Порівняння Makita DTW285Z vs Makita DTW251Z

Швидкість обертання робочої насадки, що забезпечується інструментом.

Якщо в даному пункті вказується одне число (наприклад, 1800) — це може бути як стандартна, незмінна, так і максимальна швидкість обертання. Про максимальну швидкість мова йде в тому разі, якщо інструмент має більше однієї швидкості (див. «Кількість швидкостей») і/або регулятор обертів (див. «Функції»). Зі свого боку, два або три числа через косу лінію (наприклад, 1100/2300/3400) вказуються тільки для моделей, що мають відповідну кількість окремих швидкостей. Кожне з цих чисел позначає стандартне (а при наявності регулятора обертів — максимальне) число обертів на одній з швидкостей.

У будь-якому разі при виборі інструменту за кількістю обертів варто враховувати як його загальний тип (див. «Пристрій»), так і специфіку передбачуваних робіт. Докладні рекомендації з цього приводу досить широкі, їх немає сенсу повністю приводити тут – краще звернутися до спеціальних джерел. Відзначимо лише кілька загальних моментів. Так, високообертовими в наш час вважаються дрилі, здатні видати більше 3000 об/хв. В цілому ж висока швидкість сприяє продуктивності, проте тут є і зворотна сторона: підвищення обертів (при тій же потужності) знижує крутний момент — відповідно, падає ефективність роботи з непіддатливими матеріалами і насадками великого діаметру. Тому спеціально шукати «швидкісний» інструмент має сенс лише в тому разі, якщо швидкість має ключове значення; при цьо...му не завадить переконатися, що обрана модель здатна забезпечити необхідну ефективність і за крутним моментом.

Кількість ударів в хвилину, що забезпечується інструментом з підтримкою відповідного режиму.

Детальніше про це режимі див. «Функції», тут же відзначимо, що він може передбачатися як в дриль, так і в шурупокрутах і гайковертах (див. «Пристрій»), і сенс ударного режиму в цих різновидах дещо різний. Тому і швидкості розрізняються: багато дрилі здатні видавати близько 48 000 уд/хв, а то і 64 000 уд/хв, тоді як у шурупо - і гайковертах «класикою жанру» вважається 3200 уд/хв, а значення вище 3500 уд/хв практично не зустрічаються.

Загальний зміст цього показника також безпосередньо пов'язаний з типом. Так, серед дрилів різниця в швидкості довбання може бути досить великою. У таких інструментах більше число ударів позитивно позначається на загальній продуктивності та ефективності, а менша — сприяє акуратності і знижує ризик пошкодити делікатні матеріали. У шурупокрутах і гайковертах висока швидкість також сприяє загальної ефективності, але у більшості таких інструментів відмінності за цим показником не настільки значні, щоб ця різниця була помітна на практиці.

Крутний момент – це найбільше зусилля, з яким дана модель здатна провертати робочу насадку.

Вищий крутний момент дає більше можливостей, він дає змогу справлятися зі складними задачами на зразок свердління в твердих матеріалах, відкручування гвинтів і гайок, що прикіпили, тощо. З іншого боку, велике зусилля вимагає відповідної потужності — а це, зі свого боку, впливає на габарити, вагу і вартість самого інструменту, а також висуває підвищені вимоги до живлення (потужності мережі, ємності акумулятора або тиску/продуктивності компресора). А для деяких задач зайвий крутний момент в принципі неприпустимий, так що для максимальної універсальності бажано мати регулювання крутного моменту – а це ще більше позначається на вартості. І чим більше ступенів, тим оптимальніше можна налаштувати інструмент на виконання того чи іншого виду роботи. Так що загальне правило таке: при виборі варто враховувати специфіку планованих робіт, а не гнатися за найбільшим робочим зусиллям.

Докладні рекомендації щодо вибору оптимального крутного моменту для різних типів інструменту (див. «Пристрій») можна знайти в спеціальних джерелах. Тут же відзначимо, що ключове значення він має перш за все для шурупокрутів, хоча наводиться і для інших типів інструментів. При цьому в «найслабших» моделях максимальне робоче зусилля не перевищує 15 Нм, в найпотужніших воно становить більше 150 Нм.

Кількість швидкостей, передбачена в конструкції інструменту.

Перш за все уточнимо, що під «швидкістю» в даному разі мається на увазі швидкісний режим. Кількість обертів на кожній «швидкості» може бути як фіксованою, так і регульованим (при наявності відповідного регулятора — див. «Функції»). Таким чином, наявність декількох швидкостей може мати різний сенс. В одних моделях зміна швидкісного режиму – це єдиний варіант регулювання обертів; в інших (при наявності окремого регулятора обертів) зміна режиму встановлює тільки максимальну швидкість обертання насадки, а фактична її швидкість плавно змінюється регулятором (який може мати ще й власний, додатковий обмежувач обертів).

Що стосується конкретної кількості швидкісних режимів, то в багатьох моделях він всього один. Відповідно, оберти в такому інструменті або зовсім не змінюються, або управляються тільки згаданим регулятором; цього нерідко буває цілком достатньо для нескладних завдань. Однак досить широкого поширення набули також інструменти на 2 швидкості – така конструкція дає додаткові можливості з налаштування і водночас залишається порівняно простою і недорогою. А в досить прогресивних моделях можна зустріти три, а то і чотири і більше швидкісних режими; в окремих ситуаціях ця кількість досягає 8 і навіть більше, що дає змогу використовувати перемикання ш...видкостей в ролі повноцінного регулятора обертів.

При виборі за даною характеристикою варто враховувати, що, при інших рівних умовах, більше число швидкостей дає більше можливостей з налаштування робочих параметрів, проте ускладнює конструкцію і збільшує її вартість.

Загальна вага інструменту — зазвичай, самого пристрою, без насадок. Для акумуляторних моделей (див. «Джерело живлення»), зазвичай, вказується маса з встановленим штатним акумулятором; для моделей на батарейках вага може наводитися як з елементами живлення, так і без них, проте в даному разі цей момент не особливо принциповим.

За інших рівних умов менша вага спрощує роботу, підвищує точність рухів і дає змогу довше використовувати інструмент, не втомлюючись. Однак варто мати на увазі, що висока потужність і продуктивність неминуче збільшують і масу інструменту; а різні хитрощі для зниження ваги підвищують ціну і можуть знизити надійність. Крім того, в деяких ситуаціях масивна конструкція є більш прийнятною. Насамперед це стосується робіт з великим навантаженням — наприклад, свердління отворів великого діаметра, або виконання заглиблень з ударом: важкий інструмент виходить більш стабільним, він менш схильний ривків і зрушень через нерівномірності матеріалу, вібрації механізмів тощо.

Також варто зазначити, що конкретні значення ваги напряму пов'язані з типом інструменту (див. «Пристрій»). Найбільш легкими є викрутки — у більшості з них цей показник не перевищує 500 г. Шурупокрути та дрилі-шурупокрути більш «важкі»: їх середня вага складає 1,1 – 1,5 кг, хоча є чимало і більш легких (0,6 – 1 кг), і більш важких (1,6 – 2 кг...і більше) моделей. А найбільшу вагу мають класичні дрилі та гайкокрути: такий інструмент повинен бути досить потужним, так що для них 1,6 – 2 кг є середнім показником, 2,1 – 2,5 кг — вище середнього, а багато агрегатів важать і більше 2,5 кг.

— Ударний режим. Можливість роботи в так званому ударному режимі. Зазвичай, цей режим вмикається і вимикається за бажанням користувача, а його зміст і особливості можуть бути різними, залежно від типу інструмента (див. «Пристрій»). Так, у дриля удари здійснюються уздовж осі свердла, а частота їх зазвичай становить кілька тисяч на хвилину — це позитивно позначається на продуктивності й дає змогу ефективніше справлятися з твердими щільними матеріалами (хоча повноцінний перфоратор такий дриль все одно не замінить). Зі свого боку, у шурупокрутах і гайкокрутах ударний режим правильніше було б назвати імпульсним: у такому форматі роботи насадка інструмента обертається не рівномірно, а окремими ривками, зазвичай із частотою близько 3 тис. на хвилину. Це також покращує ефективність роботи, що буває особливо корисно під час закручування шурупів у щільний матеріал і відкручування застарілого, «прикипілого» кріплення.

— Гальмо двигуна. Пристосування, яке додатково гальмує двигун при вимкненні інструмента. Сам собою двигун (і, відповідно, робоча насадка) після вимкнення може ще досить довго обертатися за інерцією; гальмо ж зупиняє це обертання практично відразу, завдяки чому не доводиться зайвий час тримати інструмент у повітрі.

— Блокування кнопки ввімкнення. Функція, що дає змогу зафіксувати кнопку ввімкнення в натиснутому положенні. Зазвичай, має вигляд...додаткової кнопки, установленої або на самій пусковій клавіші, або недалеко від неї. Ця функція дуже зручна в ситуаціях, коли інструмент доводиться довго використовувати без перерви — наприклад, при свердлінні відразу декількох десятків отворів: кнопку пуску простіше закріпити у ввімкненому положенні, ніж постійно тримати її натиснутою, додатково напружуючи палець на робочій руці. А вимикається блокування зазвичай найпростішим способом — наприклад, коротким натисканням на ту ж пускову кнопку.

— Регулятор обертів. Можливість додатково обмежити оберти інструменту. Саме по собі плавне регулювання є практично у всіх сучасних моделях: чим сильніше натискання на пускову кнопку, тим вище швидкість. Це дає змогу прямо «на ходу» підлаштовувати режим роботи інструменту під особливості ситуації. А даний регулятор дає змогу встановити максимальну швидкість обертання, завдяки чому навіть при натисканні кнопки «до упору» швидкість робочої насадки не перевищує заданого значення. Ця функція буває незамінною при деяких роботах, що потребують акуратності – зокрема, при обробленні делікатних матеріалів, для яких дуже висока швидкість загрожує ушкодженнями.
Окремо підкреслимо, що наявність регулятора обертів ніяк не пов'язана з кількістю швидкостей (див. вище). Наприклад, інструмент цілком може мати кілька швидкісних режимів, в кожному з яких оберти можна додатково обмежувати за допомогою регулятора.

— Підтримка обертів. Функція, яка дає можливість підтримувати постійну швидкість обертання насадки незалежно від навантаження на неї. Без спеціального регулювання, на постійній потужності двигуна, швидкість обертання неминуче падає при збільшенні навантаження і зростає — при зниженні. А система підтримки обертів відстежує опір на насадці й за необхідності змінює потужність таким чином, щоб швидкість обертання залишалася постійною. Це позитивно позначається як на якості роботи, так і на терміні придатності насадок і всього інструмента.

— Електронний захист двигуна. Система, що захищає двигун від критичних перенавантажень — наприклад, у разі заклинювання свердла — і перегрівання. При перевищенні допустимого навантаження на двигун або його температури живлення інструмента автоматично вимикається, що дає змогу уникнути його пошкодження.

— Безщітковий двигун. Наявність безщіткового (безколекторного) двигуна в електричному інструменті. Такі двигуни помітно перевершують традиційні колекторні мотори за ККД, що дає можливість помітно знизити енергоспоживання без шкоди для потужності; це особливо важливо для акумуляторного інструменту (див. «Джерело живлення»), де ця особливість переважно й зустрічається. Крім того, безщіткові мотори менше шумлять, а також практично не утворюють іскор під час роботи, завдяки чому ідеально підходять для робіт в умовах підвищеної пожежної небезпеки. Їх головні недоліки традиційні — складність конструкції і висока ціна.

— Запобіжна муфта. Пристосування, що захищає двигун від пошкоджень при різкому зростанні навантаження (наприклад, через заклинювання свердла). У подібних ситуаціях запобіжна муфта від'єднує вал двигуна від патрона інструмента, даючи можливість уникнути перенавантажень. Зазначимо, що такі пристосування можуть бути як багаторазовими, так одноразовими — останні руйнуються при спрацьовуванні, і для продовження роботи потрібно встановити нову муфту.

— Підсвічування. Вбудований світильник для освітлення місця роботи. Ця функція може виявитися корисною як у вечірній/нічний час, так і у важкодоступних місцях, куди слабо проникає зовнішнє світло, а також в ситуаціях, коли це занадто тьмяне освітлення. Відзначимо, що крім вбудованих джерел освітлення, сучасні інструменти можуть оснащуватися також окремими ліхтариками; детальніше про них див. «Комплектація».

— Дисплей. Власний дисплей, на якому може відображатися різна інформація про роботу й стан пристрою — наприклад, виставлений у налаштуваннях крутний момент або швидкість обертання, а в акумуляторних моделях — ще й індикатор заряду батареї. Такий екран забезпечує додаткову зручність і наочність, проте загалом це досить специфічна функція, що зустрічається в сучасному електроінструменті вкрай рідко — наприклад, покажчик швидкості чи крутного моменту можна передбачити безпосередньо на регуляторі, а в ролі індикатора заряду передбачити звичайний світлодіод, що подає сигнали миготінням або зміною кольору.

— Синхронізація зі смартфоном. Можливість з'єднання інструмента зі смартфоном або іншим гаджетом (наприклад, планшетом) через Wi-Fi або Bluetooth. Подібне з'єднання зазвичай використовується для регулювання параметрів роботи, таких як швидкість або крутний момент; робити це через мобільний додаток нерідко буває зручніше, ніж через органи управління на самому інструменті. А деякі моделі з цією функцією дають змогу встановити ще й доступ через пароль: інструмент просто не буде реагувати на пускову кнопку до тих пір, поки на управляючому гаджеті не буде введений правильний пароль.

— Вбудований бульбашковий рівень. Вбудоване пристосування для контролю того, під яким кутом до горизонту знаходиться інструмент. Як і в звичайних рівнях, роль шкали в таких приладах відіграє герметична колба з нанесеними на неї мітками, що містить яскраво забарвлену рідину й бульбашку повітря. За розташуванням цієї бульбашки відносно міток і визначається положення всього інструмента — а саме його відповідність вертикалі, горизонталі або заздалегідь виставленому куту нахилу (останній варіант, утім, у вбудованих рівнях майже не зустрічається). При цьому в суто ручних інструментах зазвичай передбачається одновісний рівень, який реагує лише на відхилення від горизонталі вперед або назад, а моделі з можливістю встановлення на стійку (див. нижче) можуть мати ще й круговий рівень, який контролює відповідність вертикалі й визначає відхилення від неї в будь-якому напрямку.

— Револьверний механізм для біт. Механізм для зберігання та швидкої заміни біт, що використовується в інструментах відповідного призначення — переважно у викрутках, а також деяких шурупокрутах (див. «Пристрій»). Згідно з назвою, основною частиною механізму є барабан на зразок револьверного, у відсіках якого й зберігаються біти. Механізм розташовується за патроном, а вибір біти зазвичай відбувається наступним чином: потрібно відтягнути назад спеціальний кожух або ручку (якщо в цей момент у патроні перебувала інша біта — вона повернеться в барабан), поворотом барабана вибрати відсік з потрібною насадкою, а потім зрушити кожух/ручку в початкове положення, виштовхнувши насадку з барабана в патрон. Ця функція помітно прискорює і спрощує заміну насадок, до того ж знижує ризик їх втрати. З іншого боку, револьверний механізм помітно позначається на ціні й вазі інструмента, а його ємність обмежена зазвичай 6 – 8 насадками. Із цієї причини подібний інструмент зазвичай комплектується ще й адаптером для встановлення біт традиційним способом, із зовнішнього боку патрона.

— Водяне охолодження (СОР). Наявність у інструмента СОР — системи охолодження рідиною (найчастіше звичайною водою), що подається на робочу насадку за допомогою вбудованої помпи. Така система виконує відразу декілька функцій. По-перше, вона власне охолоджує насадку, запобігаючи її пошкодженню через перегрівання. По-друге, рідина трохи зменшує тертя в місці контакту, додатково знижуючи навантаження на насадку й підвищуючи її довговічність. По-третє, вода вбирає пил, який утворюється під час свердління, цей пил не злітає в повітря і не потрапляє в легені людей, котрі знаходяться поруч; та й прибирання після роботи значно полегшується. З іншого боку, системи рідинного охолодження досить дорогі й громіздкі, а при порівняно нескладних роботах і невисоких навантаженнях цілком можна обійтися і без СОР.

— Плавний пуск. Функція, що забезпечує плавне розкручування двигуна інструмента, з порівняно невеликим прискоренням. Досягається це через обмеження пускового струму. Без такого обмеження струм, який споживається двигуном у момент старту, може бути досить високим, через що двигун стартує дуже різко, що підвищує ризик випустити інструмент з рук. Крім того, стрибки струму можуть призвести до перенавантаження мережі, яка використовується для живлення. Плавний пуск дає змогу тією чи іншою мірою усунути ці явища. Зазначимо, що застосовується він тільки в моделях з живленням від мережі — двигуни в акумуляторних інструментах не настільки потужні, щоб для них були актуальні описані «неприємності».