Порівняння Xiaomi Mi Router 4C vs Xiaomi Mi WiFi Router 3

Стандарти Wi-Fi, підтримувані обладнанням. У наш час, крім сучасних стандартів Wi-Fi 4 (802.11 n), Wi-Fi 5 (802.11 ac), Wi-Fi 6 (802.11 ax) (його різновид Wi-Fi 6E), Wi-Fi 7 (802.11be) і WiGig (802.11 ad), можна зустріти також підтримку більш ранніх версій — Wi-Fi 3 (802.11 g) і навіть Wi-Fi 1 (802.11 b). Ось детальніший опис кожної з цих версій:

— Wi-Fi 3 (802.11 g). Застарілий стандарт, як зниклий Wi-Fi 1 (802.11b). Широко застосовувався до появи Wi-Fi 4, в наш час використовується переважно як доповнення до більш нових версій – зокрема, для того, щоб забезпечити сумісність з застарілим і бюджетним обладнанням. Працює на частоті 2,4 ГГц, максимальна швидкість обміну даними — 54 Мбіт/с.

— Wi-Fi 4 (802.11 n). Перший з загальнопоширених стандартів, що підтримує частоту 5 ГГц; може працювати у цьому діапазоні або в класичному 2,4 ГГц. Варто підкреслити, що деякі моделі Wi-Fi обладнання під цей стандарт використовують тільки 5 ГГц, через що несумісні з більш ранніми версіями Wi-Fi. Максимальна швидкість у Wi-Fi 4 — 600 Мбіт/с; в сучасних бездротових пристроях цей стандарт вельми популярний, лише нещодавно його почав тіснити на цій позиції Wi-Fi 5.

— Wi-Fi 5 (802.11 ac). Спадкоємець Wi-Fi 4, щ...о остаточно перемістився в діапазон 5 ГГц, що позитивно позначилося на надійності підключення і швидкості передачі даних: вона становить до 1,69 Гбіт/с на одну антену і до 6,77 Гбіт/с загалом. Крім того, це перша версія, в якій була повноцінно впроваджена технологія Beamforming (докладніше див. «Функції і можливості»).

— Wi-Fi 6, Wi-Fi 6E (802.11ax). Розвиток Wi-Fi 5, що представив як збільшення швидкості до 10 Гбіт/с, так і ряд важливих удосконалень у форматі роботи. Одним з найважливіших нововведень є використання широкого діапазону частот — від 1 до 7 ГГц; це, зокрема, дає змогу автоматично вибирати найменш завантажену смугу частот, що позитивно впливає на швидкість і надійність підключення. При цьому пристрої Wi-Fi 6 здатні працювати і на класичних частотах 2,4 ГГц і 5 ГГц, а модифікація стандарту Wi-Fi 6E здатна працювати на частотах від 5.9 до 7 ГГц, прийнято вважати що пристрої з підтримкою Wi-Fi 6E працюють на частоті 6 ГГц, при цьому є повна сумісність з більш ранніми стандартами. Крім того, в цій версії був впроваджені деякі поліпшення, що стосуються одночасної роботи декількох пристроїв на одному каналі, зокрема мова йдк про технологію OFDMA. Завдяки цьому Wi-Fi 6 дає найменше з сучасних стандартів падіння швидкості при завантаженому ефірі, а модифікація Wi-Fi 6E, що працює на частоті 6 ГГц, має найменшу кількість перешкод.

— Wi-Fi 7 (802.11be). Цей стандарт Wi-Fi почали впроваджувати у 2023 році. Завдяки використанню модуляції 4096-QAM з нього можна вичавити максимальну теоретичну швидкість обміну даними до 46 Гбіт/с. Wi-Fi 7 підтримує роботу у трьох частотних діапазонах: 2.4 ГГц, 5 ГГц та 6 ГГц. Максимальну ширину смуги пропускання в стандарті наростили з 160 МГц до 320 МГц – чим ширший канал, тим більше даних він здатний передати відразу. З цікавих нововведень у Wi-Fi 7 відзначається розробка MLO (Multi-Link Operation) – з її допомогою підключені пристрої обмінюються даними, використовуючи одночасно кілька каналів та частотних діапазонів, що особливо важливо для VR та онлайн-ігор. Мінімізувати затримки зв'язку за умови великої кількості підключених клієнтських пристроїв має технологія Multiple Resource Unit. Також на збільшення пропускної здатності при великій кількості одночасних підключень націлений новий протокол 16х16 MIMO, що подвоює кількість просторових потоків у порівнянні з попереднім стандартом Wi-Fi 6.

— WiGig (802.11 ad). Стандарт Wi-Fi, що використовує робочу частоту у 60 ГГц; швидкість передачі даних може досягати 10 Гбіт/с (залежно від конкретної версії WiGig). Канал 60 ГГц значно менш завантажений, ніж популярніші 2,4 ГГц і 5 ГГц, що позитивно позначається на надійності передачі даних і знижує затримку; останнє буває особливо важливо в іграх і деяких інших спеціальних завданнях. З іншого боку, збільшення частоти значно знизило дальність підключення (докладніше див. «Частотний діапазон»), так що на практиці даний стандарт підходить лише для зв'язку в межах однієї кімнати.

Варто враховувати, що на практиці швидкість передачі даних зазвичай значно нижче теоретичного максимуму — особливо під час роботи декількох Wi-Fi пристроїв на одному каналі. Також зазначимо, що різні стандарти зворотньо сумісні між собою (з обмеженням швидкості за більш повільним) за умови збігу частот: наприклад, 802.11ac може працювати з 802.11n, але не з 802.11g.

Стандартні діапазони частот Wi-Fi, підтримувані пристроєм.

Цей параметр безпосередньо пов'язаний зі стандартами Wi-Fi (див. вище), яким відповідає обладнання. Водночас є стандарти, що охоплюють одразу кілька діапазонів (такі, як Wi-Fi 4 Wi-Fi 6), причому далеко не кожний сумісний з ними пристрій підтримує відразу всі ці діапазони; так що в подібних ситуаціях цей момент варто уточнювати окремо. Крім того, у частот, які стандартно використовуються в наш час, є і загальні особливості, ось вони:

— 2.4 ГГц. Діапазон, що вважається класичним: застосовувався у найбільш ранніх стандартах Wi-Fi, підтримується багатьма сучасними версіями. Тому до цих пір досить велика кількість Wi-Fi обладнання працює тільки на 2,4 ГГц (хоча все частіше трапляються винятки). Головні переваги такого обладнання — простота, невисока вартість, а також сумісність навіть з відверто застарілими бездротовими пристроями. З іншого боку, діапазон 2,4 ГГц надзвичайно завантажений: крім великої кількості Wi-Fi пристроїв, його також використовують модулі Bluetooth і деякі інші види електроніки. Це може погіршити якість і швидкість зв'язку.

— 5 ГГц. Діапазон, впроваджений для подолання недоліків 2,4 ГГц — зокрема, для розвантаження каналів зв'язку та відділення Wi-Fi від інших бездротових технологій. Крім цього, підвищення частоти дало змогу збільшити швидкість зв'язку. 5 ГГц використовується як одна з робочих частот в стандартах Wi-Fi 4 і Wi-Fi...6 (див. вище) і як єдина в Wi-Fi 5. Так що на ринку можна зустріти пристрої, що працюють тільки на 5 ГГц, однак більшого поширення отримало обладнання з декількома діапазонами, де ця частота є лише однією з підтримуваних.

– 6 ГГц. Незавантажена частота, що впроваджується в ужиток починаючи з покоління Wi-Fi 6E. Новий діапазон забезпечує можливість одночасної роботи великої кількості клієнтських пристроїв на високій швидкості з мінімальною кількістю перешкод та затримок під час передачі сигналу. На даний момент це найвільніший, найширший і найшвидший діапазон Wi-Fi. Однак у деяких регіонах частота 6 ГГц залишається недоступною через зайнятість діапазону засобами військового, фіксованого або радіорелейного бездротового зв'язку.

— 60 ГГц. Діапазон, упроваджений в стандарті WiGig; на сьогодні використовується тільки в ньому, причому як єдиний. Значне підвищення частоти у порівнянні з більш поширеними варіантами 2,4 ГГц і 5 ГГц позитивно позначилося на якості зв'язку. Так, при тому ж теоретичному максимумі, що і в Wi-Fi 6 (10 Гбіт/с) стандарт WiGig дає більш високу фактичну швидкість обміну даними, а також менше затримок і лагів; це буває особливо важливо в іграх і деяких специфічних задачах. Зворотною стороною цих переваг є невелика дальність зв'язку навіть при використанні Beamforming (див. «Функції і можливості») вона не перевищує 10 м на відкритому просторі, а перешкода на зразок стіни може стати для 60-гігагерцового каналу непереборною. Тому в Wi-Fi обладнанні така частота зустрічається в основному серед досить специфічних пристроїв — точок доступу (у тому числі спрямованих), які розраховані на з'єднання окремих сегментів мережі в режимі моста (див. там же). Саме такий режим використання є одним з найбільш оптимальних, враховуючи властивості даного діапазону. Втім, підтримка 60 ГГц все частіше зустрічається також у споживчих гаджетах (смартфонах, ноутбуках), тому випускають і роутери під цю частоту.

— Власна частота. У рідкісних ситуаціях робота Wi-Fi обладнання можлива на власних частотах, які не підпадають під стандартні загальноприйняті значення. Використовуються такі пристрої в основному для побудови радіомостів по типу «точка-точка» і «точка-багатоточка». До розряду їх переваг можна віднести низьку частотну зашумленность від стандартних мереж Wi-Fi, і, як наслідок, підвищену дальність зв'язку. Варто відзначити, що з ноутбука або смартфона підключитися до таких пристроїв напряму неможливо. Також необхідно враховувати законодавчий аспект, оскільки в кожній країні використання частот регламентується по різному.

Кількість діапазонів і каналів бездротового зв'язку, що підтримується роутером. Уточнюється лише для моделей, які працюють більше ніж з одним діапазоном.

— Дводіапазонний (2.4 ГГц і 5 ГГц). Пристрої, що підтримують одночасно два популярних діапазони зв'язку — 2,4 ГГц і 5 ГГц — у форматі «один канал зв'язку на діапазон». Це забезпечує сумісність з більшістю стандартів Wi-Fi (див. вище), а в деяких випадках ще й позитивно позначається на якості зв'язку. Наприклад, в адаптері Wi-Fi (див. «Тип пристрою») з цією особливістю може передбачатися можливість оцінювати завантаженість обох діапазонів і автоматично вибирати менш завантажений.

— Триканальний (2.4 ГГц і 5 ГГц у 2 канали). Удосконалена версія дводіапазонного формату роботи: у діапазоні 5 ГГц зв'язок здійснюється на двох каналах. Це дає змогу, наприклад, «підняти» на одному роутері відразу три канали бездротового підключення (три видимих мережі в списку безпровідних мереж) і досягти ще більш високої пропускної здатності. Переваги такого формату особливо помітні під час роботи роутера одночасно з кількома бездротовими пристроями.

— Тридіапазонний (2.4 ГГц, 5 ГГц, 60 ГГц). Найбільш «всеїдний» різновид сучасного Wi-Fi обладнання, сумісний з усіма популярними стандартами — починаючи від застарілого 802.11 b/g й закінчуючи порівняно новим...802.11 ad. Також велика кількість діапазонів сприяє підвищенню швидкості, особливо під час роботи з пристроями з різними діапазонами.

Максимальна швидкість, що забезпечується пристроєм при бездротовому зв'язку в діапазоні 5 ГГц.

Цей діапазон використовується в Wi-Fi 4 і Wi-Fi 6 як один з доступних, в Wi-Fi 5 — як єдиний (див. «Стандарти Wi-Fi»). А максимальна швидкість уточнюється в характеристиках тому, що можливості конкретного обладнання можуть бути помітно скромніше, ніж загальні можливості стандарту. Наприклад, пристрій з підтримкою Wi-Fi 4 може видавати лише 300 Мбіт/с, хоча теоретичний максимум у даного стандарту вдвічі вище — 600 Мбіт/с. Це пов'язано з тим, що максимально можлива швидкість зв'язку досягається за певних умов (зокрема, при використанні декількох антен), і далеко не кожна модель повністю задовольняє цим умовам. Конкретні цифри в даному разі такі: значення до 500 Мбіт/с є досить скромним, найбільше пристроїв підтримують швидкості в діапазоні 500 – 1000 Мбіт/с, показники в 1 – 2 Гбіт/з можна віднести до категорії «вище середнього», а найбільш прогресивні моделі забезпечують і більше 2 Гбіт/с.

Також варто відзначити, що в цьому пункті вказується значення швидкості для ідеальної ситуації. На практиці ж вона може бути помітно менше (нерідко — в рази), особливо при великій кількості бездротової техніки, одночасно підключеної до обладнання.

WAN порт характеризує можливість пристрою на дротовий прийом сигналу. Можуть зустрічатися моделі як з одним портом, так і на два WAN-порти, а в окремих випадках і на більшу кількість провайдерів, що підключаються. Така розширена кількість роз'ємів WAN впливає на вартість і відповідно зустрічається у більшій мірі серед роутерів професійного рівня.

За швидкістю при виборі пристрою в пріоритеті є швидкість вихідного LAN-порту або Wi-Fi. Однак більш швидкісні WAN-порти (1 Гбіт/с, 2.5 Гбіт/с, 5 Гбіт/с10 Гбіт/с) дають можливість розділити навантаження відразу на кілька виходів без зниження швидкісних показників, як це може бути у разі з WAN-портом 100 Мбіт/с.

Кількість портів USB 2.0, передбачених у конструкції пристрою.

USB в даному випадку відіграє роль універсального інтерфейсу для підключення до роутера периферійних пристроїв. Конкретні підтримувані USB-девайси і способи їх застосування можуть бути різними. В якості прикладів можна привести роботу з флешкою, що відіграє роль накопичувача для роботи в режимі FTP або файл-сервера (див. «Функції/можливості»), з'єднання з принтером в режимі принт-сервера (див. там само), підключення 3G-модему (див. «Вхід даних (WAN-port)») і т. ін.

Конкретно ж USB 2.0 дозволяє передавати дані зі швидкістю до 480 Мбіт/с. Це помітно менше, ніж у більш прогресивних стандартів (починаючи з описаного нижче USB 3.2 gen1), та й потужність живлення у подібних роз'ємів невелика. Проте навіть таких характеристик нерідко виявляється цілком достатньо, з урахуванням специфіки застосування Wi-Fi пристроїв. Крім того, до порту USB 2.0 можна підключити і периферію під більш нові версії — головне, щоб потужності живлення вистачило. Тому хоча цей стандарт вважається застарілим, він усе ще широко застосовується в сучасному бездротовому обладнанні. Зустрічаються навіть моделі, де передбачається 2 і навіть більше портів USB 2.0; це дозволяє одночасно застосовувати відразу кілька зовнішніх пристроїв — наприклад, 3G-модем і флешку.

Коефіцієнт посилення, що забезпечується кожної антеною пристрою; якщо в конструкції передбачені антени з різними характеристиками (характерний приклад — одночасно зовнішні і внутрішні антени), то інформація, зазвичай, вказується по найбільш високому значенню.

Посилення сигналу в цьому разі забезпечується за рахунок звуження діаграми спрямованості — подібно до того, як у ліхтариках з регульованою шириною променя зменшення цієї ширини збільшує дальність освітлення. Найпростіші всеспрямовані антени звужують сигнал переважно у вертикальній площині, «сплющуючи» область охоплення — так, що вона стає схожою на горизонтальний диск. Зі свого боку, спрямовані антени (переважно в спеціалізованих точках доступу, див. «Тип пристрою») створюють вузький промінь, що охоплює зовсім невеликий простір, зате дає досить солідне посилення.

Конкретно ж коефіцієнт посилення описує, наскільки потужним виходить сигнал на основному напрямку антени в порівнянні з ідеальною антеною, що рівномірно поширює сигнал на всі боки. Разом з потужністю передавача (див. нижче) це визначає сумарну потужність обладнання і, відповідно, ефективність і дальність зв'язку. Власне, для визначення сумарної потужності достатньо додати коефіцієнт посилення в dBi до потужності передавача в dBm; dBi і dBm в даному разі можна розглядати як одні і ті ж одиниці (децибели).

Загалом подібні дані рідко потрібні пересічному користувачеві, однак вони можуть знадобитися в деяких специфічних ситуац...іях, з якими доводиться мати справу фахівцям. Детальні методики розрахунків для таких ситуацій можна знайти в спеціальних джерелах; тут же підкреслимо, що не завжди має сенс гнатися за високим коефіцієнтом підсилення антени. По-перше, як говорилося вище, це досягається ціною звуження оласті охоплення, що може створювати незручності; по-друге, занадто сильний сигнал теж нерідко буває небажаним, детальніше див. «Потужність передавача».

Загальна кількість в роутері антен, що відповідають за зв'язок в діапазоні 2,4 ГГц. Детальніше про кількість антен див. «Всього антен», про діапазоні — Частотний діапазон».

Загальна кількість в роутері антен, що відповідають за зв'язок в діапазоні 5 ГГц. Детальніше про кількість антен див. «Всього антен», про діапазон — «Частотний діапазон».