Порівняння Exide Conventional EB4L-B vs Delta CT 12026

— Допустимий. Обслуговуваними бувають тільки класичні свинцево-кислотні акумулятори (див. «Тип»): їх легко виділити навіть зовні — за наявності знімних пробок, які дають доступ до внутрішніх ємностей з електролітом. Останній являє собою суміш сірчаної кислоти з водою, і при кожній зарядці деяка частина цієї води «википає» (розкладається на кисень і водень і випаровується). Особливо інтенсивно це відбувається при перезаряді або зарядці на підвищеній напрузі. Обслуговування акумулятора полягає в періодичному поповненні запасів води в електроліті — без цього зниження його рівня призводить до пошкодження пластин через контакту з повітрям, що непоправно погіршує характеристики батареї. У середньому обслуговування потрібно проводити 1-2 рази на рік (15-20 тис. км пробігу для легкового авто) і ці терміни зазвичай збігаються з термінами планового ТО. Проте це значення може відрізнятися залежно від особливостей як самого акумулятора, так і його експлуатації; більш детальна інформація зазвичай міститься в інструкціях до конкретних моделей. «Дозаправка» повинна проводитися виключно дистильованою водою, тому що навіть відносно невелика кількість сторонніх домішок може пошкодити пластини.

— Необслуговувані. Як випливає з назви, такі акумулятори не вимагають обслуговування, описаного вище; це досягається рядом способів, зокрема затокою електроліту з запасом на весь термін...служби або використанням гелю (див. «Тип»). При явних перевагах за рахунок зручності у використанні, необслуговувані акумулятори водночас мають один недолік: вони набагато більш чутливі до глибокого розряду (знижується ємність), а, відповідно, гірше переносять холоду і тривалі простої.

Серед автоакумуляторів зустрічаються свинцево-кислотні (SLA), удосконалені свинцево-кислотні (EFB), склотканинні (AGM), гелеві (GEL), літій-іонні (Li-Ion) та літій-залізо-фосфатні (LiFePO4). Докладніше про них:

– SLA (свинцево-кислотний). У широкому сенсі переважна більшість сучасних автомобільних акумуляторів є свинцево-кислотними, оскільки їхня конструкція заснована на поєднанні електродів зі з'єднань свинцю та електроліту, роль якого відіграє розведена водою сірчана кислота. Саме в цьому разі мається на увазі класичний тип батарей, в яких використовується звичайний рідкий електроліт. Їх широке поширення обумовлено простотою конструкції та невисокою вартістю у поєднанні з гарними показниками ємності та пускових струмів (див. нижче), а також стійкості до низьких температур (порівняно з іншими типами акумуляторів).

– EFB (свинцево-кислотний). Удосконалений підтип свинцево-кислотних АКБ з більш тривалим експлуатаційним ресурсом, високим ступенем безпеки та практично необслуговуваною конструкцією. Абревіатура EFB розшифровується як Enhanced Flooded Battery, що означає «Покращена батарея з рідким електролітом». Відмінна риса технології EFB – товсті пластини з чистого свинцю без усіляких домішок. Позитивні пластини в конструкції АКБ загорнут...і у спеціальні «пакети» з мікроволокна, яке вбирає та утримує рідкий електроліт. Як наслідок, це запобігає інтенсивному обсипанню активної речовини і значно сповільнює процес сульфатації при глибокому розряді акумуляторної батареї. За рахунок однорідної структури електроліту (перемішується при природному русі автомобіля) підвищується загальний термін служби свинцево-кислотних акумуляторів EFB і збільшується швидкість зарядки.

– AGM (склотканина). Різновид свинцево-кислотних акумуляторів, також відомий під абревіатурою AGM. Головну особливість конструкції описує сама назва: у таких батареях простір між пластинами заповнено не рідиною, а склотканиною – мікропористим пластиком, який просочений власне електролітом (водним розчином сірчаної кислоти). Така конструкція має низку переваг перед класичною: наприклад, AGM-батареї не потребують обслуговування (див. «Обслуговування») і практично не виділяють газів при зарядці (кисень і водень, що утворюються, рекомбінуються всередині самої батареї), стійкі до трясіння і добре підходять для систем start -stop (див. «Підтримка start-stop»). Їх недоліками є висока чутливість до підвищеної напруги під час заряджання, необхідність спеціального зарядного пристрою (звичайні підходять погано), а також недешева вартість.

– GEL (гелевий). Один з підтипів свинцево-кислотних акумуляторів, в якому електроліт є не рідким, а згущений до гелеподібного стану. Така конструкція дає низку переваг у порівнянні з класичним варіантом (див. вище): більша кількість циклів заряду-розряду (а отже, довше термін служби); мінімум витоків електроліту та супутніх газів; немає потреби в обслуговуванні (див. «Обслуговування»); стійкість до глибоких розрядів і коливань температури тощо. З іншого боку, і коштують батареї GEL відчутно дорожче.

– Li-Ion (літій-іонний). Літій-іонна технологія першопочатково застосовувалася в батареях для портативних гаджетів на зразок мобільних телефонів, проте такі акумулятори використовуються все ширше. Першим типом транспорту, де почала застосовуватися технологія Li-Ion, стали мотоцикли. З переваг таких батарей перед більш традиційними різновидами можна відзначити менші габарити і вагу, здатність видавати високі пускові струми та заряджатися високими струмами (останнє значно зменшує час зарядки), а також велику кількість циклів заряду-розряду та тривалий термін зберігання. Крім того, акумулятори Li-Ion містять мінімум шкідливих речовин, не використовують кислот і важких металів, а деякі моделі взагалі позиціонуються як абсолютно нешкідливі для навколишнього середовища. Головний недолік літій-іонних АКБ — дуже «кусача» ціна.

– LiFePO4 (літій-залізо-фосфатний). Такі батареї фактично є модифікацією літій-іонних (див. відповідний пункт), розробленою для усунення деяких недоліків оригінальної технології. Примітні, перш за все, високою надійністю та безпекою: ймовірність «вибуху» батареї при перевантаженні зведена практично до нуля, та й загалом LiFePO4 без проблем справляються з високими піковими навантаженнями. Крім того, вони досить стійкі до холоду та тримають робочу напругу майже до самого розряду. Головним недоліком цього типу є трохи менша ємність.

Конструкція клем акумулятора. Від цього параметра залежить насамперед сумісність з тією чи іншою моделлю авто — різні автовиробники застосовують різні системи підключення батарей. Відзначимо, що деякі типи клем можуть працювати з «нерідними» дротами; однак подібне підключення має низку «підводних каменів», і тому користуватися їм варто тільки в крайніх випадках і тільки ознайомившись з усіма технічними нюансами.

— Конус (Euro). Контакти у формі зрізаних конусів, що не мають жодних власних затискачів — роль кріплень при підключенні такого акумулятора грають хомути на відповідних дротах бортової електромережі. Конуси, зазвичай, «втоплені» в кришку акумулятора. Вони мають стандартний діаметр: для верхньої частини плюсового контакту він становить 19,5 мм, мінусового — 17,9 мм. Клеми Euro використовуються в автомобілях вітчизняних і європейських виробників.

— Тонкий конус (JAP). JAP — скорочення від Japan. Відповідно, батареї з подібними клемами застосовуються переважно в машинах від виробників з Японії та інших азіатських країн (тому для таких клем використовується також термін Asia). Їх конструкція багато в чому схожа з описаним вище Euro, однак конуси JAP виступають над кришкою і мають менший діаметр 12,7 мм і 11,1 мм для «+» і «-» відповідно. За рахунок цього такі акумулятори фізично також сумісні з більшістю машин під Euro, оскільки затискачі на дротах часто робляться регульованими...; крім того, випускаються і найпростіші перехідники, що надягаються на «азіатські» клеми і збільшують їх розмір до «європейських». А ось поставити «євробатарею» на авто з JAP без заміни кріплень або використання досить складних перехідників не можна.

— Гвинтові (USA). На відміну від конусів, подібні клеми самі являють собою затискачі, засновані, відповідно з назвою, на використанні гвинтів. Дроти під них оснащуються спеціальними контактними пластинами (у формі кільця або букви U), які надягаються на штифти з різьбленням; в крайньому випадку можна обійтися взагалі без таких пластин, затиснувши в кріпленні зачищені і загнуті кінці дротів. Такі контакти використовуються переважно в авто американських виробників.

— Під болт (мото). Клеми, розраховані на використання контактів у вигляді болтів: такий болт, з'єднаний з дротом, просовується в отвір клеми і фіксується гайкою. Подібне кріплення може використовуватися в акумуляторах різних призначень (див. вище), проте в даному випадку, згідно з назвою, маються на увазі лише «мотоциклетні» різновиди подібних клем, що встановлюються у відповідних моделях батарей.

— Під болт (човнові). Болтові клеми, аналогічні за принципом дії описаним вище мотоциклетним, проте застосовуються в водному транспорті і акумуляторах під такий транспорт (див. «Призначення»).

— Пелюсткові.Мають форму «пелюстки» і представлені швидкознімним з'єднанням за принципом «тато і мама». Такі роз'єми хороші тим, що немає необхідності додатково затискати і фіксувати контакт болтом/гайкою. Як правило, на самому акумуляторі знаходиться штекер «тато» – звичайна пластина, схожа на пелюстку. Клема пелюсткового типу легко надягається і знімається, забезпечуючи при цьому досить надійний контакт. Акумулятори з пелюстковими клемами відрізняються високою надійністю і довговічністю.

В даному разі під полярністю мається на увазі розташування клем на акумуляторі. Традиційно вона називається за розташуванням клеми «+», якщо дивитися на акумулятор з лицьового боку (або, у разі бокових клем — з того боку, ближче до якого вони розташовані).

— + ліворуч. Стосовно легкових автомобілів таку полярність у країнах СНД часто називають «прямою» або «нашою». Водночас у вантажівках (див. «Призначення») ситуація протилежна — лівий «плюс» є європейським стандартом.

— + праворуч. У легкових авто правий «плюс» характерний переважно для європейських моделей, за що ця полярність у країнах СНД отримала неофіційну назву «євро», або «зворотна» (на відміну від вітчизняної «прямої»). В батареях для вантажівок все навпаки.

— + праворуч/ + ліворуч. Таке маркування означає, що дана модель акумулятора випускається як з правим так і з лівим «плюсом» (див. вище), і Ви можете вибрати варіант залежно від моделі автомобіля.

Зазначимо, що наведений вище поділ на «пряму» і «зворотну» полярність не є абсолютним, і в будь-якому разі перед покупкою акумулятора цей параметр у Вашому авто варто уточнити окремо.

Електрична ємність акумулятора, іншими словами — кількість збереженої енергії на повному заряді. Значення ємності виражається в ампер-годинах і позначає кількість годин, протягом якого повністю заряджена батарея розрядиться до мінімально допустимого заряду, видаючи на навантаження струм в 1 ампер. Наприклад, ємність 40 Агод означає, що батарея здатна видавати струм 1 А протягом 40 год, або 2 А протягом 20 год і т. ін. На практиці більш ємний акумулятор дає більше спроб запуску двигуна, а також здатний працювати довше на малому навантаженні (наприклад, при живленні авто аудіосистеми).

Вимоги до ємності для різних типів транспорту помітно відрізняються. Так, в мотоциклетних акумуляторах вона рідко перевищує 20 Агод, середнім значенням для легкових авто вважаються 40 – 80 Агод (але є варіанти на 100 Агод і більше), а для важкої техніки на зразок автобусів прийнятна ємність починається десь від 100 Агод. Оптимальне значення ємності акумулятора часто вказується виробником в характеристиках транспортного засобу, і при виборі моделі за ємністю варто орієнтуватися насамперед на ці цифри.

Пусковий струм акумулятора, виміряний у відповідності зі стандартом EN (єдиний стандарт Євросоюзу). Згідно з цим стандартом, пусковим струмом є максимальна сила струму, яку акумулятор за температури електроліту -18 °C може видавати протягом 30 с без падіння напруги нижче певного рівня (для стандартних 12 батарей — не нижче 7,2 В). Термін «пусковий» з'явився тому, що такий режим роботи аналогічний запуску двигуна, коли акумулятора протягом недовгого часу доводиться видавати на стартер струм високої потужності.

Рекомендоване значення пускового струму загалом пов'язане з ваговою категорією машини: чим вона важча, тим потужніший струм зазвичай потрібен для запуску. А багато виробників прямо вказують рекомендовані значення характеристик тієї або іншої моделі транспорту. Якщо ж акумулятор купується на заміну, то загальне правило таке: його пусковий струм повинен бути не менше, ніж у попередника.

Зазначимо, що на практиці можуть зустрічатися позначення пускового струму ще згідно 3 стандартам: SAE (США), DIN (Німеччина) і ТУ (ГОСТ 959-91). Перший практично ідентичний EN, а DIN і ТУ досить просто перевести в EN і назад: вони схожі між собою, і кожен з них дає число, приблизно в 1,7 разів менше NE. Тобто, наприклад, для заміни акумулятора на 200 А за ТУ варто шукати модель з струмом не нижче 340 А (200*1,7) по EN.