Порівняння QCY T1C vs QCY T2S

Радіус дії навушників, здатних працювати в бездротовому форматі (див. «Тип підключення»).

При оцінці радіусу дії потрібно враховувати, що даний параметр є досить умовним і фактична дальність може дещо відрізнятися від заявленої (зазвичай в меншу сторону). Так, при підключенні по радіоканалу дальність вказується для ідеальних умов — без перешкод і перешкод на шляху проходження сигналу. Для Bluetooth-моделей радіус дії залежить ще й від потужність Bluetooth-модуля в пристрої, до якого підключені «вуха». А ефективність ІЧ-каналу може знижуватися в жарку погоду або на яскравому сонячному світлі. Так що при виборі за даним показником не завадить взяти певний запас.

З іншого боку, варто відзначити два моменти. По-перше, загалом вказаний радіус дії досить точно описує можливості навушників, і по ньому цілком можна оцінювати і порівнювати між собою різні моделі. По-друге, навіть у найскромніших бездротових «вухах» дальність зв'язку становить близько 8 -10 м, 11 – 20 м вважається середнім показником, а досить велика кількість пристроїв здатне працювати на відстані в десятки і навіть сотні метрів. Так що звертати увагу на радіус дії має сенс в основному в тих випадках, якщо ви плануєте віддалятися від джерела сигналу на значну відстань — від 5 м і більше — небудь слухати звук через стіни.

Номінальна чутливість навушників. Технічно це гучність, на якій вони звучать при підведенні до них певного стандартного сигналу з підсилювача. Таким чином, чутливість є одним з параметрів, які визначають загальну гучність звучання навушників: чим вона вища — тим голосніше буде звук при тому ж рівні вхідного сигналу та інших рівних умов. Втім, не потрібно забувати, що рівень гучності залежить також від опору (імпедансу, див. вище); мало того, підбирати «вуха» під конкретний пристрій варто спершу за імпедансом, а вже потім — за чутливістю. При цьому один параметр можна компенсувати іншим: наприклад, модель з високим опором і високою чутливістю зможе працювати навіть на порівняно слабкому підсилювачі.

Що стосується конкретних цифр, то навушники з показниками в 100 дБ і менше розраховані в основному для використання в тихій обстановці (в деяких подібних моделях чутливість не перевищує 90 дБ). Для застосування на вулиці, у транспорті та інших аналогічних умовах бажано мати більш чутливі навушники — близько 101 – 105 дБ, а то і 110 дБ. А в деяких моделях цей показник може досягати 116 – 120 дБ і навіть більше.

Також зазначимо, що цей параметр актуальний виключно при дротовому підключенні за аналоговим стандартом — наприклад, через mini-jack 3.5 mm. При використанні цифрових інтер...фейсів на зразок USB і бездротових каналів на зразок Bluetooth звук проходить оброблення у вбудованому перетворювачі навушників, і якщо планується в основному подібне застосування — на чутливість можна не звертати особливої уваги.

Діаметр динаміка, встановленого в навушниках; в моделях з кількома випромінювачами (див. «Кількість випромінювачів»), зазвичай, враховується розмір найбільш великого динаміка, інші розміри можуть уточнюватися в примітках.

Загалом цей параметр актуальне насамперед для накладних навушників (див. «Конструкція»).У них випромінювачі можуть мати різний розмір; чим він більший — тим більш насиченим виходить звук і тим краще динамік відтворює баси, однак великі випромінювачі відповідним чином позначаються на габаритах, вазі і ціною навушників. А ось внутрішньоканальні «вуха» і вкладиші за визначенням мають дуже невеликі динаміки, а насичений бас в них досягається за рахунок інших конструктивних особливостей.

Можливість відключити власний мікрофон навушників за допомогою спеціальної кнопки перемикача.

Ця функція актуальна в основному для розмов по телефону, Скайпу і т. ін. Вона стане в нагоді в ситуаціях, коли потрібно відволіктися від основної розмови і сказати щось, що не потрібно чути співрозмовника. Вимкнути мікрофон при цьому простіше і надійніше, ніж прикривати рукою або від'єднувати навушники цілком.

Зазначимо, що можливість відключення мікрофона може передбачатися у самій програмі для спілкування (те ж Skype, наприклад). Однак, знову ж таки, скористатися вимикачем на навушниках буває зручніше.

Кодеки і додаткові технології обробки звуку, підтримувані навушниками з підключенням по Bluetooth (див. «Підключення»). Першопочатково передача звуку по Bluetooth передбачає досить сильне стиснення сигналу; це некритично при передачі мови, однак може сильно зіпсувати враження при прослуховуванні музики. Для усунення цього недоліку і використовуються різні технології, зокрема aptX, aptX HD, aptX Low Latency, aptX Adaptive, AAC, LDAC і LHDC. Зрозуміло, для використання будь-якої з технологій її повинні підтримувати не тільки «вуха», але і Bluetooth-пристрій, з яким вони використовуються. А ось основні особливості кожного з варіантів:

— aptX. Bluetooth-кодек, створений для значного підвищення якості звуку, що передається по Bluetooth. Згідно із заявами творців, дає змогу досягти якості, порівнянної з Audio CD (16-bit/44.1 kHz). Переваги aptX найбільш помітні при прослуховуванні високоякісного контенту (наприклад, форматів lossless), проте навіть на звичайному MP3 він може дати помітне покращення звучання.

— aptX HD. Розвиток і удосконалення оригінального aptX, що дає змогу досягти чистоти звуку, порівнянної з аудіо формату Hi-Res (24-bit/48kHz). Як і в оригіналі, переваги aptX HD помітні в основному н...а аудіо високої якості, хоча цей кодек не буде зайвим і для MP3.

— aptX Low Latency. Специфічний різновид описаного вище aptX, розроблений в розрахунку не стільки на покращення якості звуку, скільки на зниження затримок у передачі сигналу. Такі затримки неминуче виникають під час роботи через Bluetooth; вони не критичні для прослуховування музики, однак при перегляді відео або в іграх може виникнути значна асинхронність між зображенням і звуком. Кодек aptX LL усуває це явище, зменшуючи затримку до 32 мс — така різниця непомітна для сприйняття людиною (хоча для серйозних завдань на зразок студійної роботи зі звуком вона все одно занадто велика). Підтримка aptX LL зустрічається переважно в ігрових навушниках.

— aptX Adaptive. Подальший розвиток aptX; фактично об'єднує в собі можливості aptX HD і aptX Low Latency, проте не обмежується цим. Однією з головних особливостей даного стандарту є так званий адаптивний бітрейт: кодек автоматично регулює фактичну швидкість передачі даних, виходячи з особливостей трансльованого контенту (музика, ігрове аудіо, голосовий зв'язок тощо) і завантаженості використовуваних частот. Це, зокрема, сприяє зниженню енергоспоживання і підвищенню надійності зв'язку; а спеціальні алгоритми дають змогу транслювати звук, за якістю порівнянний з aptX HD (24 біт/48 кГц), використовуючи в рази меншу кількість даних, що передаються. А мінімальна затримка передачі даних (на рівні aptX LL) робить цей кодек таким, що відмінно підходить в тому числі для ігор і фільмів.

— AAC. Bluetooth-кодек, що застосовується переважно в портативних гаджетах фірми Apple. За можливостями помітно поступається більш прогресивним стандартам на зразок aptX або LDAC: якість звуку при використанні AAC можна порівняти з середнім MP3-файлом. Втім, для прослуховування тих же MP3 цього цілком вистачає, різниця стає помітною лише на більш прогресивних форматах. А вимоги AAC до апаратної частини невисокі, і його підтримка в навушниках обходиться недорого.

— LDAC. Фірмовий Bluetooth-кодек компанії Sony. За пропускною здатністю і потенційною якістю звучання перевершує навіть aptX HD, забезпечуючи показники на рівні Hi-Res звуку 24-bit/96kHz; існує навіть думка, що це максимальна якість, яку має сенс передбачати в бездротових навушниках — подальше покращення буде просто непомітним для людського вуха. З іншого боку, підтримка цього стандарту обходиться недешево, а гаджетів з такою підтримкою поки існує досить мало — це, зокрема, смартфони Sony, а також апарати середнього і топового класу під управлінням Android 8.0 Oreo і більш пізніх версій.

— LHDC. LHDC (Low latency High-Definition audio Codec) — це кодек високої роздільної здатності з низькими затримками, розроблений спілкою Hi-Res Wireless Audio та компанією Savitech. У переважній більшості випадків його підтримка реалізована на апаратному рівні у смартфонах Huawei та Xiaomi. Також кодек відомий під назвою HWA (Hi-Res Wireless Audio). При використанні LHDC передача сигналу телефону на навушники здійснюється з бітрейтом до 900 кбіт/с, бітовою глибиною до 24 біт і частотою дискретизації до 96 кГц. При цьому забезпечується стабільне та надійне з'єднання зі зниженим рівнем затримки. Кодек оптимально підходить для висококласних бездротових навушників та оперування прогресивними форматами цифрового звуку.

Максимальний час роботи TWS-навушників з урахуванням підзарядки рідним кейсом. Але це час не безперервного використання, він враховує перерви на «дозаправку». У будь-якому разі даний параметр дає можливість зрозуміти, на який період можна відлучитися від мережі (наприклад, скільки ночей провести в наметі під акомпанемент улюбленого виконавця).

Наявність бездротової зарядки у чохла, що поставляється в комплекті з навушниками типу true wireless (див. «Тип кабелю»).

Нагадаємо, чохол в таких моделях оснащується власним акумулятором і відіграє роль зарядного дока для самих навушників (в тому числі з можливістю використання в ролі портативного акумулятора-повербанку). А бездротова зарядка в даному випадку зручна насамперед тим, що вона дає змогу обійтися без метушні з підключенням дротів і не зношує роз'єми. Потужність такої зарядки зазвичай порівняно невелика, однак цей момент не є критичним, враховуючи порівняно невисоку ємність акумуляторів в чохлах. А ось однозначним недоліком можна назвати досить високу вартість бездротових зарядних пристроїв; до того ж вони далеко не завжди входять до комплекту поставки.

Тип роз'єму, який використовується для зарядки вбудованого акумулятора навушників, точніше — для підключення зовнішнього зарядного пристрою. Роль такого пристрою може грати мережевий або автомобільний адаптер, повербанк чи навіть USB-порт ПК або ноутбука (за наявності відповідного кабелю). При цьому в true wireless моделях (зустрічаються з довгою ніжкою, короткою ніжкою, < a href="/list/239/pr-46359/">без ніжки, з завушним кріпленням та кліпси (Clip-on)) дріт зарядного пристрою підключається до спеціальної док-станції, куди на час зарядки вкладаються «вуха» (при цьому сама станція зазвичай має власний акумулятор і може працювати як автономний повербанк). А в бездротових і комбінованих рішеннях більш традиційної конструкції вхід зарядки нерідко розташовується на самому корпусі навушників. Що стосується роз'ємів, то найбільш поширені такі варіанти:

— microUSB. Зменшена версія USB-роз'єму, яка створена для портативних пристроїв. З'явилася досить давно, проте не втрачає популярності і у наш час, використовується абсолютною більшістю виробників.

— USB-C. Мініатюрний USB-роз'єм, який позиціонується в тому числі як потенційний спадкоємець microUSB. На відміну від попередника, має двосторонню конструкцію, завдяки якій штекер можна вставити в гніздо будь-яким боком. Поки що зустрічається відносно рідко, проте з великою вірогідністю в найближчі роки ситуація зміниться.

— Lightning.... Фірмовий роз'єм компанії Apple. Як і USB-C, має двосторонню конструкцію, при цьому дещо зручніший і надійніший, однак застосування Lightning обмежується власне продукцією компанії Apple і бренду Beats, який їй належить.

Наявність у навушників спеціального захисту від вологи й пилу; також у цьому пункті може уточнюватися рівень такого захисту згідно стандарту IP.

Далеко не всякі навушники із захистом від вологи допускають повне занурення у воду, проте в цьому разі це зазвичай і не потрібно — захист від води призначений здебільшого для безпечної експлуатації під час дощу (або під час занять спортом, коли користувач сильно потіє). А ось конкретний ступінь такого захисту в різних моделях може значно відрізнятися, і тут найзручніше оцінювати його за маркуванням IP. Таке маркування складається з букв IP і двох цифр; стійкість до вологи описує друга, остання цифра, і в сучасних навушниках можна зустріти такі варіанти:

— 2. Захист від вертикальних крапель води в робочому положенні й при відхиленні пристрою на кут до 15° від цього положення. Мінімальний показник, що дає змогу говорити про стійкість до дощу (однак без сильного вітру).
— 3. Захист від бризок, що падають вертикально або під кутом до 60° до вертикалі. Забезпечує стійкість до дощу середньої інтенсивності за умови сильного вітру.
— 4. Захист від бризок з будь-якого напрямку. Таким навушникам дощ середньої інтенсивності не страшний незалежно від сили вітру
— 5. Захист від водяних струменів з будь-якого напрямку. Дає змогу витримувати поєднання сильного вітру зі зливою.
— 6. Захист від сильних водяних струменів. Вважається мінімальним рівнем, що дає можливість безпечно плавати (з головою над поверхнею води) в навушниках.
— 7. Можливість короткочасного (не більше пів години) занурення під воду на невелику глибину (не більше 1 м); постійна робота в режимі занурення не передбачається. У таких навушниках можна вже не тільки плавати, але й занурюватися під воду на невелику глибину (занурюватися з головою), однак для повноцінного пірнання вони не підходять.
— 8. Найвищий рівень захисту від вологи, що зустрічається в сучасних навушниках (хоча в теорії є і більш високий, 9 рівень). Допускає тривале (більше 30 хв) занурення під воду на глибину 1 м і більше й навіть постійну роботу під водою. І хоча останнє для навушників не особливо актуально, проте подібний ступінь захисту дає можливість безпечно плавати й навіть пірнати. Однак варто враховувати, що конкретні обмеження щодо застосування таких навушників можуть бути різними, їх обов'язково потрібно уточнити за інструкцією.

Що стосується захисту від пилу (його позначає перша цифра в маркуванні IP), то його рівень в сучасних «вухах» вказується в основному в тих випадках, коли він відповідає рівню 4 (захист від предметів товщиною 1 мм і більше), 5 (допускається попадання деякої кількості пилу, що не впливає на роботу пристрою) або 6 (повний захист від пилу). Також відзначимо, що замість цієї цифри може стояти буква «Х» — наприклад, ІРХ7; це означає, що офіційна атестація на стійкість до пилу для цієї моделі не проводилася. Однак цю стійкість у багатьох випадках можна оцінити за ступенем захисту від вологи: так, пристрої з вологостійкістю на рівні 7 або 8 за визначенням не пропускають воду — а значить, пил їм також не страшний.