Порівняння Pioneer PL-30-K vs Denon DP-300F

Модель звукознімача (картриджа), що поставляється в комплекті з плеєром. Звукознімач є однією з найбільш важливих деталей будь-якого вінілового програвача, саме від його якості багато в чому залежить якість вихідного звуку. Знаючи назву моделі, можна знайти детальні дані по ній та визначити, наскільки Вас влаштовує конкретно цей картридж.

Форма голки в звукознімачі (картриджі), яким укомплектований програвач.

— Конічна. Ще може мати назвати сферична. Найпростіший різновид голок для вінілових програвачів. Такі голки коштують недорого, проте і якість звуку при їх використанні відносно невисока — за рахунок того, що форма голки досить слабко збігається з формою канавки на платівці.

— Еліптична. Еліптичні голки мають більш вузьку форму порівняно з конічними (сферичними), що покращує контакт і дозволяє, зокрема, точніше відтворювати високі частоти, а також знижує знос пластинки. Завдяки непоганому співвідношенням вартості і якості даний варіант дуже популярний.

— Лінійна. Найбільш прогресивний різновид: гостро заточені голки складної форми, максимально точно повторюють контури борозенок на платівці і мають найбільшу серед усіх типів площа контакту. Зворотною стороною цього є складність у виробництві і, відповідно, висока вартість.

Ефективна довжина комплектного тонарма – відстань від точки кріплення (осі обертання) до голки.

Даний показник важливий в першу чергу для поворотних тонармів: чим більша довжина — тим нижча кутова похибка, тим менша розбіжність між напрямком руху доріжки та поздовжною віссю звукознімача (докладніше див. «Тип») і тим нижчий рівень відповідних спотворень. Крім того, велика довжина знижує резонансну частоту та зменшує ймовірність появи спотворень. З іншого боку, довший тонарм виходить важчим, що потребує певних технічних хитрощів і може негативно вплинути на чистоту звуку. Тому велика довжина далеко не завжди є гарантією високої якості – варто звертати увагу ще й на вагу (див. нижче).

Фонокоректором називають передпідсилювач особливої конструкції, що використовується при роботі зі звукознімачами для вінілових пластинок. Першопочатково звук на таких пластинках записаний із спотворенням амплітудно-частотної характеристики, а саме з наростанням гучності від низьких частот до високих; це пов'язано з технічними особливостями процесу запису. Відповідно, фонокоректор не тільки посилює сигнал до рівня, достатнього для подачі на підсилювач потужності, але також коригує амплітудно-частотну характеристику, «витягуючи» баси і знижуючи гучність ВЧ. А вбудований фонокоректор дає змогу підключати програвач до підсилювача потужності напряму, без використання проміжного обладнання. Щоправда, за характеристиками вбудовані підсилювачі-коректори поступаються зовнішнім. Тому в деяких моделях з цією функцією може передбачатися режим «байпас», що дає змогу пускати сигнал в обхід вбудованого фонокорректора на зовнішній, більш прогресивний. А також зустрічаються і взагалі програвачі вінілу без фонокорректора.

Діапазон частот, які програвач здатний видавати на вихід при використанні штатного звукознімача.

Чим ширший частотний діапазон — тим повнішою буде картина звуку, тим менше низьких і/або високих частот залишиться за кадром. Однак з практичної точки зору розширювати діапазон за межі значень 16 – 22000 Гц, не має сенсу — саме в цих межах людське вухо чує звук (та й то не всяке). Висококласної аудіотехніці, включаючи програвачі, зустрічаються і більш широкі діапазони; проте такі характеристики є свого роду «побічним ефектом» висококласної техніки, який виробники використовують в рекламних цілях.

Крім того, зазначимо, що великий діапазон частот ще не є гарантією високоякісного звучання: звукова картина залежить від безлічі інших параметрів, починаючи від амплітудно-частотної характеристики і закінчуючи сторонніми наведеннями.

Максимальний коефіцієнт детонації, якому піддається програвач в нормальних умовах.

Детонацією в даному випадку називають спотворення звучання, пов'язані з короткочасними періодичними неравномерностями обертання диска. Чим нижче коефіцієнт детонації — тим нижче рівень подібних спотворень; вважається, що для техніки аудіофільского класу він не повинен перевищувати 0,2%, хоча в більш скромних моделях може бути і вище.

Зазначимо, що для різних швидкостей відтворення коефіцієнти детонації також можуть бути різними. Виробники в таких випадках можуть вказувати мінімальне значення, притому що воно може досягатися не на звичних 33 об/хв, а на 45 або навіть 78 об/хв. Тому при виборі висококласної «вертушки» не завадить уточнити цей момент.

Матеріал, що використовуваний для основи програвача - або, як його ще називають, опорного столу.

Основа фактично є корпусом програвача, на ньому зверху кріпляться тонарм, опорний диск і привід. Зазначимо, що до комплекту сучасних вертушок може входити як тільки основа, наприклад і основа з тонармом, а найбільший варіант, званий повною комплектацією, включає ще й звукознімач. Що стосується матеріалів для основи, то вони повинні задовольняти специфічні вимоги — зокрема, досить важкі для зниження сторонніх вібрацій, що передаються на пристрій. Ось найпоширеніші матеріали:

- Пластик. Головне і, у випадку з вініловими програвачами, практично єдина перевага пластику - простота у виробництві і, відповідно, невисока вартість. У той же час робочі характеристики такого матеріалу досить скромні, тому він є прерогативою недорогих вертушки.

- Акрил. Технічно акрил є різновидом описаного вище пластику, проте в цілому даний матеріал набагато більше просунутий за робочими характеристиками, при цьому коштує відносно недорого і може мати оригінальний зовнішній вигляд (зокрема, прозорим). Акрилові столи характерні для солідних моделей.

- Алюміній. Металеві основи з алюмінію відрізняються масивністю та високою міцністю, проте й об...ходяться недешево, а тому зустрічаються переважно у програвачах преміум-класу.

- MDF / ДВП. Деревно-волокнисті плити, окрім непоганих акустичних характеристик, примітні приємним зовнішнім виглядом, що особливо підходить для пристроїв у стилі «ретро». Такій матеріал може використовуватись у досить дорогих моделях.

- Карбон. Висококласний матеріал, що відрізняється високою міцністю та досить стильним зовнішнім виглядом. З іншого боку, він має відносно невелику вагу, що доводиться компенсувати значною товщиною подібних підстав, а це впливає на вартість (при тому, що сам матеріал і наприклад недешевий). Тому особливого поширення карбон не набув.

- Граніт. Натуральний граніт — дуже важкий вібрації, що добре гасить, але і при цьому і дуже дорогий матеріал. Він використовуваний надзвичайно рідко, переважно в програвачах преміум-класу, причому не тільки заради практичних характеристик, а й для того, щоб підкреслити рівень пристрою.