— Повний. Як випливає з назви, у таких моделях тягове зусилля від двигуна передається на всі 4 колеса. Головною перевагою цієї схеми є висока прохідність: машинка добре тримається на складному рельєфі, і навіть застрявання з парою коліс у повітрі не є для неї критичним. Також повний привод може застосовуватися для дрифту (див. «Призначення (клас)»), хоча й дещо програє в цій ролі задньому; утім, менша схильність до заносів може бути й перевагою. Головним його недоліком є досить висока вартість, яка пов'язана зі складнощами у виробництві. Крім того,
повноприводні машини зазвичай менш економічні, ніж «одноприводні».
—
Задній. Моделі з передачею тяги від двигуна на задню пару коліс. Ця схема досить нестабільна й вимагає обережного управління на великих швидкостях — на занадто різкому повороті машинка легко йде в занос. З іншого боку, саме завдяки нестабільності такий варіант вважається оптимальним для дрифтових гонок, а за конструкцією задній привод вельми простий, надійний і недорогий. У результаті більшість не повноприводних радіокерованих моделей використовують саме його.
—
Передній. Привод на передні колеса відрізняється високим ступенем стабільності: відправити машину в занос можна хіба що навмисно (і то треба сильно постаратися), а виведення з нього максимально просте. Водночас стабільність далеко не завжди є перевагою — наприклад, у дриф
...ті вона лише створює додаткові проблеми. Крім того, конструкція таких моделей досить складна через необхідність поєднувати привод від двигунів і кермове управління на одній парі коліс; у результаті за ціною, надійністю і простотою обслуговування вони програють задньоприводним. Тому передній привод не отримав широкого розповсюдження в радіокерованих авто.
