Порівняння Manfrotto MTPIXIEVO vs Arsenal GP-01ST

Мінімальна висота відносно підстави, на якій можна встановити майданчик штатива.

Чим менше мінімальна висота — тим краще штатив підходить для макрозйомки і предметної зйомки; крім того, від цього показника залежить доступний користувачеві діапазон регулювання висоти. Зазначимо, що для моделей з можливістю перевороту штанги (див. нижче) мінімальна висота наводиться для традиційного положення штанги, майданчиком вгору. А якщо заявлений мінімум значно менше, ніж довжина штатива в складеному вигляді (наприклад, 15 см при довжині 50 см) — це означає, що ніжки можуть «разьезжаться» до горизонтального або близького до нього положення, занижуючи таким чином всю конструкцію.

Максимальна висота відносно підстави, на якій можна встановити майданчик штатива.

Для настільного застосування (див. «Установка») велика висота не потрібно, тому в більшості таких моделей цей показник не перевищує 20 см — винятками є лише деякі специфічні моноподи. Відповідно, і різниця по висоті між різними настільними конструкціями здебільшого не має особливого значення. А ось в підлогових моделях найбільш низькорослі» мають максимальну висоту близько 40 – 50 см, а найбільш високі здатні розкриватися на 2,5 м і навіть вище. В таких випадках при виборі варто враховувати специфіку використання. Так, спеціально шукати модель на 150 – 160 см має сенс у тому випадку, якщо камеру принципово важливо встановити на рівні очей (рівень очей зазвичай десь на 10 см нижче росту людини). Водночас більшість відеокамер і багато фотоапарати мають поворотні екрани, що дозволяють із зручністю дивитися на пристрій зверху вниз; і навіть за відсутності такого екрана пригнутися до рівня камери буває не так складно. А на штативи заввишки до 170 см і вище має сенс звертати увагу переважно в тих випадках, коли планується зйомка поверх голів — наприклад, репортажі з масових заходів.

Кількість окремих секцій, з яких складаються ніжки штатива або штанга монопода (див. «Тип»).

У настільних моделях (див. «Установка») ніжки часто взагалі не діляться на секції, для таких випадків даний параметр взагалі не вказується. Зі свого боку, підлогові штативи практично всі мають декілька секцій, причому кількість останніх при однаковій максимальній висоті може бути різним. Тут варто враховувати, що більша кількість секцій означає менший розмір кожної з них і більш компактні габарити штатива в складеному вигляді; а менша кількість — спрощує конструкцію, підвищує її надійність і знижує вартість.

Найбільш популярні в наш час варіанти за кількістю секцій — 2 шт, 3 шт, 4 шт, 5 шт, 6 шт, 8 шт.

Можливість зняти головку штатива і замінити її на іншу за необхідності. Це робить штатив більш універсальним: наприклад, можна проводити панорамну зйомку за допомогою 2D-голівки (див. «Тип голівки»), а в потрібний момент — замінити її на кульову, яка більше підходить для оперативної зйомки. Знімна головка вважається обов'язковою для професійних штативів.

Основний матеріал, що використовується в конструкції корпусу або ніжок (залежно від типу) штатива.

— Пластик. Головною перевагою пластику є невисока вартість, обумовлена, крім того, легкістю в обробці і придатністю для створення деталей складної форми. Крім того, цей матеріал може бути гнучким, мати будь-який колір і навіть робитися прозорим. З іншого боку, його міцність значно нижче, ніж у інших матеріалів, застосовуваних для штативів; для роботи з невеликою вагою більш ніж достатньо, проте для підтримки масивної техніки і створення довгих опор, що піддаються значним навантаженням на вигин за рахунок великої довжини, пластик не підходить. Тому основною сферою застосування даного матеріалу на сьогодні є струбцини і невеликі настільні штативи, у т. ч. гнучкої конструкції (див. «Тип»).

— Алюміній. Сплави на основі алюмінію характеризуються поєднанням високої міцності з невеликою вагою, завдяки чому вони добре підходять для створення штативів будь-якого формату — в т. ч. і повнорозмірних класичних. Вартість даного матеріалу, щоправда, трохи вище, ніж у пластику й сталі, але ненабагато, і згадані переваги з лишком перекривають даний недолік. Завдяки цьому даний матеріал є найпопулярнішим в сучасних штативах, він широко використовується практично у всіх типах і цінових категоріях.

— Сталь. Сталь відрізняєтьс...я високою міцністю — навіть вищою, ніж в описаних вище алюмінієвих сплавів, при дещо меншій вартості. Водночас даний матеріал має досить велику вагу. Це, з одного боку, сприяє стійкості, з іншого — ускладнює перенесення з місця на місце. І хоча останнім актуально переважно для підлогових штатівів (див. «Установка»), проте навіть в компактних настільних моделях сталь все одно використовується досить рідко.

— Вуглепластик. Найбільш прогресивний з матеріалів, що застосовуються для сучасних штативів. Вуглепластик, або карбон, являє собою композитний складу з вуглецевих волокон, залитих наповнювачем — зазвичай спеціальною смолою. За характеристиками міцності таке поєднання можна порівняти зі сталлю, при цьому важить цей матеріал дуже небагато, що особливо корисно для повнорозмірних штативів. Головним його недоліком є висока вартість, через що прерогативою вуглепластику залишаються професійні моделі преміумкласу. Крім того, карбон потребує досить обережного поводження через чутливості до точкових ударів — від них легко з'являються тріщини.

— Метал. Даний варіант вказується в тих випадках, коли виробник з тих чи інших причин не уточнив склад металу в характеристиках. Найчастіше мова йде про алюміній або сталь, властивості і особливості застосування того й іншого описані вище; однак можуть зустрічатися і інші види металу. У будь-якому разі при оцінці надійності і довговічності такого штатива краще всього орієнтуватися на його цінову категорію.

— Карбон. Ще одна назва для описаного вище вуглепластику; застосовується деякими виробниками заради стислості і «солідності звучання».

Матеріал опор — нижній частині ніжок, безпосередньо контактує з поверхнею, на яку ставиться штатив.

— Гумові. Гумові опори ідеально підходять для застосування на твердих поверхнях. Вони надійно стають майже на будь-який матеріал, не ковзають і навіть схильні злегка прилипати, додатково утримуючи штатив на місці. Крім того, такі опори не пошкоджують делікатні покриття на зразок паркету або полірованого дерева, та й самі, зі свого боку, добре протистоять пошкоджень, не бояться асфальту та інших шорстких матеріалів. Для установки на ґрунт, в'язкий або сипкий матеріал гума підходить дещо гірше шипів, однак цей момент рідко виявляється критичним, і опори цього типу широко поширені в сучасних штативах.

— Шипи. Опори у вигляді досить гострих шипів здатні встромлятися в м'які поверхні, надійно фіксуючи на них всю конструкцію. Цей варіант ідеально підходить для установки на м'якій землі, піску або глині, на щільному снігу і т. ін. Водночас гострі шипи слабо придатні для твердих поверхонь: вони схильні ковзати і можуть пошкодити м'які матеріали. Тому в чистому вигляді даний тип опор зустрічається досить рідко, частіше використовується комбінація шипи/гума (див. нижче).

— Шипи/гумові. Опори у вигляді шипів з надітими на них знімними ковпачками з гуми. Про те і в іншому варіанті окремо див. вище, а їх поєднання робить конструкцію максимально універс...альною, що дозволяє підлаштовувати її під різні типи поверхонь. Так, для газону або пляжу добре підійдуть шипи, а якщо потрібно переміститися на асфальт або зайти до приміщення — гострі опори можна прикрити гумовими ковпачками. Завдяки такій універсальності комбіновані опори вельми популярні серед підлогових штатівів (див. «Установка»), а ось в настільних моделях застосовувати їх не має сенсу.

— Пластикові. Опори, багато в чому аналогічні описаним вище гумовим; також розраховані на використання переважно на твердих поверхнях, у тому числі делікатних. Одним з ключових переваг пластику є невисока вартість. З іншого боку, подібні опори кілька менш надійні і довговічні, ніж гумові, і більш схильні ковзати, тому і зустрічаються вони помітно рідше

— Магнітні. Опори з вбудованими в них постійними магнітами, здатні «прилипати» до магнітних поверхонь і забезпечувати додаткову надійність фіксації. Використовуються виключно в настільних штативах, переважно гнучких (див. «Тип») — встановлювати подібні опори в більш велику модель не має сенсу. А ось в компактних конструкціях сили магнітів може вистачати навіть на те, щоб утримувати підвішений «догори ногами» штатив разом з камерою. З іншого боку, ставити штативи на метал доводиться досить рідко, тому і цей варіант розповсюдження не отримав.

— Колеса. Опори у вигляді коліс, зазвичай самоориентирующихся (як в офісних стільцях). Зустрічаються рідко, переважно в професійних студійних штативах для відеозйомки: і самі штативи, і встановлюються на них камери бувають досить масивними, і переміщати всю конструкцію з місця на місце простіше на коліщатках.