Порівняння Hansa FCMX64040 нержавіюча сталь vs LIBERTY PWE 6105 білий

Номінальний об'єм духовки, передбаченої в конструкції плити. Зазвичай, в якості номінального вказують робочий об'єм духовки, іншими словами — максимальний об'єм продуктів, який можна помістити в неї без шкоди для ефективності роботи. Відповідно, більш велика духовка нагоді для великих об'ємів готування; з іншого боку, така ємність помітно позначиться на ціні і габарити плити.

Відзначимо, що якщо Ви купуєте звичайну побутову плиту на 4 конфорки і не плануєте готувати в духовці багато, на даний параметр можна не звертати особливої уваги: об'єм духовки зазвичай підбирається з таким розрахунком, щоб її вистачило на більшість нескладних завдань на зразок готування пирога або запікання курки. А от для більш серйозного застосування може знадобитися духовка побільше. Детальні рекомендації по об'ємах можна знайти в спеціальних джерелах.

За наявності додаткової камери (див. нижче) у даному пункті зазвичай вказується тільки основний об'єм духовки.

Найбільша температура, до якої може прогрітися духовка плити в нормальному робочому режимі. Мінімальне значення, яке зустрічається в сучасних моделях — 230 °С; проте навіть такої невисокої температури вважається цілком достатньо для більшості нескладних страв. Середнім показником можна назвати 240 – 250 °С, такий нагрів забезпечує більшість сучасних духовок. А найбільш «гарячі» моделі здатні прогріватися до 300 °С і більше — такі можливості будуть корисні для деяких специфічних рецептів, що вимагають високих температур.

Номінальна потужність духовки, встановлена в плиті. Вказується лише для духовки електричного типу (див. вище). При визначенні цього параметра враховується потужність всіх нагрівачів та інших пристроїв, встановлених у духовці (гриля, конвектора, рожна з приводом тощо); іншими словами, у цьому пункті вказується максимальна споживана потужність.

Ці дані стануть у нагоді перш за все для оцінки споживання електрики, а також навантаження на електромережі при роботі. А ось порівнювати між собою за потужністю можна лише духовки зі схожим функціоналом – наприклад, дві моделі з конвекцією. Інакше порівняння може виявитися некоректним: наприклад, модель на 3 кВт з грилем у режимі «звичайної духовки» поступатиметься моделі тієї ж потужності без гриля, т.к. частина потужності першого пристрою припадає на гриль, який не працює в даному режимі.

— Термостат — пристрій для регулювання і підтримання необхідної температури в духовці. Наявність термостата позбавляє користувача від необхідності постійно контролювати режим готування — замість цього достатньо виставити термостат на потрібну температуру, і плита буде автоматично підтримувати її.

— Таймер. Пристосування для зворотного відліку часу: користувач задає певний час, після закінчення якого подається звуковий сигнал. Конкретний функціонал таймера може бути різним — від найпростішої поворотної ручки з точністю регулювання +/-3 хвилини, до електронного блока з дисплеєм, здатного відлічувати час з точністю до секунди і навіть вимкнути плиту після закінчення відліку (див. «Автовідключення»). Однак у будь-якому разі ця функція помітно полегшує життя користувачу — зручніше виставити таймер і дочекатися сигналу, ніж стежити за часом по годиннику.

— Конвекція. Функція конвекції забезпечує додаткову циркуляцію гарячого повітря і рівномірно розподіляє тепло по всьому об'єму духовки. Особливо корисна при приготуванні випічки.

— Рожен. Застосовується для приготування деяких страв, зокрема, шашлику: продукти нанизують на рожен і обертаються на ньому, за рахунок чого забезпечується рівномірне прогрівання і запікання. Найчастіше рожен поєднується з грилем (див. нижче), хоча це і не обов'язково. Також це при...стосування може оснащуватися приводом від електродвигуна для автоматичного обертання.

— Гриль (електричний або газовий). В даному разі гриль – це відкритий нагрівач, встановлений в камері духовки і призначений для готування продуктів за рахунок теплового випромінювання; він може використовуватися як самостійно, так і в поєднанні з іншими режимами духовки. Гриль дає змогу ефективно обсмажувати різні продукти: наприклад, з його допомогою можна приготувати м'ясо з характерною скоринкою, підрум'янити грінки, присмажити овочі тощо. При цьому в більшості ситуацій готувати на грилі можна взагалі без додаткової олії/жиру – такий спосіб вважається більш здоровим, ніж традиційне смаження.
Що стосується видів грилів, то найбільшою популярністю в наш час користуються електрогрилі – вони прості за конструкцією, дають рівномірне нагрівання, дають змогу точно регулювати режим і використовувати безліч додаткових функцій (аж до автоматичних програм готування). Так що подібні грилі можна зустріти навіть в газових духовках. А ось газові пристрої використовуються помітно рідше: вони вважаються більш економічними, проте більш складні за конструкцією і менш зручні в регулюванні, ніж електричні.

— Приготування на парі. Можливість використання духовки для приготування продуктів на пару. Приготування здійснюється в основній камері духовки, а пара надходить зі спеціального резервуара, в який заздалегідь наливається вода. Такий спосіб вважається більш «здоровим», ніж традиційне варіння або смаження; крім того, саме він часто виявляється оптимальним для людей з обмеженнями в дієті.

— Блокування дверцят. Система безпеки деяких сучасних моделей плит передбачає блокування дверей духовки, що знімається або натисканням кількох клавіш на панелі управління, або з допомогою малопомітного замку. Ця функція стане в нагоді в сім'ях, де є маленькі діти.

— Підсвічування духовки. Лампа для освітлення внутрішнього об'єму духовки. Увімкнувши таку лампу, можна оцінити ситуацію в духовці, не відкриваючи її зайвий раз і не випускаючи тепло. Та й при відкритій кришці підсвічування може стати в нагоді, наприклад, при витягуванні з дека окремих продуктів (пиріжків, шматочків печива тощо) або при чищенні духовки. Зазначимо, що для роботи підсвічування потрібне підключення до мережі, навіть якщо мова йде про чисто газову плиту.

Матеріал, з якого виготовлена робоча поверхня плити — верхня її частина, на якій встановлені конфорки.

— Емаль. Емалеве покриття має невисоку вартість і порівняно легко чиститься. До того ж емаль може мати різні забарвлення, що дає можливість створювати плитам оригінальний зовнішній вигляд (хоча найпопулярніший все ж класичний білий колір). З іншого боку, у міру використання на такій поверхні можуть з'являтися тріщини, відколи й подряпини. Як наслідок, подібне покриття характерне переважно для порівняно недорогих плит.

— Нержавіюча сталь. Сталеві робочі поверхні відрізняються високою міцністю і привабливим зовнішнім виглядом. Щоправда, для підтримки такої плити в чистоті потрібно докласти чимало зусиль: на сталевій поверхні (особливо полірованій) помітні навіть невеликі забруднення, а відчистити їх складніше, ніж з емалі (зокрема, використання абразивних засобів може призвести до появи подряпин). Крім того, коштують такі поверхні дещо дорожче за емальовані, а варіантів оформлення для них, фактично, два — матовий і глянцевий.

— Склокераміка. Матеріал, що зустрічається переважно в електроплитах; у газових моделях використовується рідко, здебільшого з естетичних міркувань. Головними перевагами склокераміки є стійкість до нагрівання і висока проникність для тепла й електромагнітного випромінювання. Особливо в цьому досягли успіху Schott Ceram та EuroKera — виробники цієї склокераміки, яку виробники побутової техніки встановлюють у свої моделі. Це дає змогу розміщувати електронагрівачі (незалежно від типу) прямо під такою поверхнею. У результаті верхня частина плити виходить рівною, без частин, які виступають, що полегшує очищення і забезпечує акуратний зовнішній вигляд. А чистити склокераміку можна, зокрема, досить «жорсткими» засобами. Головні недоліки цього матеріалу — висока вартість і чутливість до ударів.

— Загартоване скло. Матеріал, зовні схожий до описаної вище склокераміки: скляні поверхні мають привабливий зовнішній вигляд, зазвичай з глянцем. Ще одна спільна риса — легкість очищення: більшість забруднень із загартованого скла легко видаляються. Однак цей матеріал не такий міцний, як склокераміка: він набагато чутливіший до ударів і значно гірше переносить нагрівання, через що погано підходить для установлення над нагрівачами. Як наслідок, склокераміка застосовується переважно в газових плитах, де конфорки розташовані над робочою поверхнею і вона нагрівається порівняно слабо. Інша категорія плит з такою поверхнею — електричні моделі з індукційними конфорками, де основному нагріванню піддається посуд (детальніше див. нижче).

— Пластик. Робоча поверхня зі спеціального термостійкого пластику. Досить специфічний варіант, що зустрічається зазвичай серед портативних одноконфоркових електроплит з індукційними нагрівачами (див. нижче). Причин для цього декілька. Одна з них полягає в тому, що, незважаючи на «термостійкість», навіть досить прогресивні сорти пластику погано переносять нагрівання на газовій або класичній електроконфорці; а от з індукційним нагрівачем цей матеріал працює без проблем, тим більше що він добре проникний для електромагнітного випромінювання. Пластик коштує дешевше, ніж загартоване скло чи склокераміка, до того ж важить менше — останнє буває досить важливо для плити, яку планують часто переміщувати з місця на місце. Водночас всі ці переваги не можна назвати критичними, внаслідок чого цей варіант навіть у своїй ніші не особливо поширений.

Матеріал, з якого виконані решітки на конфорках плити. Даний параметр актуальний тільки для газових конфорок — електричні решітками не оснащуються.

— Сталеві. Найпоширеніший різновид решіток — сталь, покрита спеціальною термостійкою емаллю. Досить практичні, надійні, мають відносно невелику вагу, акуратний зовнішній вигляд, при цьому недорогі, завдяки чому часто зустрічаються в моделях початкового і середнього рівня. Головним недоліком сталевих грат можна назвати складність очищення від налиплих забруднень — в тому сенсі, що занадто інтенсивна очищення може пошкодити емаль. Крім того, вони менш міцні, ніж чавунні, і під важкими ємностями можуть деформуватися — в результаті посуд не буде стояти на плиті стійко, і решітка, швидше за все, доведеться замінити.

— Чавунні. Чавунні решітки значно важче сталевих, до того ж нерідко виглядають більш масивними і грубими. З іншого боку, вони більш надійні, довговічні і стійкі, добре переносять навіть велику вагу і набагато довше тримають робочу форму. Крім того, чавун в деякому сенсі легше чистити: хоча з нього гірше сходять забруднення, ніж з емалі, проте в крайніх випадках цілком можна скористатися абразивними засобами, не боячись пошкодити поверхню.

Тип автовимкнення, передбачений в конструкції плити.

Автовимкнення може передбачатися для самої плити (варильної поверхні), для духовки або обох відразу, причому незалежно від того, до якого типу належать плита і духовка — газового або електричного. Реалізована ця функція через таймер, після закінчення якого пристрій вимикається.

Клас енергоспоживання описує загальну економічність плити в плані споживання електроенергії. Відзначимо, що мова йде не про фактичне споживання (про нього див. «Потужність підключення»), а про ККД плити, ефективності використання тієї енергії, яку вона споживає.

Цей показник особливо важливий для моделей хоча б з одним електричним нагрівачем (конфорки, духовка або гриль) — такі нагрівачі за визначенням характеризуються «ненажерливістю». А от якщо мова йде про чисто газову плиту, на клас енергоспоживання можна не звертати особливої уваги: електрика в таких моделях витрачається лише на допоміжні функції на зразок автопідпаул або підсвічування духовки, потрібно її дуже небагато, і різниця між різними класами виходить незначною.

Першопочатково класи маркувалися латинськими літерами від A (найекономічніший) і далі за алфавітом у порядку зниження ефективності — B, C, D... Пізніше з'явилися поліпшені класи А+, А++; чим більше плюсів — тим вище економічність. На сьогодні енергоспоживання за класом А можна назвати середнім, за більш низьким класом — високим. Максимальний показник, що зустрічається в сучасних плитах — А++; якщо мова йде про моделі з електричним нагрівачем, то така плита зазвичай обходиться недешево, проте це окупається за рахунок економії електрики при використанні.

Потужність підключення плити — це максимальна електрична потужність, споживана нею під час роботи. Даний параметр вказується тільки для моделей, які оснащені хоча б одним електронагрівачем — конфоркою (конфорками), духовкою або грилем. Саме нагрівачі є найбільш «ненажерливими» в плані енергоспоживання; допоміжні функції на зразок автопідпал або підсвічування вимагають небагато енергії, для них достатньо звичайної розетки.

Від цього показника залежать насамперед вимоги до електромережі: вона повинна бути здатна забезпечити таку потужність без перевантажень. Тут варто зазначити, що для побутових розеток на обмеження по потужності становить близько 3 – 3,5 кВт, при більшій потужності підключати плиту до мережі 230 В слід за спеціальними правилами. Альтернативний варіант — скористатися трифазною мережею 400 В: більшість сучасних плит з електронагрівачами допускають підключення як до 230 В, так і до 400 В, на вибір.