Порівняння Garmin Striker Plus 4 vs Lowrance Elite-3x

Тип визначає загальне призначення пристрою.

— Ехолот. Ехолотами називають прилади, призначені для дослідження водойм за допомогою гідролокації. Принцип дії ехолота аналогічний радару, однак він не використовує радіохвилі, а ультразвук. Початкове призначення подібних пристроїв — створення топографічних карт дна водойми, визначення його рельєфу і глибини в різних місцях. Однак крім цього ехолот може використовуватися для виявлення риби, причому при гарній якості приладу і правильно виставлених налаштуваннях можна навіть визначати приблизний розмір потенційної здобичі.

— Картплоттер. Картплоттер можна описати як спеціалізований GPS-навігатор, призначений для водного використання і оснащений відповідними додатковими функціями. Такі функції включають як мінімум роботу з лоціями (докладними картами водойм, із зазначенням глибин, течій тощо); крім цього може передбачатися підтримка метеорологічних сервісів, додаткового обладнання на зразок радарів або специфічних навігаційних датчиків і т. ін. Зазначимо, що GPS-приймач може бути як вбудованим, так і зовнішнім; докладніше див. «Характеристики картплоттера».

— Ехолот-картплоттер. Моделі, що поєднують в одному пристрої можливості обох описаних вище типів. Такі прилади найбільш універсальні, однак і коштують відповідно.

— Ехолот-флешер. Специфічний різновид ехолотів, створений спе...ціально для застосування на одному місці, без руху. Першопочатково такі прилади взагалі були розроблені для ловлі з ополонці взимку — хоча такою риболовлею справа не обмежується — флешери застосовуються і влітку, в тому числі і на відкритій воді при лові з човна. Такі прилади за визначенням здатні відображати рибу в реальному часі (див. «Функції»), однак замість традиційного екрану використовується круговий індикатор, завдяки якому користувач може визначати напрям на виявлений об'єкт. А особливості цього об'єкта (точніше, відбитого від нього сигналу) можна визначити за кольором мітки на індикаторі: наприклад, червона мітка відповідає сильному сигналу, жовта — середньому, зелена — слабкому. Ще одна перевага флешера перед традиційним ехолотом полягає у високій чутливості, що дозволяє стежити навіть за дрібними приманками. Завдяки всьому цьому подібні прилади досить популярні серед рибалок, однак і коштують недешево.

Максимальна глибина, на якій локатор ехолота (див. «Тип») здатний ефективно діяти — простіше кажучи, наскільки глибоко під водою здатний «бачити» прилад.

Вибирати ехолот за цим параметром варто з урахуванням реальних глибин, на яких його планується використовувати. Зрозуміло, при цьому не поміщає певний запас, однак в розумних межах (15-20%, не більше). Приміром, навряд чи має сенс спеціально брати модель з глибиною сканування в 200 м для озера з ямами в 30-40 м — стоять такі прилади дорого, при цьому реалізувати весь їх потенціал буде просто ніде, а потужний сигнал може ще й розполохати рибу. А ось для морського або океанського застосування може знадобитися глибина в кілометр і більше; найбільш прогресивні ехолоти цілком здатні її забезпечити.

Кількість окремих променів випромінювання, які видаються під час роботи з приладом із функцією ехолота (див. «Тип»). Загальний принцип такий: чим більше світла — тим більш прогресивним вважається прилад і тим більше додаткових можливостей він забезпечує. Конкретні ж особливості можуть бути такими:

— 1. Однопроменеві ехолоти є найпростішим різновидом; відповідно, однією з ключових переваг є невисока вартість. З іншого боку, недоліки будь-якого променя — і вузького і широкого — реалізуються в них повною мірою (докладніше див. «Загальний кут випромінювання»), та й про детально визначенні положення окремих виявлених предметів (наприклад, риби) не йдеться.

— 2. У моделях з двома променями ці промені найчастіше мають загальну вісь, однак розрізняються за кутом охоплення: один робиться вузьким, безпосередньо для виміру глибин, інший — більш широким, для пошуку риби та інших окремих об'єктів. Таким чином даний варіант поєднує переваги променів великої і малої ширини. Правда, фіксувати місце розташування риби відносно човна такий ехолот не здатен.

— 3. Трипроменеві ехолоти мають всі можливості описаних вище двопроменевих, а крім цього, здатні також визначати місце розташування риби або іншого об'єкта відносно човна (праворуч або ліворуч).

Кількість окремих частот випромінювання, на яких може працювати прилад з функцією ехолота (див. «Тип»).

Особливості самих частот докладно описані нижче, тут же відзначимо, що в різних моделях можуть передбачатися різні варіанти розподілу частот по окремих променів (див. «Кількість променів випромінювання»). Так, в одних пристроях кожен промінь має свою частоту, в інших окремі випромінювачі можна перемикати, підбираючи оптимальний варіант у залежності від особливостей обстановки. Загалом більшу кількість частот свідчить про більшої універсальності, однак помітно позначається на ціні.

Частота (частоти) випромінювання, на яких здатний працювати прилад з функцією ехолота (див. «Тип»).

Чим вище частота, тим краще роздільна здатність і стійкість приладу, тим краще він підходить для роботи на великих швидкостях, проте дальність і ширина охоплення при цьому страждають. Низькочастотні (до 200 кГц) датчики, навпаки, «дістають» глибоко і охоплюють широкий кут, але чутливі до перешкод і погано працюють з дрібними деталями рельєфу і невеликими об'єктами. Відповідно, перший варіант вважається оптимальним для невеликих глибин і високоточних топографічних вимірів, другий — для глибоких водойм, а також для пошуку риби і інших задач, що вимагають широкого охоплення.

У моделях з кількома променями випромінювання (див. «Кількість променів випромінювання») для окремих променів часто передбачаються різні частоти, що дозволяє поєднати в одному приладі переваги різних варіантів і компенсувати їх недоліки.

Кут, охоплюється під час роботи випромінювачем ехолота (або приладу з такою функцією, див. «Тип»).

Технічно тим ширше кут — тим краще ехолот підходить для пошуку риби та інших підводних об'єктів, оскільки велика площа охоплення знижує ймовірність втратити здобич. З іншого боку, для точного визначення глибини промінь повинен бути максимально вузьким. Це пов'язано з тим, що глибина визначається за максимально виступаючій точці, яка потрапила під промінь; таким чином, якщо розміри ями на дні менше, ніж пляма від променя, прилад цю яму просто не помітить. Чим менше кут (і, відповідно, проєкція променя на дно) — тим менше ймовірність подібного явища.

Однак варто враховувати, що все викладене однозначно справедливо лише для однопроменевих ехолотів (див. «Кількість променів випромінювання»). А ось багатопроменеві моделі, зазвичай, поєднують промені різної ширини, компенсуючи таким чином недоліки вузьких і широких кутів. У них загальний кут випромінювання описує лише розміри простору, охоплюваного приладом.

Потужність, що видається під час роботи випромінювачем ехолота (або ехолота-картплоттера, див. «Тип»).

Чим могутніше випромінювач — тим «дальнобойнее» виходить прилад, тим більше глибина, на якій він може нормально працювати (див. вище). Однак не варто забувати, що практичні можливості ехолота залежать від цілого ряду інших параметрів, починаючи від робочих частот і кутів (див. вище) і закінчуючи якістю приймача і особливостями алгоритмів обробки сигналу. Крім того, різні виробники можуть вказувати в характеристиках різні види потужностей: в одних випадках це пікова (максимальна потужність у момент окремого імпульсу), в інших — RMS (середньоквадратична потужність, обчислена за певний проміжок часу і виходить нижче пікового). Тому можна сказати, що роль даного параметра зазвичай чисто довідкова, і орієнтуватися при виборі стоїть на більш наближені до практики моменти (наприклад, ту ж глибину сканування).

Підтримка ехолотом технології CHIRP.

Зміст цієї технології полягає у використанні ехолотом одночасно декількох частот. Іншими словами, кожен імпульс складається з декількох сигналів, кожен на своїй частоті. За заявами творців, це дозволяє поліпшити якість зображення, підвищити деталізацію (в т. ч. на великій глибині та високій швидкості) і одночасно знизити рівень шумів та інших перешкод на екрані порівняно з одночастотними сонарами. Однак і коштують моделі з CHIRP помітно дорожче.

— Діагональ екрану. Розмір екрану по діагоналі в дюймах. Чим більший екран , тим більше інформації на нього можна вивести і тим докладніше може бути ця інформація. З іншого боку, цей параметр помітно позначається на габаритах приладу, та й стоять великі екрани дорого — тим більше, що для нормальної якості зображення потрібно відповідний роздільна здатність (див. нижче).

— Сенсорний. Наявність сенсора в конструкції дисплея. Ця особливість дозволяє керувати пристроєм за рахунок дотиків до піктограм на екрані — аналогічно тому, як це робиться в смартфонах і планшетах. Сенсорне управління дає більше можливостей, ніж класичне, за допомогою кнопок і перемикачів, до того ж воно наочніше — однак і коштують такі прилади дорожче.

— Роздільна здатність дисплея. Розмір дисплея точок (пікселів) по горизонталі і вертикалі. Чим більше роздільна здатність, тим більш деталізоване зображення здатний видати екран, тим більш дрібні об'єкти можуть на ньому чітко відображатися і тим комфортніше перегляд. Водночас специфіка ехолотів така, що занадто високої роздільної здатності не потрібно навіть для висококласних моделей: приміром, скромні за мірками смартфонів або планшетів 640х480 при екрані в 5" вважаються цілком достатньо навіть для прогресивного пристрою.

— Кольоровість. Здатність екрана відображати кольори. В даному випадку використовується просте ділення:

Монохромний. Дисплеї, які виводять інформацію лише у відтінках одного кольору. Теоретично основний колір може бути будь-яким, проте в даному випадку абсолютна більшість монохромних екранів — чорно-білі. Їх перевагами є невисока вартість і енергоспоживання, а також хороша видимість на сонці; при цьому подібне зображення дозволяє працювати з досить різноманітними видами даних, чого достатньо навіть для дуже прогресивних ехолотів (див. «Тип»). Тим не менш, це розмаїття не настільки широко, як у кольорових дисплеїв, в результаті для картплотерів (див. там само) подібне зображення підходить погано — при неможливості відображення різних кольорів втрачається частина важливої інформації на картах.

Кольоровий. Екрани, здатні працювати з декількома квітами. Різноманітність кольорів може бути досить невеликим, проте зображення все одно виходить більш інформативним, ніж чорно-біле: різні кольори можуть позначати різну глибину на карті, перепади температур води і т. ін. Завдяки цьому дана різновид дисплеїв зустрічається у всіх типах навігаційних приладів (див. вище). Її головним недоліком можна назвати більш високу вартість, ніж у монохромних екранів.

— Підсвічування. Наявність у екрану власної системи підсвічування. Ця особливість робить дисплей незалежним від зовнішнього освітлення і дозволяє бачити інформацію на ньому навіть у повній темряві. Водночас підсвічування підвищує енергоспоживання, що важливо при тривалій роботі від автономного джерела (наприклад, акумулятора човни). Тому вона може робитися отключаемой.