Порівняння Edon PT 210 vs Vorskla PMZ 196

Номінальна потужність двигуна в кінських силах (по суті — максимальна потужність, яку може видати агрегат в нормальному режимі роботи, без перевантажень). Незважаючи на популярність позначення у ватах (див. нижче), кінська сила (к.с.) досі досить широко використовується для вказівки потужності двигунів внутрішнього згоряння. 1 к. с. приблизно становить 735 Вт.

Загалом чим потужніший двигун — тим більшу швидкість і тягове зусилля він здатний розвинути. З іншого боку, даний показник безпосередньо впливає на вагу, габарити, а головне — вартість агрегата, при тому, що реальна потреба у високій потужності є порівняно рідко. Тому вибирати за цим показником варто з урахуванням особливостей планованого застосування; конкретні рекомендації по підбору двигуна під певну техніку і задачі можна знайти в спеціальних джерелах. Зазначимо тільки, що моделі однакової потужності можуть розрізнятися по швидкості і тяговитости»; детальніше див. «Частота обертання валу».

Загалом показники до 8 к.с. вважаються невисокими, до 13 к.с. — середніми, понад 13 к.с. — високими.

Номінальна потужність двигуна (найбільша видається їм на нормальному режимі потужність) в кіловатах. Першопочатково потужність двигунів внутрішнього згоряння (ДВЗ) прийнято позначати в кінських силах, однак зараз нерідко зустрічається також запис у ватах/кіловатах; це, зокрема, полегшує порівняння по потужності ДВЗ і електромоторів. Одні одиниці можна перевести в інші: 1 к.с. приблизно дорівнює 0,735 кВт.

Загалом чим потужніший двигун — тим більшу швидкість і тягове зусилля він здатний розвинути. З іншого боку, даний показник безпосередньо впливає на вагу, габарити, а головне — вартість агрегата, при тому, що реальна потреба у високій потужності є порівняно рідко. Тому вибирати за цим показником варто з урахуванням особливостей планованого застосування; конкретні рекомендації по вибору двигуна під певну техніку і задачі можна знайти в спеціальних джерелах. Зазначимо тільки, що моделі однакової потужності можуть розрізнятися по швидкості і тяговитости»; детальніше див. «Частота обертання валу».

Максимальний крутний момент, що розвивається двигуном під час роботи. Зазначимо, що такий показник зазвичай досягається тільки на певних обертах — цей нюанс може уточнюватися в характеристиках.

Крутний момент можна спрощено описати як зусилля, яке видається двигуном на вал. Чим вище це зусилля — тим більше «тяговитим» є мотор, тим краще він долає опір і справляється з високими навантаженнями. Значення крутного моменту безпосередньо пов'язано з потужністю. Наприклад, для моделей на 5 к.с. і менш крутний момент до 10 Нм вважається цілком нормальним показником, двигуни на 4 – 7 к.с. видають від 10 до 20 Нм, а значення в 20 Нм і більше зустрічаються в агрегатах потужністю не менше 8 к.с. Водночас двигуни однакової потужності можуть розрізнятися за фактичним зусиллю. Так що даний показник непогано характеризує можливості агрегата в порівнянні з аналогами.

Варто сказати, що багато хто вважає крутний момент більш достовірним і наочним параметром, ніж потужність: остання може вказуватися по різному (номінальна, максимальна тощо), тоді як крутний момент — характеристика цілком однозначна.

Тип валу, точніше — тип кріплення під маточину, передбаченого на хвостовику вала.

Нагадаємо, маточиною називають деталь з отвором, яка надівається на вал; саме через цю деталь обертання передається на механізм, з яким використовується двигун. Загальне правило в даному випадку таке: тип валу повинен відповідати типу кріплення на маточині, інакше нормальна робота буде неможлива. В наш час зустрічаються агрегати з валами під шпонку, під шліц, під конус і під різьбу. Ось детальніший опис кожного з варіантів:

— Шпонка. З'єднання з використанням шпонки — довгастої деталі, розміщеній у спеціальному поздовжньому пазу. Якщо точніше, то пазів два: один розташований на валу, інший — на маточині, а шпонка щільно встановлюється в просторі, утвореному пазами, і з'єднує вал і маточину. Такі з'єднання прості і водночас цілком функціональні, завдяки чому широко поширені і зустрічаються в двигунах всіх цінових і вагових категорій. З іншого боку, шпонкові з'єднання менш надійно, ніж шліцьове, і гірше підходить для роботи на високих обертах і/або великих навантаженнях.

— Шліци. З'єднання на основі шліців — поздовжніх прорізів. Найчастіше їх на валу робиться шість, і посадкове місце на маточині має відповідну форму — у вигляді характерною зірочки. Шліцьове з'єднання складніше і дорожче шпоночного, а велика кількість прорі...зів знижує міцність валу і його доводиться робити більш товстим. Однак саме з'єднання виходить дуже надійним, оскільки воно рівномірно розподіляє навантаження при обертанні. Тому саме шліци рекомендуються для роботи на високих навантаженнях.

— Конус. Вал з хвостовиком у вигляді конуса (звужується до кінця), в центрі якого виконано отвір з внутрішнім різьбленням. Застосовується досить рідко, переважно на досить потужних агрегатах — від 7 к.с. і вище.

— Різьба. Хвостовик циліндричної форми з зовнішньою різьбою. Досить специфічний варіант, який не отримав особливого поширення, зокрема, через те, що різьба по мірі використання схильна послаблюватися від вібрацій, а для з'єднання і разьединения хвостовика і маточини можуть знадобитися значні зусилля.

Довжиною вала прийнято називати тільки довжину його зовнішньої частини, яка виступає за корпус двигуна. Оптимальне значення цього параметра залежить від особливостей машини, в яку планується встановити двигун.

Діаметр валу двигуна, точніше — діаметр зовнішньої його частини, що знаходиться за корпусом. Дані про діаметрі вала потрібні для уточнення сумісності двигуна з механізмом, для якого він купується.

Зараз на ринку представлені вали з таким діаметром: 16 мм, 19 мм, 20 мм, 22 мм, 25 мм.

Робочий об'єм усіх циліндрів двигуна. Зазвичай, за інших рівних умов більший об'єм дає змогу досягти більш високої потужності, однак підвищує витрата палива і позначається на габаритах агрегата.

Діаметр поршня двигуна є довідковим параметром — на практиці ці дані потрібні дуже рідко, зазвичай, для ремонту та інших специфічних завдань, з якими пересічний користувач звичайно взагалі не має справи.

Відстань, яку проходить поршень двигуна від однієї крайньої точки до іншої. Загалом є досить специфічною характеристикою і на практиці потрібно вкрай рідко (більшості звичайних користувачів — взагалі жодного разу за всю «життя» двигуна).