Порівняння Asus ZenBook Pro 14 UX450FD [UX450FD-BE069R] vs Asus ZenBook Pro 14 UX480FD [UX480FD-BE012T]

Об'єм власної відеопам'яті, встановленої в графічній карті ноутбука. Таку пам'ять мають тільки дискретні відеоадаптери та їх прогресивні різновиди на зразок SLI або Dual Graphics (див. «Тип відеокарти»).

Чим більше пам'яті – тим більш продуктивна відеокарта і тим краще вона справляється зі складною графікою. Зрозуміло, конкретні можливості адаптера залежать від низки інших параметрів (насамперед характеристик графічного процесора); однак різниця в кількості пам'яті, як правило, цілком відповідає різниці в загальному рівні. Що стосується конкретних цифр, то рішення з об'ємом пам'яті 2 ГБ можна віднести до початкового рівня, 4 ГБ і 6 ГБ — до середнього, 8 ГБ — до прогресивного, а 12 ГБ і 16 ГБ можна зустріти в топових рішеннях, ігрових ноутбуках та висококласних робочих станціях.

Тип накопичувача, штатно встановленого в ноутбуці.

Класичні жорсткі диски (HDD) в сучасних ноутбуках досить рідко зустрічаються в чистому вигляді. Натомість все більше поширення отримують твердотільні SSD-модулі, у тому числі в комбінаціях HDD+SSD і SSHD+SSD. Також відзначимо, що серед подібних модулів вельми поширені SSD під роз'єм M.2, які до того ж можуть підтримувати NVMe та/або відноситися до прогресивної серії Intel Optane. Ось основні особливості цих варіантів в різних поєднаннях (а також інших варіантів накопичувачів, які можна зустріти в сучасних ноутбуках):

— HDD. Традиційний жорсткий магнітний диск, що не доповнюється ніякими іншими типами накопичувачів. HDD відрізняються невисокою вартістю в перерахунку на гігабайт місткості, що дає змогу створювати дуже ємні і водночас досить недорогі носії. З іншого боку, такі сховища вважаються менш досконалими, ніж SSD: зокрема, вони працюють досить повільно, до того ж погано переносять удари і струси (останнє особливо актуально у світлі того, що ноутбуки першопочатково є портативними пристроями). Тому даний варіант в наш час зустрічається досить рідко, в основному серед бюджетних конфігурацій.

— SSD. Твердотільна пам'ять на основі технології flash. В цілому накопичувачі цього...типу коштують помітно дорожче HDD аналогічного об'єму, однак мають перед ними ряд переваг — перш за все це висока швидкість роботи, а також здатність без проблем переносити досить сильні удари і вібрації. Проте підкреслимо, що в даному випадку мова йде про SSD-накопичувачі оригінального формату, які не використовують інтерфейс M.2, не належать до серії Optane і не є модулями eMMC або UFS (про всі ці особливості див. нижче). Це найбільш простий і доступний різновид флеш-пам'яті — зокрема, вона зазвичай використовує підключення по інтерфейсу SATA, який не дає змогу реалізувати весь потенціал такої пам'яті. З іншого боку, навіть «звичайні» SSD-модулі все одно працюють помітно швидше HDD, а коштують вони помітно дешевше більш прогресивних рішень.

— SSD M.2. SSD-модуль, що використовує роз'єм підключення M.2. Про SSD в цілому див. вище; а роз'єм M.2 був спеціально створений для прогресивних і водночас мініатюрних внутрішніх комплектуючих, включаючи твердотільні накопичувачі. Однією з особливостей такого підключення є те, що воно найчастіше здійснюється за стандартом PCI-E — це забезпечує високу швидкість передачі даних (до 8 ГБ/с, потенційно можливо і більше) і дає змогу використовувати всі можливості SSD-накопичувачів. У той же час зустрічаються M.2-модулі, що працюють по більш старому інтерфейсу SATA — його швидкість не перевищує 600 МБ/с, зате і обходиться таке оснащення дешевше модулів з M.2 PCI-E. Докладніше див. «Інтерфейс накопичувача М.2» — саме цей пункт дає змогу оцінити конкретні можливості SSD M.2.

— SSD M.2 Optane. Накопичувач SSD M.2 (див. вище), що належить до серії Intel Optane. Головною особливістю таких модулів є використання технології 3D Xpoint – вона значно відрізняється від NAND, на якій побудовано більшість звичайних SSD-модулів. Зокрема, 3D Xpoint дає змогу звертатися до даних на рівні окремих комірок і обійтися без деяких додаткових операцій, що прискорює швидкість роботи і знижує затримки. Крім того, така пам'ять значно довговічніші. Її головний недолік — трохи більша вартість. Також варто відзначити, що перевага Optane над більш традиційним SSD-модулями найбільш помітна при так званій невеликій глибині черги — тобто при невеликому навантаженні на накопичувач, коли на нього одночасно надходить невелика кількість запитів. Втім, більшість повсякденних завдань (робота з документами, вебсерфінг, порівняно невимогливі ігри) реалізуються саме в такому режимі, так що цей момент цілком можна віднести до переваг — тим більше що при зростанні навантаження перевага Optane хоч і зменшується, але не зникає.

— SSD M.2 NVMe. NVMe є стандартом передачі даних, розроблений спеціально для твердотільної SSD-пам'яті. Він використовує шину PCI-E і дає змогу максимально розкрити потенціал такої пам'яті, значно збільшуючи швидкість обміну даними. Це може бути як єдиний накопичувач на борту, так і доповнення HDD або SSHD. Спочатку вважалося, що NVMe має сенс використовувати переважно на високопродуктивних системах, зокрема ігрових. Однак розвиток та здешевлення технології призвело до того, що подібні накопичувачі зустрічаються і в більш простих ноутбуках.

— HDD+SSD. Наявність у ноутбуці двох окремих накопичувачів — HDD і звичайного SSD (не M.2, не Optane). Переваги та недоліки цих видів накопичувачів докладно описані вище, а їх поєднання в одній системі дає змогу об'єднати переваги і частково компенсувати недоліки. SSD в подібних випадках зазвичай має помітно менший об'єм, ніж HDD, і використовується для зберігання даних, для яких критична висока швидкість доступу: операційної системи, робочих програм тощо. Зі свого боку, на жорсткому диску зручно тримати інформацію, яка займає значний об'єм і водночас не потребує особливої швидкості доступу; класичний приклад — мультимедійні файли і документи. Крім цього, твердотільний модуль можна застосовувати як швидкісний кеш для жорсткого диска — аналогічно описаному нижче SSHD. Однак для цього зазвичай потрібні спеціальні програмні налаштування, тоді як режим «два окремих накопичувача», як правило, доступний за замовчуванням.
Також варто відзначити, що в сучасних ноутбуках все частіше застосовуються зв'язки HDD не зі звичайними SSD, а з більше прогресивними модулями М.2 (включаючи M.2 Optane). Тим не менш, цей варіант також продовжує використовуватися в основному серед порівняно недорогих конфігурацій.

— SSHD. Комбінований накопичувач, що поєднує в собі жорсткий диск (HDD) і твердотільний модуль (SSD). Від описаної вище зв'язки HDD+SSD відрізняється двома моментами. По-перше, обидва носія знаходяться в одному корпусі і сприймаються системою як єдине ціле. По-друге, безпосередньо для зберігання даних застосовується в основному жорсткий диск, а SSD-пам'ять зазвичай виконує допоміжну функцію — вона працює як швидкісний кеш для HDD. На практиці це виглядає наприклад: дані з жорсткого диска, до яких найчастіше звертається користувач, копіюються на SSD і при черговому зверненні підвантажуються з твердотільного носія, а не з HDD. Це дає змогу помітно прискорити роботу у порівнянні зі звичайними жорсткими дисками. Правда, за швидкодією подібні «гібриди» все ж поступаються навіть звичайним SSD, не кажучи вже про M.2 і Optane рішення — зате і обходяться вони помітно дешевше.

— HDD+SSD M.2. Поєднання класичного жорсткого диска з твердотільним SSD-модулем, що використовує підключення через роз'єм M.2. Детальніше про таке поєднанні див. «HDD+SSD»: практично все викладене там актуально і для даного випадку, з поправкою на те, що SSD M.2 здатні забезпечити більше високу швидкість роботи (про це також див. вище – в п. «SSD M.2»).

— HDD+Optane M.2. Поєднання класичного жорсткого диска з твердотільним SSD-модулем, який використовує підключення через роз'єм M.2 і належить до серії Intel Optane. Таке поєднання в цілому аналогічно зв'язці «HDD+SSD» (див. вище), з поправкою на прогресивні можливості накопичувачів Optane (також див. вище — «SSD M.2 Optane»).

— SSHD+SSD M.2. Поєднання накопичувача SSHD з твердотільним SSD-модулем, що підключається через роз'єм M.2. В цілому аналогічне комбінації «HDD+SSD M.2» (див. вище), з поправкою на те, що замість звичайного жорсткого диска використовується більш прогресивний і швидкісний гібридний накопичувач (про нього також див. вище). Це додатково збільшує вартість, однак підвищує швидкодію.

— eMMC. Різновид твердотільних накопичувачів, що першопочатково застосовується у ролі вбудованої постійної пам'яті для смартфонів і планшетів, проте з недавніх пір встановлюється і в ноутбуки. Від SSD (див. вище) відрізняється, з одного боку, меншою вартістю і хорошою енергоефективністю, з іншого — більше низькою швидкістю і надійністю. У світлі цього eMMC у наш час зустрічається в основному серед трансформерів і ноутбуків-планшетів (див. «Тип») — для них низьке енергоспоживання важливіше максимальної швидкодії. Також відзначимо, що подібні накопичувачі зазвичай робляться вбудованими і не припускають заміни.

— HDD+eMMC. Поєднання класичного жорсткого диска з твердотільним eMMC-модулем. Особливості кожного різновиду накопичувачів докладно описані вище, а їх поєднання в основному використовується в пристроях типу «ноутбук-планшет» (див. «Тип»). При цьому накопичувач eMMC встановлюється у верхній частині пристрою і призначається для зберігання операційної системи і найбільш важливих даних, до яких потрібен постійний доступ; а HDD, розміщений в нижній половині, використовується як додаткове сховище для великих об'ємів інформації (наприклад, колекції фільмів).

— SSD M.2+eMMC. Поєднання в одному ноутбуці двох твердотільних модулів — SSD M.2 і eMMC. Про особливості того чи іншого типу пам'яті докладніше див. вище, а їх поєднання — це досить екзотичний варіант. Використовується воно в основному для того, щоб збільшити загальну кількість твердотільної пам'яті без значного підвищення вартості (нагадаємо, eMMC обходиться дешевше SSD M.2 аналогічного об'єму). Крім того, якщо модуль eMMC зазвичай робиться вбудованим, то SSD M.2 за визначенням знімний, і при необхідності його можна замінити на інший накопичувач.

— UFS. Ще один різновид твердотільної пам'яті, першопочатково призначений для смартфонів і планшетів — поряд з описаним вище eMMC. Від останнього відрізняється як високою ефективністю, так і збільшеною вартістю. У світлі цього серед ноутбуків подібні накопичувачі зустрічаються вкрай рідко: там, де не вистачає можливостей eMMC, виробники зазвичай використовують повноцінні SSD.

Ємність накопичувача, встановленого в ноутбуці. Якщо окремих накопичувачів передбачено декілька (наприклад, HDD+SSD, див. «Тип накопичувача») — в даному пункті вказується об'єм найбільш місткого носія (у нашому прикладі — HDD).

Більше ємний накопичувач дає змогу зберігати більше даних, однак і обходиться дорожче. При цьому варто пам'ятати, що ціна залежить ще й від типу носія: так, SSD коштують помітно дорожче жорстких дисків того ж об'єму. Так що напряму найкраще порівнювати між собою накопичувачі одного типу. Що стосується конкретних об'ємів, то найскромніші показники характерні для конфігурацій з чисто твердотільною пам'яттю — SSD того або іншого типу або eMMC (див. «Тип накопичувача»): серед них можна зустріти рішення на 240 – 360 ГБ і навіть на 128 ГБ або менше. Ємність жорстких дисків фактично починається з 480 – 512 ГБ; ємність близько 1 ТБ можна назвати середньою, а найбільш місткі сучасні ноутбуки оснащуються сховищами на 2 ТБ і навіть більше.

Об'єм другого (додаткового) накопичувача, встановленого в ноутбуці.

Два накопичувача, що одночасно використовуються в лептопі, найчастіше належать до різних типів — наприклад, HDD і SSD того чи іншого різновиду (докладніше див. «Тип накопичувача»); однак зустрічаються також конфігурації на два однотипних носія (наприклад, жорстких диска). У будь-якому випадку, якщо окремі сховища мають різний об'єм — то додатковим зазвичай вважається сховище меншої місткості. Це пов'язано з тим, що такий накопичувач часто виконує допоміжну функцію і призначений не стільки для зберігання даних як такого, скільки для прискорення роботи системи. Характерним прикладом і є зв'язка HDD+SSD, де саме SSD вважається другим носієм. А ось при наявності двох жорстких дисків вони зазвичай мають однаковий об'єм, і в таких випадках поділ на перший і другий накопичувач — чисто умовний.

У світлі всього цього об'єми 2-го накопичувача в цілому помітно нижче, ніж у основного. У багатьох пристроях цей параметр не перевищує 128 ГБ; середнім показником можна назвати 250 ГБ (точніше, 240 – 256 ГБ); а ємність близько 500 ГБ і більше вважається досить солідною в даному випадку.

Під маніпулятором в даному разі мають на увазі пристрій, що застосовується для управління курсором мишки і інших подібних задач. Нагадаємо, використовувати з ноутбуком класичну мишку не завжди можливо — зокрема, в дорозі це буває важко. Стандартним типом маніпулятора для сучасних лептопів є тачпад, однак, крім нього, зустрічаються й інші варіанти — починаючи від класичних трекпойнтів і модифікованих скляних тачпадів і закінчуючи таким специфічним оснащенням, як ScreenPad або NumberPad (Num блок у тачпаді). А деякі моделі і зовсім можуть не мати окремого маніпулятора. Ось докладніший опис різних варіантів:

— Тачпад. Традиційний тачпад — сенсорна панель з діагоналлю близько 8 – 12 см, розташована перед клавіатурою. Поєднує в собі невисоку вартість, надійність і функціональність: зокрема, сучасний тачпад може розпізнавати багатопальцеві жести і торкання. Завдяки цьому подібні маніпулятори надзвичайно популярні, саме вони використовуються практично у всіх ноутбуках загального призначення, а також більшості спеціалізованих моделей. Зазвичай тачпади мають пластикову поверхню, скляні різновиди виділяють в окрему категорію (див. нижче). Також окремий варіант представлють собою ноутбуки з клавіатурою у вигляді сенсорного екрану (див. «Конструкція клавіш»): такий екран також вважається тачпадом, оскільки при відображенні клавіат...ури на ньому показуються не тільки клавіші, але і маніпулятор.

— Скляний тачпад. Тачпад (див. вище), поверхня якого виконана не з традиційного пластику, а зі скла. Цей матеріал має ряд переваг перед традиційним пластиком: по скляній поверхні легко ковзає палець, вона стильно виглядає і легко очищується, до того ж в подібний тачпад простіше вмонтувати підсвічування, сканер відбитка пальця та інші додаткові функції. З іншого боку, подібні маніпулятори обходяться недешево, а тому вони зустрічаються в основному в ноутбуках преміумкласу.

— Трекпойнт. Свого роду аналог джойстика — характерна «точка» діаметром у кілька міліметрів, що зазвичай розташовується в центрі клавіатури. Управління курсором здійснюється за рахунок відхилення «точки» у відповідну сторону. Трекпойнти помітно компактніше тачпадів і дають змогу забезпечити точніше переміщення курсору на малі відстані. З іншого боку, вони менш зручні і значно обмежені за функціоналом. Так що в чистому вигляді даний тип маніпулятора в наш час практично не зустрічається — найчастіше він використовується в комбінації з тачпадом (див. нижче).

— Тачпад і трекпойнт. Наявність у ноутбуці відразу двох типів маніпуляторів. Кожен їх них докладно описаний вище, а таке поєднання дає додаткові можливості щодо вибору способу управління під ту чи іншу ситуацію. Так, здебільшого зручніше використовувати тачпад, однак для тонких маніпуляцій трекпойнт може виявитися доречнішим. Таке обладнання можна зустріти переважно в ноутбуках ділового та професійного призначення.

— Тачпад/NumberPad. Маніпулятор, що поєднує в собі одночасно тачпад і блок цифрових клавіш (див. «Num блок»). Як правило, має вигляд сенсорної поверхні з нанесеними на неї цифрами, встановленої в правій частині клавіатури. Конкретний формат роботи такого пристрою може бути різним: з ручним перемиканням між режимами, з автоматичним перемиканням залежно від активного додатка і навіть з автоматичним розпізнаванням типу дотику (натискання на цифру обробляється як на клавіатурі, а ковзання пальця — як на тачпаді). У будь-якому разі це досить специфічний варіант, який до того ж обходиться недешево; зустрічається в основному в ігрових ноутбуках.

— Тачпад/DialPad. Тачпад (див. вище), доповнений вбудованою робочою поверхнею DialPad. Така поверхня має характерну круглу форму, а призначається вона в основному для задач, пов'язаних зі створенням візуального контенту: малюванням, 3D-дизайном, відеомонтажем тощо. Так, першопочатково DialPad з'явився у професійних ноутбуках Asus і вже тоді передбачав тісну інтеграцію зі спеціалізованим ПЗ від Adobe, а також можливість адаптації до іншого аналогічного софту. Функції такого маніпулятора включають, зокрема, тонке управління пензлями при малюванні, а також великий набір жестів у форматі мультитач. При цьому, якщо потрібно, DialPad можна відключити і використовувати всю поверхню тачпада в традиційному форматі.

— ScreenPad. Тачпад (див. вище) з вбудованим дисплеєм, іншими словами — невеликий сенсорний екран, що грає роль маніпулятора. Відзначимо, що першопочатково термін «ScreenPad» належить компанії Asus, у інших виробників подібні маніпулятори можуть називатися інакше. У будь-якому разі, таке оснащення характеризується надзвичайно великим функціоналом. По-перше, на дисплей можна виводити найрізноманітніші елементи управління: іконки, кнопки, повзунки, спеціальні графічні елементи (на зразок географічної карти з можливістю вибору регіону дотиком) тощо. По-друге, можливості екрану не обмежуються управлінням: він може використовуватися для виведення спеціальних повідомлень, для показу інтерфейсу програми, що працює у фоновому режимі тощо. Випускаються навіть спеціалізовані програми для ScreenPad, не кажучи вже про розширення для традиційніших програм. Головний недолік подібних пристроїв — висока вартість, через що їх застосування обмежене в основному топовими продуктивними ноутбуками. Крім того, ScreenPad споживає додаткову енергію і знижує час роботи від батареї.

— Відсутній. Відсутність у пристрої будь-якого маніпулятора. Даний варіант в наш час зустрічається вкрай рідко — в одиничних моделях типу «2-в-1» (див. «Тип»), де відповідну функцію виконує штатний сенсорний екран. Також подібну конструкцію мали деякі нетбуки — для зниження вартості — однак, нагадаємо, цей тип ноутбуків практично вийшов з ужитку.

Ємність комплектної батареї ноутбука у ват-годинах.

Більш висока ємність дозволяє ноутбуку довше пропрацювати на заряді, за інших рівних умов. Однак потрібно враховувати, що фактична автономність буде залежати не тільки від характеристик батареї, але і від енергоспоживання самого ноутбука — а воно визначається як апаратними характеристиками, так і ПЗ встановленим. Тому порівнювати між собою за цим показником можна тільки моделі зі схожими характеристиками. А якщо вам потрібен «довгограючий» ноутбук — вибирати його слід не за ємністю батареї, а прямо заявленого часу роботи.

Що стосується ват-годин, то це менш популярна одиниця ємності, ніж міліампер-годин, але більш фізично коректна: вона точно описує кількість енергії, що накопичується батареєю. Завдяки цьому з ємності в Втгод можна порівнювати акумулятори з різною номінальною напругою (тоді як для мАгод це не допускається — потрібно проводити додаткові обчислення за спеціальними формулами). При цьому Втгод можна без особливих труднощів перевести в мАгод, якщо відомо напруга батареї: для цього ємність в Втгод потрібно поділити на напругу і помножити на 1000.

Операційна система (ОС), встановлена на ноутбук в штатній комплектації.

ОС — це програмна основа, середовище, в якій функціонує решта «софта» ноутбука. Від її марки і версії/редакції багато в чому залежать можливості пристрою і його сумісність з тими або іншими програмними продуктами. Теоретично передвстановлену операційну систему можна поміняти на іншу, однак на практиці це не завжди виправдано. Зокрема, встановлена ОС зазвичай оптимально налаштована під конкретну конфігурацію, тоді як інші варіанти можуть працювати некоректно.

Серед ОС, актуальних для сучасних ноутбуків, варто насамперед відзначити різні редакції Windows 10 — зокрема, Windows 10 Home і Windows 10 Pro (включаючи версії з так званим S Mode), а також Windows 11, які аналогічно мають Home і Pro версію. Альтернативним варіантом є Linux (в тому числі у версії Endless OS); а компанія Apple встановлює на свої лептопи фірмове рішення — macOS. Само собою, випускаються пристрої і взагалі без попередньо встановленої ОС (до них також відносять ноутбуки з DOS на борту). Ось більше детальний опис цих варіантів:

— Windows 10. Ця ОС була випущена восени 2014 року як чергове оновлення сімейства настільних ОС від Microsoft і спадкоємиця Windows 8.1 (номер 9 пропустили з технічних причин). Вона представила безліч нововведень, таких як вбудований голосовий помічник Cortana, браузер, Edge, підтримка декількох робочих столів, оновлені меню «Пуск» і центр повідомлень, кардинальне оновлення штатно передвстановлених програм тощо. Крім того, система отримала також редакцію Windows 10 Mobile, що давало високу ступінь інтеграції між смартфонами і ПК/ноутбуками; однак мобільна версія в цілому виявилася невдалою, і на початку 2020 року її підтримка була припинена. Windows 10 є платною, її вартість входить у ціну пристрою. В даний час серед ноутбуків її можна зустріти в таких редакціях:

• Windows 10 Home. «Домашня» редакція — розрахована в основному на невимогливих користувачів, яким не потрібні спеціальні професійні функції. У Windows 10 Home доступні всі основні можливості системи, однак відсутні корпоративні інструменти, а також можливість управління Центром оновлень і доступу до комп'ютера через віддалений робочий стіл.
• Windows Pro 10. Розширена редакція описаної вище Windows 10, призначена для застосування в професійній сфері і розрахована на IT-фахівців і досвідчених ентузіастів. Крім всіх можливостей, доступних в редакції Home пропонує також ряд професійних і корпоративних інструментів, зокрема, Active Directory, віддалений робочий стіл, шифрувальник BitLocker і інструмент для роботи з віртуальними машинами Hyper V. Технічно Pro не є найфункціональнішою редакцією «десятки», однак більше прогресивна редакція Pro For Workstations призначена для висококласних робочих станцій, і застосовувати її в ноутбуках просто не має сенсу.
• Windows 10 S Mode. «S-Mode» — специфічна версія Windows 10, доступна для обох описаних вище редакцій — Home і Pro. Від оригінальних ОС такі рішення відрізняються обмеженим функціоналом. Так, різні програми можна встановлювати тільки з магазину Windows Store, можливість встановлення зі сторонніх джерел недоступна. Наслідком цього є обмеження по застосуванню периферії: для деяких зовнішніх пристроїв спеціальні функції можуть виявитися недоступними через неможливість встановити фірмовий драйвер (втім, виробники таких пристроїв поступово виправляють ситуацію за рахунок написання додатків для Windows Store). В якості браузера доступний лише стандартний Microsoft Edge, а в якості вбудованої пошукової системи Bing. Все це звужує можливості з використання системи, однак значно підвищує її безпеку і швидкість роботи. Останнє особливо ефективно при слабкому «залізі»: на такому оснащенні Windows 10 S Mode набагато комфортніше у використанні, ніж та чи інша оригінальна редакції. Що стосується безпеки, то вона забезпечується ретельним контролем додатків, опублікованих в Windows Store. Творці позиціонують S Mode як оптимальне рішення для освітньої сфери, а в цілому ця редакція добре підходить насамперед для нескладних завдань на зразок Інтернет-серфінгу або роботи з документами. При цьому є можливість безкоштовно перейти з S Mode на звичайну версію Windows 10 у відповідній редакції — проте відмінити цю дію неможливо, і найчастіше вона призводить до значних втрат продуктивності.

— Windows 11. Перше велике оновлення системи від Microsoft за останні шість років з моменту виходу «десятки». В ОС перемалювали більшу частину іконок стандартних програм і елементів управління вікнами, левова частка дій супроводжується новою анімацією. Головне в редизайні – кнопка меню «Пуск», яка переїхала на місце по центру нижньої частки екрану. Разом з «операційкою» відбувся дебют Android-додатків в фірмовому магазині Microsoft Store. В цілому систему можна розглядати як великий апдейт Windows 10 з серйозним редизайном інтерфейсу, ніж кардинально нову ОС.

Як і раніше, ОС Windows 11 розбита на два великих табори: Home і Pro. Також випускаються більш цілеспрямовані версії цієї операційної системи (Education, Enterprise, Mixed Reality тощо).

— macOS. Операційна система, що застосовується винятково в комп'ютерах і ноутбуках компанії Apple. До 2016 року була відома як OS X, раніше, до 2012 — як в Mac OS. В цілому вважається дуже надійною і стабільною, і не без підстав: комп'ютерів під цю систему випускається порівняно небагато, що дає змогу добре оптимізувати програмну частину під конкретні апаратні платформи. Що стосується застосування, то macOS добре зарекомендувала себе як рішення для професійного використання: роботи з документами, дизайну, аудіо - та відеомонтажу. У той же час ігор для цієї ОС створено відносно небагато. Система регулярно оновлюється, при цьому оновлення безкоштовні і доступні протягом усього терміну служби ноутбука. Крім того, варто відзначити, що macOS все тісніше інтегрується з мобільної «операційкою» Apple — iOS. Так, станом на 2020 рік для власників «яблучної» техніки доступні, зокрема, такі можливості: переміщення завдань з пристрою на пристрій (наприклад, можна почати писати лист на ноутбуці, а закінчити на смартфоні); загальний буфер обміну; дублювання зображення з екрана комп'ютера/ноутбука на iPad; використання портативного гаджета в якості інтерактивного графічного планшета для Mac (у тому числі у нотатках); можливість голосового та текстового (SMS) спілкування з комп'ютера/ноутбука через смартфон; передача фото і відсканованих матеріалів зі смартфона на комп'ютер/лептоп; авторозблокування Mac за допомогою Apple Watch тощо.

— Linux. Безкоштовна операційна система з відкритим вихідним кодом. Розробляється та підтримується спільнотою програмістів по всьому світу. Має власний графічний інтерфейс і програмний інструментарій, цілком достатній для вирішення більшості повсякденних завдань, а відкритий вихідний код дає досвідченим користувачам широкі можливості по налаштуванню системи та написанню власного ПЗ. При цьому існують різні дистрибутиви Linux — як складні і прогресивні для ентузіастів, так і прості і «дружні», розраховані на недосвідчених користувачів (представником другої категорії, по суті, є описана нижче Endless OS, однак її нерідко позиціонують як окрему «операційку»). Крім того, під Linux майже не робиться вірусів і інших шкідливих програм. В цілому даної ОС цілком достатньо для більшості нескладних побутових і робочих завдань, а ось ігор та професійного софта для неї випускається помітно менше, ніж для Windows.

— Endless OS. Безкоштовна операційна система, яка фактично представляє собою специфічний дистрибутив описаного вище Linux. Має ті ж основні особливості і повністю сумісна з Linux-додатками, а ключових відмінностей у Endless OS дві. По-перше, дана ОС створена у розрахунку на максимальну простоту, зрозумілість і доступність навіть для користувачів-початківців. По-друге, стандартний дистрибутив Endless OS включає більше 100 додаткових додатків і безліч довідкових матеріалів — на той випадок, якщо у користувача немає Інтернету або доступ до скачування додатків обмежений швидкістю або об'ємами. Втім, існує редакція і для тих, у кого немає труднощів зі зв'язком і хто хотів би самостійно вибирати набір встановлених додатків.

— DOS. Безкоштовна операційна система з мінімальним функціоналом: не має графічного інтерфейсу, управляється через текстовий командний рядок. По суті, в сучасних ноутбуках така система призначається виключно для перевірки загальної працездатності; для інших цілей використання DOS неможливе або не має сенсу.

— Без ОС. Відсутність якої-небудь операційної системи в ноутбуці. Така комплектація не дає змогу використовувати пристрій «з коробки», проте у неї є важлива перевага: користувач може вибрати конкретну ОС і її редакцію на свій розсуд, залежно від актуальних завдань та наявного бюджету. Правда, купівля платної «операційки» окремо від ноутбука може обійтися дорожче, ніж придбання аналогічного пристрою з передвстановленою ОС в тій же редакції; з іншого боку, навіть з урахуванням цього подібний варіант часто виявляється більше привабливим і вигідним, ніж купівля лептопа з передвстановленою ОС, яка не підходить.

Список більше рідкісних і/або застарілих систем включає, зокрема, такі:

— Android. Безкоштовна і відкрита операційна система розробки Google. Створювалася під мобільні гаджети з відповідною апаратною начинкою (енергоефективними процесорами формату «system-on-chip») і сенсорними екранами — насамперед смартфони і планшети. Сам по собі Android відрізняється тісною інтеграцією з сервісами Google і великим набором додатків, доступних через маркет Google Play; проте деякі виробники створюють на базі цієї ОС фірмові програмні оболонки, в тому числі з підтримкою власних сервісів і сховищ ПЗ. Конкретно в ноутбуках спроби впровадити Android поки не увінчалися особливим успіхом, так що цю операційку можна зустріти в основному в одиничних моделях трансформерів і пристроїв «2-в-1» (див. «Тип»). Частково це обумовлено тим, що дана система має в основному розважально-мультимедійну спрямованість і відносно слабо підходить для робочого застосування (хоча останнє теж можливо завдяки великій кількості додатків).

— Windows більш ранніх версій, ніж Windows 10 (від нових до старих):

• Windows 8 (в редакціях Core, Pro і RT);
• Windows 7 (у п'яти редакціях);
• Windows Vista (в чотирьох редакціях);
• Windows XP.

Всі ці системи є остаточно застарілими і на сучасні ноутбуки не встановлюються. А для пристроїв під Windows 7 і Windows 8 доступний безкоштовний апгрейд до Windows 10.

— ChromeOS.... Ще один програмний продукт від Google, першопочатково створений як раз під ноутбуки (на відміну від Android). Ключовою особливістю Chrome OS є тісна інтеграція з веб-сервісами: так, до 2016 року система взагалі не передбачала встановлення додаткових програм — замість них передбачалося використовувати веб-додатки, що відкриваються через браузер Chrome. Власне, Chrome від початку є програмною основою всієї ОС (звідси і назва). У згаданому 2016 році з'явилася можливість встановлювати на Chrome OS Android-додатки з магазину Google Play. Конкретно ноутбуки на базі цієї операційної системи («хромбуки»), з одного боку, показали себе як максимально недорогі і доступні пристрої, зручні, зокрема, для застосування в освітній сфері. З іншого боку, відсутність «рідних» додатків може створювати значні незручності; а софт під Android зазвичай погано оптимізований під ChromeOS — з низки причин розробники слабо зацікавлені в такій оптимізації. Та й додаткові апаратні можливості у «хромбуків» в цілому помітно скромніше, ніж у аналогів під Windows і macOS. Як наслідок, такі лептопи зустрічаються рідко, а перспективи самої системи досить туманні.

— MeeGo. Остаточно застаріла безкоштовна ОС спільної розробки Nokia і Intel; не застосовується з 2013 року.