Порівняння Fondital Alustal 500/100 12 vs Purmo Ventil Compact 22 500x400

Загальний тип радіатора визначає насамперед базові особливості конструкції.

В наш час найбільшого розповсюдження отримали панельні моделі, досить популярні також секційні радіатори і особливий різновид обігрівачів — конвектори. Ось більше детальний опис кожного різновиду:

— Панельні. В радіаторах цього типу передня поверхня являє собою одну суцільну панель; взагалі ж панелей нерідко застосовується декілька, вони можуть доповнюватися конвекторними елементами (докладніше див. «Тип панельного»). У будь-якому разі подібні вироби мають цілу низку переваг: хороша ефективність тепловіддачі, невисока вартість, досить акуратний зовнішній вигляд і простота в прибиранні (завдяки мінімуму виступаючих частин і затишних «закутків»). З недоліків панельних радіаторів можна відзначити хіба що фіксований розмір конструкції — їх не можна підлаштувати по ширині, як секційні (див. нижче). Втім, цей момент навряд чи є критичним.

— Секційний. Радіатори, що складаються з окремих вертикальних секцій. У сучасних моделях ці секції, як правило, мають плоску передню частину, під якою ховається набір особливих каналів для створення ефекту конвекції. Ключовою перевагою такої конструкції є можливість зібрати радіатор практично з будь-якого числа секцій, на свій розсуд; а за ефективністю такі вироби не поступаються описаним вище панельним. З іншого боку, вони складні...ше, дорожче і важче в очищення: у каналах накопичується пил, вичищати який досить складно.
Особливий різновид секційних радіаторів являють собою моделі, що зовні схожі з трубчастими (див. нижче) і відрізняються лише розбірною конструкцією.

— Конвектор. Стаціонарні нагрівачі, які забезпечують нагрівання здебільшого (а то й виключно) за рахунок конвекції — на відміну від традиційних радіаторів, де важливу роль відіграє також теплове випромінювання. Конструкція конвектора найчастіше передбачає порожнистий корпус, всередині якого розміщуються нагрівальні елементи у вигляді набору тонких вертикальних пластин, зазвичай металевих; в корпусі робляться отвори у вигляді щілин, що забезпечують циркуляцію повітря. Більшість подібних моделей мають невеликий розмір у висоту і розраховані на вбудовування у підлогу або невисоке підвіконня. Відповідно, одна з сфер їх застосування — умови, де повнорозмірний радіатор встановити неможливо. Крім того, такі пристрої непогано показують себе у поєднанні з високими вікнами: конвектор створює теплову завісу, що перешкоджає відтоку тепла через таке вікно. З іншого боку, нагрівачі цього типу поступаються традиційним радіаторам за ефективністю і рівномірністю обігріву.

Країна походження бренду, під яким виріб представлено на ринку.

Здебільшого в якості країни походження вказують або «батьківщину» бренду, або місце розташування штаб-квартири виробника. Виробничі ж потужності цілком можуть знаходитися і в іншій країні. Проте тут варто відзначити, що більшість національних стереотипів в наш час не мають під собою підстав — якість продукції залежить не стільки від географії, скільки від особливостей організації виробничого процесу в тій або іншій компанії. Так що з цієї точки зору при виборі варто орієнтуватися насамперед на репутацію конкретного виробника. Звертати ж увагу на країну походження бренду має сенс у тому випадку, якщо ви принципово хочете (або не хочете) підтримати компанію з певної держави.

В наш час виробництвом радіаторів займаються переважно фірми з таких країн: Англія, Білорусь, Бельгія, Німеччина, Голландія, Іспанія, Італія, Китай, Норвегія, Польща, Туреччина, Україна, Фінляндія, Чехія.

Термін гарантії, яку дає виробник на дану модель.

Як правило, умови гарантії передбачають безоплатне усунення недоліків, заміну та/або компенсацію в тому випадку, якщо радіатор протягом заявленого строку вийде з ладу через виробничі дефекти. Чим більше гарантія — тим вище якість виробу і тим вище його вартість (останнє, втім, зазвичай компенсується високою надійністю). В сучасних радіаторах гарантійний термін може досягати 10 років.

Зазначимо, що закінчення гарантії далеко не означає, що виріб одразу ж вийде з ладу: при належній якості виготовлення загальний строк служби здебільшого помітно перевищує гарантійний.

Основний матеріал, що використовується в конструкції радіатора.

Найбільшою популярністю в наш час користуються вироби зі сталі. Досить поширений також алюміній, в тому числі в поєднанні з міддю; цей матеріал використовується переважно в конвекторах (див. «Тип»), хоча зустрічається і серед традиційних радіаторів. Більше рідкісні варіанти — біметал і чавун. Ось більш докладний опис кожного з цих матеріалів:

— Сталь. Відносно недорогий, проте в той же час досить практичний матеріал, що є стійким до корозії і має хороші показники теплопровідності. Головним недоліком сталевих радіаторів вважається невисокий робочий тиск і чутливість до гідроударів — це пов'язано з наявністю слабких місць у вигляді зварних швів. Правда, конкретна надійність таких виробів може бути різною, залежно від якості та спеціальних рішень, використовуваних у конструкції; однак у цілому подібні моделі дійсно поступаються алюмінієвим і тим більше біметалевим за міцністю. Так що основною сферою їх застосування є автономні системи з невисоким тиском, а також багатоповерхівки висотою до 9 поверхів. Також сталеві вироби дещо важче алюмінієвих; однак цей момент рідко виявляється критичним.

— Алюміній. Матеріал з відмінними практичними характеристиками, зокрема, має дуже низьку теплову інерцію і невелику вага. Крім того, вважається, що та...кі радіатори менш чутливі до гідроударів, ніж сталеві, і краще підходять для систем опалення з високим тиском, що застосовуються в багатоквартирних будинках. Що стосується недоліків, то, крім відносно високої вартості, тут варто згадати вимогливість до якості теплоносія: він повинен мати нейтральний показник pH, інакше можлива реакція з виділенням водню (що несприятливо впливає на радіатор і може призвести до його закупорювання). Також варто враховувати, що далеко не всі вироби з алюмінію розраховані на високий тиск; цей момент не завадить уточнити окремо.

— Мідь/алюміній. Комбінація, що застосовується виключно у конвекторах: мідні трубки для теплоносія, доповнені алюмінієвими пластинами (і, найчастіше, алюмінієвим ж корпусом). Мідь відрізняється високою надійністю, включаючи стійкість до перепадів тиску, а також хорошою теплопровідністю; а використання алюмінію дає змогу знизити вартість і вагу конструкції без шкоди для практичних характеристик.

— Біметал. Поєднання алюмінію з іншим металом — сталлю, зрідка міддю. З алюмінію в таких виробах виконується зовнішня оболонка, зі сталі — внутрішні труби. Така конструкція дає змогу досягти відмінної ефективності у поєднанні з високою міцністю і надійністю; саме біметалеві радіатори вважаються оптимальним варіантом для систем опалення в багатоквартирних будинках, де велика ймовірність гідроудару, та й штатний робочий тиск у таких виробів зазвичай виходить досить високим.
Головний недолік біметалу — досить значна вартість. У світлі цього в продажу можна зустріти так звані псевдо-біметалеві (напів-біметалеві) радіатори — у них зі сталі виконані тільки вертикальні канали, що з'єднують верхню і нижню трубу. Це дає змогу знизити ціну, однак негативно позначається на надійності – за експлуатаційним особливостям подібні вироби ближче до алюмінієвих (див. вище).

— Чавун. Традиційний матеріал для радіаторів опалення, який, втім, у наш час зустрічається рідко. Це пов'язано як з великою вагою і громіздкістю цього матеріалу, так і зі значною тепловою інерцією, що не дає змогу швидко регулювати інтенсивність нагрівання. Крім того, чавун досить крихкий і погано переносить гідроудари. З іншого боку, цей матеріал стійкий до корозії, а згадана інерція в деяких випадках виявляється перевагою: так, навіть після відключення опалення батареї залишаються теплими протягом тривалого часу. А деякі вироби з чавуну мають оригінальний зовнішній вигляд, який відмінно вписується в інтер'єри в стилі «ретро».

Тип, до якого належить панельний радіатор (див. «Тип радіатора»).

Тип позначається числом, яке описує кількість нагрівальних панелей і конвекторів в даній моделі. Панелі, нагадаємо, займають всю висоту та ширину радіатора; а конвектори — це особливі зигзагоподібні конструкції між панелями, поліпшують тепловіддачу. Що стосується самого позначення, то перша цифра в ньому відповідає кількості панелей, друга — кількості конвекторів. Наприклад, популярний тип 22 передбачає 2 панелі і 2 конвектора між ними (конвектори при цьому знаходяться всередині радіатора, кожен прикріплений до своєї панелі), а в менш популярному типі 21 конвектор, відповідно, всього один, спільний на обидві панелі. Є варіанти взагалі без конвекторів — наприклад, максимально простий тип 10, всього з однією панеллю. А один з найбільш прогресивних на сьогодні — тип 33, більшу кількість конвекторів/панелей зустрічається вкрай рідко.

Загалом більшу кількість елементів (при тому ж розмірі пристрою в ширину і висоту) покращує загальну ефективність радіатора, однак позначається на ціні, товщині і вазі.

Кількість окремих секцій, передбачена в радіаторі відповідної конструкції (див. «Тип»). Фактично мова в даному випадку йде про комплект поставки: цілий радіатор збирається з окремих секцій, причому їх навіть не обов'язково використовувати всі.

Сама по собі кількість секцій не впливає на робочі характеристики виробу, проте ця інформація може стати в нагоді при збірці радіатора певної теплової потужності (див. «Тепловіддача»). Так, поділивши загальну тепловіддачу даної моделі на кількість секцій, можна визначити характеристики однієї секції і обчислити, скільки їх потрібно для того, щоб забезпечити бажані показники теплової потужності. Втім, досить велика кількість сучасних радіаторів першопочатково продається по одній секції — як раз в розрахунку на те, щоб користувач міг зібрати батарею на свій розсуд. Для готових виробів 2 – 5 секцій вважається досить скромним показником, 6 – 10 шт — середнім, 11 – 15 шт — вище середнього, а моделі на 16 – 20 секцій і більше можуть мати як горизонтальне, так і вертикальне компонування (в останньому випадку секції ставляться одна на іншу, як поверхи вежі).

Робочий тиск радіатора.

Під цим терміном зазвичай мають на увазі найбільший тиск теплоносія, яке радіатор здатний без наслідків перенести протягом необмежено тривалого часу. Короткочасно допускаються і більш високі показники (див. «Макс. тиск»), проте штатний робочий тиск в системі опалення не повинна перевищувати характеристик радіатора — інакше велика ймовірність пошкодження виробу, з «потопом» та іншими відповідними неприємностями. Взагалі ж вважається, що даний показник повинен бути хоча б на 2 бар вище фактичного робочого тиску в системі — це дасть додатковий запас міцності на випадок позаштатних ситуацій.

Що стосується конкретних значень, то в багатоповерхових будинках до 9 поверхів стандартним тиском в трубах опалення вважається 8 бар, в більш високих будівлях — 16 бар, а в автономних системах квартир і приватних будинків до 3 поверхів рідко використовується тиск вище 3 бар.

Найбільший тиск теплоносія, який радіатор здатний без наслідків перенести при короткочасному впливі.

Цей показник завжди більше, ніж робочий тиск (див. вище). Він безпосередньо характеризує стійкість виробу до нештатних ситуацій, насамперед гідроударам. За інших рівних умов більш високий максимальний тиск означає більшу міцність і надійність — однак і коштують такі радіатори дорожче.

Об'єм води або іншого теплоносія, необхідний для заповнення радіатора.

Ця інформація актуальна переважно при побудові автономної системи опалення: вона стане в нагоді при розрахунку загального об'єму теплоносія в системі і пов'язаних з цим параметрів. Якщо ж радіатор купується для застосування в централізованому опаленні — на його внутрішній об'єм можна не звертати особливої уваги.