Порівняння ladas Kroha vs SportBaby Raduga 3-220

Найбільшу вагу користувача, на який розрахована шведська стінка; якщо точніше — вага, який вона може гарантовано перенести, не зламавшись, при стандартному для даної моделі способі використання.

Зазвичай, максимальна вага користувача фактично являє собою максимально допустиме навантаження, незалежно від того, скільки людей знаходиться на шведській стінці. Приміром, на дитячій моделі з ваговим обмеженням 130 кг цілком можуть дві дитини вагою по 40 кг кожний — загальний їх вага складе всього 80 кг, це цілком вписується в рамки допустимого навантаження. А ось перевищувати це обмеження в жодному разі не можна, скільки б людина не перебувала на конструкції: навіть якщо вона не зламається відразу, нерозраховані навантаження призведуть до підвищеного зносу, і поломка може відбутися в будь-який момент часу. Також відзначимо, що якщо в характеристиках окремо не наводиться максимальна вага штанги (див. нижче) — варто виходити з того, що обмеження по вазі вказано з урахуванням штанг, гантелей і іншого обтяження, яке може використовуватися на тренуваннях. Винятком є моделі з лавою для жиму — вони зазвичай розраховані на досить солідний додатковий вагу, навіть якщо про це не сказано в характеристиках. Втім, це стосується лише навантаження на саму лаву, а допустимі значення за додатковою вагою в будь-якому разі не завадить уточнити окремо (наприклад, за інструкцією або в довідковій службі виробника).

Вибирати за цим показником варто з урахуванням того, яку вагу конструк...ції треба переносити на практиці. При цьому теоретично принцип «чим більше — тим краще» тут цілком діє, однак висока надійність відповідним чином позначається на ціні. Тому спеціально шукати максимально міцну шведську стінку варто лише в тому випадку, якщо мова йде про «дорослої» моделі для громадського спортзалу, де коло потенційних користувачів необмежений і спортсмени можуть мати дуже велике статура. А ось для особистого або сімейного користування достатньо невеликого запасу по вазі, в 10 – 15 кг — і то більше «на всяк випадок», ніж з реальної необхідності.

Також відзначимо, що окремі елементи шведської стінки можуть мати свої обмеження по вазі: так, у кілець, гладіаторських сіток та інших «мотузяних» снарядів (див. «Компоненти») допустима вага може бути менше, ніж у жорстких деталей конструкції.

Оснащення, передбачене в конструкції чи комплекті поставки виробу.

— Драбина. Шведська стінка в початковому розумінні цього слова являє собою саме драбину — набір жорстких поперечин, встановлених вертикально. Втім, серед сучасних моделей драбина зустрічається хоча й часто, але не скрізь — наприклад, випускаються товари, зроблені у вигляді гладіаторської сітки (див. нижче) і взагалі не мають набору перекладин. Загалом драбина надає досить великий набір можливостей як для розваг, так і для занять спортом: її можна використовувати при розтяжках, в полегшеній версії віджимань, для вправ на підняття та утримання ніг і т. ін.

— Бруси. Бруси, які використовуються в шведських стінках, мають вигляд двох паралельних горизонтальних жердин, закріплених одним кінцем на конструкції (зазвичай на тих же опорах, між якими знаходяться перекладини драбини), що виступають вперед. Такі бруси коротше традиційних гімнастичних і не дають змогу виконувати акробатичні (махові) елементи, однак цілком підходять для спортивних занять — насамперед віджимань. Зазначимо, що бруси рідко використовуються в дитячих моделях шведських стінок, однак для дорослих є практично обов'язковими.

— Упор для преса.... Оснащення, призначене для тренування преса способом піднімання та/або утримання ніг. Має вигляд характерних вертикальних ручок на брусах, доповнених м'якими накладками. При виконанні вправ спортсмен тримається за вертикальні ручки і спирається на бруси ліктями і передпліччями — таким чином, що передпліччя лежать на брусах горизонтально, а ноги не торкаються землі, упор йде лише на руки. Спина спортсмена впритул прилягає до драбини, для комфорту зазвичай використовується додаткова м'яка накладка під спину на рівні брусів (нерідко — знімна, щоб вона не заважала при традиційному використанні драбини). «Зависнувши» в такому положенні, спортсмен може піднімати ноги, утримувати ноги під кутом і виконувати інші аналогічні вправи на тренування м'язів преса. Зазначимо, що наявність брусів практично гарантовано означає наявність та упору для преса, виключення зустрічаються вкрай рідко.

— Стаціонарний турнік. Турнік — горизонтальна перекладина — постійно встановлена на одній висоті і не передбачає перевішування. Зазвичай, знаходиться на самому верху конструкції, з таким розрахунком, щоб навіть гайвищий користувач (дитина або дорослий, залежно від призначення), повиснувши на турніку, не діставав ногами до землі. Розмір такого турніка невеликий, він призначається, насамперед, для виконання підтягувань і слабо підходить для акробатичних елементів.

— Турнік перенавісний. Турнік, виконаний у вигляді знімної конструкції, що підвішується на щаблину драбини. Таким чином, висоту розташування поперечини можна вибрати на власний розсуд — приміром, підлаштувати конструкцію під маленьку дитину, якій дістатися до «дорослого» турніка важко, а нерідко і страшно. Крім того, настроювання висоти дає деякі додаткові можливості, що недоступні для стаціонарної моделі. Наприклад, повісивши знімний турнік в самому низу драбини, можна застосовувати його для «полегшених» підтягувань, з тулубом в похилому положенні і ногами, що спираються на землю.

— Перпендикулярні ручки (роги). Ручки, встановлені на турніку (зазвичай стаціонарному) перпендикулярно самій перекладині — найчастіше спрямовані вперед. Наявність таких ручок дозволяє виконувати підтягування нестандартним хватом, розширюючи асортимент вправ, доступних для турніка.

— Трапеція. Гімнастична трапеція — поперечина, підвішена на мотузках за обидва кінці. Зустрічається переважно в дитячих моделях; про серйозні акробатичні тренування на такому снаряді, зрозуміло, мова не йде, однак він дає багато можливостей як для ігор, так і для деяких специфічних вправ, в тому числі на розвиток координації і почуття рівноваги.

— Рукохід. Пристосування у вигляді горизонтальної драбини» — набору горизонтальних поперечин, по яких можна пересуватися, перехвачуючись руками з однієї перекладини на іншу. Таке переміщення дає не тільки розвагу, але і непогане тренування на чіпкість і координацію. Зустрічається рукохід виключно в комплексних шведських стінках і трансформерах (див. «Тип»), причому дитячого призначення.

— Канат. Класичний гімнастичний канат — товста мотузка, підвішена до верхньої частини шведської стінки. Використовується виключно в дитячих моделях. Оскільки висота домашніх шведських стінок невелика, то і канат виходить не надто довгим. Тим не менш, його все одно можна використовувати для розвитку первинних навичок лазіння по мотузці. Та і в іграх канат може виявитися незайвим.

— Гімнастичні кільця. Пристосування у вигляді пари кілець (або аналогічних снарядів іншої форми, наприклад, трикутних ручок), підвішені на мотузках. Дозволяє виконувати як силові, так і акробатичні елементи, може використовуватися і для ігор, і для досить серйозних тренувань. Правда, в шведських стінках зазвичай застосовуються зменшені, дитячі кільця.

— Мотузяна драбина. Драбина з твердими перекладинами і м'якими вертикальними опорами (з мотузок, звідси і назва). Підніматися по ній складніше, ніж по класичній твердій, для цього потрібно ретельно тримати рівновагу і точно рухатися. Це можна назвати перевагою — мотузяна драбина сприяє розвитку координації і почуттю рівноваги. Крім того, на ній можна розгойдуватися, що діти напевно оцінять під час ігор. А для зберігання або транспортування мотузкові драбини можна компактно згорнути.

— Гладіаторська сітка. Вертикальна сітка з великими отворами, сплетена з товстих мотузок. Іноді в просторіччі називається також «матроською», так як за конструкцією схожа на сітки, що застосовувалися аналогічно драбинам на вітрильних кораблях. Використовується переважно в дитячих моделях, для лазіння; при цьому дертися по сітці значно складніше, ніж по звичайній, або навіть мотузяній драбині, і таке заняття дуже допомагає розвитку спритності.

— Лава для преса. Лава, спеціально призначена для тренувань на м'язи преса шляхом скручувань тулуба. Також носить назву «похила дошка», оскільки насправді зазвичай встановлюється під кутом, кріпиться верхньою частиною на щаблини драбини. У цій же частині можуть знаходитись упори для ніг (під коліна), завдяки яким забезпечується додаткова зручність; роль зачепа, що дозволяє спортсмену утримуватися на снаряді, найчастіше грає поперечина драбини. А змінюючи висоту установки, можна змінювати нахил і, відповідно, навантаження при тренуваннях. Лави для преса можуть зустрічатися і в дитячих, і у дорослих моделях; нерідко це ж пристосування відіграє роль і лави для жиму (див. нижче).

— Лава для жиму. Лава для виконання жиму від грудей (та інших аналогічних вправ, що вимагають лежачого положення спортсмена і можливості опускати руки нижче тулуба — наприклад, розведення/зведення рук з гантелями). Нерідко доповнюється кріпленнями для установки штанги — їхня наявність не тільки забезпечує додаткову безпеку на час виконання вправи, але і дозволяє зберігати стійку прямо на шведській стінці. Відзначимо, що якщо в конструкції заявлені і лава для жиму, і лава для преса (див. вище) — мова, зазвичай, йде про одну і ту ж лаву, яка може встановлюватися в різних положеннях і використовуватися різними способами. Водночас якщо оснащення для преса нерідко передбачається в дитячих моделях, то жим лежачи — це повністю «доросла» функція.

— Тренажер для постави. Пристосування, призначене для вироблення правильної постави і навичок її підтримки. Найчастіше такий тренажер включає два предмети. Перший — це перенавісний турнік особливої конструкції, що складається з додаткової поперечини та основи з прорізами під неї; основа закріплюється на драбині, а прорізи дають змогу налаштовувати висоту поперечини з точністю до декількох сантиметрів, не переставляючи основу. Друга складова частина тренажера для постави — невелике пристосування, схоже на драбинку зі щільно розташованими поперечинами, але грає швидше роль подушки. Ця «подушка» кріпиться під турніком з таким розрахунком, щоб, коли користувач повисне на турніку на витягнутих руках, «подушка» впиралася йому в спину. Таким чином, за рахунок висіння на турніку і упору в потрібному місці тренажер забезпечує розтягування та розвантаження хребта, а також формування правильної постави. Таке пристосування вважається особливо корисним для дітей дошкільного та молодшого шкільного віку, однак може стати в нагоді і дорослим. Зрозуміло, при проблемах зі спиною необхідно дотримуватися обережності у таких випадках бажано проконсультуватися з лікарем перед використанням тренажера.

— Боксерська груша. Щільний, нерідко — досить важкий мішок для відпрацювання ударів. Незважаючи на назву, може використовуватися не тільки в боксі, але в практично будь-яких бойових мистецтвах, пов'язаних з ударами. Правда, варто враховувати, що груші можуть мати різну форму, розміри і вагу, а отже, розрізнятися по застосуванню: приміром, невеликий мішок на рівні обличчя підходить тільки для тренування рук, для роботи ногами знадобиться велика, видовжена у висоту груша. Зазвичай такі снаряди робляться знімними, щоб у «вільний» час вони не заважали іншим заняттям.

— Гойдалки. У шведських стінках можуть зустрічатися як класичні гойдалки, у вигляді планки на двох мотузках, так і не зовсім звичайні конструкції — наприклад, кругле сидіння, підвішене на одній мотузці через отвір у центрі. У будь-якому разі гойдалки є чисто розважальним пристосуванням і використовуються тільки в дитячих моделях.

— Гірка. Дитяча гірка — похилий жолоб, по якому можна з'їжджати під час ігор. Встановлюється аналогічно описаній вище лаві для преса — одним кінцем на підлогу, другим на драбину. Зазвичай, висота таких гірок невелика і вони розраховані переважно на наймолодших користувачів.

— Шкала зросту. Пристосування для вимірювання зросту, зазвичай у вигляді шкали, нанесеної на одну з вертикальних опор. Актуально насамперед для дитячих гірок. Для того, щоб виміряти зріст, дитині достатньо стати впритул до шкали.

Основний матеріал, використаний в конструкції шведської стінки.

— Дерево. Головною перевагою шведських стінок з дерева є те, що такі конструкції приємні на дотик і не холодять руки при дотику. Та й виглядає дерево теж непогано. З іншого боку, цей матеріал не такий міцний, як метал, а тому застосовується в дитячих та «дитячо-дорослих» шведських стінках (див. «Призначення»), не розрахованих на високі навантаження.

— Метал. Метал примітний насамперед високою міцністю, цей матеріал підходить не тільки для дитячих, але і для повноцінних дорослих моделей, здатних переносити значні навантаження. При цьому металеві деталі (насамперед поперечини на сходах) при такій міцності можуть бути досить тонкими, що дозволяє надійно хапатися за них навіть дітям з їх маленькими руками. З іншого боку, метал не так приємний на дотик, як дерево, і навіть в теплу погоду відчувається як холодний. Тому найбільш популярний він у шведських стінках для дорослих (власне, всі вони робляться саме металевими), а ось дитячих конструкцій з цього матеріалу небагато.

Виступ турніка, передбаченого в конструкції шведської стінки; зазвичай мова йде про стаціонарному турніку (див. «Компоненти»).

Виступ — це відстань від турніка до сходів. Великий виступ зручний тим, що дозволяє підтягуватися таким чином, щоб голова при підйомі виявлялася між турником і сходами — а це чи не найпопулярніше положення при підтягуванні на шведській стінці, особливо якщо залазити на турнік доводиться по сходах. З іншого боку, до далеко розташованої поперечини важче дотягнутися. Тому виступ зазвичай вибирається з урахуванням вікової категорії виробу (див. «Призначення») — наприклад, в дитячих моделях він рідко перевищує 70 см, а у дорослих може становити більше метра.