Порівняння FitLogic BK8731TP vs USA Style SS-771

Максимальна вага користувача, на який розрахований тренажер, іншими словами — найбільший вагу спортсмена, при якому орбітрек здатний гарантовано опрацювати заявлене в характеристиках кількість часу без ризику поломки. Цього параметра варто дотримуватися максимально точно, не варто плекати ілюзій з приводу того, що 3-5 кг понад розрахункового ваги не вплинуть на пристрій. Так, швидше за все, тренажер зможе пропрацювати певний час, однак він буде відчувати навантаження, що перевищують розрахункові, і в кращому випадку вийде з ладу раніше, ніж очікувалося, а в гіршому — може зламатися в найневдаліший момент, що загрожує травмами. Крім того, даний випадок зазвичай не покривається гарантією виробника, і усувати наслідки Вам доведеться за свій рахунок.

Конструкція системи, що створює опір на маховику орбітреки і відповідне навантаження під час тренувань. На сьогоднішній день застосовуються такі варіанти:

— Механічна. Дія цієї системи аналогічна гальмам автомобіля: спеціальні гальмівні колодки притискаються до маховика, і за рахунок зміни сили натискання змінюється і опір руху. Перевагами механічних систем навантаження є простота і невисока вартість, надійність, можливість створення високого опору для великих навантажень, а також автономність — вони не потребують живлення, і в конструкції орбітреки можна обійтися акумулятором для допоміжної електроніки (див. «Живлення»). З іншого боку, колодки за рахунок тертя об маховик створюють певний шум, що може призвести до незручностей; також вони з часом зношуються і стираються. Механічна система використовується переважно у недорогих моделях орбітреків.

— Магнітна. У системах цього типу опір змінюється за рахунок постійних магнітів: наближаючи їх до маховика або видаляючи від нього, можна змінювати опір руху. Аналогічно механічним (див. вище), магнітні системи навантаження не потребують живлення; при цьому вони забезпечують більш плавне регулювання і практично не створюють шуму. Водночас цей різновид слабо підходить для тренування професіоналів — він не здатний створити серйозне навантаження (хоча для побутового використання його зазвичай цілком достатньо).

— Електромагнітна. Принцип дії цих систем аналогічний магнітним (див. вище), проте замість постійних магнітів в цьому разі використовуються нерухомі електромагніти. Навантаження ж регулюється за рахунок зміни сили струму, що проходить по обмотках електромагнітів: чим сильніше струм — тим потужніше магнітне поле і, відповідно, вище опір руху. Завдяки цьому електромагнітні моделі здатні забезпечувати досить солідні рівні навантаження, зберігаючи при цьому одну з головних переваг магнітних систем — повну безшумність. Головним недоліком є необхідність потужного живлення, що реалізується або підключенням до мережі, або встановленням вбудованого генератора (див. «Живлення»). Та й коштують такі тренажери досить не дешево.

— Аеромагнітна. Найбільш передовий тип систем навантаження з відмінною плавністю ходу, малошумністю при роботі і широким діапазоном регулювань. Найчастіше застосовується в дорогому обладнанні професійного рівня. У аеромагнітних системах магніти примусово охолоджуються вбудованим вентилятором, за рахунок чого вони не нагріваються в процесі тривалих тренувань, а рівень навантаження залишається постійним. Не потребують постійного підключення до мережі електроживлення, оскільки за автономне енергетичне постачання несе відповідальність вбудований генератор.

— Власна вага. Система навантаження дає можливість працювати виключно з навантаженням своєї ваги. Найпростіший механізм, який має мінімум вузлів досить таки надійний і бюджетний.

Розташування маховика щодо платформ орбітреки (докладніше про маховику див. «Розташування маховика»). Найчастіше він встановлюється ззаду, проте зустрічаються і моделі з переднім розміщенням. Відмінності між обома варіантами досить незначні, тому що на практиці від розташування маховика залежить виключно зовнішній вид тренажера.

Кількість фіксованих рівнів навантаження (опору платформ при русі), передбачених у конструкції орбітреки. Чим більше таких рівнів передбачено в конструкції — тим ширше можливості по регулюванню навантаження і тим точніше можна підлаштувати її під вимоги того чи іншого користувача. Водночас велика кількість регулювань відповідним чином позначається на ціні.

Q-фактор — відстань між педалями орбітреки. Анатомічно правильне положення щиколоток при бігу передбачає Q-фактор від 50 до 90 мм. Точне значення залежить від зросту та комплекції конкретно взятого користувача. Орбітрек з Q-фактором до 90 мм дозволяє зняти зайве навантаження з суглобів ніг. Зрозуміло, потрібно враховувати, що із зростанням Q-фактора автоматично зростає і навантаження на м'язову систему користувача. Так, моделі з показником вище 90 мм дають змогу проводити більш ефективні тренування. Але при цьому передбачається анатомічно невірне розташування ніг, що може негативно позначатися на здоров'я суглобів. Якщо користувач має якісь захворювання, пов'язані з суглобами, слід вибирати орбітрек з оптимальним для свого росту і комплекції Q-фактором (від 50 до 90 мм).

Максимальна відстань між платформами орбітреки по горизонталі, визначає, відповідно, довжину кроку спортсмена під час роботи на тренажері. Вважається, що для людей середнього зросту оптимальною є довжина кроку в 400 – 500 мм, саме з таким розрахунком робляться багато тренажери. Водночас існують моделі із змінною довжиною кроку, що дозволяє підлаштувати її під особисті уподобання різних користувачів.

У будь-якому разі довжину кроку варто вибирати залежно від зросту, статури та особистих уподобань. Занадто маленький крок призведе до того, що доведеться дріботіти, і імітація ходьби перетвориться на тупцювання на місці, а надто широкий — до незручностей та невиправданому зростанню навантаження без збільшення ефективності. В ідеалі бажано випробувати тренажер перед покупкою — наскільки Вам буде на ньому зручно. Це стосується як фіксованої, так і регульованої довжини кроку.

Наявність в конструкції орбітреки сидіння — на зразок того, що використовується в велотренажерах. Власне, основний зміст цієї функції полягає саме в можливості використання агрегата в «велосипедному» форматі. Спеціалізованого велотренажера подібна модель, швидше за все, не замінить, але в будь-якому разі сидіння значно розширює сферу використання орбітреки.

Можливість складання орбітреки для зменшення його габаритів при зберіганні і транспортуванні. Ця функція дозволяє економити місце — тренажер можна розгорнути до повних розмірів і згорнути після використання — що особливо актуально для невеликих квартир, де місця на підлозі трохи. Водночас складні конструкції кілька менш надійні, ніж нескладні. А тому спеціально шукати такий тренажер варто лише в тому випадку, якщо компактність має для Вас вирішальне значення.

Наявність в конструкції орбітреки регульованих по висоті ніжок. Кожна така ніжка регулюється самостійно, і їх можна виставити на різну довжину. Це дозволяє компенсувати нерівності підлоги і стійко встановити тренажер в горизонтальному положенні, на всіх точках опори.