Кухонне приладдя
—
Ополоник. Специфічний різновид кухарської ложки: має круглу чашку, зазвичай перпендикулярну або майже перпендикулярно ручці. Застосовується ополоник переважно для розливання супів, компотів, різних напоїв з каструлі або іншої великої ємності в порційний посуд (тарілки, чашки і т. п). Можливі й інші варіанти застосування, зокрема, таким приладом зручно перемішувати ті ж супи.
—
Кухарська ложка. Прилад, що зовні нагадує збільшену приблизно в півтора рази столову ложку. Досить універсальний, застосовується, зокрема, для перемішування і розкладання по тарілках салатів і других страв, для введення спецій, для зняття проби та ін.
—
Виделка для м'яса. Виделка для роботи з великими шматками м'яса — наприклад, вилучення їх з бульйону, перевертання на сковорідці або перевірки готовності при запіканні. Має досить велику довжину, а зубів зазвичай всього два.
—
Шумівка. Прилад, призначений переважно для зняття піни при приготуванні супів, компотів та інших аналогічних страв, варінні картоплі та ін. Має вигляд великої ложки з круглим черпалом, в якому пророблені невеличкі отвори або прорізи, або з черпалом у вигляді сита з тонкого металевого дроту. Крім зняття піни, шумівки також можуть застосовуватися для вилучення твердих продуктів з рідини — на приклад, таким приладом зручно діставати з води готові пельм
...ені.
— Лопатка. Класична кухонна лопатка — пристосування у вигляді плоскої лопаті на ручці. Один з найпопулярніших способів застосування такого інструменту — перевертання страв при смаженні: лопатки зручні при готуванні відбивних, стейків, оладків та ін. Втім, можливі й інші способи застосування — наприклад, для перемішування салату. Окремо відзначимо, що в даному випадку мова йде про лопатки з суцільними лопатями; моделі з прорізами винесені винесені в окрему категорію, про них див. нижче.
— Лопатка з отворами. Різновид описаних вище кухонних лопаток, має отвори в робочій частині. Завдяки цим отворам на лопатці не затримується зайва рідина — наприклад, олія або соус.
— Ложка з отворами. Різновид кухарської ложки (див. вище), яка, згідно з назвою, має отвори в черпалі. Такі прилади дуже зручні для вилучення окремих шматків продуктів з рідини — бульйону, соусу, маринаду та ін.: тверді шматки залишаються в ложці, а рідина стікає через отвори.
— Ложка для спагеті. Спеціалізована ложка для розкладання спагеті та інших аналогічних макаронних виробів. За розміром аналогічна описаній вище кухарській ложці, однак помітно відрізняється за конструкцією: чашечка має отвори в центрі і характерні закруглені зуби по краях. Завдяки такій конструкції спагетті не випадають з чашечки, а зайва рідина стікає через отвори.
— Соусна ложка. Ложка для додавання до страви різних соусів і заправок. Має довгу ручку і чашечку специфічної форми з носиком на бічній стороні. Цей носик дозволяє точно дозувати вміст.
— Товкачка. Інструмент для приготування пюре, насамперед картопляного. Також в просторіччі називається «товкачкою». Являє собою круглу, овальну або прямокутну пластину зі спеціальними прорізами, закріплену перпендикулярно рукоятці. Така компоновка дозволяє із зручністю застосовувати товкачку в ролі своєрідного ручного преса, а завдяки прорізам пластина забезпечує більший тиск, легше вминается в продукт і ефективніше розчавлює його.
— Щипці. Кухонні щипці нагадують дві поварські ложки або лопатки, сполучені кінцями ручок. Завдяки такій конструкції можна зручно брати окремі шматки страви. Зазначимо, що у кухарських наборах можуть зустрічатися щипці з різною спеціалізацією: сервірувальні (з характерною фігурною робочою частиною), для м'яса (з робочою частиною у вигляді пари плоских лопаточок), для салату (з глибокими чашечками), для макаронів (з характерними пелюстками) та ін. Так що тип щипців не завадить уточнити окремо.
— Віничок. Інструмент для збивання вмісту, що має більш-менш рідку консистенцію — рідкого тіста для млинців, заготовки під омлет та ін. Має рукоятку порівняно невеликої довжини і робочу частину у вигляді своєрідного «каркасу» з металевого або полімерного дроту.
— Пензлик. Кухонний пензлик за конструкцією аналогічний звичайному малярському — хіба що щетина, зазвичай, робиться не з натуральних волокон, а з синтетичного полімеру, найчастіше харчового силікону. Призначається такий інструмент для змазування різних продуктів олією, соусом, глазур'ю та ін.: за допомогою пензлика зручно наносити таке «додаткове покриття» тонким шаром.Матеріал ручки
Матеріал, з якого виготовлені ручки входять в комплект приладів.
— Метал. Ручки виконані цілком з металу — зазвичай нержавіючої сталі — без будь-яких вставок (ручки зі вставками винесені в окрему категорію, див. нижче). Головними перевагами металу є висока міцність і надійність, таку ручку непросто зламати, навіть якщо спеціально задатися такою метою. Металеві ручки загалом дещо поступаються по зручності пластикових і дерев'яних зокрема, вони схильні ковзати в руках; проте на практиці все залежить від особистих переваг — деяким, навпаки, більше подобається саме метал. З однозначних недоліків даного варіанта можна відзначити досить високу теплопровідність — при довгому контакті інструменту з гарячою посудом або її вмістом (наприклад, якщо забути ополоник в каструлі або лопатку на сковороді) ручка може сильно нагрітися. Втім, подібні ситуації на практиці виникають не так вже часто.
— Сталь зі вставкою. Сталеві ручки з додатковими вставками або накладками з пластику, гуми, силікону, дерева або іншого матеріалу. Про особливості стали див. «Метал» вища; а вставки призначаються для того, щоб тією чи іншою мірою компенсувати недоліки суцільнометалевих ручок. Передусім така конструкція забезпечує надійне утримання в руках і зводить до мінімуму ймовірність вислизання. Крім того, більшість використовуваних для вставок матеріалів мають низьку теплопровідність, що дозволяє безпечно брати навіть сильно нагріте прилад. Втім, з низки причин склалося так, що більшість...наборів, які використовують такі ручки, складається з інструментів, не призначених для роботи з гарячими продуктами — штопорів, орехоколов, овощечисток і т. ін.
— Дерево. Досить зручний матеріал для ручок: дерево має естетичний зовнішній вигляд, приємно на дотик, надійно утримується в руці і слабо проводить тепло, завдяки чому такі ручки майже не гріються навіть при тривалому контакті приладу з гарячою стравою. Правда, дерев'яна поверхня схильна накопичувати забруднення, тому після кожного використання таку ручку потрібно досить ретельно мити. Ще одним недоліком є ймовірність розтріскування при намоканні і подальшому висиханні, однак цього схильні переважно старі ручки, прослужили кілька років. Зазначимо, що дерево треба берегти від відкритого вогню: воно може обвуглитися або навіть спалахнути.
— Пластик. Недорогий і водночас дуже практичний матеріал. Пластик має невелику вагу, може виконуватися в будь-якому кольорі, для зручності утримання його поверхня може мати насічку, що запобігає ковзанню, а завдяки низькій теплопровідності ризик обпектися про таку ручку мінімальний, навіть якщо прилад довго контактує з гарячою їжею або посудом. Крім того, на відміну від дерева, пластик не вбирає вологу і забруднення і легко очищається. По міцності він може дещо поступатися того ж дереву, однак цей момент, зазвичай, на практиці не критичний. До недоліків цього матеріалу можна віднести чутливість до сильного нагрівання: навіть від гарячої сковороди пластик може оплавитися. Крім того, деякі вважають даний матеріал «дешевим» і непрестижним, однак цей момент багато в чому дивиться на ситуацію заангажовано, а серед сортів пластику зустрічаються досить прогресивні високоміцні різновиди.
