Порівняння XD Precision Standard 8x42 vs XD Precision Standard 10x42

Кратність визначає, у скільки разів зображення будь-якого об'єкта в окулярі буде більше, ніж видиме неозброєним оком. Стандартними значеннями є кратність 7x, 8x, 10x, 12x, 20x. Чим вище кратність — тим більше ступінь наближення і тим далі відстань, з якої в бінокль можна розгледіти той чи інший об'єкт. З іншого боку, збільшення кратності зазвичай означає зменшення кута зору, і «зловити» в бінокль об'єкт, що цікавить (особливо рухомий), може виявитися досить важко. Крім того, при тому ж діаметрі об'єктива модель з більшою кратністю буде мати менший діаметр вихідної зіниці і, відповідно, нижчу світлосилу (детальніше див. нижче). Для моделей з регулюванням кратності (див. нижче) у даному пункті зазвичай вказується максимальне значення даного параметра. Кратність є першим числом у традиційному маркуванні на зразок 8х40 — даний приклад відповідає восьмикратній оптиці. За наявності регулювання кратності (див. нижче) у маркуванні називається весь діапазон — наприклад, 8-12х40.

Діаметр області, видимої в бінокль/монокуляр з відстані в 1 км — іншими словами, найбільша відстань між двома точками, при яких їх можна одночасно побачити з цієї відстані. Також його називають «лінійним полем зору». Поряд з кутовим полем зору (див. нижче) цей параметр характеризує охоплюється оптикою простір, водночас він наочно описує можливості тієї чи іншої моделі, ніж дані про кутах огляду. У моделях з регулюванням кратності (див. вище) зазвичай вказується максимальне поле зору — при найменшому збільшення і найбільш широкому куті огляду. Ця інформація часто доповнюється даними про мінімальному значенні.

Комплексний показник, що описує якість роботи бінокля/монокуляра в сутінках — коли освітлення слабкіше, ніж вдень, але ще не настільки тьмяно, як глибоким ввечері або вночі. Мова йде насамперед про здатність бачити через прилад дрібні деталі. Необхідність використання цього параметра пов'язана з тим, що сутінки є особливими умовами. При денному світлі видимість дрібних деталей в бінокль визначається насамперед кратністю оптики, при нічному — діаметром об'єктива (див. нижче); в сутінках ж на якість впливають обидва цих показника. Цю особливість і враховує сутінковий фактор. Його конкретне значення обчислюється як квадратний корінь з добутку кратності на діаметр об'єктива. Наприклад, для бінокля 8х40 сутінковий фактор буде становити корінь з 8х40=320, тобто приблизно 17,8. У моделях з регулюванням кратності (див. вище) зазвичай вказується мінімальний сутінковий фактор, на найменшому збільшення, але часто наводяться дані про максимальному. Найменшим значенням цього параметра для нормальної видимості в сутінках вважається 17. Водночас варто відзначити, що сутінковий фактор не враховує фактичного світлопропускання системи — а воно сильно залежить від якості лінз і призм, застосування просвітлюючих покриттів і т. ін. Тому реальне якість зображення в сутінках біля двох моделей з однаковим сутінковим фактором може помітно відрізнятися.

Один з параметрів, що описують якість видимості через оптичний прилад в умовах слабкого освітлення. Відносну яскравість позначають діаметр вихідної зіниці (див. нижче), зведений у квадрат; чим більше це число, тим більше світла пропускає бінокль/монокуляр. Водночас цей показник не враховує якості лінз, призм і покриттів, що використовуються в конструкції. Тому порівнювати дві моделі за відносної яскравості можна лише приблизно, оскільки навіть при рівних значеннях фактичну якість зображення може помітно відрізнятися.

Діаметр вихідної зіниці, створюваного оптичною системою бінокля/монокуляра. Вихідною зіницею називають проєкцію передньої лінзи об'єктива, побудовану оптикою в районі окуляра; це зображення можна спостерігати у вигляді характерного світлого гуртка, якщо дивитися в окуляр не впритул, а з відстані в 30 – 40 см. Діаметр цього гуртка вимірюють по особливій формулі — діленням діаметра об'єктива на кратність (див. вище). Наприклад, модель 8х40 буде мати діаметр зіниці 40/8=5 мм. Даний показник визначає загальну світлосилу приладу і, відповідно, якість зображення при слабкій освітленості: чим більше діаметр зіниці, тим світліше буде «картинка» (зрозуміло, при однаковій якості призм і стекол, оскільки вони теж впливають на яскравість). Крім того, вважається, що діаметр вихідного зіниці повинен бути не менше, ніж у зіниці ока — а розмір останнього може змінюватися. Так, при денному світлі зіницю в оці має розмір в 2 – 3 мм, а в темряві — 7-8 мм у підлітків і дорослих і близько 5 мм у літніх людей. Цей момент варто врахувати при виборі моделі під конкретні умови: адже світлосильні моделі коштують дорого, і навряд чи має сенс переплачувати за великий зіницю, якщо бінокль Вам потрібен виключно для денного застосування.

Виносом називають відстань між лінзою окуляра і вихідною зіницею оптичного приладу (див. «Діаметр вихідного вічка»). Оптимальна якість зображення досягається в тому випадку, коли вихідний зіницю проєктується прямо на око спостерігача; так що з практичної точки зору винос — це така відстань від ока до лінзи окуляра, на якому забезпечується найкраща видимість і відсутня затемнення країв (віньєтки). Великий винос особливо важливий у тому випадку, якщо бінокль/монокуляр планується використовувати одночасно з окулярами — адже в таких випадках немає можливості піднести окуляр впритул до ока.

Матеріал, який використовується для призм, встановлених в біноклях і монокулярах.

— BK-7. Різновид боросилікатного оптичного скла (крона), порівняно недорогий і водночас досить функціональний матеріал, що забезпечує хоча і не видатну, але цілком прийнятну якість зображення. Застосовується в моделях початкового і середнього рівня.

— BaK-4. Барієве оптичне скло, що помітно перевершує BK-7 за яскравістю і чіткістю зображення, однак і більш дороге. Відповідно і зустрічається переважно в преміумсегменті.

Діапазон регулювання міжзіничних відстаней, передбачений в біноклі з відповідною функцією.

Нагадаємо, в ідеалі межзрачковое відстань приладу має відповідати відстані між центрами зіниць самого користувача. З цим розрахунком і варто вибирати бінокль по даному параметру; а якщо пристроєм будуть користуватися кілька людей — варто переконатися, що всі вони «вписуються» в діапазон регулювання обраної моделі. Втім, далеко не кожна людина точно знає своє межзрачковое відстань, тим більше що воно змінюється з віком; та й коло користувачів може бути невизначеним — наприклад, якщо мова йде про «прокатному» Біноклі в мисливському господарстві. У таких випадках варто виходити з наступного.

У дорослих людей більш-менш стандартного статури міжзінична відстань знаходиться в проміжку від 60 до 66 мм. Цей діапазон сучасні біноклі перекривають з запасом — навіть самі скромні моделі підтримують значення від 60 до 70 мм, а в більшості випадків нижня межа діапазону лежить в районі 54 – 57 мм, а верхня — 72 – 75 мм. Цього цілком достатньо для більшості дорослих, у тому числі з нестандартним статурою — мініатюрним, або ж навпаки, великим. Так що більш великий діапазон може стати в нагоді лише в особливих випадках. Наприклад, якщо біноклем буде користуватися дитина — то бажано, щоб нижня межа регулювання була нижче, ніж стандартні 50 – 55 мм (в окремих моделях ця межа знаходиться на рівні 38 мм, а то і 34 мм).