ККД теплообмінника
Коефіцієнт корисної дії теплообмінника, використовуваного в рекуператорі припливно-витяжної системи (див. «Функції»).
ККД прийнято визначати як відношення корисної роботи до витраченої енергії. В даному випадку цей параметр вказує, яка кількість теплоти, відібраної з витяжного повітря, рекуператор передає припливному. Розраховується ККД за співвідношенням між різницями температур: потрібно визначити різницю між зовнішнім повітрям і припливним повітрям після рекуператора, різницю між зовнішнім і витяжним повітрям, і розділити перше число на друге. Наприклад, якщо при зовнішній температурі 0 °С температура в приміщенні становить 25 °С, а рекуператор видає повітря з температурою 20 °С, то ККД складе теплообмінника (25 – 0)/(20 – 0) = 25/20 = 80%. Відповідно, знаючи ККД можна оцінити температуру на виході теплообмінника: різницю температур всередині і зовні потрібно помножити на ККД і потім вийшло число додати до зовнішньої температури. Наприклад, для тих же 80% при зовнішній температурі -10 °С і внутрішньої 20 °С температура припливу після рекуператора буде становити (20 – -10)*0,8 + -10 = 30*0,8 – 10 = 24 – 10 = 14 °С.
Чим вище ККД — тим більше тепла буде повертатися в приміщення і тим більше вийде економія на опаленні. Водночас високоефективний теплообмінник зазвичай і коштує недешево. Також відзначимо, що ККД може дещо змінюватися для певних значень зовнішньої і внутрішньої температури, при цьому виробники схильні вказувати максимальне значення цього парам...етра — відповідно, на практиці він може надаватися нижче заявленого.
Управління через Інтернет
Можливість
управління установкою через Інтернет. Підключення агрегата до Всесвітньої мережі, зазвичай, здійснюється через Wi-Fi, а формат управління може бути різним: в одних моделях потрібно використовувати спеціальний додаток, встановлене на смартфон або планшет, в інших досить відкрити спеціальну сторінку в звичайному браузері. У будь-якому разі дана функція дозволяє керувати пристроєм з будь-якої точки світу, де є доступ до Інтернету, а також стежити за його станом і отримувати повідомлення про різні робочих параметрах (поточна потужність, зовнішня температура, збої і неполадки тощо).
Споживана потужність в режимі вентиляції
Електрична потужність, що споживається припливно-витяжною установкою у штатному режимі роботи (для моделей з регулюванням продуктивності – на максимальній швидкості). Знаючи цю потужність, можна визначити вимоги до підключення агрегата, а також оцінити, наскільки витратною буде його експлуатація у світлі рахунків за електрику. При цьому варто враховувати, що для моделей з електричним догрівачем (див. «Тип догрівача») в даному разі йдеться про потужність системи вентиляції, а потужність догрівача наводиться окремо (див. вище); таким чином, загальне енергоспоживання під час роботи у повному форматі буде відповідати сумі цих потужностей.
Також за споживаною потужністю можна до певної міри оцінити продуктивність установки: «ненажерливі» агрегати зазвичай і проток забезпечують відповідний.
Мін. товщина стіни
Найменша товщина стіни, на яку можна підвісити припливно-витяжну установку з можливістю настінного монтажу.
Даний параметр вказується для моделей, що монтуються прямо в отвір в стіні — докладніше див. «Монтаж». Монтажну довжину (довжину труби між накладками) зазвичай можна регулювати для підстроювання під конкретну товщину стін. Однак якщо ця товщина занадто маленька, то навіть максимально коротка труба буде стирчати з неї, не даючи змогу надійно закріпити всю конструкцію. Цим і зумовлено це обмеження. Теоретично ситуацію можна виправити — приміром, нарощуванням стіни в місці установки — однак на практиці навряд чи такі варіанти варто розглядати всерйоз. Втім, у більшості моделей це обмеження не перевищує 300 мм, а на більш тонкі стіни дуже рідко доводиться ставити вентиляційні установки.
