Порівняння Sharp HT-SB140 vs Edifier CineSound B3

Підтримка проєктором функції віртуального об'ємного звучання.

Сенс цієї функції полягає в тому, що за рахунок особливих налаштувань звуку та відображення звукових променів від стін приміщення слухач чує більше каналів, ніж реально є в проекторі (див. «Формат звуку»). Наприклад, система 3.1 з віртуальним об'ємним звучанням може видавати звук, схожий на об'ємний 5.1. Це дає змогу досягти ефекту «занурення» у звук, не збільшуючи кількість каналів та вартість проєктора. З іншого боку, достовірність такого звучання зазвичай помітно гірша, ніж у реального об'ємного звуку, а загальна якість сильно залежить від особливостей конкретного приміщення.

Зазначимо, що функція віртуального об'ємного звуку вказується для систем формату 2.0, 2.1, 3.0, 3.1. У просунутих багатоканальних системах апріорі є додаткові канали для відтворення об'ємного звуку.

Загальна номінальна потужність динаміків звукового проєктора (включаючи сабвуфер — за його наявності).

Цей параметр часто використовують для оцінки загальної гучності звучання пристрою, проте це не зовсім вірно. Річ у тім, що фактична гучність звучання визначається переважно потужністю основних динаміків звукового проєктора, а загальна потужність є сумою цієї потужності і потужності сабвуфера. Тому моделі з однаковою номінальною потужністю можуть помітно відрізнятися за фактичною гучності: наприклад, комплект з 150-ватного саундбара з 50-ватним «сабом» буде більш гучним, ніж поєднання 100-ватного проєктора з сабвуфером тієї ж потужності, хоча в обох випадках номінальна потужність буде рівна 200 Вт.

Підводячи підсумок, можна сказати, що оцінювати гучність за номінальної потужності можна лише в тому випадку, якщо звуковий проєктор не оснащений сабвуфером — в таких моделях номінальна потужність дорівнює потужності основних динаміків. В інших випадках варто орієнтуватися на прямо заявлені характеристики потужність саундбара і потужність сабвуфера (про те й інше див. нижче).

— USB-A. У цьому разі мається на увазі роз'єм USB, що дозволяє підключати до проєктора зовнішні накопичувачі (флешки, жорсткі диски) і відтворювати з них контент безпосередньо. При цьому моделі з відеовиходами (див. нижче) часто можуть працювати в ролі медіацентру, виводячи відео на телевізор або інший зовнішній екран.

— mini-Jack (3.5 мм). Сам по собі роз'єм 3.5 мм може використовуватися в різних видах інтерфейсів; у даному ж випадку мається на увазі лінійний аудіовхід з гніздом під mini-Jack. Такий вхід переважно використовується для підключення до звукового проєктора портативної аудіотехніки (плеєрів, смартфонів).

— RCA. Технічно RCA (в просторіччі «тюльпан») — це тип роз'єму, який може застосовуватися в різних інтерфейсах. Однак терміном «вхід RCA» прийнято позначати тільки лінійні входи для підключення аналогового сигналу у форматі стерео. Зазначимо, що такий вхід складається з двох гнізд під кабель RCA, оскільки по одному кабелю може передаватися тільки один канал звуку.

— Оптичний. Роз'єм для підключення цифрового аудіосигналу через оптоволоконний кабель TOSLINK. Даний інтерфейс дозволяє передавати багатоканальний звук і практично несприйнятливий до електричних перешкод; його недоліком є крихкість кабелю.

— Коаксіальний S/P-DIF. Роз'єм для підключ...ення цифрового аудіосигналу через електричний кабель з роз'ємом RCA (не плутати з лінійним RCA, описаним вище). Схожий з описаним вище оптичним входом, зокрема, можливістю передачі багатоканального звуку через один роз'єм. Водночас коаксіальний кабель, з одного боку, не так делікатний, а з іншого — чутливий до електричних перешкод (тому для такого підключення бажано використовувати спеціальний екранований дріт).

— Композитний. У цьому разі мається на увазі не повноформатний композитний інтерфейс з трьох роз'ємів, що дозволяє передавати аудіо і відео, а тільки один роз'єм для роботи з відео. А оскільки звукові проєктори зображення не відтворюють, композитний вхід застосовується для передачі відеосигналу через проєктор на інший пристрій, таке як телевізор. Композитний відеоінтерфейс не дозволяє працювати з HD і не відрізняється високою якістю; з іншого боку, він широко поширений і може використовуватися навіть для роботи з відверто застарілою відеотехнікою. Зазвичай цей вхід використовує роз'єм RCA («тюльпан») жовтого кольору.

— Компонентний. Вхід, призначений для прийому аналогового відеосигналу для подальшої передачі на інший пристрій — телевізор, відеопроєктор і т. ін. Дане з'єднання зазвичай використовують три роз'єму RCA, по кожному з яких передається свій компонент відеосигналу (звідси і назва). Завдяки цьому компонентний інтерфейс відрізняється хорошою пропускною здатністю і якістю картинки, він дозволяє працювати з HD і вважається найбільш "прогресивним" сучасним стандартом аналогового відео.

— Вхід управління ІК. Роз'єм для підключення зовнішнього інфрачервоного приймача дистанційного керування. При правильному розміщенні такий приймач дасть змогу використовувати пульт ДК навіть у тих місцях, звідки сигнал з пульта не може дістати до основного (вбудованого) датчика — наприклад, в іншій кімнаті. Зазначимо, що роль приймача може грати не тільки спеціалізований пристрій, але і інший компонент системи — наприклад, підсилювач з виходом управління ІК.

Кількість HDMI входів в конструкції звукового проєктора.

HDMI є найбільш популярним сучасним інтерфейсом для роботи з HD-контентом, він дозволяє передавати по одному кабелю відео високої роздільної здатності одночасно з багатоканальним звуком. Наявність декількох входів дозволяє тримати кілька джерел сигналу одночасно підключеними до проєктора і вибирати джерело з пульта, не борсатися з перепідключенням дротів.

— На сабвуфер. Спеціалізований вихід для підключення зовнішнього сабвуфера. Зазвичай являє собою лінійний вихід, на який подаються тільки баси — це позбавляє від необхідності використовувати зовнішні частотні фільтри. Такий роз'єм розрахований на підключення активного «саба» — пасивному знадобиться власний підсилювач. Зазначимо, що цей вихід може передбачатися у моделях, оснащених власним сабвуфером (див. вище) — на випадок, якщо можливостей цього сабвуфера виявиться недостатньо.

— RCA. Незважаючи на те, що роз'єми RCA використовуються в різних інтерфейсах, термін «вихід RCA» прийнято використовувати тільки для лінійного виходу з такими роз'ємами. Такий вихід використовується для передачі аналогового сигналу на зовнішній пристрій; зазвичай він використовує формат стерео і складається з двох гнізд RCA (по одному на кожен канал). У звукових проєкторах лінійний вихід може стати в нагоді, наприклад, для підключення додаткової акустики.

— Композитний. У цьому разі мається на увазі не повноформатний композитний інтерфейс з трьох роз'ємів, що дозволяє передавати аудіо і відео, а тільки один роз'єм для роботи з відео. Такий вихід використовується для підключення звукового проєктора до телевізора та роботи в ролі медіацентру. Композитний відеоінтерфейс не дозволяє працювати з HD і не відрізняється високою якістю; з іншого боку, він широко поширений і може використовуватися навіть для роботи з відверто застарілою відеотехнікою (...наприклад, кінескопними TV). Зазвичай цей вхід використовує роз'єм RCA («тюльпан») жовтого кольору.

— Компонентний. Вихід, який використовується для передачі аналогового відеосигналу на зовнішній екран. Використовує три кабелі (зазвичай зі штекерами RCA), по кожному з яких передається свій компонент відеосигналу (звідси і назва). Завдяки цьому компонентний інтерфейс відрізняється хорошою пропускною здатністю і якістю картинки, він дозволяє працювати з HD і вважається найбільш "прогресивним" сучасним стандартом аналогового відео.

— Вихід управління ІК. Вихід, що дозволяє використовувати звуковий проєктор в ролі зовнішнього ІЧ-приймача для інших пристроїв (наприклад, підсилювача або аудіоресивера). Через такий вихід звуковий проєктор може передавати на підключену техніку прийняті команди з пульта управління. Це дозволяє встановити зовнішнє пристрій в будь-якому місці, навіть поза зоною дії пульта. Крім того, така можливість особливо корисна для деяких поличних моделей (див. «Тип установки»), які при установці можуть закривати ІЧ-приймач телевізора. Правда, варто враховувати, що техніка різних виробників може бути несумісна з роз'ємам управління.

Загальна кількість динаміків, встановлених у корпусі звукового проєктора (зовнішній сабвуфер у цьому підрахунку не враховується).

При тому ж форматі звуку (див. вище) більша кількість динаміків, як правило, забезпечує більшу достовірність і точнішу локалізацію окремих джерел звуку. Особливо це актуально для моделей із функцією віртуального об'ємного звучання.

Діаметр високочастотних динаміків («твиттеров»), встановлених в звуковому проєкторі. Чим більше діаметр динаміка — тим вище може бути його потужність, однак тим нижче робочий діапазон. Тому твітери, зазвичай, мають невеликі розміри, а необхідна потужність може забезпечуватися їх загальною кількістю (див. вище).

Діаметр низькочастотних (або комбінованих низько-середньочастотних, в двосмугових системах) динаміків, встановлених у звуковому проєкторі. Для динаміків даного діапазону особливо важливий великий розмір — саме дифузори великого діаметра найкраще працюють на низьких частотах, забезпечуючи при цьому добру потужність. Вважається, що для голівки, що працює у форматі сабвуфера, бажаний розмір не менше 200 мм. А ось низькочастотні динаміки загального діапазону можуть бути і відносно невеликими.

Загальна споживана потужність всієї системи — як самого звукового проєктора, так і зовнішнього сабвуфера (за його наявності). Зазвичай цей показник вказується за середнім енергоспоживанням на максимальній гучності. Зазначимо, що на окремих перегонах сигналу фактичне енергоспоживання може перевищувати заявлене; в деяких випадках (наприклад, при підключенні через стабілізатор напруги) потрібно це враховувати.