Порівняння Tefal Simpleo B815SB74 vs Blaumann BL-3174

Кількість основних предметів, що входить до комплекту постачання. Цей параметр може вказуватися як для наборів посуду, наприклад і для пароварок/ соковарок(про те й інше див. «Тип»). У першому випадку основними предметами вважаються власне посудини для приготування — каструлі, сковорідки тощо; кришки та додаткові аксесуари на кшталт підставок при підрахунку не враховуються. Для пароварок кількість предметів означає кількість ярусів, передбачених у конструкції, включаючи найнижчий, в який заливається вода.

Розмір каструлі вказується за її діаметру (для круглих каструль) або ж ширини (для квадратних каструль). Для наборів, що включають предмети різного розміру, в даному пункті наводяться значення для всіх предметів.

Від розміру безпосередньо залежить об'єм каструлі (див. нижче). Водночас він визначається ще й глибиною; на практиці це означає, що посуд з однаковою місткістю може відрізнятися за розміром. В таких випадках при виборі варто враховувати, що більш широка каструля нагрівається швидше і рівномірніше, однак вимагає конфорки більшого розміру. Власне, розмір каструлі не повинен бути менше розміру конфорки; це особливо важливо, якщо використовувати посуд планується на електроплиті.

Найбільш мініатюрні каструлі, продаються по одній, мають розмір 16 см і менше, в найбільш великих цей показник може перевищувати 25 см. Що стосується стилів, їх розміри можуть бути досить різноманітні: в самих невеликих комплектах діаметр найбільшої каструлі становить не більше 20 см (хоча інші види посуду можуть бути і більшим), в найбільш великих комплектах розмір в ті ж 20 см (а то і більш) має сама маленька каструля.

Робочий обсяг (ємність) каструлі. Для наборів (див. «Тип»), що включають посуд різного розміру, в даному пункті наводяться значення для всіх предметів.

Великий об'єм дозволяє приготувати велику кількість продукту за один раз, проте позначається на габаритах і вазі каструлі. Тому оптимальна ємність для різних випадків теж буде різною — залежно від об'єму готування і типу страви. Так, для класичних каструль універсальним варіантом вважається 3 – 4 л: в такому посуді зручно готувати супи і компоти на середню сім'ю. Популярні також моделі місткістю 2 – 3 л — вони зручні при варінні гарнірів, а також невеликих об'ємах готування (на 1 – 2 осіб). Мініатюрні каструлі мають об'єм менше 1 л, вони підійдуть, зокрема, для варіння яєць і нагрівання молока. А найбільш великі вміщують більше 10 л, така посуд розрахована переважно на громадське харчування і масові заходи.

Існують і детальніші рекомендації по вибору об'єму, у тому числі для інших типів посуду — ковшів, молочників і т. ін. (див. «Тип»); ці рекомендації можна знайти в спеціальних джерелах.

— Тефлонове. Класика т. зв. антипригарних покриттів, що застосовуються перш за все для того, щоб виготовлений продукт не прилипав до стінок посудини при перегріві і пригорании. З іншого боку, цей матеріал досить делікатний: його рекомендується берегти від подряпин, мити без абразивних засобів, використовувати пластикові або дерев'яні ложки/черпаки тощо і навіть при повному дотриманні правил користування тефлон зношується і приходить в непридатність через 3 – 4 роки. Також відзначимо, що даний тип покриття вкрай рекомендується поєднувати з товстим, бажано багатошаровим дном — щоб уникнути деформацій і появи тріщин на поверхні.

— Керамічне. Досить прогресивний варіант антипригарного покриття: на відміну від тефлону, має високу міцність, при цьому не втрачає своїх властивостей і не виділяє шкідливих речовин навіть при появі подряпин і тріщин. Недоліком кераміки можна назвати чутливість до перепаду температур — наприклад, якщо залити нагрітий посуд холодною водою, можуть з'явитися тріщини і відколи. Та й до ударів таке покриття більш чутливо, ніж тефлон.

— Кам'яне (мармур). Під цією назвою об'єднується кілька різновидів антипригарного покриття, мають одну спільну рису — кам'яні вкраплення, переважно мармурові, зустрічається також граніт та ін Вл...астивості таких матеріалів і особливості їх експлуатації часто бувають різними. Але загалом таке доповнення додає покриттю не тільки додаткову міцність і зносостійкість, але і незвичайний зовнішній вигляд «у цяточку» — кам'яні частки зазвичай світліше основи. Конкретні особливості експлуатації таких покриттів у кожному разі варто уточнювати окремо, проте вони найчастіше більш довговічні і стійкі до різними «неприємностей», ніж чистий тефлон.

— Емальоване. Покриття зі спеціальної емалі не має особливих антипригарних властивостей — воно використовується переважно для того, щоб запобігти контакту металевої поверхні посудини з їжею. Навіть нержавіюча сталь схильна до деякої міри окислюватися, що при тривалому зберіганні може зіпсувати смак їжі або навіть зробити її небезпечною для здоров'я; емальована ж посуд позбавлена подібних недоліків. З іншого боку, емаль є досить чутливою до подряпин і сколів, її не можна мити абразивними засобами (що ускладнює очищення), та й термін життя такого покриття порівняно невеликий. Також зазначимо, що сучасні виробники використовують емалі різних сортів і, відповідно, якості; орієнтуватися в даному випадку має сенс на цінову категорію каструлі.

— Сумісність з індукцією. Сумісність каструлі з електронагрівачами індукційного типу. Такі нагрівачі мають специфічні вимоги до посуду — зокрема, дно повинно бути рівним і виконуватися з певних металів; тому на них краще всього використовувати каструлі, першопочатково допускають використання з індукцією.

— Мити в посудомийці. Можливість миття каструлі в посудомийній машині. Далеко не вся посуд сумісна з такими машинами через габаритів, особливостей матеріалів тощо; а тому, якщо ви плануєте мити каструлю в посудомийці, стоїть окремо переконатися в сумісності.

— Використання в духовці. Можливість використання каструлі для приготування страв в духовці — запікання, томління і т. ін. Головною вимогою в цьому випадку є стійкість до високих температур. Відповідно, каструлі з цією особливістю повинні мати металеві ручки (або можливість зняти ручки, якщо останні виготовлені з термостійких матеріалів). Антипригарне покриття не є перешкодою для застосування в духовці, проте з деякими його різновидами потрібно бути обережним; докладніше див. «Покриття».

— Кришка з термодатчиком. Наявність в комплекті поставки кришки з вбудованим датчиком, що відображає температуру всередині каструлі. Такий датчик полегшує спостереження за ступенем нагрівання продукту всередині і, відповідно, доп...омагає точно підлаштувати режим готування. З недоліків можна відзначити несумісність таких кришок з духовками і, найчастіше, з посудомийними машинами (див. вище). Та й ціна каструль за наявності термодатчика збільшується відповідно. Відзначимо, що якщо цієї функції штатно не передбачено — кришку відповідного розміру можна докупити окремо.

— Воронка для приправ. Наявність воронки для приправ у штатній кришці каструлі. Така воронка зазвичай розташована в центрі кришки і поєднана з ручкою. Її призначенням є рівномірна подача рідких приправ (оцту, вина, олії тощо) в яку готують страву: рідина наливається у вирву, з якої через невеликий отвір поступово стікає всередину каструлі. Крім того, багато такі ручки-воронки мають подвійне призначення — їх форма дозволяє ставити кришку ручкою вниз і використовувати її в якості підставки для гарячого посуду.

— Отвір для пари. Наявність отвору для пари в кришці каструлі. Високий тиск пари добре в скороварках (див. «Тип»), однак у звичайному режимі воно далеко не завжди бажано, оскільки може призвести до утворення піни і «сбеганию» підготовлюваного продукту, з усіма відповідними неприємностями — на зразок забруднення плити, а то і згаслого газу. Щоб уникнути цього доводиться трохи відсунути кришку, зрушуючи її від центру каструлі. Однак це створює іншу небезпеку — кришка лежить ненадійно і може зісковзнути при невдалому розташуванні. Отвір для пари усуває обидва незручності: кришка може надійно лежати на своєму штатному місці, водночас надлишок тиску все одно буде стравлювати.

— Отвір для зливу. Наявність в конструкції каструлі специфічної деталі, яка полегшує злив рідини з неї. Назва «отвір» досить умовно — зазвичай мова йде про носика або жолобку на верхньому краю каструлі. Такий жолобок спрямовує і звужує потік рідини, що буває вельми корисно при зливі в іншу посудину, особливо якщо у цієї посудини вузьке горлечко (наприклад, коли потрібно перелити свіжозварений компот в пляшку). А в найбільш прогресивних варіантах передбачається ще й своєрідна конструкція кришки: в тій її частині, яка знаходиться навпроти отвору для зливу, виконані отвори або встановлена сітка. За рахунок цього кришка може грати роль ситечка, випускаючи рідина з каструлі і затримуючи всередині інше вміст.

— Багатошарове дно. Наявність в конструкції каструлі багатошарового дна. Ця функція найчастіше використовується в моделях з сталі, зрідка — в алюмінієвих (див. «Матеріал»). Таке дно найчастіше має три шари: зовнішній і внутрішній з основного матеріалу каструлі, а між ними — прошарок з іншої речовини, більш теплопровідної і теплоємної (наприклад, міді). За рахунок цього забезпечується значно більш швидкий і рівномірний нагрів, та й остигає така посуд повільніше, ніж одношарова.

— Шкала літражу. Спеціальна шкала, завдана всередині каструлі і дозволяє з певним ступенем точності визначити об'єм знаходяться всередині продуктів. Ця функція особливо стане в нагоді тим, хто любить готувати в максимальній відповідності з рецептами.

— Знімні ручки. Можливість від'єднати ручку (або ручки) від каструлі. Дана функція має два основних призначення. По-перше, вона робить посуд більш компактною, що стане в нагоді при зберіганні і транспортуванні. По-друге, подібна можливість часто буває критичною для використання посуду в духовці (див. вище): довга ручка може туди просто не поміститися, а деякі матеріали (див. «Ручки») в принципі не розраховані на духовку.

Посуд, що входить до набору (див. «Тип») крім власне каструлі (каструль). Такий посуд зазвичай використовує ті ж матеріали й покриття, що й сама каструля; тому ці параметри вказуються як загальні для всього набору. Конкретні ж види предметів можуть бути такими:

— Сковорідка. Класична сковорідка, яка призначена насамперед для смаження продуктів.

— Сотейник. Посуд, що поєднує в собі риси сковороди й каструлі; фактично — різновид сковорідки, яка має високі вертикальні стінки й рівне дно. Призначена переважно для тушкування, пасерування, приготування соусів і підлив, а також інших видів приготування страв, у яких використовується багато рідини й важлива велика висота стінок. Утім, застосування сотейників для смаження також цілком можливе.

— Жаровня. Посуд у вигляді невисокої каструлі з кришкою, яка щільно прилягає; деякі такі каструлі дуже нагадують описані вище сотейники, відрізняючись від них здебільшого більшою висотою і парними ручками. Жаровня зазвичай прогрівається швидше й інтенсивніше за звичайну каструлю, що дає змогу не тільки варити, але й смажити в ній різні продукти; а щільна кришка дає можливість утримувати всередині випари, завдяки чому готова страва виходить ароматною. Ці особливості бувають незамінними під час приготування деяких страв, зокрема, плову. А ось для «повільної» варки жаровні підходят...ь гірше.

— Пароварка. Пристосування для приготування різних страв на пару. Детальніше про цей спосіб див. «Тип», а тут відзначимо, що в наборах пароварка зазвичай має вигляд не окремої посудини, а знімного кошика, який установлюється в одну з комплектних каструль.

— Ківш. Класичний ківш з довгою ручкою; детальніше про нього див. «Тип», а тут скажемо лише, що іноді таку посудину буває зручніше придбати в наборі, а не окремо.

— Чайник. Зазвичай — звичайний кухонний чайник, що призначений для кип'ятіння води на плиті. Виготовляється в тому ж стилі, що й каструлі, завдяки чому краще вписується в набір посуду, ніж чайник, куплений окремо.

— Накладки на ручки. Наявність відповідних накладок у комплектації дає змогу безпечно, не боячись обпектися, братися за ручки каструлі. Водночас за потреби їх можна зняти, а використовувати посуд у духовці.

— Корзина для смаження. Пристосування у вигляді корзини з металевої сітки, що дає можливість використовувати каструлю як фритюрницю. Для цього кошик з продуктами, які планується посмажити, занурюється в рідку олію, розігріту в каструлі, а після приготування — виймається.

— Підставка. Підставка зі спеціального теплоізолюючого матеріалу, найчастіше бакеліту. На таке пристосування можна ставити гарячу каструлю або інший посуд, не боячись пошкодити поверхню під нею. Відзначимо, що в наборах (див. «Тип») підставок може бути декілька, проте їх часто менше, ніж основних предметів. Утім, під час приготування страв зазвичай використовується лише 1 – 2 посудини за раз, так що навіть такої кількості здебільшого цілком достатньо.

— Кухонні прилади. Різні прилади, що застосовуються у процесі приготування страв: ополоники, лопатки, поварські ложки, виделки для м'яса, шумівки тощо. Крім того, комплектні прилади зручні тим, що вони виготовляються у тому ж стилі, що й посуд — це оцінять ті, хто прагне до акуратності в оформленні кухні.

Країна походження бренду, під яким каструля (або набір) представлена на ринку. Як правило, вказується по "батьківщині" компанії-виробника або за місцем розташування її штаб-квартири.

Існує безліч стереотипів, пов'язаних з» національністю " брендів і товарів, проте більшість з них в наш час не мають під собою підстав. По-перше, фактичне місце виробництва нерідко відрізняється від країни походження бренду. По-друге, якість товару залежить не стільки від географії, скільки від політики конкретної компанії і того, як ретельно в ній ведеться контроль цієї самої якості. Тому звертати увагу на країну походження бренду варто лише в тому випадку, якщо ви принципово хочете або (не хочете) підтримати виробника з певної держави. Якість же краще оцінювати по репутації конкретного бренду і загальної цінової категорії.