від необхідності шукати спеціалізований НЧ-підсилювач, та й можливостей по налаштуванню дають більше (останнє може стати в нагоді для «вписування» звуку в конкретне приміщення). Тому багато виробників випускають пасивно-активні комплекти.

— 1.0.Одноканальна (є монофонічною) аудіосистема. «Поодинці» такі колонки не забезпечую відчуття об'ємності, однак можуть застосовуватися в якості окремих компонентів для багатоканальних систем об'ємного звуку.

— 2.0. Звичайний стереозвук: дві колонки, які відповідають за лівий і правий канал. Дозволяє створити мінімальну ілюзію «об'ємного» звуку шляхом імітації зміщення джерела звуку в просторі перед слухачем.

— 2.1. Система з двох динаміків, створюють мінімальну ілюзію «об'ємного» звуку, і сабвуфера, який забезпечує потужний і насичений звук за рахунок додавання низьких і наднизьких частот.

— 3.0. Система з трьох динаміків (центрального і двох фронтальних). За заявами деяких виробників, такі системи в невеликих приміщеннях здатні, при деяких хитрощі, відтворювати повністю об'ємний звук без тилових колонок.

— 5.0. Набір з п'яти колонок (двох фронтальних, центральної і двох тилових), що дозволяє відтворювати повністю об'ємний звук, який суб'єктивно сприймається слухачем не тільки перед, але і за собою.

— 5.1. Набір з п'яти колонок і сабвуфера для низьких і наднизьких частот, що дозволяє відтворювати повністю об'ємний звук, який суб'єктивно сприймається слухачем не тільки перед, але і за собою. Системи 5.1 — один з найбіл...ьш популярних форматів багатоканального звуку, широко застосовується, зокрема, в домашніх кінотеатрах.

Зустрічаються також більш рідкісні варіанти зумовлені під вузькі потреби:

— 1.1. Системи у вигляді сабвуфера, на який зверху встановлена колонка загального діапазону. Зустрічаються переважно у концертній акустиці — з таких комплектуючих зручно збирати системи для потужного і насиченого звуку.

— 2.2. Подальший розвиток ідеї, закладеної в системах 1.1 (див. вище); фактично — це комплекти з двох однакових колонок формату 1.1. Подібні комплекти випускаються з тих міркувань, що для концертів, особливо в порівняно невеликих приміщеннях, нерідко буває достатньо всього пари колонок 1.1; купити відразу дві такі колонки зручніше, а часто і дешевше, ніж купувати їх по одній.

— 3.1. Система з трьох динаміків (центрального і двох фронтальних), а також сабвуфера для низьких і наднизьких частот. Є «спрощеною» версією системи 5.1; за заявами деяких виробників, такі системи здатні відтворювати повністю об'ємний звук за відсутності тилових колонок, за рахунок чого є ідеальними для установки в невеликих приміщеннях, де немає можливості розмістити повноцінну 5.1-акустику.

— 4.0. Різновид систем 4.1 (див. нижче), позбавлена сабвуфера, в іншому повністю аналогічна.

— 4.1. Спрощена версія формату 5.1 (див. вище); такі системи зазвичай позбавлені або центрального, або одного з тилових каналів. У будь-якому разі за інших рівних умов вони обходяться дешевше повноформатних 5.1, але і якість звуку у них відчутно нижче.

— 4.2. У дану категорію відноситься переважно концертна акустика (див. «Призначення»), що являє собою розширену версію описаної вище 2.2. У системах 4.2 над кожним сабвуфером встановлюється не одна, а дві колонки загального діапазону. Таким чином можна досягти більш якісного та насиченого звуку.

— 5.2. Варіація описаного вище 5.1, доповнена другим сабвуфером — це позитивно позначається на якості і точності відтворення низьких частот. З іншого боку, параметри таких систем дещо складніше.

— 6.1. Розширена версія формату 5.1: два фронтальних динаміка, центральний, три тилових (лівий, правий і центральний) і сабвуфер для низьких і наднизьких частот. Характеризується більш точною передачею об'ємного звуку в задньому секторі, однак зустрічається досить рідко.

— 7.0. Розширена версія багатоканального звуку з п'ятьма основними каналами (наприклад, 5.1). В даному випадку п'ять основних каналів доповнено ще двома, що дає змогу досягти більш об'ємного і достовірного звучання. Найчастіше додаткові канали розташовуються позаду («тил правий» і «тил лівий»), але залежно від конкретного формату звуку можливі й інші варіанти установки — наприклад, по боках від користувача.

— 8.1. Системи, що передбачають 8 основних каналів звучання плюс 1 низькочастотний. Конкретний розподіл основних каналів може бути різним, залежно від моделі. Проте всі системи 8.1 відрізняються, з одного боку, доброю достовірністю об'ємного звуку, з іншого — високою вартістю і складністю в налаштуванні.

Чутливість акустичної системи.

Цю характеристику вказують на підставі того, яку гучність звуку акустика здатна видати при підведенні до неї сигналу визначеної стандартної потужності. Простіше кажучи, чим вище чутливість АС — тим голосніше вона буде звучати під час тієї ж вихідної потужності підсилювача. Таким чином, чутлива акустика може ефективно використовуватись у поєднанні з порівняно малопотужними «усилками». З іншого боку, низька чутливість теж має свої переваги: вона дозволяє досягти більш рівномірного АЧХ і знижує ймовірність перевантаження підсилювача. У найменш чутливих сучасних АС даний показник не перевищує 84 дБ, у найбільш чутливих він становить 95 – 96 дБ і більше.

Зазначимо, що на практиці звертати увагу на цей параметр доводиться тоді, коли акустику планується використовувати з окремо підібраним підсилювачем потужності. Тому для активних систем (див. «Тип») чутливість має чисто довідкове значення, і при виборі її, зазвичай, можна не враховувати.

Імпедансом називають номінальна електричний опір акустичної системи. В наш час використовується набір стандартних значення імпедансу; найбільше поширення отримали колонки на 4 Ом, 6 Ом, 8 Ом і 16 Ом.

Основне значення даний параметр має для пасивної акустики (див. «Тип»). При підключенні таких колонок до підсилювача потужності вкрай бажано, щоб їх імпеданс відповідав опору АС, на яке розрахований підсилювач; при невідповідності можливі або перевантаження і спотворення в звучанні (якщо імпеданс колонок нижче оптимального), або зниження потужності (у протилежному випадку).

Що стосується активної акустики, то тут імпеданс має переважно довідкове значення колонки в таких системах першопочатково підбираються під відповідні підсилювачі. Правда, існує думка, що більш високий опір знижує рівень перешкод і позитивно позначається на чистоті звуку; однак різниця в імпедансі між різними моделями зазвичай не настільки велика, щоб цей вплив було помітно на тлі інших факторів, що визначають якість звучання.

Частота кросовера, передбаченого у конструкції АС.

Кросовер встановлюється виключно в моделі з кількома смугами (див. «Кількість смуг»). Це електронний фільтр, який забезпечує поділ вхідного аудіосигналу на окремі частотні діапазони та спрямовує кожен діапазон на «свій» комплект динаміків. А частота кросовера показує де проходить межа між цими діапазонами. Якщо смуг більше двох - то й подібних меж буде кілька: наприклад, для чотирисмугової системи може бути вказано "0.15/0.8/2.8 кГц" або "0.12/1/3.8".

Найчастіше цей параметр має переважно довідкове значення: частоти вбудованого кросовера підбираються під робочі характеристики динаміків, встановлених АС.

Номінальна потужність однієї фронтальної колонки АС. Детальніше про номінальної потужності див. «Сумарна номінальна потужність» нижче. Тут же відзначимо, що чим вище потужність, тим голосніше може звучати компонент системи — зрозуміло, при правильно підібраному підсилювачі. Крім того, і для узгодження з підсилювачем цей параметр дуже важливий: бажано, щоб вихідна потужність на відповідному каналі підсилювача була не більше, ніж потужність колонки. Якщо вхідний сигнал буде потужнішим — можливі спотворення в звучанні і навіть ушкодження динаміків, а якщо слабкіше — то гучність звучання знизиться (іншими словами, не можна буде використовувати весь потенціал акустики), але цей момент буде критичний лише для прослуховування на максимальній гучності.

Загальна номінальна потужність всіх компонентів АС, іншими словами — сума потужностей всіх колонок. Як номінальної зазвичай вказують найбільшу середню (середньоквадратичну) потужність, на якій акустика може працювати тривалий час без перевантажень і пошкоджень. При цьому окремі стрибки потужності можуть помітно перевищувати це значення, однак саме номінальна потужність є основною характеристикою будь-якій АС.

Від цієї характеристики залежить насамперед гучність звучання: чим потужніший колонки — тим більш гучний звук вони можуть видати за наявності відповідного підсилювача. Крім того, пасивні й пасивно-активних моделях від потужності залежить ще й сумісність із зовнішнім підсилювачем: вихідна потужність «усилка» не повинна перевищувати потужності підключеного до нього акустики, інакше можливі перевантаження і навіть поломки.

Детальні рекомендації щодо вибору АС по потужності під ту чи іншу ситуацію можна знайти в спеціальних джерелах. Проте загалом показник до 100 Вт за мірками сучасної акустики вважається досить скромним, 100 – 200 Вт — середнім, 200 – 300 Вт — вище середнього, а найпотужніші комплекти видають до 500 Вт і навіть більше.

В завершення відзначимо ще два нюанси. По-перше, при порівнянні різних систем по даній характеристиці потрібно враховувати ще й формат звук...у, в якому вони працюють. Зокрема, за наявності сабвуфера на нього може припадати значна частина сумарної потужності — до половини і більше. У підсумку, наприклад, комплект 2.1 на 50 Вт з 20-ватним «сабом» на основних частотах не зможе витягнути таку ж гучність, як 40-ватна система 2.0: у першому випадку на кожен основний канал буде припадати всього по 15 Вт, у другому — по 20 Вт. По-друге, у багатоканальних системах загальна потужність може розподілятися між каналами в різній пропорції; так що, скажімо, дві системи 5.1 з однієї і тієї ж сумарною потужністю можуть помітно відрізнятися по балансу фронту і тилу на максимальній гучності.