Порівняння Orient AA02005D vs Orient EM0B01GE

Кількість каменів, передбачена в конструкції годинника.

Цей параметр актуальний для моделей, що мають стрілки і відповідні рухомі деталі в «начинці» (колеса, шестерні тощо). Камені в даному разі — це, по суті, специфічний різновид підшипників, використовуваних для кріплення деталей, що обертаються. Виконуються «камені» із синтетичних мінералів (наприклад, штучних сапфірів). Вони забезпечують дещо менше тертя, ніж традиційні металеві підшипники, а головне — вони більш надійні і менш схильні до зносу, що відповідним чином позначається на довговічності всього механізму. Проте тут варто відзначити, що ці переваги актуальні в основному для механічних годинників (див. «Тип механізму»), кварцові моделі в цьому сенсі не так вимогливі до підшипників.

Вважається, що чим більше каменів, тим краще, однак тут варто враховувати функціонал пристрою. Так, для годинника з центральною секундною стрілкою вважається достатнім 16 каменів, з боковою — 17, а от за наявності додаткових функцій (календар, дні тижня тощо) це число може відповідно збільшуватися. Крім того, наявність 40 і більше каменів нерідко є не стільки реальною необхідністю, скільки рекламним ходом.

Калібр можна охарактеризувати як тип годинникового механізму, який використовується в годинниках. Конструювати унікальний механізм під кожну модель годинників дорого і непрактично, тому у більшості виробників один і той самий механізм часто застосовується в різних моделях годинників, які іноді відчутно розрізняються за дизайном. Термін «калібр» пов'язаний з тим, що першопочатково тип механізму позначали числом (у дюймових лініях), що відповідає його найбільшому розміру; однак на сьогоднішній день широко використовуються унікальні назви або цифрово-буквені індекси, не пов'язані безпосередньо з розмірами.

Знаючи назву калібру, на якому побудований годинник, що Вас цікавить, можна при бажанні знайти більш детальну інформацію про механізм і визначити, наскільки його характеристики відповідають Вашим вимогам.

Колір фону циферблата годинника. Вказується для моделей зі стрілочними або комбінованими циферблатами (див. «Тип циферблата»); в суто електронних моделях, зазвичай, використовується або сіра підкладка (для звичайних ЖК-дисплеїв), або темна основа (для світлодіодних).

Найбільшою популярністю у сучасних годинах користуються циферблати чорного, білого, сріблястого і синього кольорів. Однак, крім цього, у продажу можна зустріти і інші відтінки — зокрема, бежевий, жовтий, зелений, золотистий, коричневий, червоний, помаранчевий, рожевий, сірий і фіолетовий. Особливий випадок являють собою годинник зі склом-хамелеонами (див. нижче).

Деякі моделі випускаються в кількох варіантах забарвлення, в таких випадках ці варіанти перераховуються через кому — наприклад, «білий, червоний, сріблястий». Якщо циферблат розфарбований одночасно в 2 або 3 кольори, вони вказуються як поєднання, наприклад, "білий з червоним" або "білий з жовтим і червоним". А до різнобарвним...належать моделі, в яких для циферблата використовується більше 3 кольорів.

Основний колір корпуса годинника.

Сучасні годинники досить різноманітні за варіантами забарвлення. Найбільшого поширення отримали моделі у відтінках «нержавіюча сталь», золотистому і чорному; однак, крім цього, у продажу можна зустріти, зокрема, білі, жовті, зелені, коричневі, червоні, помаранчеві, рожеві, сріблясті, сірі, сині і фіолетові корпуси.

Загалом, колір корпуса — досить очевидний параметр; відзначимо лише деякі нюанси, пов'язані з маркуванням:

— До різнокольорових належать моделі, в яких немає чітко вираженого основного кольору. Якщо такий колір є — в характеристиках вказується саме він. А для двоколірних корпусів при цьому може уточнюватися додатковий колір, наприклад, «нержавіюча сталь з золотистим» або «чорний з синім»

— Сріблястими, крім іншого, вважаються пластикові корпуси без додаткового забарвлення.

— «Нержавіюча сталь...» в даному випадку — це колір, а не матеріал; такий відтінок можуть мати вироби з інших металів (наприклад, алюмінію і титану), не доповнені покриттям PVD (див. «Покриття корпусу»). А корпуси золотих годинників, зі свого боку, не обов'язково робляться саме золотистими — в ювелірній справі використовуються також червоне і біле золото.

— Камуфляжне забарвлення вказується окремо — такі годинники позначаються як «мілітарі», а тут, знову ж таки, наводиться основний відтінок забарвлення. Проте не кожна модель «мілітарі» має камуфляж саме на корпусі; детальніше див. нижче.

Обертовий безель являє собою поворотне кільце навколо циферблата, з нанесеними на нього (кільце) мітками.

Зазвичай шкала безеля аналогічна хвилинної/секундної шкалою циферблата, вона розмічена від 0 до 60, найчастіше з позначками через кожні 5 або через кожні 10 хвилин (секунд). У таких випадках дана функція є дещо спрощеним аналогом таймера або секундоміра/хронографа, що застосовуються в годинах зі стрілочними циферблатами. Для роботи в режимі вимірювання потрібно поєднати нуль на безель з положенням секундної або хвилинної стрілки (залежно від того, який тривалості період потрібно засікти), а після закінчення заміру подивитися, до якого поділу на безель дійшла ця стрілка. Для роботи в режимі таймера нуль на поворотній шкалою встановлюється на момент закінчення відліку, і користувачеві залишається лише стежити, чи дійшла стрілка до нуля. Таким чином, включити годинник в режим таймера або секундоміра можна буквально одним поворотом кільця — це швидше і зручніше, ніж копатися в настройках. Подібні можливості цінують, зокрема, аквалангісти, що користуються таймером для контролю запасів повітря; при цьому в дайверських годинах механізм обертання нерідко робиться одностороннім, щоб безель не можна було випадково повернути в бік збільшення часу, що залишився.

Існують і інші види поворотних безелей — наприклад, у вигляді шкали зі сторонами світла, що застосовується у годинах з компасом.

Заводна голівка (або головка переведення стрілок, якщо годинники кварцові), яка в неробочий час фіксується на спеціальній різьбі. Відповідно, для використання за основним призначенням таку головку потрібно спочатку відгвинтити, і лише потім її можна буде обертати.
Загвинчується конструкція виконує дві основні функції. По-перше, вона не дозволяє голівці рухатися при випадкових контактах з навколишніми предметами (тоді як звичайну голівку при невдалому русі рукою можна підчепити і провернути, збивши положення стрілок). По-друге, зафіксована на різьбі головка відіграє роль захисного ковпачка, який прикриває зазор між віссю і корпусом — це покращує вологозахищеність.

Запобіжна пластина в області заводної голівки забезпечує захист цього вразливого місця від пошкоджень та негерметичності. Системи захисту заводної головки виступають гарантами ударостійкості та водонепроникності наручного годинника.

Як випливає з назви, даний параметр визначає ступінь стійкості годинника до вологи. Він традиційно вказується як максимальна глибина під водою, на якій годинник здатен зберігати герметичність; однак потрібно враховувати, що це число є досить умовним. Річ у тім, що при розрахунках максимальної глибини занурення враховується тільки статичний тиск води, тобто тиск при повній нерухомості; водночас будь-який рух створює динамічний тиск, що значно збільшує навантаження на корпус. На практиці це означає, що відмітка, наприклад, в 50 м не означає, що з годинником можна пірнати на глибину 50 м.

Сучасні маркування по захисту від води відповідають таким практичним можливостям:

— 30 м (те ж саме що і «Water Resistant» без жодних цифр). Початковий рівень, допускається потрапляння крапель води, але не сильних бризок. Наприклад, такі годинники можна не знімати під дощем або при вмиванні, однак під час душу або миття авто їх потрібно залишити в безпечному місці. Про зануренні у воду мови, зрозуміло, не йде.

— 50 м. Мінімальний захист від води, допускає занурення годинника у воду. В таких годинниках зазвичай можна плавати, а в деяких випадках — навіть стрибати у воду (але не з вишок), однак для більш серйозних задач на зразок серфінгу, пірнання з трубкою або аквалангом вони не підходять. Зазвичай, не допускають використання кнопок під водою.

— 100 м. Такий ступінь захисту від води дає змогу не тільки плавати, але і пірнати на невеликі глибини, проте для серфінгу, стрибків з вишок і занурень з аквалангом вважається все-таки недостатнім.

— 200 м. Годинники з подібним захистом від води належать до «дайверских» моделей і можуть переносити занурення з аквалангом на глибину аж до 20 м.

— 300 м і більше . Професійні «водолазні» моделі, які підходять для занурень на значну глибину.

Зазначимо, що описані характеристики є приблизними. Конкретні показники стійкості до води і можливості застосування годинника разом з водою варто уточнювати за офіційними даними виробника.

Номінальний розмір корпуса годинника в діаметрі (для круглих корпусів) або в ширину (для інших варіантів — див. «Форма корпуса»). У найбільш мініатюрних сучасних моделях цей розмір становить 21 – 25 мм і навіть менше, серед найбільш великих зустрічаються корпусу на 46 – 50 мм і навіть більші.

Більш великі годинники зручніше в тому плані, що на них краще видно показання циферблата, а в конструкції простіше передбачити різні додаткові функції. З іншого боку, невеликі годинник виглядають акуратніше і створюють менше дискомфорту безпосередньо при носінні. Крім того, жіночі моделі (див. «Стать») традиційно робляться більш мініатюрними, ніж чоловічі. Так що вибір за даним показником залежить в основному від передбачуваної специфіки застосування: наприклад, для активного відпочинку і туризму найкраще підходять великі корпуси, розміром близько 41 – 45 мм, для побутового носіння (незалежно від статі) — близько 31 – 35 мм, а в якості аксесуару до вечірньої сукні швидше будуть доречні невеликі годинник на 30 мм і менше.

Також зазначимо, що з цим показником пов'язаний розмір сумісного ремінця/браслета — докладніше див. «Ширина ремінця».