Порівняння Hyundai HYH52-80 vs Hyundai HYH50

Максимальний об'єм води, який пристрій здатний перекачати за певну кількість часу; також цей параметр іноді називають пропускною здатністю. Він є однією з ключових характеристик будь-якого насоса, оскільки характеризує об'єми води, з якими може працювати пристрій. Водночас далеко не завжди має сенс гнатися за максимальною продуктивністю — адже вона помітно позначається на габаритах, вазі і «ненажерливості» агрегата.

Існують формули, які дозволяють вивести оптимальні значення продуктивності для різних ситуацій. Так, якщо насос призначений для подачі води до водозабірних точок, його мінімально необхідна продуктивність повинна бути не нижче найбільшої сумарної витрати; при бажанні до цього значення можна додати запас у 20 – 30%. А для каналізаційних моделей (див. «Призначення») все буде залежати вже від об'ємів стічних вод. Більш детальні рекомендації по вибору насоса залежно від продуктивності можна знайти в спеціальних джерелах.

Максимальний напір, створюваний насосом. Цей параметр найчастіше позначають в метрах, по висоті водяного стовпа, який може створити агрегат — іншими словами, по висоті, на яку він здатний подати воду. Оцінити створюваний насосом тиск можна за простою формулою: кожен 10 м напору відповідають тиску в 1 бар.

Вибирати насос за цим параметром варто з урахуванням того, на яку висоту він повинен подавати воду, а також з поправкою на втрати і необхідність тиску у водопроводі. Для цього необхідно визначити різницю по висоті між рівнем води і найвищою точкою водозабору, до цієї цифри додати ще від 10 до 30 м (залежно від тиску, який потрібно отримати у водопроводі), і отриманий результат помножити на 1,1 — це і буде мінімально необхідний напір.

Найбільша різниця між висотою розташування насоса і висотою рівня води, за якої насос може забезпечити нормальне всмоктування. Без спеціальних пристосувань максимальне значення цього параметра становить 7 – 8 м — це пов'язано з фізикою процесу. Однак при використанні ежектора (див. нижче) висоту всмоктування можна збільшити в кілька разів.

Найбільший розмір твердих частинок, з якими насос здатний без проблем впоратися. Цей розмір є основним показником, що визначає призначення пристрою (див. вище); та й загалом чим він більший — тим надійніше пристрій, тим нижче ризик його пошкодження при попаданні стороннього предмета в магістраль всмоктування. Якщо ж ризик появи занадто великих механічних домішок все ж великий, додатковий захист можна забезпечити за допомогою фільтрів або сіток на вході. Однак таку міру слід розглядати лише як захист на крайній випадок, оскільки від постійного впливу твердих частинок сітки забиваються і деформуються, що може призвести до закупорювання магістралі, та й до прориву фільтра.

Розмір різьблення, призначеної для підключення шланга або трубопроводу до вихідного отвору насоса. При наявності в конструкції патрубка із зовнішнім різьбленням розмір вказується для неї, при відсутності — для внутрішнього різьблення вхідного отвору.

У будь — якому випадку розміри виходу насоса і кріплення на підключається до нього шлангу/трубопроводі повинні збігатися-інакше доведеться шукати перехідники. Ці кріплення традиційно вказуються в дюймах і частках дюйма.

Даний параметр актуальний в першу чергу для поверхневих моделей.

Основные характеристики двигателя внутреннего сгорания (см. «Питание»), установленного в мотопомпе. В данном пункте могут указываться, в частности, такие моменты:

— Объём. Рабочий объём цилиндра (цилиндров) двигателя. Больший объём, как правило, обеспечивает большую мощность, однако и потребление топлива при этом растёт соотстветственно.

— Мощность. Мощность бензиновых и дизельных двигателей традиционно указывается в лошадиных силах. Смысл этого параметра тот же, что и у номинальной мощности (см. выше), указываемой в ваттах. А одни единицы можно с легкостью перевести в другие: 1 л.с. приблизительно равна 735 Вт. Однако обозначение в лошадиных силах бывает удобнее для оценки и сравнения именно двигателей внутреннего сгорания.

— Количество тактов. В современных агрегатах с ДВС, включая мотопомпы, могут применяться 2-тактные либо 4-тактные двигатели. Первый вариант отличается более высокой мощностью и меньшей стоимостью; его недостатками являются высокий уровень шума и необходимость заправки топливо-масляной смесью, что не очень удобно. 4-тактные ДВС довольно сложны по конструкции и дороги, однако они проще в эксплуатации, да и шумят меньше. Отметим, что большинство 2-тактных двигателей — бензиновые, дизели этого типа на сегодня практически не встречаются.

— Количество цилиндров. Наличие нескольких цилиндров способствует равномерности вращения вала двигателя. С другой стороны, эта особенность заметно сказывается на размерах и весе..., притом что равномерность для насосов некритична. Поэтому подавляющее большинство двигателей в современных мотопомпах — одноцилиндровые.

— Способ запуска. Двигатель может запускаться как вручную, так и электростартером. О первом способе см. выше; ручной же запуск труднее (обычно нужно со значительным усилием дёрнуть за специальный тросик, часто несколько раз), однако более надёжен, т.к. не зависит от аккумулятора.

— Тип охлаждения. В современных ДВС применяются два типа охлаждения — жидкостное (водяное) и воздушное. Конкретно же в мотопомпах подавляющее большинство устройств использует второй вариант, т.к. воздушные системы значительно проще и дешевле, а их эффективность хотя и ниже, чем у водяных, но всё же вполне достаточна.