Порівняння Atoll 204 vs Atoll 202

Картриджі для проточних та зворотноосмотичних систем можуть належати до одного з двох класів: SL (Slim Line) для невеликих фільтрів, де важливі компактні розміри та простота заміни картриджів, а також BB (Big Blue) для великих систем, де потрібна висока продуктивність та здатність обробляти значні обсяги води. Паралельно типорозмір прийнято вказувати у висоту та у діаметрі. Виражаються ці показники у дюймах.

Перш за все типорозмір дає змогу оцінити сумісність картриджа з конкретним фільтром. Тут відзначимо, що корпуси фільтрів випускаються у стандартних розмірах, і багато картриджів цілком сумісні з «нерідними» фільтрами завдяки збігу за розмірами. Крім того, чим більший фільтруючий елемент (при інших рівних) — тим більше виходить його ефективна площа і тим вища пропускна здатність.

Найчастіше картриджі носять маркування 5SL (5"x2.5"), 10SL (10"x2.5"), 20SL (20"x2.5"), 10BB (10"x4.5"), 20BB (20"x4). 5").

Розмір мембран для систем зворотного осмосу також виявляється у дюймах. Найбільш широкого поширення набули варіанти 12”x1.8”, 12”x2”, 12”x3”, 13”x3”.

Стандартні типорозміри також мають лінійні картриджі у вигляді модулів із білого або прозорого пластику. Однак вони можуть відрізнятися за типами з'єднань до труб (внутрішнє різьблення ¼”, швидкознімний перехідник на трубку ¼”, стрижень під адаптер ¼”). А картриджі під деякі системи водоочищення випускаються у фірмових типорозмірах та підходять лише під конкретні фільтри.

Ресурс картриджа — кількість води, яку він може ефективно пропустити через себе і очистити без втрати робочих якостей. Для багаторазових моделей (див. нижче) зазвичай вказується ресурс між чистками/регенерації.

Даний параметр дозволяє оцінити, на який час вистачить картриджа і як часто його доведеться міняти або чистити. Існують формули, які дозволяють розрахувати приблизний споживання води залежно від кількості осіб у родині та інших факторів; ці формули можна знайти в спеціальних джерелах. Втім, виробники часто самі проводять приблизні розрахунки і вказують періодичність заміни в документах на фільтр або картридж: наприклад, «при використанні в сім'ї з 3 чоловік міняти кожен місяць». На практиці буває зручніше користуватися саме цими рекомендаціями.

Види фільтрації, які забезпечуються картриджем. Цей параметр враховує як види забруднень, з якими здатний справлятися виріб, так і деякі особливості його роботи.

— Механічний (домішки, пісок). Очищення від механічних домішок — нерозчинних часток більших певного розміру (див. «Відсікання забруднень»). Найпростіший спосіб очищення, який можна забезпечити за допомогою порівняно простих і недорогих фільтрувальних елементів.

— Вугільний (активний хлор, запах, смак). Очищення внаслідок використання активованого вугілля або іншого аналогічного сорбенту. Такий сорбент поглинає сторонні речовини, розчинені у воді, забезпечуючи очищення на хімічному рівні.

— Колоїдне залізо (іржа). Очищення від колоїдного заліза — зважених у воді частинок, які складаються з нерозчинних сполук заліза й надають воді характерного «іржавого» відтінку з відповідним смаком і запахом. Частину такого заліза можна видалити з води через механічну фільтрацію, однак для підвищення ефективності додатково можуть передбачатися хімічні способи очищення. Тому цей вид фільтрації винесений окремо.

— Солі жорсткості (накип)). Видалення солей кальцію і магнію, які роблять воду жорсткою та призводять до утворення накипу на нагрівальних елементах (зокрема, ТЕНах пральних і посудомийних машин). Та...кож відзначимо, що зайва жорсткість води знижує ефективність мийних засобів. Для видалення солей жорсткості можуть застосовуватися різні методи, залежно від складу картриджа (див. відповідний пункт). Так, іонообмінні смоли відбирають з води іони кальцію і магнію, замінюючи їх іонами натрію; кристали поліфосфату утворюють з солями жорсткості розчинні сполуки, які не осідають накипом; а осмотичні мембрани (див. «Застосування») відфільтровують солі на молекулярному рівні.

— Іони важких металів. Видалення з води іонів різних важких металів, шкідливих для людини — ртуті, кадмію, свинцю тощо. Таке очищення може здійснюватися як хімічним (реагентним), так і осмотичним способом (див. «Застосування»).

— УФ очищення (бактерії). Очищення води від хвороботворних бактерій, грибків та інших мікроорганізмів, що здійснюється через вплив ультрафіолетового випромінювання. Таке випромінювання згубне для мікроорганізмів, водночас воно не впливає на хімічні властивості води й не погіршує її якостей.

— Мінералізація. Насичення відфільтрованої води мінералами, корисними для організму людини. Ця функція часто передбачається в системах зворотного осмосу (див. «Застосування»): осмотичне очищення видаляє з води не тільки шкідливі, але й корисні домішки, у результаті вода виходить «мертвою», не несе ніякої користі (і навіть на смак вона може бути неприємна). Мінералізація дає змогу компенсувати цей момент.

— Поліпшення смаку. У цей пункт підпадають картриджі, що встановлюються після постфільтрів у системах зворотного осмосу. Це можуть бути вугільні, біо-керамічні та інші подібні фільтроелементи, призначені для насичення смакових якостей вже очищеної води. Прогресивні реалізації таких картриджів дають можливість досягти отримання води, яка за своєю структурою та смаком максимально наближена до природної.

— Нітрати. Очищення води від нітратів — солей азотної кислоти. Нітрати широко застосовуються як добрива; велика їх частина переробляється рослинами в нешкідливі з'єднання, однак невикористані залишки можуть потрапляти у воду, а для людського організму такі речовини шкідливі. Очищення може здійснюватися як через зворотний осмос (див. «Призначення»), так і хімічно — за допомогою речовин, що зв'язують нітрати й не дають їм можливості пройти фільтр.

— Пестициди. Пестицидами називають отрутохімікати, які застосовуються для боротьби з шкідливою флорою і фауною — бур'янами, комахами, гризунами тощо. Велика частина таких сполук шкідлива й для людини. Видалення пестицидів може забезпечуватися адсорбційними (поглинальними) фільтрами чи системами зворотного осмосу (див. «Застосування»).

— Нафтопродукти. Нафта й різні речовини, які отримуються з неї (бензин, гас, солярка, мазут тощо). Отруйні за умови прийому всередину. Нафтопродукти не розчиняються у воді, проте можуть бути присутніми у вигляді суспензії або плівки на поверхні. Видаляються здебільшого адсорбцією або зворотним осмосом (див. «Застосування»).